Дата документу Справа №
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 33/778/324/14
Єдиний унікальний № 318/1956/14-п Головуючий в 1-й інстанції – Яковлєва М.С.
Категорія - ст.ст.121 ч.7, 126 ч.2, 130 ч.1 КУпАП Доповідач в 2-й інстанції – ОСОБА_1
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 серпня 2014 року м. Запоріжжя
Суддя Апеляційного суду Запорізької області Фомін В.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову судді Кам'янсько-Дніпровського районного суду Запорізької області від 17 липня 2014 року,
в с т а н о в и в:
постановою судді Кам'янсько-Дніпровського районного суду Запорізької області від 17 липня 2014 року до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушень, передбачених ч. 7 ст. 121, ч. 2 ст. 126, ч. 1 ст. 130 КУпАП притягнуто ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, мешканця ІНФОРМАЦІЯ_2 Кам'янсько - Дніпровського району Запорізької області, не працюючого, із застосуванням стягнення: за ч. 7 ст. 121 КУпАП у виді штрафу в розмірі 255 гривень без вилучення транспортного засобу; за ч. 2 ст. 126 КУпАП у виді штрафу в розмірі 850 гривень без вилучення транспортного засобу; за ч. 1 ст. 130 КУпАП у виді штрафу в розмірі 3 400 гривень без вилучення транспортного засобу; на підставі ст. 36 КУпАП остаточно визначено стягнення у виді штрафу в розмірі 3 400 гривень на користь держави. Також постановлено стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в розмірі 36 грн. 54 коп.
Згідно постанови, 04 червня 2014 року о 01 годині в м. Кам'янка-Дніпровська по вул. Радянській, ОСОБА_2 керував мопедом «Хонда Діо» з явними ознаками алкогольного сп’яніння. Від проходження огляду в медичному закладі та за допомогою алкотестеру «Драгер» відмовився в присутності двох свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4
04 червня 2014 року о 01 годині в м. Кам'янка-Дніпровська по вул. Радянській, ОСОБА_2 керував мопедом «Хонда Діо» без посвідчення водія, оскільки такого не має.
04 червня 2014 року о 01 годині в м. Кам'янка-Дніпровська по вул. Радянській, ОСОБА_2 керував мопедом «Хонда Діо», який не зареєстрований в установленому законом порядку. Правопорушення вчинено повторно.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 посилаючись на незаконність та необґрунтованість постанови зазначає, що суд залишив поза увагою чисельні порушення вимог закону, допущені працівниками ДАІ під час складення відносно нього протоколу про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП, а саме: що його мопед знаходився у статичному стані; технічний засіб «Драгер» за допомогою якого йому пропонували пройти огляд не передбачений встановленим порядком та викликає сумніви у його придатності; до нього з боку працівників ДАІ було застосовано психологічний вплив; його було позбавлено можливості повідомити про тимчасове затримання транспортного засобу та вжити заходу про його повернення; йому не вручено копію протоколу про адміністративне правопорушення; в протоколі вказано місця вчинення правопорушення, яке не відповідає дійсності; йому не було надано направлення для проходження медичного огляду на стан сп’яніння до медичного закладу. Крім того, і сам допустив низку порушень, оскільки: у мотивувальній частині постанови вказав, про вчинення ним правопорушення за частиною 2 статті 130, замість частини 1 цієї статті КУпАП; не конкретизував яке саме з різних складів альтернативних правопорушень, передбачених у ч. 1 ст. 130 КУпАП ним вчинено; при наявності сумнівів у поясненнях свідків, не надав їм критичної оцінки; не надав уваги, що він не є суб’єктом вказаного правопорушення, оскільки не має посвідчення водія; призначаючи стягнення вказав, що до нього не застосовується додаткове стягнення у виді вилучення транспортного засобу, хоча той йому не належить; не зазначив у мотивувальній частині постанови, що три протоколи розглядаються у одному провадженні.
Безпідставно притягнув його до адміністративної відповідальності за ч. 7 ст. 121 КУпАП, не надавши уваги тому, що факт повторності не доведено, оскільки наявний в матеріалах справи реєстр за відсутності постанови суду про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 6 ст. 121 КУпАП, не доводить цей факт, а тому визнаючи вину у вчиненні правопорушення за ч.6 ст. 121 КУпАП, просить застосувати до нього передбачені ст. 24-1 КУпАП заходи впливу, що застосовуються до неповнолітніх.
Стосовно притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 126 КУпАП зазначає, що суд безпідставно при застосуванні до нього стягнення зазначив про відсутність необхідності застосування до нього додаткового стягнення у виді вилучення транспортного засобу, не врахувавши, що санкція частини цієї статті не містить такого додаткового стягнення.
Крім того, що призначаючи йому стягнення, суд необґрунтовано визнав в якості обставин, що обтяжують його відповідальність - керування незареєстрованим транспортним засобом у стані алкогольного сп’яніння, без посвідчення водія, оскільки ці обставини, передбачені диспозиціями відповідних частин статей правопорушень. Між тим, не врахував його неповнолітній вік та відсутність власного заробітку, через що безпідставно призначив стягнення, замість заходів впливу.
Просить скасувати постанову суду першої інстанції і направити справу на новий розгляд.
В засідання апеляційної інстанції ОСОБА_2 не з’явився, подав до апеляційного суду заяву, в якій просить розглядати справу у його відсутність.
Таким чином, враховуючи, що ОСОБА_2 належним чином був повідомлений про час, день, місце розгляду справи і просить розглядати справу у його відсутність, суд апеляційної інстанції вважає можливим відповідно до вимог ч. 6 ст. 294 КУпАП слухати справу у відсутність останнього, вважаючи, що його права, передбачені ст. 268 КУпАП не порушуються.
Перевіривши матеріали справи та аргументи скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_2 підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 7 ст. 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норма матеріального права або порушення норм процесуального права.
Так, винуватість ОСОБА_2 у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 126 та ч. 1 ст. 130 КУпАП підтверджена наступними доказами:
- у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 126 КУпАП: протоколом про адміністративне правопорушення від 04.06.2014 року серія АБ2 № 015169, в якому ОСОБА_2 власноручно зроблено запис про керування транспортним засобом без посвідчення водія, внаслідок його не отримання у встановленому порядку (а.с.6), довідкою про відсутність у нього посвідчення (а.с.1), що фактично апелянтом не оскаржується;
- у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП: протоколом про адміністративне правопорушення від 04.06.2014 року серія АБ2 № 015168, в якому ним власноручно зроблено запис про вживання напередодні пива і керування після цього транспортним засобом, та про відмову від проходження огляду на стан сп’яніння (а.с. 2), поясненнями свідків ОСОБА_5, ОСОБА_4 про ухилення ОСОБА_2 від проходження огляду на стан сп’яніння при наявності у нього ознак сп’яніння (а.с.4);
Дослідивши в судовому засіданні докази у справі суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про наявність в діях ОСОБА_2 ознак складу адміністративних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 126 КУпАП через порушення вимог п. 2.1 Правил дорожнього руху України та ч. 1 ст. 130 КУпАП за порушення вимог п. 2.5 Правил дорожнього руху України.
Доводи апелянта стосовно того, що суд першої інстанції залишив поза увагою чисельні порушення вимог закону, допущені працівниками ДАІ під час складення відносно нього протоколу про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП є необґрунтованими, оскільки вони спростовуються фактом визнання вини порушником, як під час складення протоколу, так і розгляду справи в суді, та не оскарженням дій працівників ДАІ у встановленому законом порядку, про що свідчить відсутність цих даних в матеріалах справи.
Стосовно ж доводів ОСОБА_2 проте, що він не є суб’єктом правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, то вони є помилковими, оскільки при притягненні до адміністративної відповідальності не має значення наявність або відсутність у особи права на управління транспортним засобом, враховуючи, що диспозицією ч. 1 ст. 130 КУпАП передбачена відповідальність, зокрема за відмову особи, а не водія (різні тлумачення), яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп’яніння.
Безпідставними також є і доводи апелянта про відсутність в матеріалах справи об’єктивних доказів його винуватості у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, оскільки наявні у справі докази не викликають сумнівів у їх допустимості та належності, зокрема і пояснення свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_4
Не заслуговують на увагу також доводи ОСОБА_2 стосовно допущення судом першої інстанції порушень вимог закону під час розгляду справи та складення постанови, оскільки наведені ним доводи неможливо визнати такими, за яких судове рішення в частині притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 126 та ч. 1 ст. 130 КУпАП, підлягає скасуванню, як незаконне.
За таких обставин, суд апеляційної інстанції доходить висновку про обґрунтованість притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 126 та ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Між тим, суд апеляційної інстанції не погоджується із оскарженою постановою в частині притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ч. 7 ст. 121 КУпАП, та вважає, що постанова в цій частині підлягає скасуванню із закриттям провадження у справі.
Частиною 7 статті 121 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за повторне протягом року вчинення будь-якого з порушень, передбачених частиною шостою цієї статті.
ОСОБА_2 притягнутий до адміністративної відповідальності за ч. 7 ст. 121 КУпАП за повторне протягом року керування транспортним засобом мопедом «Хонда Діо», який не зареєстрований в установленому законом порядку.
Однак, відповідно до диспозиції частини 6 статті 121 КУпАП адміністративна відповідальність, зокрема настає у разі керування водієм транспортним засобом, не зареєстрованим в установленому порядку.
Відповідно до термінології, викладеної у Правилах дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінетам Міністрів України № 1306 від 10.10.2001 р. «водій – це особа, яка керує транспортним засобом та має посвідчення водія (посвідчення тракториста – машиніста, тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом, тимчасовий талон на право керування транспортним засобом) відповідної категорії. Водієм також є особа, яка навчає керуванню транспортним засобом, знаходячись безпосередньо в транспортному засобі».
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 посвідчення водія не має, а тому в аспекті Правил дорожнього руху України не може відноситься до поняття «водій», через що відповідно не може бути суб’єктом вказаного правопорушення.
За таких обставин, суд апеляційної інстанції доходить висновку про необхідність скасування оскарженої постанови в частині притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ч. 7 ст. 121 КУпАП та на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП закриття провадження у справі в цій частині у зв’язку з відсутністю в діях ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення.
Враховуючи, що провадження у справі в частині притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ч. 7 ст. 121 КУпАП підлягає закриттю на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, суд апеляційної інстанції вважає необхідним виключити з оскарженої постанови посилання на обтяжуючі відповідальність останнього обставини - керування незареєстрованим транспортним засобом у стані алкогольного сп’яніння, повторно.
Крім того, статтею 35 КУпАП передбачено певний перелік обставин, які обтяжують відповідальність за адміністративне правопорушення, який є вичерпним. При цьому не можуть бути визнані в якості обставин, що обтяжують відповідальність, обставини які передбачені диспозицією статті (частини статті) правопорушення, за вчинення якого особа притягується до адміністративної відповідальності.
З урахування цього, суд апеляційної інстанції вважає необхідним виключити з постанови суду першої інстанції обтяжуючу обставину - керування транспортним засобом без посвідчення водія, оскільки вона передбачена диспозицією ч. 2 ст. 126 КУпАП.
Суд апеляційної інстанції між тим не погоджується з доводами апелянта, що суд першої інстанції не врахував його неповнолітній вік, оскільки згідно до змісту постанови вбачається, що ця обставина врахована судом в якості обставини, що пом’якшує його стягнення.
Не підлягає задоволенню, враховуючи серйозність вчинених ОСОБА_2 правопорушень, також наведене у мотивувальній частині його скарги прохання щодо застосування до нього заходів впливу, передбачених ст. 24-1 КУпАП.
На підставі викладеного, суд апеляційної інстанції вважає необхідним залишити вид і розмір адміністративних стягнень призначених судом першої інстанції ОСОБА_2 за ч. 2 ст. 126 та ч. 1 ст. 130 КУпАП, а також остаточно з урахуванням ст. 36 КУПАП у виді штрафу в розмірі 3 400 гривень.
Керуючись ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
п о с т а н о в и в:
апеляційну скаргу ОСОБА_2 – задовольнити частково.
Постанову судді Кам'янсько-Дніпровського районного суду Запорізької області від 17 липня 2014 року відносно ОСОБА_2 - змінити.
Виключити з постанови посилання на обтяжуючі відповідальність ОСОБА_2 обставини – керування незареєстрованим транспортним засобом у стані алкогольного сп’яніння, без посвідчення водія, повторно.
Постанову в частині притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 7 ст. 121 КУпАП - скасувати і на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП закрити провадження у справі в цій частині у зв’язку з відсутністю в діях останнього складу цього правопорушення, .
Постанову в частині притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 126, ч. 1 ст. 130 КУпАП і призначення відповідних стягнень за цими частинами статей та на підставі ст. 36 КУПАП у виді штрафу в розмірі 3 400 гривень – залишити без змін.
Постанова Апеляційного суду Запорізької області набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає та повинна бути звернута до виконання не пізніше трьох місяців з дня її винесення, тобто до 14.11.2014 р.
Роз’яснити ОСОБА_2, що відповідно до ч.2 ст. 308 КУпАП у разі несплати ним штрафу у 15-денний строк з дня коли йому стало відомо про винесення вказаної постанови, в порядку примусового виконання постанови з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу та витрати на облік зазначених правопорушень.
Суддя Апеляційного суду
Запорізької області ОСОБА_1