Справа № 2-555/09

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 лютого   2009р.

    Суворовський районний суд м. Одеси у складі:

    головуючого судді      - Кисельова В.К.  

    при секретарі                - Голованець Н.Б.

    за участю  представника позивача – ОСОБА_1

    відповідача – ОСОБА_2

    представника третьої особи – ОСОБА_3

    розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі цивільну справу за позовом Акціонерного комерційного інноваційного банку „УкрСиббанк” до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_2 про визнання договору недійсним, -

                    ВСТАНОВИВ:

Акціонерний комерційний інноваційний банк „УкрСиббанк” звернувся з позовом  до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_2 про визнання договору недійсним.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 20 травня 2005 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_6 був укладений договір дарування квартири, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_7, зареєстрований в реєстрі за № 2435, згідно  якого    ОСОБА_4 подарувала, а ОСОБА_6 прийняла в дар квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Позивач вважає, що вищевказаний договір є фіктивний і повинний бути визнаний недійсним за наступних підстав.

Так, 07 квітня 2004 року між АКІБ «УкрСиббанк» та ТОВ «Югзерноторг» укладено договір овердрафту в гривні № НОМЕР_1. В якості забезпечення зобов'язань за вказаним договором овердрафту Банком було прийнято поруку фізичної особи - ОСОБА_2, про що укладений договір поруки № НОМЕР_2 від 07 квітня 2004 року.

    В порушення договору овердрафту кредитні кошти згідно договірних умов Товариством повернуті не були, внаслідок чого 19.01.05 АКІБ «УкрСиббанк» звернувся до суду з позовом до ТОВ «Югзерноторг» та ОСОБА_2М про стягнення заборгованості.

27 жовтня 2005 року Суворовським районним судом м. Одеси винесено рішення про стягнення солідарно з ТОВ «Югзерноторг» та ОСОБА_2 на користь АКІБ «УкрСиббанк» заборгованості за договором овердрафту.

Проте грошових коштів та майна, які є власністю ТОВ «Югзерноторг» та власністю ОСОБА_2, на які можна було звернути стягнення з метою погашення заборгованості виявилось недостатньо.

В спільній сумісній власності ОСОБА_2 та ОСОБА_8 було  нерухоме майно, а саме дві квартири: № 20 та № 21 у будинку № 135 по проспекту Добровольського у м. Одесі. Це майно придбане ОСОБА_4 під час перебування у шлюбі з ОСОБА_2, оскільки  шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 укладено 02 грудня 1995 року, а зазначена нерухомість придбана 04 листопада 2003 року.

В зв’язку з тим, що ОСОБА_2 був поручителем за кредитним договором, на його частку у спільній сумісній власності можливо було звернути стягнення.

АКІБ «УкрСиббанк» звернувся 13.09.2007 року до Суворовського районного суду м. Одеси з позовною заявою до ОСОБА_2 та до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за договором поруки та звернення стягнення на частку в спільному майні подружжя шляхом виділу частки із спільного майна в натурі.

Про те, що квартира АДРЕСА_2 із спільної сумісної власності ОСОБА_2 та ОСОБА_8 АКІБ «УкрСиббанк» дізнався лише після надходження заяви від ОСОБА_5 про звільнення майна з-під арешту, копію якої представник отримав лише 19.02.2008 року. Вказана заява була подана до суду лише після отримання АКІБ «УкрСиббанк» рішення Суворовського районного суду про стягнення з ОСОБА_2 на користь АКІБ «УкрСиббанк» 919 905, 29 грн., шляхом звернення стягнення на  Ѕ частину спільного майна подружжя.

До заяви про звільнення майна з-під арешту було додано копію договору дарування від 20.05.2005 року,  згідно якого ОСОБА_4 подарувала квартиру АДРЕСА_3 ОСОБА_9.

Договір дарування був оформлений дарувальником на підставі  дублікату Договору купівлі-продажу квартири, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_7 15.03.2005 року.

Проте, ОСОБА_4К та ОСОБА_2 було відомо, що на момент видачі дублікату Договору купівлі-продажу оригінал цього Договору не був втрачений чи пошкоджений, оскільки він перебував в АКІБ „УкрСиббанк”.

АКІБ «УкрСиббанк» вважає, що договір дарування був вчинений про людське око, без наміру створення правових наслідків, та метою цього правочину було приховання майна від звернення стягнення у рахунок погашення заборгованості за кредитом. Тому згідно з п. 3 ст. 203, ст. 234 ЦК України, є підстави вважати вказаний договір недійсним.

В судовому засіданні представник АКІБ «УкрСиббанк»  позовні вимоги підтримала та пояснила, що відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_4 з метою уникнення від стягнення на майно, вирішили подарувати квартиру. ОСОБА_2 знав, що він є поручителем за кредитними зобов’язаннями ТОВ «Югзерноторг», а тому знав про наслідки невиконання товариством договірних зобов’язань.

ОСОБА_2 позовні вимоги не визнав та пояснив, що визнає свою майнову відповідальність за зобов’язаннями ТОВ «Югзерноторг», і збирається повернути борг. Однак він вважає, що ОСОБА_4 мала право розпорядитися квартирою, оскільки заборони щодо її відчуження не було. Крім того, спірна квартира не перебувала в іпотеці у позивача.

Відповідачі ОСОБА_4 та ОСОБА_5 в судове засідання не з’явились, про розгляд справи були повідомлені належним чином, причини неявки суду не повідомили.

Приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_7 в судове засідання не з’явилась, про розгляд справи була повідомлена належним чином, причини неявки суду не повідомила.

Представник ВАТ „Всеукраїнський акціонерний банк” просила відмовити у позові, оскільки позовні вимоги є необґрунтованими.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню на підставі фактів, встановлених в судовому засіданні.

Так, судом встановлено, що 20 травня 2005 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_6 був укладений договір дарування квартири, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_7, зареєстрований в реєстрі за № 2435, згідно  якого    ОСОБА_4 подарувала, а ОСОБА_6 прийняла в дар квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Позивачі вважають, що вищевказаний договір був укладений про людське око, без наміру створення правових наслідків, та метою цього правочину було приховання майна від звернення стягнення у рахунок погашення заборгованості за кредитом.

Так, дійсно згідно п. 3 ст. 203 ЦК України, волевиявлення  учасника  правочину  має  бути  вільним   і  відповідати його внутрішній волі.

Статтею 234 ЦК України передбачено, що фіктивним  є  правочин,  який вчинено без наміру створення  правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином.

Відповідно до п. 1 ст. 60 ЦПК України кожна  сторона  зобов'язана  довести ті обставини,  на які  вона посилається як на підставу своїх  вимог  і  заперечень.

В судовому засіданні представник позивача не надав жодного доказу того, що правочин не відповідав внутрішній волі ОСОБА_4 та ОСОБА_6. Вищевказаний  договір був посвідчений нотаріально, відповідно до п. 2 ст. 719 ЦК України. Крім того, відповідачка ОСОБА_6, відповідно до ст. 722 ЦК України, прийняла в дар квартиру, та зареєструвало право власності в КП „ОМБТІ і РОН”.

На підставі викладеного, суд вважає, що посилання позивача на п. 3 ст. 203 ЦК України як на підставу визнання договору дарування недійсним є необґрунтованим.

Суд також вважає, що твердження позивача, що договір дарування є фіктивний, тобто укладений про людське око, без наміру створення правових наслідків, з  метою приховання майна від звернення стягнення у рахунок погашення заборгованості за кредитом не відповідає дійсності.

Так, судом встановлено, що 07 квітня 2004 року між АКІБ «УкрСиббанк» та ТОВ «Югзерноторг» було укладено договір овердрафту в гривні № НОМЕР_1. В якості забезпечення зобов'язань за вказаним договором овердрафту Банком було прийнято поруку фізичної особи - ОСОБА_2, про що укладений договір поруки № НОМЕР_2 від 07 квітня 2004 року.

Свої зобов’язання за договором ТОВ „Югзерноторг” та ОСОБА_2 щодо повернення суми овердрафту не виконали. Вищевказаний факт підтверджується рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 27.10.2005р., згідно якого з ТОВ „Югзерноторг” та ОСОБА_2 було стягнута солідарно сума у розмірі 586911 гривень 22 копійки. (а.с. 15-16)

Необхідно відзначити, що на час укладення договору дарування заборони щодо відчуження спірної квартири не було. Крім того, позивач не забезпечив свої зобов’язання шляхом укладенням договору застави, або іпотечного договору.

Суворовський районним судом м. Одеси під час розгляду справи за позовом АКІБ „Укрсиббанк” до ТОВ Югзерноторг” та ОСОБА_2 не накладався арешт на спірну квартиру.

Таким чином, яких-небудь перешкод для укладення договору дарування спірної квартири не було.

Суд також вважає, що неможливо приймати до уваги твердження позивача про те, що оскільки     під час     виконання рішення    суду про стягнення з ТОВ Югзерноторг” та ОСОБА_2 не було достатньо коштів та майна для задоволення майнових вимог позивача, то це є підставою вважати, що договір дарування був укладений з метою ухилення від майнової відповідальності поручителя.

Необхідно також відзначити, що позивач не був стороною за договором дарування, і таким чином, укладення вищевказаного договору не вплинуло на права та обов’язки позивача.

Так, згідно ст. 3 ЦПК України, кожна   особа  має  право  в  порядку,  встановленому  цим  Кодексом,  звернутися  до  суду  за  захистом   своїх   порушених,
невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст.ст. 15, 16 ЦК України, кожна особа має право звернутись до суду з метою захисту свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Одним із способів захисту права є визнання правочину недійсним.

Однак в судовому засіданні встановлено, що права позивача діями відповідачів не порушені, а тому відсутні підстави для подання позивачем вищевказаного позову та відповідні підстави для визнання правочину недійсним.

Суд також  вважає, що укладення договору дарування    між ОСОБА_4 та ОСОБА_6 не порушило прав позивача, оскільки саме позивач не прийняв достатніх заходів щодо забезпечення взятих не себе ТОВ „Югзерноторг” та ОСОБА_2 зобов’язань. Таким чином, якщо у відповідача й виникли збитки щодо неналежного виконання своїх зобов’язань ТОВ „Югзерноторг” та ОСОБА_2, то саме за його вини.

На підставі викладеного, керуючись ст. 203, 234, 719,722 ЦК України, ст.ст. 3, 10, 11, 209, 212-215 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову Акціонерного комерційного інноваційного банку „УкрСиббанк” до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_2 про визнання недійсним договору дарування АДРЕСА_4, укладеного між ОСОБА_4 та ОСОБА_6, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу – ОСОБА_7, у реєстрі за № 2435 від 20.05.2005р. – відмовити.

    Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку через Суворовський районний суд м. Одеси шляхом подачі в 10-ти денний строк з   дня проголошення рішення заяви  про  апеляційне  оскарження  рішення  суду і поданням після цього  протягом двадцяти днів апеляційної скарги, або в порядку п. 4 ст. 295 ЦПК України.  

    Суддя