справа №201/6619/13-к
провадження 1кс/201/1661/2013
У Х В А Л А
05 червня 2013 року Жовтневий районний суд
м. Дніпропетровська
у складі: головуючого-слідчого судді Галічого В.М.
при секретарі – Ковальській Т.Г.
за участю слідчого прокуратури – ОСОБА_1
Розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в місті Дніпропетровську скаргу ОСОБА_2 на постанову старшого слідчого СВ СУ прокуратури Дніпропетровської області ОСОБА_1 від 30 травня 2013 року, у кримінальному провадженні № 42013040220000001 від 09 січня 2013 року, про відмову в задоволені клопотання про проведення слідчих дій,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_2 звернувся до суду зі скаргою на постанову старшого слідчого СВ СУ прокуратури Дніпропетровської області ОСОБА_1 від 30 травня 2013 року, у кримінальному провадженні № 42013040220000001 від 09 січня 2013 року, про відмову в задоволені клопотання про проведення слідчих дій. В обґрунтування скарги заявник посилався на безпідставну та необґрунтовану відмову у його клопотанні щодо проведення слідчих дій у кримінальному провадженні, у зв’язку з чим просив суд скасувати постанову та зобов’язати слідчого допитати під час досудового розслідування кримінального провадження свідків ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5
В судовому засіданні заявник ОСОБА_2 доводи скарги підтримав та просив суд скаргу задовольнити у повному обсязі.
Слідчий прокуратури, дії якого оскаржуються, у судовому засідання проти задоволення скарги заперечував, посилаючись на її безпідставність та необґрунтованість.
Суд, вислухавши сторони, дослідивши матеріали скарги, а також матеріали кримінального провадження та надані суду матеріали наглядового провадження, вважає скаргу такою, що задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
Відповідно до п.7 ч.1 ст.303 та ч.4 ст.93 КПК України, на досудовому провадженні може бути оскаржено рішення слідчого про відмову в задоволенні клопотання про проведення слідчих дій.
Статтею 307 КПК України визначено, що слідчий суддя за результатами розгляду скарги на постанову слідчого про відмову в задоволенні клопотання про проведення слідчих дій, постановляє ухвалу про скасування такого рішення слідчого та зобов’язання вчинити певну дію, або відмову у задоволенні скарги.
Судом встановлено, що постановою старшого слідчого СВ СУ прокуратури Дніпропетровської області ОСОБА_1 від 30 травня 2013 року було відмовлено в задоволенні клопотання заявника ОСОБА_2 про проведення допиту свідків ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5
Зі змісту ч.3 ст.93 КПК України слідує, сторона захисту, потерпілий здійснює збирання доказів шляхом витребування та отримання від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, службових та фізичних осіб речей, копій документів, відомостей, висновків експертів, висновків ревізій, актів перевірок; ініціювання проведення слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій та інших процесуальних дій, а також шляхом здійснення інших дій, які здатні забезпечити подання суду належних і допустимих доказів.
Абзацом другим частини 3 вищезазначеної статті, встановлено, що ініціювання стороною захисту, потерпілим проведення слідчих дій здійснюється шляхом подання слідчому, прокурору відповідних клопотань, які розглядаються в порядку, передбаченому статтею 220 цього Кодексу.
Статтею 220 КПК України визначено, що постанова про повну, або часткову відмову у задоволенні клопотання повинна бути вмотивована. Крім того, положенням ч.5 ст.110 КПК України встановлено вимоги до процесуальних рішень, в тому числі рішень слідчого, відповідно до яких постанова слідчого, окрім іншого, складається з мотивувальної частини, яка повинна містити мотиви прийняття постанови та їх обґрунтування.
Так в клопотанні ставиться питання про допит під час досудового розслідування свідків ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5
Обґрунтовуючи свою відмову у задоволенні клопотання слідчий вказав, що ОСОБА_5Ю та ОСОБА_4 вже були допитані у даному кримінальному провадженні, а враховуючи дотримання під час допиту вимог КПК України щодо його проведення, підстав для здійснення додаткового допиту слідчим не вбачалось.
Виходячи з достатньої вмотивованості твердження слідчого, суд робить висновок про відсутність необхідності задоволення скарги в частині допиту ОСОБА_4, ОСОБА_5
В той же час, доводи скаржника щодо відмови йому в задоволенні клопотання про допит ОСОБА_3 не відповідають обставинам справи, оскільки стосовно його допиту слідчий прямо не відмовив у реалізації такої слідчої дії, а вказав на не встановлене місце знаходження свідка та здійснення заходів направлених на встановлення його фактичного місця перебування з метою допиту.
За викладених обставини слідчий наразі не має можливості здійснити допит свідка, однак як вбачається з тексту оскаржуваної постанови та пояснень слідчого наданих у судовому засіданні, сама процесуальна дія про вчинення якої клопоче скаржник буде вчинена після встановлення його місця знаходження.
Аналізуючи вищевикладене та приймаючи до уваги те, що слідчим при винесенні оскаржуваної постанови вимоги вищезазначених норм закону порушені не були, суд вважає, що прийняте слідчим рішення обґрунтовано належним чином, а отже відсутні підстави для скасування оскаржуваної постанови від 30 травня 2013 року.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.93, 98, 110, 220, 303-307, 318-380 КПК України,
УХВАЛИВ:
У задоволенні скарги ОСОБА_2 на постанову старшого слідчого СВ СУ прокуратури Дніпропетровської області ОСОБА_1 від 30 травня 2013 року, у кримінальному провадженні № 42013040220000001 від 09 січня 2013 року, про відмову в задоволені клопотання про проведення слідчих дій – відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя Галічий В.М.