Справа №22-ц-3478/10 Суддя-доповідач - Ільченко

Категорія -

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 серпня 2010 року м.Суми

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого - Ільченко О.Ю.

суддів - Смирнова Т.В., Ведмедь Н.І.

з участю секретаря судового засідання - Кияненко Н.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в Конотопському районі на постанову Конотопського міськрайонного суду Сумськвої області від 09 грудня 2009 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Конотопському районі про спонукання до нарахування допомоги дитині війни,

встановила;

Постановою Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 09 грудня 2009 року зобов'язано відповідача здійснити перерахунок пенсії позивача з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого ч. І ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та провести відповідні виплати за період з 09 липня по 31 грудня 2007 року, з 22 травня по 31 грудня 2008 року та 1 січня 2009 року по 31 вересня 2009 року, з урахуванням фактично виплачених сум.

В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить постанову скасувати і ухвалити нове рішення про відмову в позові у повному обсязі з підстав, що відсутній механізм фінансування та що позивачем пропущено строк на звернення до суду.

Колегія суддів вважає, що скарга не підлягає задоволенню.

Встановлено, що позивач отримує пенсію за віком і відноситься до категорії громадян, яким встановлено статус дитини війни.

Статтею 6 Закону № 2195- IV від 18 листопада 2004 року «Про соціальний захист дітей війни» передбачалося, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Пунктом 12 ст. 71 Закону України від 19 грудня 2006 року № 489 - V «Про Державний бюджет України на 2007 рік» дію вказаної вище норми зупинено на 2007 рік із урахуванням ст. 111 цього Закону. Проте Рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007 положення п. 12 ст. 71 та ст. 111 Закону № 489 - V визнані неконституційними.

Відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону № 2195 - IV у редакції, викладеній у підпункті 2 п. 41 розділу II Закону № 107 - VI від 28 грудня 2007 року «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» дітям війни (крім тих. на яких поширюється дія закону «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.

Однак і цю зміну визнано неконституційною Рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22 травня 2008 року.

За таких обставин суд, вірно застосувавши правила щодо строків звернення до суду й дії законів у часі та навівши відповідні мотиви і розрахунки, дійшов до правильного висновку про необхідність перерахування пенсії позивача за періоди дії положень ст. 6 у її первинній редакції Закону № 2195 - IV від 18 листопада 2004 року.

Правомірним є висновок суду і в тій частині, що при здійсненні такого перерахунку відповідач повинен виходити з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленої ст. 28 Закону «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», так як іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає. Виконання програми дітей війни повинно проводитися дійсно за рахунок коштів з Державного бюджету України, і оскільки Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, то на нього покладено повноваження щодо призначення і виплати пенсій та доплат до них.

Посилання заявника на те, що виплати, про які йде мова, не повинні проводитися через відсутність певного нормативного акта, який би у повній мірі визначав механізм реалізації положень ст. 6 Закону «Про соціальний захист дітей війни», суперечить практиці Європейського суду з прав людини, про що вірно зазначив суд, та конституційним приписам гарантування прав громадян на соціальний захист.

Доводи апелянта про те, що це питання було врегульовано постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року №530, згідно з якою підвищення проводилось у розмірі 10% прожиткового мінімуму і відповідно проводились виплати у 2008-2009 роках, не є підставою для відмови у позові у зв'язку з тим, що Закон має вищу юридичну силу ніж постанова уряду.

Крім того, питання фінансування цих видатків не є предметом даного спору і виходить за межі заявлених вимог.

Доводи апелянта щодо пропуску позивачем строку на звернення до суду є безпідставними, оскільки відповідач, не провівній відповідних нарахувань, допустив протиправну бездіяльність, у зв'язку з чим відсутні правові підстави для висновку про пропуск строку. За таких обставин порушене право підлягає захисту без обмеження річним строком. Це грунтується на вимогах ст.6 Закону «Про соціальний захист дітей війни» та ст.87 Закону «Про пенсійне забезпечення».

Таким чином, перевіривши законність і обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія визнає, що оскаржуване рішення суду ухвалене з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ч. З ст. 2 ст. 88, ст. ст, 303, 304, 304-1, 307, 308, 314, 315 ЦГІК України, колегія суддів

ухвалила:

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Конотопському районі відхилити, а постанову Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 09 грудня 2009 року в даній справі залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий -

Судді -