Справа № 2-500/ 09р.  

№ 2-3920/08 р                                          

                                        Р І Ш Е Н Н Я

                           И М Е Н Е М  У К Р А Ї Н И

30.03.2009 р.    Московський районний суд м. Харкова в складі:

головуючого-судді      Омельченко Н.І.

при секретарі                Макушенко К.В.          

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 -  про зменшення розміру  аліментів та звільнення від сплати заборгованості по аліментам,-

                                ВСТАНОВИВ:

11.06.2008 р. позивач звернувся до суду з позовом ОСОБА_2  про зменшення розміру  аліментів та звільнення від сплати заборгованості по аліментам.

16.12.2009 р. позивач уточнив позовні вимоги та просив суд зменшити розмір стягнених з його аліментів на користь відповідачки  до 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, встановити обов»язок перерахування аліментів на особистий рахунок дитини в Державному ощадному банку України та звільнити його від сплати заборгованості по аліментам,  посилаючись на те, що він не був присутній при прийнятті рішення Московського районного суду м. Харкова від 15.02.2002 року, яким на нього покладений обов»язок виплачувати аліменти на користь ОСОБА_2 на утримання дитини ОСОБА_3, 11. 04. 1996 року в розмірі 1\4 частини його заробітку, оскільки йому не було відомо про розгляд справи, чим був позбавлений можливості надати достовірні відомості та докази його матеріального стану.  Він матеріально підтримував дитину та періодично надавав відповідачці грошові суми, про що може свідчити факт відсутності виконавчого провадження по стягненню аліментів. З часу прийняття вищезазначеного рішення змінився склад його сім»ї, на теперішній час на його утриманні перебувають двоє дітей ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, які часто хворіють, що потребує грошових витрат на лікування. Його дружина не працює. Крім того враховуючи похилий вік батьків, він вимушений надати їм грошову допомогу необхідну для належного фізіологічного існування.  Він працює в НДІ на посаді начальника відділу і отримує щомісячну заробітну плату в розмірі 1298 грн. Змінити роботу не має можливості, оскільки це призведе до припинення вже розпочатої ним наукової програми. В даний час прожитковий мінімум без урахування індексу інфляції складає 605 грн. на одну особу. Позивач не в змозі платити аліменти в розмірі визначеному в рішенні суду і відповідно до чинних умов виконавчого провадження.

Крім того, відповідачка отримуючи в нього кошти на утримання неповнолітньої дитини не зверталась до виконавчого органу з вимогою порушити виконавче провадження, отже вона  після набрання рішенням суду від 15.02.2002 року законної сили, правом примусового стягнення не користувалась, що свідчить про виконання ним рішення суду в добровільному порядку. Після ускладнення його стосунків з відповідачем, викликаних його контролем за використанням коштів, що надавалися дитині, відповідач тільки в травні 2008 року звернулась до виконавчої служби і ініціювала порушення виконавчого провадження про стягнення аліментів.  

Враховуючи вищезазначене позивач просить задовольнити його уточнені позовні вимоги.    / а.с.56-57 /

Представник позивача в судовому засіданні підтримав вимоги та дав пояснення відповідно до викладених у уточненій позовній заяві, додавши, що був повідомлений про рішення Московського районного суду від 15.02.2002 року лише в 2008 році, коли за вищезазначеним рішенням було відкрито виконавче провадження. Кошти на утримання дитини він передавав на руки відповідачці щомісяця в розмірі приблизно 300 грн., добровільно. Сума була узгоджена з відповідачкою. Крім того в нього є дві сестри, які не  в змозі утримувати батьків, оскільки  одна утримує свою дитину сама та почала працювати лише місяць тому. В іншої сестри на утриманні знаходяться двоє дітей, тому  батьки знаходяться на його утриманні.  Заборгованість за рішенням суду про стягнення аліментів  нарахована за 3 роки та утримується 70%   з його доходів.

Представник відповідача вимоги не визнав,  пояснивши, що починаючи з 2002 року позивач не сплачує аліменти на утримання доньки, що спричинило скрутне матеріальне становище, яке ускладнилось тим, що відповідачка не працює з 2008 року, у зв»язку з чим вона змушена була звернутись до виконавчої служби Київського району м. Харкова для стягнення заборгованості за виконавчим листом, виданим на підставі рішення Московського районного суду м. Харкова 15.02.2002 р.

              Крім того позивач просить визначити аліменти в розмірі 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісяця, який з 01.07.2008 року складає 680 грн. для дітей віком від 6 до 18 років. Отже він повинен буде сплачувати на  користь відповідача  340 грн. При цьому позивач вказує, що його заробітна плата становить 1298 грн., не враховуючи, що розмір заробітної плати позивача може змінюватися, з урахуванням тенденцій збільшення прожитого мінімуму, а потреби дитини на харчування, одяг, взуття, навчання в школі-гімназії, зайняття в музичній школі, проїзд в транспорті, лікування, лише збільшуються, у зв»язку з чим відповідач вважає необґрунтованим визначити розмір аліментів у співвідношенні до прожиткового мінімуму замість визначення його у розмірі ј частини від доходів позивача. Таким чином, суд правильно дійшов висновку про стягнення аліментів у вигляді частки всіх видів заробітку, оскільки заробітну плату позивач отримує у фіскальному розмірі, яка має стабільний характер.

             Крім того, дохід позивача може не обмежуватись лише заробітком, адже специфіка роботи та наукової діяльності позивача дає можливість працювати на декількох роботах та отримувати дивіденди, займатися підприємницькою діяльністю та інше. Саме з цих підстав доцільно виплачувати аліменти не тільки виходячи з заробітної плати, а з урахуванням інших доходів.

            Позивач не довів обставини, на підставі яких допускається зменшення розміру аліментів. В позовній заяві вказується той факт, що дружина позивача –ОСОБА_6 не працює,  на його утриманні знаходяться двоє дітей. Однак, ОСОБА_6 пішла у відпустку по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з посади лаборанта санітарно-гігієнічної лабораторії з ДЗ « Санітарно-епідеологічної станції на південній залізниці». Законодавством України, зокрема ЗУ « Про загальнообов»язкове державне соціальне страхування у зв»язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням» передбачена допомога по тимчасовій непрацездатності, з повною або частковою компенсацією заробітної плати по догляду за дитиною  віком до трьох років. Крім того, цим же законом передбачена допомога при народженні дитини, яка у 2007 році становила 8 500,00 грн. Тобто позивач не є єдиним утримувачем сім»ї та сімейного бюджету.

Між тим твердження позивача, що на його утриманні знаходяться  мати та дідусь не є достатньою підставою для задоволення позову, оскільки позивач не є єдиною дитиною своїх батьків, у нього є дві сестри, які теж проживають в ІНФОРМАЦІЯ_3. Дідусь  є ветераном війни та отримує державну допомогу. Позовної заяви не додані докази щодо грошової допомоги матері і дідусю.

Крім того, матеріальне положення позивача не погіршилось, він займає посаду завідуючого міжнародним відділом НДІ ім.. Мечнікова, що виключає можливість застосування ст. 192 СК України як підстави для зменшення розміру аліментів.

Врегулювання будь-яких питань з позивачем мирним шляхом не представляється можливим.

           Суд, вислухавши сторони, досліджувавши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

          Як встановлено судом, згідно Постанови Московського районного суду м. Харкова від 15.02.2002 року з позивача стягнуто аліменти на користь ОСОБА_2  на утримання дочки ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_4 в розмірі ј частини з усіх видів заробітку позивача.  / а.с. 6/

Згідно ст. 192 СК України, розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров’я когось із них.

            Судом встановлено, що позивач зареєстрував шлюб 16.12.2005 року з ОСОБА_7, від якого має двох неповнолітніх дітей ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_5 та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_6 /а.с. 7-9/

    Дружина позивача  - ОСОБА_6 перебуває у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з 26.11.2007 р. по 27.09. 2010 р., що підтверджується наказом від 26.11.2007 р. № 345-К та знаходиться на утриманні позивача – її чоловіка.                  / а.с. 5/

    Згідно довідки про заробітну плату з місця роботи позивача від 02.07.2008 року   середній щомісячний дохід останнього складає 1380 грн., інших доходів позивач не має, проживає разом зі дружиною та двома неповнолітними дітьми, які знаходься на його утриманні. /а.с. 20/

Крім того судом встановлено, що батьки позивача похилого віку і також потребує допомоги, тому суд вважає, що позивач довів свої вимоги стосовно зменшення розміру аліментів, а саме погіршення матеріального та сімейного  стану.                  

Судом встановлено, що позивач дізнався про те, що з нього стягуються аліменти  отримавши  розпорядження № 863/14 від 14.05. 2008 р. , де зазначено, що за місцем його роботи направлено виконавчий лист № 2-33/02 від 17.04. 2008 року, виданий Московським районний судом м. Харкова про стягнення з нього  на користь ОСОБА_2  на утримання дочки ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_4 в розмірі ј частини з усіх видів заробітку позивача щомісячно, починаючи з 11.02. 2002 року і до досягнення дитиною повноліття. / а.с. 33/

   Згідно ч.3 ст.197 СК України, суд може звільнити платника аліментів від сплати заборгованості, якщо буде встановлено, що вона виникла внаслідок непред»явлення без поважної причини виконавчого листа до виконання особою, на користь якої присуджуються аліменти.  

Судом встановлено, що постанова Московського районного суду м. Харкова про стягнення з ОСОБА_1 аліментів на користь відповідачки на утримання дитини ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_7, ухвалена 15.02.2002 р. / а.с. 6/

Виконавче провадження по примусовому виконанню виконавчого листа № 2-33/02 від 17.04.2008 р. виданного Московським районним судом м. Харкова про стягнення аліментів з ОСОБА_1 аліментів на користь відповідачки на утримання дитини ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_7, ухвалена 15.02.2002 р.  відкрито 06.04.2008 р. / а.с. 46/

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов»зана довести ті обставини, на які вона посилається  як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 ЦПК України.

Відповідачка не довела поважність не пред»явлення до виконання виконавчого листа до 2008 р.

У зв’язку з викладеним, суд вважає, що вимоги позивача стосовно звільнення його від сплати заборгованості по аліментах підлягають задоволенню повністю.

При зміні розміру аліментів суд виходить з матеріального та сімейного стану платника, і вважає, що відповідач у стані виплачувати дитині аліменти в розмірі 1/6 частини усіх видів його доходів.    

В частині вимог про встановлення обов»язку перерахування аліментів на особистий рахунок дитини в Державному Ощадному банку України суд вважає їх такими що не підлягають задоволенню, оскільки одержувачем аліментів є той з батьків з яким проживає неповнолітня дитина.        

      Керуючись ст.ст. 192, 182, 197 СК України, ст.ст.11,60, 212-215, 218 ЦПК України, суд -

                                      ВИРІШИВ:

          Позов ОСОБА_1 – задовольнити.

          Зменшити розмір стягнутих аліментів на користь ОСОБА_2 та стягувати з ОСОБА_1 аліменти в розмірі 1\6 частини з усіх видів заробітку на утримання дочки ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4  до її повноліття.

        Звільнити ОСОБА_1 від сплати заборгованості по аліментам на користь ОСОБА_2.

    Виконавчий лист про стягнення аліментів на користь ОСОБА_2 у розмірі ј частини – відкликати.

    В іншій частині вимог – відмовити.

    Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Харківської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги або в порядку ч.4 ст.295 ЦПК України.

СУДДЯ: