Справа №22-ц-630/10 Суддя-доповідач - Попруга

Категорія -

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 жовтня 2010 року м.Суми

колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого - Попруги С.В.,

суддів - Рибалки В.Г., Криворотенка В.І..

з участю секретаря судового засідання - Чуприни В.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою Управління Пенсійного фонду України у Зарічному районі м.Суми (далі - відповідач або управління)

на постанову Зарічного районного суду м.Суми від 18 січня 2010 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у Зарічному районі м.Суми

про визнання бездіяльності протиправною та зобов’язання провести перерахунок пенсії,

встановила:

Постановою Зарічного районного суду м.Суми від 18 січня 2010 року позов ОСОБА_1 задоволено частково: визнано протиправною бездіяльність відповідача, зобов'язано управління здійснити перерахунок пенсії позивачу з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та провести відповідні виплати за 2007 рік з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року - в розмірі 742 грн. 65 коп., за 2008 рік з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року - в розмірі 780 грн. 50 коп. Вирішено питання щодо судових витрат.

В апеляційній скарзі відповідач посилаючись на неповне з’ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального га процесуального права, просить скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нове рішення про відмову в позові.

Відповідач, зокрема, доводить, що у 2007 році механізму фінансування спірних впила і не було, а у 2008 році питання фінансування було врегульовано постановою КМУ віл 28 травня 2008 року №530. отже Управління не мало правових підстав для перерахунку та виплати пенсії, з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком; судом неправильно застосовано ч.1 ст.28 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», названа норма на спірні правовідносини не поширюється; судом не зазначено за рахунок яких джерел мають бути проведені виплати спірних сум позивачеві.

Судом першої інстанції фактично встановлено, що позивач отримуєте пенсію за віком і відноситься до категорії громадян, яким встановлено статус дитини війни і якому гарантовано соціальну захищеність шляхом надання пільг і державної соціальної підтримки.

На порушення вимог Конституції та законів України, відповідних рішень Конституційного Суду України з питань предмета спору, відповідач у вищезазначених спірних періодах не перерахував та не виплатив позивачеві пенсії, з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком, що призвело до порушення прав позивача, які підлягають захисту в судовому порядку.

Перевіривши законність і обгрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.

Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції врахував усі факти, що входять до предмету доказування, встановлені обставини підтверджуються належними і допустимими доказами, доведені позивачем. Висновки суду відповідають встановленим фактам, суд дійшов до цих висновків з дотриманням та правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, оскільки не відповідають фактичним обставинам справи, не грунтуються на законі, частково зводяться лише до формальних міркувань, а тому не можуть бути підставою для перегляду рішення суду.

Так, відповідно до ч,2 ст.3 ЗУ «ІІро соціальний захист дітей війни» від 18 листопада 2004 року №2195-ІУ, державні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, в тому числі, які стосуються цього спору (ст.6. 7 Закону), не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами. Статтею 6 цього Закону передбачено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Пунктом 12 ст.71 ЗУ від 19 грудня 2006 року № 489 - V «Про Державний бюджет України на 2007 рік» дію вказаної вище норми зупинено на 2007 рік із урахуванням ст.111 цього Закону. Рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007 положення п.12 ст.71 та ст.111 Закону № 489 - V визнані неконституційними.

Відповідно до ч.1 ст.6 Закону № 2195 - IV в редакції викладеній у підпункті 2 п.41 розділу II Закону № 107 - VI від 28 грудня 2007 року «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» дітям війни (крім тих. на яких поширюється дія закону «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.

Названу зміну визнано неконституційною Рішенням Конституційного Суду № 10-рп/2008 від 22 травня 2008 року.

Таким чином. Управління як орган, якому законодавством делеговано повноваження щодо перерахування і виплати пенсії та доплат до них повинно було діяти відповідно до ст.6 вказаного Закону, але на порушення цієї статті таких нарахувань (перерахунку) не проводило, чим і допустило протиправну бездіяльність. У зв’язку з цим. відсутні правові підстави для висновку про пропуск позивачем строку для звернення до суду, отже порушене право підлягає захисту без обмеження річним строком.

Судом першої інстанції правильно застосовано до спірних правовідносин положення сі.28 ЗУ «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», оскільки інших нормативно-правових актів, які б визначали розмір мінімальної пенсії за віком або встановлювали інший розмір, немає. Сума перерахунку по суті не оспорюється.

Оскільки питання фінансування спірних виплат не є предметом даного спору, проблеми надання бюджетних коштів Управлінню для виконання покладених на нього обов'язків виходять за межі заявлених вимог і судом першої інстанції не розглядались, суд не ухвалював рішення про проведення виплат з власних джерел ПФУ. то і ці доводи скарг и, як і інші, не дають підстав для скасування чи зміни судового рішення.

Керуючись ст.303, п.1 ч.1 ст.307, ст.ст.308, 313 - 315, ст. 319 ЦПК України, колегія

суддів

ухвалила:

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України у Зарічному районі м.Суми відхилити, а постанову Зарічного районного суду м.Суми від 18 січня 2010 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили негайно і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двох місяців з дня її проголошення безпосередньо до Верховного Суду України.

Головуючий:

Судді: