Справа №22-ц-3556/10 Суддя-доповідач - ОСОБА_1

Категорія -

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 вересня 2010 року м.Суми

Колегія суддів судової палати у цивільних і Апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого - Смирнової Т.В.

суддів - Ільченко О.Ю., Ведмедь Н.І.

з участю секретаря судового засідання - Пархоменко А.ГТ.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні апеляційної цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Ковпаківського районного суду м.Суми від 07 липня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_2 у своїх інтересах та в інтересах ОСОБА_3 до ОСОБА_4, зацікавлена особа - Служба у справах дітей Сумської міської ради, про визначення часток у спільній сумісній власності, припинення права власності на 1/3 частину квартири,

встановила:

У квітні 2009 року ОСОБА_2 звернулась до суду з зазначеним позовом який обґрунтовувала тим, що їй, її колишньому чоловіку - ОСОБА_4, та їхній неповнолітній дочці на праві спільної сумісної власності належить однокімнатна квартира АДРЕСА_1. У зв'язку з неможливістю сумісного проживання вона з дочкою проживає у найманому житлі, тому просила визначити частки кожного зі співвласників по 1/3 частині та припинити право власності відповідача на його частину у спірній квартирі зі сплатою грошової компенсації.

Рішенням Ковпаківського районного суду м.Суми 07 липня 2010 року позов ОСОБА_2 задоволено частково - визначено частки у праві спільної сумісної власності на квартиру АДРЕСА_1 за ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 по 1/3 частині за кожним. В іншій частині позову відмовлено. Повернуто ОСОБА_2 грошові кошти в розмірі 40867 грн. внесені на депозитний рахунок суду.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати зазначене рішення суду в частині відмови у вимозі про припинення права власності відповідача на його частину у спірній квартирі зі сплатою грошової компенсації і ухвалити нове рішення про задоволення позову.

При цьому апелянт посилається на неповне з'ясування обставин справи, порушення норм матеріального і процесуального права. Зокрема, зазначає, що спільне проживання з відповідачем в одній кімнаті є неможливим, що вона змушена винаймати інше житло, хоча у спірній квартирі їй та дочці належить 2/3 частини, і у суду були підстави для припинення права власності відповідача на його частку у спірній квартирі. Крім того, вказує, що нею внесено на депозитний рахунок суду ринкову вартість частини квартири, належної відповідачу, що суд безпідставно не врахував.

Колегія суддів, дослідивши доводи апеляційної скарги, яку підтримали апелянт та її представник, перевіривши матеріали справи, дійшла висновку, що скарга підлягає задоволенню, а рішення суду частковому скасуванню, виходячи з наступного.

Відмовляючи в позові щодо припинення права власності на 1/3 частину квартири, суд першої інстанції виходив з тих підстав, що припинення права особи на частку в спільному майні можливе за наявності всіх обставин, передбачених ч.І ст.365 ЦК України, та що у відповідача відсутнє інше благоустроєне житло в м.Суми.

Колегія суддів не може погодитися з висновками суду, оскільки вони зроблені у зв'язку з неправильним застосуванням норм матеріального права.

Судом було встановлено, що однокімнатна квартира АДРЕСА_1, загальною площею 31 кв.м, із якої 13,3 кв.м. житлова площа, належить на праві спільної часткової власності позивачці, відповідачу та їх неповнолітній дочці, а тому судом був вирішений позов по визнанню за кожним із них по 1/3 частиш квартири. Сторони, позивачка та відповідач, є колишнім подружжям і сумісне проживання в одній кімнаті стало неможливе. Позивачка та їх неповнолітня дочка віком 12 років на даний час проживають в найманому житлі. Відповідач не погоджується на умови позивачки щодо продажу квартири чи обміну та не згоден за свою частку отримати грошову компенсацію, а також не згоден сплатити компенсацію позивачці за частки її та дочки, мотивуючи це відсутністю коштів, про що він зазначив у суді апеляційної інстанції.

Разом з тим встановлено, що 1/3 його частина в однокімнатній квартирі є незначною, складає 4,6 кв.м житлової площі.

Згідно з ч.І ст.365 ЦК України право особи на частку у спільному майні можа бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо:

1) частка є незначною і не може бути виділена в натурі;

2) річ є неподільною;

3) спільне володіння і користування майном є неможливим;

4) таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника ти членам його сім'ї.

Однак, судом першої інстанції не враховано те, що для припинення праві співвласника на частку у праві спільної часткової власності достатньо будь-якої однієї з чотирьох передбачених ст.365 ЦК України підстав за умови, що часікі відповідача є незначною в порівнянні з часткою позивачки і дочки, та що у них також відсутнє інше власне житло, а відповідач безоплатно користується всією кварти] І на жоден з варіантів вирішення спірної ситуації він не погоджується.

Крім того, відповідач не надав доказів, що сплатою грошової компенсаці будуть порушені його особисті права.

Позивачка відповідно до вимог ч.2 ст.365 ЦК України внесла на депозитам рахунок вартість 1/3 частини квартири в сумі 40867 грн., але згідно з висновкої судово-будівельної експертизи від 16 листопада 2009 року ринкова вартість квартирі

За вказаних умов рішення суду в частині відмови у позові про припинення права власності підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення в цій частині.

Керуючись ст.ст. 307 ч.З п.1, 309 ч.І п.1, 313, 316 ЦПК України, колегія суддів

вирішила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Рішення Ковпаківського районного суду м.Суми від 07 липня 2010 року в частині відмови у позові про припинення права власності скасувати та ухвалити нове рішення в цій частині.

Позов ОСОБА_2 задовольнити. Припинити право ОСОБА_4 на 1/3 частину у спільній власності на однокімнатну квартиру АДРЕСА_1 та стягнути на його користь зі ОСОБА_2 грошову компенсацію в сумі 47966 грн.

Визнати за ОСОБА_2 та ОСОБА_3 право власності по ]/2 частину квартири АДРЕСА_1 за кожною.

В іншій частині рішення суду першої інстанції залишити без зміни.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і протягом двадцяти днів може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України.

Головуючий –

Судді -