Справа №22-ц-4847 Суддя-доповідач - Ільченко

Категорія - 54

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 грудня 2010 року м.Суми

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого - Смирнової Т.В.,

суддів - Ільченко О.Ю., Ведмедь Н.І.,

з участю секретаря судового засідання - Пархоменко А.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні апеляційного суду цивільну справу

за апеляційною скаргою Комунальної установи «Сумська міська станція швидкої медичної допомоги»

на рішення Зарічного районного суду м.Суми від 03 листопада 2010 року

в справі за позовом ОСОБА_1 до Комунальної установи «Сумська міська станція швидкої медичної допомоги» про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди,

встановила:

Рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 03 листопада 2010 року позов ОСОБА_1 задоволено частково - скасовано як незаконний наказ № 95 від 03 серпня 2010 року про звільнення ОСОБА_1 з посади заступника головного лікаря з економічних питань Комунальної установи «Сумська міська станція швидкої медичної допомоги», поновлено її на роботі на цій посаді, стягнуто з відповідача на її користь 4515,53 грн. середнього заробітку за час вимушеного прогулу, 500 грн. відшкодування моральної шкоди та 120 грн. судових витрат. В іншій частині у позові відмовлено. Стягнуто з відповідача на користь держави 51 грн. судового збору.

В апеляційній скарзі представник відповідача просить скасувати зазначене рішення суду і ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову, при цьому посилається на неповне з'ясування обставин справи, порушення норм матеріального і процесуального права. Зазначає, що позивачка стала членом профспілки за 4 дні до звільнення. Вказує також, що хоча КУ «Сумська міська станція швидкої медичної допомоги» повідомила про звільнення всі належні профспілкові організації, відповіді при цьому від них не отримала.

Як встановлено судом першої інстанції, позивачка працювала на посаді заступника головного лікаря з економічних питань КУ «Сумська міська станція швидкої медичної допомоги».

12 травня 2010 року начальником управління охорони здоров'я Сумської міської ради видано наказ № 181 про скорочення цієї посади (а.с.98).

20 травня 2010 року адміністрація відповідача повідомила діючі в установі профспілкові організації про намір провести скорочення посади, на якій працює позивачка, (ах. 100),.

Наказом головного лікаря Комунальної установи «Сумська міська станція швидкої медичної допомоги» № 68-к від 01 червня 2010 року прийнято рішення про скорочення з 01 серпня 2010 року посади заступника головного лікаря з економічних питань (а.с.101), а наказом № 69-к від 01 червня 2010 року попереджено позивачку про заплановане звільнення її з посади у зв'язку зі скороченням штату та запропоновано інші вакантні посади (а.с.102).

У зв'язку з відсутністю згоди позивачки зайняти іншу посаду наказом №95 від 03 серпня 2010 року її було звільнено на підставі п.1 ст.40 КЗпП України.

Заслухавши пояснення представника апелянта, якій підтримав доводи скарги, заперечення позивачки, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Суд вірно встановив фактичні обставини справи та визначився у спірних правовідносинах.

Відповідно до п.1 ч.І ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, може бути розірваний власником у разі скорочення чисельності або штату працівників.

Згідно з ч. 1 ст.43 КЗпП України розірвання трудового договору з цієї підстави може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу первинної профспілкової організації, членом якої є працівник.

Якщо розірвання трудового договору проведено роботодавцем без звернення до виборного органу первинної профспілкової організації, суд у відповідності з положеннями з ч.9 цієї статті зупиняє провадження по справі, запитує згоду виборного органу первинної профспілкової організації і після її одержання або відмови в дачі згоди розглядає спір по суті.

Встановлено, що рішенням Вільної професійної спілки «Захист медичних працівників» КУ «Сумська міська станція швидкої медичної допомоги» від 29 липня 2010 року ОСОБА_1 прийнято до членів цієї профспілки, про що відповідач був повідомлений письмово 02 серпня 2010 року (а.с.136, 114).

Разом з тим роботодавець не звернувся з письмовим поданням до профспілки про дачу згоди про розірвання трудового договору з позивачкою.

У зв'язку з цим суд правомірно відповідно до вимог ч. 9 ст. 43 КЗпП України запитав згоду Вільної професійної спілки «Захист медичних працівників» КУ «Сумська міська станція швидкої медичної допомоги» на звільнення позивача, отримавши вмотивоване рішення про відмову у надані такої згоди.

Крім того, колегія суддів враховує той факт, що в день прийняття рішення судом першої інстанції - 03 листопада 2010 року на підставі наказу МОЗ України від 23 лютого 2000 року № 33 «Про типові штати та штатні нормативи закладів охорони здоров'я», Національного класифікатора професій ДК 003:2005 та враховуючи звернення головного лікаря КУ «Сумська міська станція швидкої медичної допомоги» листом від 03 листопада 2010 року № 1356/1 до штатного розпису КУ «Сумська міська станція швидкої медичної допомоги» знову введена посада заступника головного лікаря з економічних питань (а.с. 202), з якої в зв'язку із скороченням була звільнена позивачка.

За таких обставин місцевий суд дійшов обгрунтованого висновку про наявність підстав для поновлення позивачки на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди відповідно до ст.237-1 КЗпП України.

Доводи апелянта про те, що позивачка стала членом профспілки за 4 дні до звільнення, на правильність висновків суду не впливають.

Інші доводи апелянта висновків суду також не спростовують.

У зв'язку з наведеним колегія суддів вважає, що рішення суду є законним та обгрунтованим і підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 307 ч.І п.1, 308 , 313, 315 ЦПК України, колегія суддів,

ухвалила:

Апеляційну скаргу Комунальної установи «Сумська міська станція швидкої медичної допомоги» відхилити, а рішення Зарічного районного суду м. Суми від 03 листопада 2010 року в даній справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і протягом двадцяти днів може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий:

Судді: