ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
РІШЕННЯ
14.06.06 Справа№ 4/557-21/62
За позовом: ТзОВ “Прогрес”, Волинська обл., с.Білин
до відповідача-1: ДК “Укртрансгаз” НАК “Нафтогаз України” в особі управління магістральних газопроводів “Львівтрасгаз”, м.Львів
до відповідача-2: ВАТ “Рівнеазот”, м.Рівне
про стягнення 558000грн. заборгованості
Суддя Масловська Л.З.
Представники:
від позивача - Халус М.М.-адвокат
від відповідача -1- Колодко В.-представ.
від відповідача -2 - Гуз С.Б.- представ.
Суть спору:
Позовні вимоги заявлено ТзОВ “Прогрес”, Волинськ.обл., с.Білин до ДК “Укртрансгаз” НАК “Нафтогаз України” в особі управління магістральних газопроводів “Львівтрасгаз”, м.Львів та ВАТ “Рівнеазот”, м.Рівне про стягнення солідарно з відповідачів 500000грн. заборгованості, 43000грн. інфляційних втрат, 15000грн. 3% річних.
Для об”єктивного та всестороннього вирішення спору по суті, розгляд справи відкладався ухвалами суду.
Повний текст рішення виготовлений та підписаний 20.06.06р.
Представник позивача в судове засідання від 31.05.06року подав уточнення позовних вимог №01-88 від 22.05.06р. та №01-90 від 23.05.06р., якими збільшив позовні вимоги в частині донарахування 43000грн. інфляційних втрат та 15000грн. 3% річних Позовні вимоги підтримав у повному обсязі. В судове засідання від 14.06.06р. позивач втретє подав заяву про уточнення позовних вимог, в порядку статті ч.4 ст.54 ГПК України, а саме просить стягнути з відповідача-1 500000грн. безпідставно отриманих коштів, 43000грн. інфляційних витрат та 15000грн. 3% річних.
Відповідач-1 в судове засідання подав відзив №1517/6 від 13.04.06р., яким проти позовних вимог заперечує. Свої заперечення відповідач-1 будує на тому, що відповідно до умов договору №01-42ін-05 від 08.02.05р., а саме п.2.2 ТзОВ “Прогрес” взяло на себе зобов”язання солідарно відповідати перед УМГ “Львівтрансгаз” за надані ВАТ “Рівнеазот” послуги з транспортування природного газу на суму 500000грн., на виконання умов даного договору відповідач-1 зарахував перераховані позивачем кошти, як виконання відповідачем-2 договору №Р-02-ПР/03 від 10.01.03р. і в такий спосіб виконало взяті на себе зобов”язання по договору №175 від 08.02.05р.
Крім того, відповідач-1 подав клопотання №2773/6 від 08.06.06р. про зупинення провадження у справі, у зв”язку із зверненням УМГ “Львівтрансгаз” до господарського суду Рівненської області зі заявою про перегляд рішення по справі № 14/169 за нововиявленими обставинами.
Суд відмовив у задоволенні даного клопотання, оскільки відповідачем не подано доказів звернення до господарського суду Рівненської області із заявою про перегляд рішення за нововиявленими обставинами та доказів прийняття судом даної заяви до розгляду.
Відповідач-2 в засідання суду подав відзиви №91-юв від 12.04.06р. та №21/62 від 30.05.06р., якими проти позовних вимог заперечує. Відповідач-2 вважає, що позивач згідно договору поруки мав право на виконання зобов”язання по договору поруки, коли ВАТ “Рівнеазот” не виконав зобов”язання сам. Заборгованість відповідача-2 перед відповідачем-1 по договору №Р-02-ПР/03 від 10.01.03р. відсутня взагалі, порука може забезпечувати лише дійсну вимогу, яка в даному випадку відсутня. Крім того, відповідач-2 посилається й на те, що у договорі поруки №175 від 08.02.05р. відсутня така істотна умова договору, як строк дії договору, а тому вказаний договір, відповідно до ч.2 ст.180 ГК України, слід вважати неукладеним. Також представник відповідача-2 заперечив проти судових витрат у вигляді витрат на оплату послуг адвоката в сумі 40000грн., оскільки вважає, що позивач не довів надання даних послуг.
Відповідно до ст.75 ГПК України спір розглядається по наявних в справі матеріалах.
Розглянувши матеріали справи та заслухавши представників сторін, суд встановив.
Між ДК “Укртрансгаз” НАК “Нафтогаз України” та ВАТ «Рівнеазот» укладено договір № Р-02-ПР/03 від 10.01.2003 року на надання послуг по транспортуванню природного газу магістральними трубопроводами, який по своїй правовій природі містить ознаки договорів підряду (про надання послуг).
Статтею 627 ЦК України визначено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагентів та визначені умов договору з врахуванням вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Крім того, між позивачем та відповідачем-1, відповідачем-2 укладено договір поруки №175 від 08.02.2005 року на виконання вищевказаного договору № Р-02-ПР/03 від 10.01.03р. Окрім цього, між позивачем та відповідачем-2 23.02.2005 року укладено договори купівлі-продажу № 378,379 (предмет договору селітра в мішках на суму 1000000 грн.)
У відповідності до ч.1 ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Вказані договори містять істотні умови договорів поруки та договорів купівлі-продажу, а тому, враховуючи, що сторони досягли згоди по основних істотних умовах та формі договорів, та враховуючи, що сторони вчинили дії направлені на виконання взаємних зобов"язань, суд застосовує до сторін наслідки договірних зобов"язань та дає оцінку поданих сторонами доказів в сукупності відповідно до ст.43 ГПК України.
Згідно ч.1 ст.640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.
Судом встановлено, що договір поруки виконаний позивачем, що стверджується платіжними дорученнями № 119 від 28.02.2005 р. на суму 217957,60грн. та №159 від 14.03.2005 р. на суму 282042,40грн.
У відповідності до ч.1 ст.553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов”язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов”язання боржником.
Тобто, зі своєї сторони зобов”язання позивачем виконано належним чином та в строк передбачений пунктом 4.1 договору поруки, який встановлює, що поручитель зобов”язується виконати за боржника зобов”язання останнього перед кредитором на умовах, у порядку та в терміни, встановлені договором вказаним в п.2.1 даного договору (в пункті 2.1 договору поруки зазначено, що підстава зобов”язання, забезпеченого гарантією є договір №Р-02-ПР/03 від 10.01.03р.). Договором №Р-02-ПР/03 від 10.01.03р. сторони визначили порядок розрахунків розділом 6-м.
Крім того матеріалами справи підтверджується, що відповідач-2 частково виконав зобов”язання по договорах від 23.02.2005 року № 378,379 та поставив позивачу продукцію (селітру) на загальну суму 343384,80 грн. (накладні №№35012276, 35012344, 35012345, 35012434, 35012721, 35012740, 35012803 ), яка прийнята останнім.
15 березня 2005року відповідач-1 направив на адресу позивача та відповідача-2 лист-повідомлення №769/9-09 про погашення дебіторської заборгованості, яким повідомив позивача та відповідача-2 про зарахування перерахованих позивачем 500000грн. в рахунок погашення заборгованості відповідача-2 по договору №Р-02-ПР/03 від 10.01.03р.
08.06.2005року позивач направив відповідачу-2 лист №720 про зарахування зустрічних вимог по договорах від 23.02.2005 року № 378,379 та договору поруки №175 від 08.02.2005 р..
У відповідності до ст.601 ЦК України зобов”язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред”явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.
З вказаної статті вбачається, що зустрічні вимоги сторін випливають з договорів та носять грошовий характер, вони є однорідними, а тому зобов”язання сторін на суму 343384,80 грн. припинились, шляхом зарахування.
Проте, як вбачається з матеріалів справи відповідачем-2 зобов”язання по договорах від 23.02.2005 року№ 378,379 виконано частково та не поставлено продукцію в повному об”ємі.
Позивач обрав спосіб захисту порушеного права - стягнення заборгованості з боржника по договору поруки, оскільки позивач належним чином виконав зобов”язання за відповідача-2.
Згідно ч.2 ст.556 ЦК України до поручителя, який виконав зобов”язання, забезпечене порукою, переходять усі права кредитора у цьому зобов”язанні, в тому числі й ті, що забезпечували його виконання.
Тобто, у позивача виникло право вимоги по стягнення коштів які сплачені ним по договору поруки (з врахуванням зарахування 156615,20 грн.).
Щодо заперечень відповідача-2 про порядок зарахування коштів сплачених позивачем (500000 грн.), суд зазначає, що власником (розпорядником) коштів є ВАТ “Рівнеазот”, а тому лише власник може визначати періоди зарахування коштів.
У відповідності до ч.1 ст.613 ЦК України кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов”язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов”язку. Відповідач-2 зобов"язаний згідно з умовами договору поруки вчинити дії на сплату коштів на вимогу позивача. Таких дій відповідачем-2 у повній мірі виконано не було.
У відповідності до ст.526 ЦК України зобов”язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Отже вимога про стягнення 156615,20 грн. підлягає до задоволення.
Щодо стягнення збитків у вигляді сплати відсотків за користування кредитом, суд дійшов висновку, що такі не підлягають стягненню виходячи з наступного. Збитки позивач вбачає у сплаті коштів за користування кредитом, проте кредитним договором №010/08-11/1328 від 28.02.2005 р. не передбачено, що кредит отриманий на виконання зобов”язань по договорах від 23.02.2005 року № 378,379, а також останніми не передбачено умови пов”язані з можливістю виникнення таких збитків. Слід зазначити, що стягнення коштів позивач визначає по договору поруки, а не по договорах купівлі-продажу.
Оскільки позивачем жодними доказами не доведено, що позивач поніс збитки та що є наявна вина відповідачів у таких збитках, тому в цій частині у позові слід відмовити за безпідставністю.
Крім того, позивач в заяві про уточнення позовних вимог просить стягнути з відповідачів інфляційні витрати в сумі 43000грн. та 3% річних в сумі 15000грн., нарахованих у відповідності до вимог ст.625 Цивільного кодексу України.
Враховуючи, що позовні вимоги в частині стягнення основного боргу підлягають до часткового задоволення, суд з врахуванням задоволеної суми (156615,20грн.), у відповідності до заявленої позивачем відповідачу-2 вимоги-претензії №72 від 08.06.05р. дійшов висновку, що задоволенню підлягає 10649,81грн. інфляційних втрат та 4376,64грн. –3% річних.
Позивач також просить стягнути з відповідачів 40000грн. судових витрат пов”язаних з оплатою послуг адвоката.
Статтею 44 ГПК України передбачено, що в склад судових витрат входить оплата послуг адвоката. В контексті даної норми судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягає оплаті тільки у тому випадку, коли вони оплачені адвокату стороною, якій надавалися такі послуги, і їх оплата підтверджена відповідними фінансовими документами. Суд дійшов висновку відмовити в задоволенні стягнення 40000грн. витрат на оплату послуг адвоката, оскільки позивачем не подано фінансових документів, які б свідчили про оплату підприємством позивача 40000грн. (квитанції №№000689,000693 від 19.05.06р. та 10.03.06р. виписані адвокатом Халус М.М. одноособово не підтверджують понесених підприємством позивача витрат на оплату послуг адвоката, акти здачі-приймання підприємством позивача виконаних адвокатом робіт - відсутні).
В судове засідання призначене на 14.06.06р. позивач подав заяву про уточнення позовних вимог, а саме просить стягнути додатково з відповідача-1-ДК “Укртрансгаз” НАК “Нафтогаз України” в особі філії УМГ “Львівтраснгаз” безпідставно одержані гроші в сумі 500000грн. основного боргу, 43000грн. інфляційних та 15000грн. 3% річних.
Дана заява подана позивачем в порядку ч.4 ст.54 ГПК України, яка не є, та не може вважатися зміною позовних вимог, оскільки подана не у відповідності до ст.22 ГПК України, окрім цього позивач не відмовився від попередніх вимог до ВАТ “Рівнеазот” про стягнення 500000грн., 43000грн. втрат від інфляції та 15000грн. –3% річних. Позивачем в судовому засіданні проведеному під звукозапис ніяких пояснень щодо даних вимог не надано. За наведеного, суд вважає, що дана вимога є самостійною (з посиланням на безпідставне перерахування коштів по договору поруки), а відтак дає їй окрему оцінку поряд з іншими вимогами позивача. Підстави для відмови у позові в цій частині наступні.
В процесі розгляду справи судом встановлено, що на момент укладення, так і на момент сплати коштів по договору поруки №175 у відповідача-2 існувала заборгованість перед відповідачем-1 по договору №Р-02-ПР/03 від 10.01.03р. (акти звірки в матеріалах справи). Перерахування коштів позивачем було підставним, оскільки базувалося на договорі поруки (укладення якого досліджено судом вище) та забезпечувало дійсну вимогу, яка жодним чином не спростовується відповідачем-2.
Суд зазначає, що оскільки оплата прийнята та зарахована відповідачем-1, договірні зобов”язання є виконаними, а тому для позивача наступають наслідки передбачені ч.2 ст.556 ЦК України. За таких обставин вимога до відповідача-1 є безпідставною.
Оскільки позивачем не сплачено держмита за вимогою до відповідача-1 судові витрати в цій частині суд покладає на ТзОВ “Прогрес”.
В порядку ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Керуючись ст.ст.553,601,556,613,526 Цивільного кодексу України, ст.ст.33,44,49,ч.4. ст.54,82-85 ГПК України, суд,-
ВИРІШИВ:
1. Позов задоволити частково.
2. Стягнути з ВАТ “Рівнеазот”, м.Рівне-17, (р/р 260030265779 у філії ВАТ “Державний експортно-імпортний банк України” м.Рівне, МФО 333539, ЗКПО 05607824) на користь ТзОВ “Прогрес”, Волинської області Володимир-Волинського р-ну с.Білин вул.Центральна,1 (р/р 260071909 в АППБ “Аваль” м.Вол.-Волинський, МФО 303569, ЗКПО 037351103162) –156615,20грн. основного боргу, 10649,81грн. інфляційні втрати, 4376,64грн. 3% річних, 1716,41грн. держмита та 35,40грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Наказ видати.
3. В решті позовних вимог –в і д м о в и т и.
4. Стягнути з ТзОВ “Прогрес”, Волинської області Володимир-Волинського р-ну с.Білин (р/р 260071909 в АППБ “Аваль” м.Вол.-Волинський, МФО 303569, ЗКПО 037351103162) в дохід держбюджету - 5260грн. держмита.
Суддя Масловська Л.З.