ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
_________________________________________________________________________________________________________
ПОСТАНОВА
12.02.08 Справа № 14/194
Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії
головуючого-судді Скрутовського П. Д.
суддів Юрченка Я. О.
Процика Т. С.
розглянув апеляційну скаргу ТзОВ «Фотоніка», м. Львів № 75-Ф від 17.10.2007 р.
на рішення Господарського суду Львівської області від 24.09.2007 р.
у справі № 14/194
за позовом ТзОВ «Фотоніка», м. Львів
до відповідача ТзОВ «Фарма-Лайф», м. Львів (є правонаступником ТзОВ «Три»)
про стягнення в розмірі 2 250 грн.
за участю представників сторін:
від позивача (скаржника) –явка необов’язкова –Яцура Г. В. –юрисконсульт (довіреність № 1-юр від 02.01.2008 р.)
від відповідача –явка необов’язкова –Котур М. В. –представник (довіреність б/н від 19.09.2007 р.)
Розпорядженням голови Львівського апеляційного господарського суду від 12.02.2008 р. у склад колегії суддів введено суддю Процика Т. С. у зв’язку з відпусткою судді Слуки М. Г.
Представникам сторін у судовому засіданні були роз’яснені права і обов’язки, передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України. Згідно клопотання сторін, технічна фіксація судового процесу не здійснюється, ведеться протокол судового засідання. Заяв про відвід суддів не надходило.
Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 30.10.2007 р. прийнята до свого провадження апеляційна скарга ТзОВ «Фотоніка», м. Львів, розгляд справи призначено на 04.12.2007 р., ухвалою від 04.12.2007 р. розгляд апеляційної скарги відкладався до 15.01.2007 р., а ухвалою від 15.01.2008 р. з підстав, викладений в ній, розгляд справи відкладено до 12.02.2008 р., явка сторін не була визнана обов’язковою.
Рішенням господарського суду Львівської області від 24.09.2007 р. у справі № 14/194 за позовом ТзОВ «Фотоніка», м. Львів до відповідача ТзОВ «Три», м. Львів про стягнення 2 250 грн. боргу та відшкодування судових витрат по справі в позові відмовлено повністю.
При винесенні оскаржуваного рішення, місцевий господарський суд керувався ст.ст. 11, 214, 509, 526, 623, 837, 846, 857 ЦК України, ст. 180 ГК України, ст.ст. 1, 22, 25, 32, 33 ГПК України, а також положеннями укладеного між сторонами договору від 02.04.2007 р. № 03/07 та мотивував його тим, що оскільки сторони не погодили строки виконання зобов’язання по виготовленню та передачі продукції, строки її оплати, а також не підписали додаток № 1 до договору, що є істотними умовами договору підряду, у зв’язку з чим правочин є неукладеним, то відсутнє порушення права чи законного інтересу.
Скаржник, позивач у справі, не погодився з рішенням господарського суду Львівської області, вважає, що воно прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати дане рішення та постановити нове, яким задоволити позовні вимоги повністю, посилаючись на те, що сторонами не дотримано встановленої письмової форми лише частини правочину.
Відповідач не скористався правом, наданим ст. 96 ГПК України, не подав відзиву на апеляційну скаргу, однак його уповноважений представник у судовому засіданні заперечив доводи, викладені в ній, просив залишити рішення господарського суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Ухвали Львівського апеляційного господарського суду про призначення розгляду апеляційної скарги і відкладення ТзОВ «Фарма-Лайф»не отримані у зв’язку з тим, що позивачем в апеляційній скарзі вказано неправильну адресу відповідача.
Розглянувши наявні матеріали справи, доводи та заперечення, наведені в апеляційній скарзі, заслухавши пояснення представників сторін у судових засіданнях, колегія суддів господарського суду апеляційної інстанції дійшла висновку, що рішення місцевого господарського суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення з наступних підстав:
Як вбачається із матеріалів справи, 02.04.2007 р. між ТзОВ «Фотоніка»(виконавець) та ТзОВ «Три», правонаступником якого є ТзОВ «Фарма-Лайф»(покупець) укладено договір № 03/07, відповідно до п.п. 1.1 якого покупець доручає, а виконавець приймає на себе роботи по виготовленню комплекту вивісок (продукція) в кількості 4 штук згідно додатку, що є невід’ємною частиною цього договору.
Вартість робіт за цим договором визначена згідно із затвердженим сторонами протоколом погодження договірної ціни № 1, який є невід’ємною частиною цього договору, і становить 2 250 грн., в тому числі ПДВ в розмірі 375 грн. (розділ 2 договору).
Відповідно до розділу 3, а саме п. 3.1, договору, до початку робіт замовник перераховує виконавцю аванс в розмірі 50 %, що становить 1 125 грн., в тому числі ПДВ в сумі 187, 50 грн.
За п. 3.2 цього ж договору, виконавець виконує роботи по виготовленню продукції протягом 10 банківських днів після перерахування авансу. Оплата покупцем робіт по виготовленню продукції проводиться шляхом перерахунку авансової суми до початку робіт і кінцевого розрахунку не пізніше 5 днів після поставки всієї продукції (п. 3.3 договору). Покупець отримує продукцію на основі доручень за оформленими видатковими накладними продукції (п. 3.4 договору).
Договір набуває юридичної сили з моменту його підписання обидвома сторонами. Строк дії договору становить з 02.04.2007 р. по 31.12.2007 р. (п. 6.2 договору).
Матеріалами справи підтверджено, що сторони підписали протокол № 1 погодження договірної ціни до договору № 03/07 від 02.04.2007 р., який є його невід’ємною частиною.
Господарським судом першої інстанції встановлено, що при укладенні договору сторони не підписували додатку № 1 до нього, в якому повинні були узгодити об’єкт договору та вимоги до нього.
Також місцевий господарський суд встановив, що на виконання умов договору, замовник не перерахував виконавцю до початку робіт авансову суму в розмірі 50 %, що становить 1 125 грн., в тому числі ПДВ в сумі 187, 50 грн., а також позивачем не оформлялися видаткові накладні продукції, а замовник не звертався до виконавця щодо отримання цієї продукції на основі належно оформлених доручень на своїх уповноважених представників.
Відповідно до ст. 180 ГК України, господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов’язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору. Умови щодо предмету в господарському договорі повинні визначати найменування (номенклатуру, асортимент) та кількість продукції (робіт, послуг), а також вимоги до їх якості. Вимоги щодо якості предмета договору визначаються відповідно до обов’язкових для сторін нормативних документів, а у разі їх відсутності – в договірному порядку з додержанням умов, що забезпечують захист інтересів кінцевих споживачів товарів і послуг. Це ж саме передбачено і ст. 638 ЦК України.
Однак, договір № 03/07 не містить погоджених сторонами вимог про якість, номенклатуру, асортимент тощо, а також позивачем не подано доказів щодо встановлення на території підприємства відповідача двох вивісок та їх ознаки.
Апеляційний господарський суд, беручи до уваги наведене, вважає, що умови про предмет за договором № 03/07 не визначають вимог щодо якості продукції, номенклатури та асортименту.
Господарський суд Львівської області правомірно визначив природу укладеного сторонами договору як договір підряду.
Відповідно до ст. 837 ЦК України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов’язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов’язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовнику.
Істотними умовами договору підряду є предмет, ціна та строки виконання робіт. Предметом договору підряду є індивідуально визначені речі, які мають власні характеристики та ознаки.
За ст. 846 ЦК України, строки виконання роботи або її окремих періодів у договорі підряду також є його істотною умовою. Таке твердження означає, що він може бути визнаний неукладеним за відсутності домовленості між сторонами про ці строки. Строки виконання всіх робіт встановлюються шляхом визначення у договорі календарної дати початку робіт та закінчення виконання замовлення або строку від початку до закінчення робіт.
Згідно ст. 857 ЦК України, якість виконаних робіт має також визначатися в договорі.
Враховуючи наведене, а також те, що сторонами у договорі № 03/07 не погоджені істотні його умови, а саме предмет (не погоджено додаток № 1), колегія суддів, погоджуючись із висновком господарського суду, дійшла висновку, що даний договір слід вважати неукладеним.
Неукладений договір не встановлює, не змінює і не припиняє цивільних прав та обов’язків сторін.
Крім цього, позивач документально не довів передачу у встановленому порядку відповідачу робіт по виготовленню вивісок. Лист № 181/7 від 06.06.2007 р. не є доказом погодження додатку № 1 до договору, передачі і прийняття виконаних робіт і не може бути підставою для скасування оскаржуваного рішення.
Таким чином, враховуючи наведене, а також положення чинного законодавства України, апеляційна інстанція дійшла висновку, що рішення місцевого господарського суду прийняте з врахуванням всіх обставин справи та з дотриманням норм законодавства України, а тому не вбачає підстав для його зміни чи скасування.
Відповідно до ст.ст. 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обстпавини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Керуючись ст.ст. 89, 91, 99, 101-105 ГПК України, -
ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВИВ:
1. Рішення господарського суду Львівської області від 24.09.2007 р. у справі № 14/194 залишити без змін.
2. Апеляційну скаргу ТзОВ «Фотоніка», м. Львів залишити без задоволення.
3. Судові витрати по апеляційній скарзі віднести на скаржника.
4. Матеріали справи направити на адресу місцевого господарського суду.
5. Постанова може бути оскаржена в установленому законом порядку.
Головуючий-суддя П. Д. Скрутовський
Суддя Я. О. Юрченко
Суддя Т. С. Процик
- Номер:
- Опис: визнання договору фінансового лізингу № 869-LD недійсним,
- Тип справи: Позовна заява(звичайна)
- Номер справи: 14/194
- Суд: Господарський суд міста Києва
- Суддя: Скрутовський П.Д.
- Результати справи:
- Етап діла: Розглянуто
- Департамент справи:
- Дата реєстрації: 29.03.2010
- Дата етапу: 23.04.2010