Справа №22-ц-4528/10 Суддя-доповідач - Попруга

Категорія -

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 жовтня 2010 року м.Суми

колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Сумської області у складі:

Головуючого: Попруги С.В.

суддів: Криворотенка В.І., Хвостика С.Г.

з участю секретаря судового засідання - Федини Д.І.

розглянула у відкритому судовому засіданні у приміщенні апеляційного суду Сумської області цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Глухівського міськрайонного суду Сумської області від 08 вересня 2010 року в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про захист честі, гідності, ділової репутації, спростування відомостей, що не відповідають дійсності, відшкодування моральної шкоди.

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням Глухівського міськрайонного суду від 08 вересня 2010 року відмовлено в позові ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про захист честі, гідності, ділової репутації, спростування відомостей, що не відповідають дійсності, відшкодування моральної шкоди.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення про задоволення позову.

ОСОБА_1 доводить, що суд не дав належної правової оцінки недостовірній інформації поширеній відповідачем щодо нього у листі від 27 жовтня 2009 року. Відповідач не довів правдивості негативної інформації про нього, викладеній у згаданому листі. Суд не навів у рішенні висновків щодо показань свідків. Рішення суду ухвалено без дотримання вимог ст.ст. З, 28, 68 Конституції України, ст.ст. 94, 277 ЦК України.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 підтримав доводи апеляційної скарги. Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_1. ІНФОРМАЦІЯ_2 є сусідами (будинковолодіння де проживають їхні сім'ї межують одне з одним). Раніше вони разом працювали у Глухівському інституті луб'яних культур на керівних посадах, але тривалий час перебувають у неприязних стосунках. У листі від 27 жовтня 2009 року відповідач повідомив Президента України, начальника управління Сумської обласної дирекції фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, директора виконавчої дирекції фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, голову Сумської обласної державної адміністрації, що на його думку, ОСОБА_1 як керівник Глухівського відділення Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України (далі - Фонд), дискредитує, непоправно підриває авторитет посади керівника Фонду, а за одне - і влади в цілому; що непоодинокі випадки, коли позивач зовсім не виходить на роботу, в значно переважній більшості днів на роботі буває від півгодини до декількох годин, та навіть у ці робочі години позивача можна зустріти на базарі, відпочиваючим у сквері, прямуючи з подарунками до друзів на іменини тощо. У листі також зазначається, що є підозри і ознаки можливих зловживань службовим становищем з боку позивача в корисливих цілях. Названі підозри відповідач (за змістом його листа) пов'язує з тим, що дружина відповідача щорічно відпочиває в кращих санаторіях міста Трускавця; що він (відповідач) особисто чув телефонну розмову позивача з директором підприємства «Глухівінвестбуд», в якій позивач начебто пропонував директору надати йому (позивачу) допомогу матеріалами для ремонту в будинку взамін звільнення від сплати штрафу; і що раніше прокуратурою «відкривалось» декілька кримінальних справ відносно позивача за результатами перевірки фактів його зловживань на посадах директора дослідного господарства Глухівського інституту луб'яних культур та заступника глави Глухівської райдержадміністрації.

За результатами службового розслідування, проведеного представниками Сумського обласного Управління Фонду, причетність позивача до наведених у зазначеному листі відповідача фактів не виявлено. За результатами перевірки, проведеної за дорученням прокуратури Глухівським МВ ГУМВС України в Сумській області, обставини отримання дружиною позивача санаторних путівок, не знайшли свого підтвердження, так як і викладені у листі відповідача припущення щодо можливого зловживання позивачем своїм службовим становищем у наданні його дружині санаторних путівок.

Відповідно до ст. 40 Конституції України усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових чи службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк. Таке право громадян передбачено і Законом України «Про звернення громадян».

Зміст наведеного у позові листа відповідача за характером використаних у ньому мовних засобів, є викладенням відповідачем своїх критичних та оціночних суджень щодо відношення позивача до виконання СВОЇХ службових обов'язків на посаді керівника Глухівського відділення Фонду та можливих (припущених відповідачем) зловживань своїм службовим становищем, що не можна вважати поширенням недостовірної інформації, а відтак - й предметом судового захисту, передбаченого ст. 277 ЦК України.

Оскільки ці критичні та оціночні судження відповідачем були викладені у листі до держави службових осіб, і на цей лист після проведення перевірки викладеної у ньому інформації відповідачу була над; відповідь, то такий лист відповідача суд визнає зверненням, яке відповідало діючому законодавству. При цьому, застосовані відповідачем у цьому зверненні мовні гіперболи і алегорії не є брутальними, принизливими та непристойними.

Перевіривши законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.

Згідно ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Відповідно до ч.І ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі: доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

За змістом цього закону та відповідно до вимог ст. 119 ЦПК України саме позивач самостійно визначає, яка саме інформація поширена відповідачем про нього є недостовірною та підлягає спростуванню.

У позовній заяві позивач визначив, яка інформація щодо нього поширена в листі від 27 жовтня 2009 року на адресу Президента України, начальника управління Сумської обласної дирекції фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, директора виконавчої дирекції фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, голови Сумської обласної державної адміністрації є недостовірною, дослівно: що ОСОБА_3 «зовсім не виходить на роботу»; «в робочі години його можна зустріти на базарі, відпочиваючим у сквері, прямуючим з подарунками до друзів на іменини»; систематично «повертався з роботи о 12-й. 13-й чи іншій годині», тощо: «зловживання службовим становищем в корисних цілях»; «у ОСОБА_3 три автомобіля»; «скоїв службовий підлог в своїх корисних цілях»; «було відкрито декілька кримінальних справ за ст. 86-1, 165 ч.1, 19-172 ч.2, 194 ч.2 КК України»; «постійно допускає прогули, наносить моральний ущерб колективу, посаді, фонду»; «колектив ... всупереч своїй совісті ... вимушений майже кожного дня вигороджувати горе-керівника говорити не правду не тільки відвідувачам і іншим клієнтам але й представника влади».

Що стосується доводів позовної заяви та апеляційної скарги про те, що «інша інформація наведені в листі від 27 жовтня 2009 року є не тільки недостовірною, неправдивою, а такою, що порочить честь, гідність, ділову репутацію» позивача, то з огляду на вищевикладені обставини, ці доводи не є підставою для перегляду рішення суду першої інстанції.

Ухвалюючи рішення суд першої інстанції врахував всі факти, що входять до предмета доказування. Обставини, якими мотивоване рішення, підтверджені належними й допустимими доказами, яким суд дав оцінку з дотриманням вимог ст. 212 ЦПК України, в т.ч. і показанням свідків, тому підстав для іншої оцінки доказів колегія суддів не вбачає.

Висновки суду про те, що в даному випадку відповідач реалізував своє право на звернення до органів влади, гарантоване йому ст. 40 Конституції України, виклавши у листі від 27 жовтня 2009 року не категоричні твердження відносно певних подій, дій позивача, а виклав свої оціночні судження, думки, переконання, критичні зауваження, що відповідно до закону, зокрема ст. 277 ЦК України, не є предметом судового захисту та не підлягають спростуванню, відповідають встановленим судом обставинам. Суд дійшов цих висновків з дотриманням та правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, на які є посилання в рішенні суду.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують з наступних підстав.

Так, відповідно до статті 40 Конституції України усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

Тому, у випадку, коли особа звертається до зазначених органів із заявою, в якій міститься та чи інша інформація, і в разі, якщо цей орган компетентний перевірити таку інформацію та надати відповідь, проте в ході перевірки інформація не знайшла свого підтвердження, вказана обставина не може сама по собі бути підставою для задоволення позову, оскільки у такому випадку мала місце реалізація особою конституційного права, передбаченого статтею 40 Конституції, а не поширення недостовірної інформації.

Лише за умови, що у такому зверненні є завідомо неправдиві відомості, а також у разі встановлення, що для звернення особи до вказаних органів не було жодних підстав і було викликано не наміром виконати свій громадський обов'язок або захистити свої права, свободи чи законні інтереси, може настати відповідальність передбачена законодавством України.

Таких обставин у справі не встановлено.

Вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суддя повинен визначати характер такої інформації та з'ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням.

Відповідно до частини другої статті 47-1 Закону України "Про інформацію" оціночними судженнями, за винятком образи чи наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, зокрема критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, з огляду на характер використання мовних засобів, зокрема вживання гіпербол, алегорій, сатири. Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.

Таким чином, відповідно до статті 277 ЦК не є предметом судового захисту оціночні судження, думки. переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які, будучи вираженням суб'єктивної думки і поглядів відповідача, не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати, що відповідає прецедентній судовій практиці Європейського суду з прав людини при тлумаченні положень статті 10 Конвенції «Про захист прав в основних свобод людини».

За таких обставин, колегія суддів не приймає до уваги доводи апеляційної скарги.

Ураховуючи викладене, колегія суддів також вважає, що відсутні порушення норм процесуального права, що унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Керуючись ст.ст. 291,303. 304, 307. 308, 313-315, 319 ЦПК України, колегія суддів.

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Глухівського міськрайонного суду Сумської області від 08 вересня 2010 року, залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів безпосередньо до Верховного Суду України.

Головуючий

Судді