26.05.09  

                 Україна

Господарський суд  Чернігівської  області

                                               Іменем України

                                              Р  І  Ш  Е  Н  Н  Я

м.Чернігів,пр.Миру,20                                                                               Тел.7-99-18

25 травня  2009 року                                                                                № 13/91

Позивач: Фізична особа - підприємець ОСОБА_1,

АДРЕСА_1 / ОСОБА_2 АДРЕСА_2

Відповідач: Іванівська сільська рада,

вул. Дружби, 33 Б, с. Іванівка, Чернігівський  район, Чернігівська область,15562

Предмет спору: про визнання недійсним рішення  

                                                                                                    Суддя Фетисова І.А.

Представники сторін:

представник позивача: ОСОБА_2       д. НОМЕР_1 від 26.01.2009

представник відповідача: Чиж Л.М.        д. б/н від 13.05.2009 р.

                               Дерев’янко О.А. д. б/н від 13.05.2009 р.

          Рішення приймається після  оголошеної перерви в порядку ст..77 ГПК України.

Позивачем подано позов про визнання недійсним рішення Іванівської сільської ради Чернігівського району (21 сесія 5 скликання) від 28.02.2009 року "Про звернення депутатів сільської ради щодо оренди нежитлового приміщення колишньої контори в АДРЕСА_3 від 01.05.2008 р."          

Відповідач  відзив на позов не надав. Відповідачем надані суду пояснення, відповідно до яких просить відмовити в позові та надані  не підписані позивачем акти звірки розрахунків, додатки до договору.

Рішення приймається на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані матеріали, заслухавши повноважного представника позивача та відповідача , зясувавши фактичні обставини справи, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи по суті,  господарський суд встановив:

01.05.2008 року між сторонами укладено договір оренди № 10 майна спільної власності територіальних громад сіл і селищ Чернігівського р-ну.

Відповідно до умов договору орендодавець (відповідач) передає, а орендар приймає в строкове платне користування приміщення колишньої контори в АДРЕСА_3 що перебуває на балансі Іванівської сільської ради. Нежитлове приміщення загальною площею 138,8 кв. м, корисною площею 92,3 кв. м.

Як вбачається з п.1.2. договору, орендар ( позивач) використовує майно для підприємницької діяльності.

Відповідно до п. 3.3 договору розмір орендної плати визначається згідно “Методики розрахунку та порядку використання плати за оренду майна спільної власності територіальних громад сіл і селищ Чернігівського р-ну” затвердженої рішенням 6 сесії 5 скликання Іванівської сільської ради від 12.01.2007 р.

Відповідно до п. 3.4 договору розрахунок орендної плати за місяць становить 273,35 грн. (без ПДВ), за перший місяць оренди складає 328,02 грн.( з ПДВ).

Відповідно до п. 10.1 договору договір діє з 01.05.2008 р. по 01.05.2009 р. строком на один рік. Якщо при бажанні двох сторін договір нотаріально посвідчується протягом року, то його дія продовжується до 01.05.2010 р.

Відповідно до п. 10.5 договору після закінчення строку дії договору оренди, в разі відсутності заперечень обох сторін, дія договору вважається пролонгованим на термін, визначений сторонами, про що складається додаткова угода.

Згідно п. 10.7 договору дія договору оренди припиняється у разі: закінчення строку, на який його було укладено; загибелі об’єкта оренди; достроково за згодою сторін або рішенням господарського суду, та в інших випадках, передбачених чинним законодавством; банкрутства орендаря та в інших випадках, передбачених чинним законодавством.

Рішенням Іванівської сільської ради (21 сесія 5 скликання) “Про звернення депутатів сільської ради щодо оренди не житлового приміщення колишньої контори в АДРЕСА_3 від 01.05.2008 р.” вирішено після закінчення строку дії договору оренди № 10 нежитлового приміщення колишньої контори в АДРЕСА_3 від 01.05.2008 р. (після 01.05.2009 р.) не заключати на новий термін договір оренди на не житлове приміщення колишньої контори в АДРЕСА_3 Чернігівського р-ну між Іванівською сільською радою та ФОП ОСОБА_1.

Статтею 142 Конституції України   визначено, що матеріальною  і  фінансовою  основою  місцевого самоврядування  є  рухоме  і  нерухоме  майно,  доходи    місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що  є  у  власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а  також об'єкти їхньої спільної  власності, що  перебувають  в  управлінні районних і обласних рад. Статтею 144 Конституції України передбачено, що органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов’язковими до виконання на відповідній території.

Приписами ч. 2 ст. 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 3 ст. 24 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні”, органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України.

Відповідно до п. 5 ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»органи місцевого самоврядування від імені та  в  інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об'єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об'єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду.

Враховуючи наведені приписи та приписи Закону України «Про оренду державного та комунального майна», суд приходить до висновку, що відповідачем в межах своїх повноважень висловлення позиція щодо не укладення нового договору оренди з позивачем шляхом прийняття рішення від 28.02.2009 року.

Окрім того, суд вважає за необхідне зазначити про відсутність законодавчо встановленого обов»язку відповідача на продовження орендних відносин, а наявність лише права власника на розпорядження своїм майном.

Однак, суд не погоджується з позицією відповідача при формулюванні в преамбулі до рішення від 28.02.2009 року наявності у позивача заборгованості по сплаті орендної плати станом на 01.02.2009 року в сумі 883,24 грн., виходячи з наступного:

Відповідно до приписів Закону України «Про оренду державного та комунального майна», Цивільного та Господарського кодексів України орендні правовідносини оформлюються шляхом укладення письмового договору оренди.

Відповідно до приписів ст..11 ЦК України до підстав виникнення цивільних прав та обов’язків віднесено договори.

Таким чином, укладений між сторонами по справі договір оренди №10 від 01.05.2008 року свідчить про встановлені права та обов’язки орендодавця та орендаря.

Приписами ст..14 ЦК України визначено, що цивільні права та обов’язки виконуються в межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

На вимогу суду, відповідача було зобов’язано надати суду розрахунок орендної плати та всі наявні додатки до договору.

В судовому засіданні 14.05.2009 року, представником відповідача надано суду  додаток №2 до додаткової угоди  та додаток №1 до договору оренди, які не підписані орендарем -  позивачем по справі. Окрім того, представник відповідача повідомив суду, що направив ці додатки позивачу разом з актом звірки розрахунків, тобто лише в травні 2009 року .

Таким чином, суд приходить до висновку, що орендодавець ( відповідач по справі) на момент підписання договору та додатку до нього не надавав на підпис позивача ( орендаря) розрахунок орендної плати та акту приймання передачі майна в оренду.

Окрім того, як вбачається з п.3.4. договору розрахунок орендної плати за місяць становить 273,35 грн. (без ПДВ), за перший місяць оренди складає 328,02 грн. , а саме  273,35 грн.  + ПДВ 20% - 54,67грн.

Як вбачається з рахунків, наданих на оплату позивачу,  саме з суми 328,02 грн. відбувалось нарахування орендної плати з індексом інфляції.

З пояснень відповідача від 14.05.2009 року вбачається, що нарахування орендної плати помилково відбувалось із застосуванням 20% ПДВ, однак в рахунках на оплату податок на додану вартість відповідачем не відокремлювався.

З акту звірки розрахунків по договору оренди №10 та зведеному акті звірки розрахунків по договору №3 від 01.11.2006 року, №9 від 01.05.2007 року та договору оренди №10  від 01.05.2008 року, наявних в матеріалах справи відповідачем зазначені суми які не співпадають а ні з умовами договору, а ні з рахунками, виставленими на оплату позивачу.

Так, наприклад в рахунку №32 за 17.08.2008 року по періоду оплати за серпень 2008 року визначена сума 344,02 грн., по акту звірки розрахунків по договору №10 сума 360,95 грн. , по зведеному акту звірки сума за серпень 2008 року визначена 328,66 грн.

Суд вважає за необхідне зазначити, що з урахуванням відсутності у сторін по справі обов’язків по оплаті податку на додану вартість, сума орендної плати за перший місяць оренди по договору №10 від 01.05.2008 року повинна була становити 273,35 грн., як зазначено у п.3.4. договору з подальшим застосуванням індексу інфляції, однак відповідачем здійснювались нарахування з сум які не відповідають а ні чинному законодавству, а ні умовам договору, без узгодження цих сум з орендарем по договору в двосторонньому порядку.

Відповідачем зроблено новий акт звірки розрахунків з позивачем по справі із застосуванням сум також які не відповідають умовам договору, при чому зазначено про фактичну наявність заборгованості в сумі 51,57 грн.

З урахуванням всього зазначеного, суд приходить до висновку, що відповідачем на момент укладенні договору не було надано на підпис орендарю ( позивачу)  акт приймання передачі орендованого майна та розрахунок розміру орендної плати. Окрім того, відповідачем постійно порушувались та в односторонньому порядку змінювались умови договору щодо щомісячного визначення сум орендної плати.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Суд частково погоджується з позицією позивача щодо відсутності заборгованості позивача перед відповідачем в частині здійснених оплат, однак зазначає, що наявність чи відсутність заборгованості по сплаті орендної плати в даному разі не може впливати на волю власника щодо укладення чи не укладення нового договору оренди, в зв’язку з чим й відсутні підстави для визнання недійсним рішення відповідача від 28.02.2009 року, яке прийнято в межах повноважень органу місцевого самоврядування.

          З урахуванням вищевикладених висновків суду, позовні вимоги є необґрунтованими , а тому не підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 11,14 Цивільного кодексу України, ст.ст.22,33,49,82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

     В И Р І Ш И В :

В позові відмовити повністю

Суддя                                                 І.А.Фетисова