ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

_________________________________________________________________________________________________________

ПОСТАНОВА

29.04.09                                                                                           Справа  № 18/2

Львівський апеляційний господарський суд,  в складі колегії:

головуючого-судді:                  Бойко С.М.,

суддів:                                         Бонк Т.Б.,

                                                    Марко Р.І.,

при секретарі   Гулик Н.,

з участю представників:

від скаржника (позивача) –не  з”явився,

відповідача –   не з”явився,

розглянув апеляційну скаргу ОСОБА_2, м.Рахів

на рішення господарського суду Закарпатської області від 12.03.2009 року, суддя В.П.Кривка, в справі  за  № 18/2

за позовом: ОСОБА_2, м.Рахів

до  відповідача: закритого акціонерного товариства «Рахівська торгівельна організація робітничого постачання», м.Рахів

про визнання недійсним рішення  спостережної ради від 18 травня 2006 року,

                                                      в с т а н о в и в :

рішенням господарського суду Закарпатської області від 12.03.2009 року відмовлено в позові   ОСОБА_2 до закритого акціонерного товариства «Рахівська торгівельна організація робітничого постачання»про визнання недійсним рішення  спостережної ради від 18 травня 2006 року (протокол №2), яким надано згоду адміністрації ЗАТ „Рахівська ТОРП” на відчуження майна товариства, а саме продаж магазину №20 по вул.Привокзальній, м.Рахів за 70 тис. грн. та гастроному №2 по вул.Б.Хмельницького, м.Рахів за 230 тис. грн. та укладення відповідних договорів купівлі-продажу.

Рішення суду мотивоване тим, що позивачем не доведено, а судом не встановлено наявність в спірному випадку підстав для визнання спірного рішення недійсним, оскільки  спостережна рада ЗАТ „Рахівська ТОРП” наділена повноваженнями на погодження операцій з розпорядження нерухомим майном товариства адміністрацією ЗАТ, яка діє від імені юридичної особи - власника майна і приймаючи оскаржуване рішення діяла саме в межах наданої компетенції та у відповідності до визначених статутом та Положенням про спостережну раду ЗАТ вимог. Крім цього,  вартість майна ЗАТ, на відчуження якого та укладення відповідних угод  надано радою згоду, не перевищувала суми договору, погодження та затвердження яких відповідно до статуту (п. 9.2.4) і вимог ч.2 ст.98 ЦК України віднесено до компетенції загальних зборів.

В апеляційній скарзі  скаржник (позивач) просить рішення суду скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задоволити, з підстав неповного з”ясування судом обставин, що мають значення для справи та порушення норм матеріального права, апелюючи тим, що згідно п.3.1.1 Положення  спостережна рада наділена повноваженнями щодо погодження  розпорядження майном, що не є тотожним поняттю розпорядження майном, яке відноситься до компетенції загальних зборів.

З наведеного скаржник не погоджується з висновком   місцевого суду про наділення спостережної ради повноваженнями щодо розпорядження нерухомим майном товариства, оскільки рішення щодо цього загальними зборами товариства не приймалося.

Скаржник також вважає, що визначене Положенням про спостережну раду право цього органу на погодження розпорядження майном товариства не відповідає вимогам діючого законодавства, а тому не може бути взято судом в якості належних доказів, оскільки згідно ст.4 Закону України «Про господарські товариства» до установчих документів можуть бути включені лише ті відомості, що не суперечать законодавству України. Крім цього, вказане положення не затверджувалося загальними зборами акціонерів.

Скаржник покликається на те, що порушення його корпоративного права в спірному випадку полягає у позбавленні права на управління товариством через загальні збори. Зокрема, зазначає, що відчужені об»єкти нерухомого майна  складали частину статутного капіталу, оскільки були внесені до статутного фонду товариства при його створенні, а тому відчуження спірних об»єктів призвело до зменшення статутного капіталу товариства, а зменшення статутного капіталу товариства згідно вимог ст.157 ЦК України та ст.16 Закону України «Про господарські товариства»можливо виключно на підставі рішення загальних зборів товариства, що в спірному випадку відсутнє.

В судове засідання представники сторін не з»явилися, хоча належним чином були повідомлені про час та місце судового засідання, а тому суд вважає за можливе розгляд справи провести за наявними в справі документами про права і обов”язки сторін. Клопотання сторін про відкладення слухання справи в зв»язку з неможливістю забезпечити явку уповноваженого представника задоволенню не підлягають, оскільки діючим ГПК України  не обмежено представництво юридичної особи одним представником. Поважних причин неможливості участі в судовому засіданні сторонами не наведено та доказів в підтвердження цього не подано.

Суд, дослідивши наявні докази по справі,  вважає, що апеляційна скарга позивача задоволенню не підлягає.

Судом встановлено, що позивач  є акціонером ЗАТ „Рахівська ТОРП” та власником 525 простих іменних акцій товариства (а.с.29).Згідно статуту ЗАТ „Рахівська ТОРП”, затвердженого рішенням загальних зборів акціонерів від 26.08.2004 року, оформленого протоколом №1 (а.с.117-119), та зареєстровано у встановленому порядку, статутний фонд ЗАТ становить 9 041, 14 грн. (а.с.14-28, 37-51).

Судом також встановлено, що предметом даного спору є визнання недійсним рішення  спостережної ради від 18 травня 2006 року (протокол №2), яким надано згоду адміністрації ЗАТ „Рахівська ТОРП” на відчуження майна товариства, а саме продаж магазину №20 по вул.Привокзальній, м.Рахів за 70 тис. грн. та гастроному №2 по вул.Б.Хмельницького, м.Рахів за 230 тис. грн. та укладення відповідних договорів купівлі-продажу, оскільки згідно вимог ст.30 Закону України „Про власність” вирішення питання про відчуження об’єктів колективної власності покладається на загальні збори товариства, рішення яких в спірному випадку відсутнє.

Відповідно до ст.4 Закону України «Про господарські товариства» акціонерне товариство створюється і діє на підставі установчого договору і статуту.

Згідно із ч.1 ст.92 Цивільного кодексу України цивільна дієздатність юридичної особи здійснюється через її органи, що мають діяти відповідно до установчих документів та закону. Виходячи зі змісту ст.ст.87,92,154 ЦК України та ст.4 Закону України "Про господарські товариства" акціонерне товариство створюється і діє на підставі установчого договору і статуту. Управління товариством здійснюють його органи, порядок створення і діяльність яких встановлюється установчими документами та законом.

Відповідно до розділу 9 статуту товариства управління ЗАТ здійснюють його органи управління, діяльність яких регулюється внутрішніми нормативними актами ЗАТ, при цьому органами управління є загальні збори ЗАТ – вищий орган управління, спостережна рада, ревізійна комісія та дирекція. Пунктом 9.2.4. статуту ЗАТ „Рахівська ТОРП” передбачено, що до компетенції загальних зборів товариства (п.9.2.1. статуту), зокрема, належить визначення основних напрямів діяльності товариства, затвердження його планів та звітів про їх виконання; визначення організаційної структури ЗАТ; затвердження статуту та внесення змін та доповнень до нього; обрання та відкликання членів спостережної ради, ревізійної комісії та дирекції ЗАТ, а також затвердження угод, укладених на суму, що перевищує 50 (п’ятдесят) відсотків від загального розміру вартості ЗАТ.

Відповідно до ст.46 Закону України "Про господарські товариства" в акціонерному товаристві з  числа акціонерів може створюватися рада акціонерного товариства (спостережна рада), яка представляє інтереси акціонерів у період між  проведенням загальних зборів  і  в  межах  компетенції,  визначеної  статутом, контролює і регулює діяльність правління. При цьому, статутом акціонерного  товариства  або за рішенням загальних зборів акціонерів на раду акціонерного  товариства  (спостережну раду)  може бути покладено виконання окремих функцій,  що належать до компетенції загальних зборів. Вказані положення кореспондуються і з вимогами ст.160 ЦК України.

Аналогічні вимоги міститься і в  Законі України "Про власність" (діючого на момент спірних правовідносин). Зокрема, за змістом ч.2 ст.30 вказаного закону випливає, що право колективної власності здійснюють вищі органи управління власника (загальні збори, конференції, з'їзди тощо), а зі змісту ч.3 цієї статті -  окремі функції по господарському управлінню колективним майном може бути покладено вищими органами управління власника на створюванні ними органи.

Відповідно до вказаного п.9.2.6. Cтатуту передбачено, що загальні збори акціонерів можуть прийняти рішення про передачу частини своїх повноважень до компетенції спостережної ради чи інших органів ЗАТ. Статутом визначено, що спостережна рада є органом ЗАТ, яка з метою захисту інтересів акціонерів як власників акцій ЗАТ, здійснює контроль за діяльністю дирекції та інших органів ЗАТ. Спостережна рада ЗАТ обирається загальними зборами ЗАТ та здійснює свої повноваження на підставі Положення про спостережну раду ЗАТ, яке затверджується загальними зборами ЗАТ одночасно із цією редакцією статуту (п.9.3., 9.1.4. Статуту).

Зі змісту  Положення про спостережну раду ЗАТ „Рахівська ТОРП” (а.с.52-61), затвердженого рішенням загальних зборів акціонерів від 26.08.2004 року, оформленого протоколом №1 (а.с.117-119) вбачається, що  до компетенції спостережної ради віднесено погодження проведення операцій розпорядження нерухомим майном ЗАТ, балансова вартість якого перевищує суму, еквівалентну 10 (десять) відсотків від розміру статутного фонду ЗАТ (п.3.1.1. Положення). При цьому спостережна рада правомочна приймати рішення, якщо на її засіданні належним чином представлені не менш як 2/3 членів спостережної ради (п.4.11); рішення з усіх питань, за винятком питання про притягнення до відповідальності посадових осіб ЗАТ, приймаються простою більшістю голосів присутніх членів спостережної ради (п.4.13); протокол засідання спостережної ради підписується головою спостережної ради (або заступником голови, що його заміщує) та секретарем спостережної ради (п.4.14).

Як вбачається з оскаржуваного рішення на засіданні ради були присутні четверо з п»яти його членів, а саме ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, які проголосували за прийняття вищевказаного рішення одностайно, що додатково підтверджується наявними в матеріалах справи письмовими поясненнями члена ради ОСОБА_6 (а.с.125).

З наведеного, місцевим судом правильно встановлено, що спостережна рада ЗАТ „Рахівська ТОРП” була наділена повноваженнями на погодження операцій з розпорядження нерухомим майном товариства адміністрацією ЗАТ, яка діє від імені юридичної особи - власника майна і приймаючи оскаржуване рішення діяла саме в межах наданої компетенції та у відповідності до визначених статутом та Положенням про спостережну раду ЗАТ вимог.

Покликання скаржника на обов»язковість погодження питання укладення товариством угод загальними зборами товариства судом до уваги не приймається, оскільки в пункті "і" частини п'ятої статті 41 Закону України «Про господарські товариства»до компетенції загальних зборів віднесено затвердження договорів (угод), укладених на суму, що перевищує вказану в статуті товариства, а не їх укладення.

З наявного в матеріалах справи балансу підприємства за 2006-2007 роки (а.с.101-112) вбачається, що вартість майна товариства, на відчуження якого спостережною радою було надано згоду не перевищує 50 (п’ятдесят) відсотків від загального розміру балансової вартості ЗАТ, тобто не перевищувала суми договору, затвердження яких відповідно до статуту (п. 9.2.4) і вимог ч.2 ст.98 ЦК України віднесено до компетенції загальних зборів.

З наведеного суд першої інстанцї прийшов до правильного висновку про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до закритого акціонерного товариства «Рахівська торгівельна організація робітничого постачання»про визнання недійсним рішення  спостережної ради від 18 травня 2006 року (протокол №2), оскільки позивачем не доведено, а судом не встановлено наявність в спірному випадку підстав для визнання спірного рішення недійсним.

З вищенаведеного доводи скаржника про скасування рішення місцевого суду є безпідставними.

Рішення місцевого суду прийняте у відповідності з вимогами  діючого законодавства, а тому підстав для його скасування апеляційний суд не вбачає.

Керуючись ст.ст.99,101, 103,105 ГПК України, суд,     

                                                              постановив:

рішення господарського суду Закарпатської області від 12.03.2009 року в справі за номером 18/2 залишити без змін, а апеляційну скаргу  ОСОБА_2 –без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Матеріали справи повернути в місцевий господарський суд.

Головуючий-суддя:                                              С.М.Бойко

Судді:                                                                      Т.Б.Бонк

                                                                                 Р.І.Марко