ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
_________________________________________________________________________________________________________
06.05.09 Справа № 25/245
ПОСТАНОВА
м.Львів
Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:
Головуючого –судді Скрипчук О.С.
Суддів Дубник О.П.
Давид Л.Л.
При секретарі Мацкулі Н.М.
розглянувши апеляційну скаргу Фізичної особи –підприємця ОСОБА_2 б/н і дати (вх. № 158 від 13.02.09 р.)
на рішення Господарського суду Львівської області від 29.12.08 р.
у справі № 25/245
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Ойл карт Центр”(далі ТзОВ “Ойл карт Центр”), м. Луцьк
до відповідача: Фізичної особи –підприємця ОСОБА_2, м. Львів
про стягнення 34 445,25 грн.
за участю представників:
від позивача: не з’явився;
від відповідача: ОСОБА_4- представник
ВСТАНОВИВ:
ТзОВ “Ойл карт Центр”звернулось до Господарського суду Львівської області з позовом до Фізичної особи –підприємця ОСОБА_2 про стягнення 34 445,25 грн.
До прийняття рішення у справі, позивачем в порядку ст. 22 ГПК України подано лист № 325 від 05.12.2008 року про уточнення позовних вимог (а.с. 59), в якому він просив стягнути з відповідача 17 500,00 грн. - основного боргу, 10 642,40 грн. –штраф за прострочення оплати, 542,85 грн. - відсотки річних від простроченої суми, 3 220,00 грн. - інфляційні нарахування.
Рішенням Господарського суду Львівської області від 29.12.08 року у справі №25/245 (суддя Пазичем В.М.) позов ТзОВ “Ойл карт Центр” до Фізичної особи –підприємця ОСОБА_2 про стягнення 34 445,25 грн. задоволено частково. Стягнуто із фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на користь ТзОВ “Ойл Карт Центр” 17 500,00 грн. - основний борг, 542,85 грн. - відсотки річних від простроченої суми, 1 224,24 грн. - інфляційні нарахування, 7 449,68 грн. - штраф за прострочення оплати.
Не погодившись з рішенням Господарського суду Львівської області від 29.12.2008року Фізична особа –підприємець ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Львівської області в частині стягнення з Фізичної особи підприємця 7 449,68 грн. штрафу за прострочення оплати, 344,45 грн. сплаченого державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.
Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального права.
Зокрема, скаржник посилався на те, що штрафні санкції нараховані позивачем є надмірно великі порівняно із сумою заборгованості.
У зв’язку з відставкою судді Слуки М.Г. і зайнятістю суддів Процика Т.С., Новосад Д.Ф в іншому судовому засіданні та відповідно до розпорядження голови Львівського апеляційного господарського суду від 30.04.2009 року справу № 25/245 передано на розгляд колегії у складі: головуючого судді Скрипчук О.С., суддів Дубник О.П., Давид Л.Л
Позивач у судове засідання, яке відбулося 06.05.2009, повноважного представника не направив не зважаючи на те, що був повідомлений про час та місце розгляду апеляційної скарги належним чином, про що свідчить підпис уповноваженого представника на бланку Львівського апеляційного господарського суду про оголошення перерви.
Враховуючи те, що мають місце докази належного повідомлення позивача про час та місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги Фізичної особи –підприємця ОСОБА_2, неявка представника позивача не тягне перенесення розгляду справи на інші строки, в зв’язку з чим колегія суддів вважає можливим відповідно до ст. 75 ГПК України здійснити перевірку рішення суду першої інстанції у даній справі в апеляційному порядку за наявними матеріалами та без участі представника позивача.
ТзОВ “Ойл карт Центр” подало відзив на апеляційну скаргу № 42 від 23.03.2009 року в якому просить залишити рішення Господарського суду Львівської області у справі №25/245 без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Відповідно до ч. 2 ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи та заперечення сторін, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи, суд встановив наступне.
Між ТзОВ „Ойл Карт Центр” (Продавець) та Фізичною особою –підприємцем ОСОБА_2 (Покупець) 22.02.2007 укладено договір № 52/2 купівлі-продажу паливно-мастильних матеріалів з використанням пластикових смарт–карт на АЗС (а.с. 17). За умовами даного договору Продавець зобов’язується передати у власність Покупця через АЗС з використанням пластикових смарт-карт паливно-мастильні матеріали (далі ПММ), а Покупець зобов’язується приймати у власність ПММ та оплачувати їх вартість, на виконання умов даного договору Покупець купляє у Продавця пластикові старт-карти на умовах додатково погоджених Сторонами в договорі купівлі-продажу пластикових старт-карт (п.п. 2.1, 2.4 договору).
Пунктом 3.4, 4.4 договору передбачено, що відпуск ПММ здійснюється на підставі акту приймання-передачі, який складається один раз на місяць, Продавець відпускає покупцю ПММ з відтермінуванням їх оплати протягом 14 календарних днів.
Згідно з актів прийому-передачі нафтопродуктів, які скріплені печатками обох сторін, за період з 1 травня 2008 року по 30 квітня 2008 року (а.с. 25-35 ) ТзОВ “Ойл карт Центр” було передано Фізичній особі –підприємцю ОСОБА_2 ПММ на загальну суму 236 826,61 грн.
Відповідно до уточнень позовних вимог, позивач у суді першої інстанції просить стягнути з відповідача 17 500,00 грн. - основного боргу. Відповідач у відзиві на позовну заяву б/н і дати (а.с. 37) визнає суму основного боргу у розмірі 17500,00 грн. в повному обсязі. Тому, слід вважати, що відповідач за отримані ПММ розрахувався частково на суму 219 326,61 грн.
Згідно ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Основними видами господарських зобов'язань є майново-господарські зобов'язання та організаційно-господарські зобов'язання.
Господарські зобов’язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 ГК України).
Майнові зобов’язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України (ч. 2 ст. 175 ГК України).
Зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку (ст. 509 ЦК України).
Згідно ст. 599 ЦК України зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Матеріали справи не містять відомостей про погашення відповідачем перед позивачем заборгованості в сумі 17500,00 грн. за отриманий товар.
Доказами у справі, відповідно до ст. 32 ГПК України є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (ст. 33 ГПК України).
При цьому, договір є підставою виникнення цивільних прав і обов’язків (ст. 11, 626 ЦК України), які мають виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до договору (ст. 526 ЦК України), а одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається (ст. 525 ЦК України).
Оскільки відповідач частково (на суму 219 326,61 грн.) розрахувався перед позивачем за отримані ПММ (на загальну суму 236 826,61 грн.) і скаржник в апеляційній скарзі суму заборгованості (17 500,00 грн.) не оспорює та не надає документів, які б свідчили про відсутність його вини з невиконання своїх зобов’язань за договором № 52/2 в повному обсязі, то колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд обґрунтовано визнав доведеним факт наявності заборгованості відповідача перед позивачем в сумі 17 500,00 грн.
В силу ст. 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених кодексом, іншими законами та договором.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема - сплата неустойки (штраф і пеня). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. ст. 610 –612 ЦК України).
Пунктом 8.3 договору передбачено, що у випадку не проведення розрахунків Покупцем згідно умов п. 4.4 даного договору, Покупець зобов’язується на користь Продавця сплатити штраф в розмірі 0.15 % від суми заборгованості за кожен день прострочки.
Позивач просить стягнути штраф у розмірі 0,15 % від суми заборгованості за кожен день прострочки (пп. 8.3 договору).
Суд першої інстанції стягнув 7 449,68 грн. штрафу за прострочення оплати, з врахуванням зменшення розміру штрафу на 30 %.
Цивільним кодексом України передбачено дві форми неустойки –штраф і пеня.
Так, у ст. 549 ЦК України визначається, що штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного, або неналежно виконаного зобов’язання, а пеня є неустойка, що обчислюється від суми несвоєчасного виконання грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.
Отже, штраф встановлюється і застосовується у грошовій формі за твердою ставкою або у відсотковому розмірі від суми зобов’язання і є разовим стягненням. Натомість, пеня застосовується за певний період прострочення, зокрема, за кожен день, і за своєю правовою природою є тривалою санкцією.
Слід відмітити, що ознаки за яким законодавець визначив штраф та пеню та порядок їх нарахування є імперативними, відтак сторони не мають права їх змінювати.
Виходячи з аналізу чинного законодавства та умов договору купівлі-продажу ППМ з використанням пластикових смарт-карт на АЗС, якими передбачено порядок оплати та принцип розрахунку суми штрафу, у суду є достатньо підстав вважати, що сторони у договорі передбачили неустойку у формі пені.
Проте, Законом України від 22.11.1996 року «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»встановлено, що граничний розмір пені, який сплачує платник за прострочення платежу не може бути більшим від подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Як встановлено колегію суддів, відповідно до п. 8.3 договору та з врахуванням приписів Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» розмір неустойки по договору № 52/2 від 22.02.2007 року укладеному між ТзОВ «Ойл Карт Центр»та фізичною особою підприємцем ОСОБА_2 становить 4 805,47 грн.
При цьому, місцевим господарським судом обґрунтовано, на підставі ч.2 ст. 625 ЦК України стягнуто з відповідача на користь позивача 542,85 грн. - відсотків річних від простроченої суми, 1 224,24 грн. - інфляційних нарахувань.
В ст. 49 ГПК України передбачено, що державне мито покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
З огляду на вищеописане, рішення Господарського суду Львівської області від 29.12.2008р. у справі № 25/245 слід змінити в частині стягнення штрафу за прострочення оплати в розмірі 7 449,68 грн., а також в частині державного мита в розмірі 344,45 грн., витрат на інформаційно-технічне забезпечення в розмірі 118 грн. (відповідно до ст. 49 ГПК України). В решті рішення слід залишити без змін.
Керуючись ст.ст. 33, 49, 99, 101, 103, 105, Господарського процесуального кодексу України,
Львівський апеляційний господарський суд
П О С Т А Н О В И В :
1.Апеляційну скаргу задоволити.
2.Рішення Господарського суду Львівської області від 29.12.2008 р. у справі № 25/245 скасувати в частині стягнення штрафу за прострочення оплати в розмірі 7 449,68 грн., державного мита в розмірі 344,45 грн., витрат на інформаційно-технічне забезпечення в розмірі 118 грн.
3.Стягнути з фізичної особи –підприємця ОСОБА_2 на користь ТзОВ “Ойл карт Центр” неустойки за прострочення оплати в сумі 4 805,47 грн., державного мита в сумі 240,73 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення в сумі 106,5 грн. В решті рішення залишити без змін.
4.Господарському суду Львівської області видати наказ.
5.Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.
6.Справу направити в Господарський суд Львівської області.
Головуючий - суддя Скрипчук О.С.
суддя Дубник О.П.
суддя Давид Л.Л.