Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 грудня 2014 року                                                                                 м. Рівне

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Рівненської області в складі:головуючого судді:           – ОСОБА_1,

суддів                     – Максимчук З.М., Рожина Ю.М.,

секретар судового засідання          – Демчук Ю.Ю.,

з участю – ОСОБА_2,

представника ОСОБА_2 – ОСОБА_3,

представника ОСОБА_4 – ОСОБА_5,

пердставнитка КЗ РОКЛ - ОСОБА_6,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2, подана її представником – ОСОБА_3 на рішення Рівненського міського суду від 20 жовтня 2014 року в справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4, Комунального закладу «Рівненська обласна клінічна лікарня» Рівненської обласної ради про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням та визнання рішення профкому недійсним і за зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2, ОСОБА_7, що діють у своїх та в інтересах неповнолітнього ОСОБА_8, Комунального закладу «Рівненська обласна клінічна лікарня» Рівненської обласної ради про визнання ордерів недійсними, усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном шляхом виселення,

в с т а н о в и л а :

Рішенням Рівненського міського суду від 20 жовтня 2014 року у задоволенні первісного позову відмовлено за недоведеністю. Зустрічні позовні вимоги задоволено частково: визнано недійсним ордер № 104 від 30.12.2013р., виданий на ім’я ОСОБА_2 на склад сім’ї дві особи на кімнату № 2 розміром 10,9 кв.м. в гуртожитку по вул. Київській, 54 в м. Рівне, та виселено ОСОБА_2, ОСОБА_7, ОСОБА_8 із вказаної кімнати без надання іншого житла.

Вважаючи рішення суду таким, що ухвалене із порушенням норм матеріального та процесуального права, із неповним з’ясуванням обставин справи, ОСОБА_2 оскаржила його в апеляційному порядку. В поданій апеляційній скарзі вказує та помилковість висновку суду щодо недоведеності її позовних вимог, оскільки показами свідків та документальними доказами підтверджено, що ОСОБА_4 з лютого 2011 року по вересень 2011 року не проживав у спірному помешканні, не оплачував послуги та не здійснив жодної дії, яка б свідчила про його намір і надалі проживати в цій кімнаті, а протягом трьох років – з березня 2011 року і до травня 2014 року – не звертався до ОСОБА_2 про виселення із кімнати, а також до суду про захист його порушених прав. Пояснює, що ордер від 30.12.2013 року за підписом головного лікаря та голови профкому був виданий не як новий ордер для вселення, а як документ для пред’явлення в органи, що здійснюють реєстрацію особи за місцем фактичного проживання, на підставі якого відбулася перепрописка сім’ї ОСОБА_2 в кімнату № 2 у гуртожитку по вул. Київській, 54 в м. Рівному, про що зроблена відповідна відмітка в паспорті, котра підтверджує постійність на правомірність проживання в даній

_______________________________________________________________________________________________________________________

Справа №569/9210/14-ц                                                               Головуючий у 1 інстанції – Рогозін С.В.

Провадження № 22-ц 787/2474/2014 Доповідач – Ковальчук Н.М.

кімнаті. Стверджує, що адміністрація КЗ РОКЛ не зверталась до суду з позовом про визнання недійсним ордера № 104 від 05.09.2011р., як це передбачено ст. 59 ЖК України, а тому рішення профспілкового комітету та адміністрації КЗ РОКЛ від 26.05.2014 року є протиправним. Доводить, що запропонована її сім’ї кімната № 18 в цьому ж гуртожитку має статус побутової кімнати для обслуговування всіх мешканців гуртожитку і знаходиться в антисанітарних умовах, а також зауважує, що представником КЗ РОКЛ не було надано

доказів того, що вказана кімната має статус жилої, так само як і не надано доказів видачі ордера на цю кімнату. Звертає увагу на порушення судом п. 40 «Примірного положення про гуртожитки», яким передбачено можливість виселення особи, поселеної в гуртожиток у зв’язку з роботою, тільки при її звільненні, та зазначає, що ОСОБА_2 до цього часу перебуває у трудових відносинах з КЗ РОКЛ. Вказує на порушення судом процесуальних норм у зв’язку з ухваленням рішення за відсутності сім’ї ОСОБА_2, яку позбавлено житла, а також не залучено до участі в справі органу опіки і піклування у зв’язку виселенням неповнолітньої дитини-інваліда. З наведених підстав просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення первісного позову та відмову у задоволенні зустрічних позовних вимог за необґрунтованістю та недоведеністю.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, беручи до уваги пояснення учасників процесу, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.

Згідно ч. 1,3 ст. 303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції. Апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосуванння норм матеріального прав, або порушення норм процесуального парава, які є обов»язковою умовою для скасування рішення.

Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 в частині визнання ОСОБА_4 таким, що втратив право на проживання в гуртожитку, виходив з того, що на час прийняття рішення про надання ОСОБА_2 права на вселення в гуртожиток, спірна кімната не була вільною, а у відповідності до вимог житлового законодавства виділена ОСОБА_4

З цих же підстав суд першої інстанції задовольнив позов ОСОБА_4 про визнання недійсним ордеру № 104 від 30.12.2013р., виданого на ім’я ОСОБА_2 на склад сім’ї з двох осіб на кімнату № 2 розміром 10,9 кв.м. в гуртожитку по вул. Київській, 54 в м. Рівне, та виселив ОСОБА_2, ОСОБА_7, ОСОБА_8 із вказаної кімнати.

З даними висновками суду першої інстанції погоджується колегія суддів апеляційного суду .

Судом встановлено: ОСОБА_4, працює лікарем в КЗ «Рівненська обласна клінічна лікарня» з 1999 року.

22 грудня 2008 року на підставі спільного рішення адміністрації та профспілкового комітету КЗ РОКЛ йому видано ордер на вселення в кімнату № 2 розміром 10,9 кв.м. в гуртожитку по вул. Київській, 54 в м. Рівне. В даному гуртожитку він зареєстрований.

05 вересня 2011 року на основі спільного рішення адміністрації та профспілкового комітету Рівненської обласної клінічної лікарні було видано ордер № 104 на спірну кімнату № 2 в гуртожитку по вул.Київській,54 ОСОБА_2, яка працює в Рівненській обласній клінічній лікарні на посаді медичної сестри. ОСОБА_2, її чоловік і син у вказаній кімнаті зареєстровані. 30 грудня 2013 року без скасування попереднього ордеру, на підставі спільного рішення адміністрації та профспілкового комітету КЗ РОКЛ (протокол № 43) повторно видано ОСОБА_2 ордер на цю ж жилу площу в гуртожитку.

Розглянувши заяву ОСОБА_4 щодо зайняття ОСОБА_2 кімнати № 2 профспілковий комітет та адміністрація КЗ РОКЛ на своєму спільному засіданні, яке відбулось 26.05.2014 р., прийняли рішення про визнання недійсним ордеру № 104 від 05.09.2011 р., виданого ОСОБА_2

ОСОБА_2, обгрунтовуючи позовні вимоги, просила визнати ОСОБА_4 таким, що втратив право на користування спірною кімнатою в гуртожитку з підстав відсутності за місцем проживання понад шість місяців( ст.ст.71.72 ЖК України) та з підстав, визначених у ст.132 ЖК України.

Відповідно до ст. 71 ЖК України при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім'ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців. Якщо наймач або члени його сім'ї були відсутні з поважних причин понад шість місяців, цей строк за заявою відсутнього може бути продовжено наймодавцем, а в разі спору - судом.

Таким чином, виходячи з аналізу зазначеної правової норм наймач(член сім'ї наймача, колишній член сім'ї) може бути визнаний таким, що втратив право користування жилим приміщенням, з підстав відсутності понад шість місяців у цьому жилому приміщенні, якщо він був відсутній протягом цього строку підряд без поважних причин, і саме ці факти повинні бути встановлені судом при вирішенні спору.

Судом встановлено: ОСОБА_4, працюючи лікарем в КЗ РОКЛ, своє право на вселення в кімнату оскаржував до адміністрації лікарні, що підтверджує факт відсутності його у спірній кімнаті з поважних причин.

Не підлягає також застосуванню до даних правовідносин ст. 132 ЖК України, оскільки норми цієї статті передбачають, що працівників підприємств, які поселилися в гуртожитку у зв’язку з роботою може бути виселено лише в разі звільнення за власним бажанням без поважних причин, за порушення трудової дисципліни, чи вчинення злочину.

З огляду на вказані норми закону та обставини справи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позов про визнання особи такою, що втратила право на користування житлом безпідставний.

Разом з тим, висновок суду про відмову в задоволенні позову про визнання незаконним рішення адміністрації КЗ РОКЛ та профспілкового комітету від 26.05.2014 року щодо визнання ордеру № 104 виданого на ім'я ОСОБА_2 недійсним, колегія суду рахує таким, що не грунтується на законі.

Згідно зі ст. 59 ЖК України ордер на жиле приміщення може бути визнаний недійсним у судовому порядку у випадку порушення порядку та умов надання жилих приміщень.

Житлове законодавство не передбачає іншого способу, окрім в судовому порядку, визнання недійсним ордеру на вселення в житлове примення.

З цих підстав рішення суду про відмову в задоволенні позову ОСОБА_2 про визнання незаконним рішення адміністрації КЗ РОКЛ та профспілкового комітету від 26.05.2014 року в частині визнання ордеру № 104 недійсним підлягає скасуванню з ухваленням в цій частині нового рішення про задоволення позову.

Судом першої інстанціїї вірно встановлено, що при видачі ордерів ОСОБА_2 адміністрацією КЗ РОКЛ не було враховано, що кімната № 2 по вул.Київській,54 в м.Рівне не була вільною, оскільки ордер, який видавався ОСОБА_9 скасований не був, останній мав право на дану житлову кімнату та був зареєстрований в ній.

Відповідно до ч. 2 п. 10 Примірного положення про гуртожитки, на підставі рішення про надання житлової площі в гуртожитку адміністрація підприємства, установи, організації видає громадянинові спеціальний ордер, який є єдиною підставою для вселення на надану жилу площу. Ордер може бути виданий лише на вільну жилу площу.

Враховуючи положення ст. 59 ЖК України та ч. 2 п. 10 Примірного положення про гуртожитки вимоги ОСОБА_4 про визнання ордеру № 104 05.09.2011 р., виданого ОСОБА_2 підлягають задоволенню, а рішення в цій частині про відмову в задоволенні цих вимог скасуванню.

Ухвалюючи рішення про визнання ордеру недійсним і у зв»язку з цим виселення сім»ї ОСОБА_2 без надання іншого житлового приміщення суд першої інстанціїї не врахував вимоги ст. 117 ЖК України, де зазначено, що у разі визнання ордера на жиле приміщення недійсним внаслідок неправомірних дій осіб, які одержали ордер, вони підлягають виселенню без надання іншого жилого приміщення. У випадках визнання ордера на жиле приміщення недійсним з інших підстав, крім випадку, передбаченого частиною першої цієї статті, громадяни, зазначені в ордері, підлягають виселенню з наданням іншого жилого приміщення або приміщення, яке вони раніше займали.

З обставин, встановлених судом, видно, що ОСОБА_2 працює медсестрою в КЗ РОКЛ, на утримання має сина інваліда дитинства ІНФОРМАЦІЯ_1 і жодних неправомірних дій при отиманні спірних ордерів на вселення в гуртожиток не вчиняла.

Ордери № 104 від 05.09.2011 р. та № 104 від 30.12.2013р., видані ОСОБА_2 на вселення в спірну кімнату є недійсним з підстав видачі їх на зайняте житлове приміщення.

Представник КЗ РОКЛ в судовому засіданні пояснила, що адміністрації лікарні при видачі ордерів ОСОБА_2 було відомо, що кімната № 2 в гуртожитку по вул.Київській,54 в м.Рівне не є вільною, а раніше надавалась ОСОБА_4

З огляду на те, що підставою для визнання спірних ордерів недійсними є саме неправомірні дії адміністраціїї КЗ РОКЛ, а не ОСОБА_2, її вина чи неправомірні дії, які б сприяли видачі цих ордерів, відсутні, колегія суддів апеляційного суду, з врахованням положень ч. 2 ст. 117 ЖК України, дійшла висновку про наявність правових підстав для виселення ОСОБА_2 та її неповнолітнього сина з гуртожитку з наданням іншого житлового приміщення.

У зв’язку із вищевикладеним, рішення суду першої інстанціїї підлягає до часткового скасування.

Керуючись ст. ст. 303, 309, 313, 316 ЦПК України, колегія суддів

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2, подану її представником – ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Рівненського міського суду від 20 жовтня 2014 року скасувати частково та ухвалити нове рішення:

- в частині відмови в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_4, Комунального закладу «Рівненська обласна клінічна лікарня» Рівненської обласної ради про визнання рішення профкому недійсним;

- в частині відмови в задоволенні позову ОСОБА_4 до ОСОБА_2, ОСОБА_7, що діють у своїх та в інтересах неповнолітнього ОСОБА_8, Комунального закладу «Рівненська обласна клінічна лікарня» Рівненської обласної ради про визнання ордеру № 104 від 05 вересня 2011 року недійсним;

- в частині виселення ОСОБА_2, ОСОБА_7, ОСОБА_8 із кімнати № 2 в гуртожитку № 54 по вул.Київській в м.Рівне без надання іншого житла.

Позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_4, Комунального закладу «Рівненська обласна клінічна лікарня» Рівненської обласної ради про визнання частково недійсним рішення профкомітету задовольнити.

Визнати неправомірним рішення спільного засідання адміністраціїї Комунального закладу «Рівненська обласна клінічна лікарня» Рівненської обласної ради та профспілкового комітету від 26 травня 2014 року в частині визнання недійсним ордеру № 104 від 05 вересня 2011 року, виданого на прізвище ОСОБА_2.

Позовні вимоги ОСОБА_4 до ОСОБА_2, ОСОБА_7, що діють у своїх та в інтересах неповнолітнього ОСОБА_8, Комунального закладу «Рівненська обласна клінічна лікарня» Рівненської обласної ради про визнання ордеру № 104 від 05 вересня 2011 року, виданого на прізвище ОСОБА_2 на склад сім»ї з трьох осіб на кімнату № 2, розміром 10.9 кв.м, в гуртожитку № 54 по вул.Київській в м.Рівне недійсним задовольнити.

Визнати недійсним ордер № 104 від 05 вересня 2011 року, виданий на прізвище ОСОБА_2 на склад сім»ї з трьох осіб на кімнату № 2, розміром 10.9 кв.м, в гуртожитку № 54 по вул.Київській в м.Рівне недійсним.

Позовні вимоги ОСОБА_4 до ОСОБА_2, ОСОБА_7, що діють у своїх та в інтересах неповнолітнього ОСОБА_8, Комунального закладу «Рівненська обласна клінічна лікарня» Рівненської обласної ради про виселення без надання іншого житла задовольнити частково.

Виселити ОСОБА_2, ОСОБА_7, неповнолітнього ОСОБА_8 з кімнати № 2, площею 10,9 кв.м., що знаходиться в гуртожитку по вул. Київській, 54 в м. Рівне, з надання іншого жилого приміщення.

В решті рішення Рівненського міського суду від 20.10. 2014 року залишити без зміни.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня проголошення.

Головуючий суддя підпис                                                  ОСОБА_1

Судді :            підпис                                                  ОСОБА_10

                     підпис                                                  ОСОБА_11

Згідно:суддя-доповідач ОСОБА_1