Справа №22-136                                                 Головуючий у 1 інст. Доля В.А.

Доповідач - Собіна І.М.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 січня 2007 року                                                                                       м. Рівне

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Рівненської області в складі:

Головуючого судді Собіни І.М.

Суддів Григоренка М.П.,   Оніпко О.В.

При секретарі судового засідання Сеньків Т.Б.

З участю ОСОБА_1, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Рівне цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Рівненського міського суду від 20 листопада 2006 року в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної і моральної шкоди,

встановила:

Рішенням Рівненського міського суду від 20 листопада 2006 року ОСОБА_1 в позові відмовлено.

У поданій апеляційній скарзі ОСОБА_1 вказує на незаконність та необґрунтованість рішення суду.

Вважає, що між її загиблим сином і ОСОБА_2 були трудові відносини під час яких потерпілий виконував різні роботи у тому числі і будівельні за які отримував періодично заробітну плату.

На роботу їздив щодня, іноді навіть у вихідні дні, а повертався додому ввечері.

Дозволу на проведення ремонтних робіт будинку у ОСОБА_2 не було.

Вважає безпідставним посилання суду у рішенні на укладення між її сином та ОСОБА_2 договору підряду.

Просила оскаржуване рішення скасувати і ухвалити у справі нове рішення про задоволення її вимог.

В судовому засіданні ОСОБА_1 свою апеляційну скаргу підтримала і просила її задовольнити.

Апеляційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.

Відмовляючи у задоволенні вимог ОСОБА_1, суд першої інстанції вірно виходив з доведеності факту існування між відповідачем і потерпілим цивільно-правової угоди - договору підряду на проведення ремонтних робіт і відсутності вини замовника у заподіянні смертельної травми підрядникові.

Вирішуючи питання про те, працював потерпілий за трудовим договором чи виконував роботу за цивільно-правовою угодою, суд першої інстанції врахував, що відповідно до ст. 21 КзП України визначальним для трудового договору є те, що особа за угодою з роботодавцем зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядку, а останній зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором та угодою сторін.

Зазначені цією нормою умови, за яких можна було б зробити висновок про наявність трудового договору між сторонами безспірно доведені позивачем не були.

Підтвердженням доводів відповідача про відсутність трудового договору між сторонами є і відсутність його письмової форми зареєстрованої у державній службі зайнятості, як того вимагають ст.ст. 24, 24-1 КЗпП України.

Згідно ст. 1196 ЦК України шкода, завдана каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи під час виконання нею договірних зобов'язань, підлягає відшкодуванню на підставах, встановлених статтями 1166 та 1187 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 1166 ЦК встановлено, що особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

За обставинами справи підрядник особисто повинен був турбуватися про власну техніку безпеки і створювати собі безпечні умови роботи (інструменти, допоміжні будівельні конструкції).

Оскільки нещасний випадок з ОСОБА_3 стався по причині грубої його необережності та порушення техніки безпеки, що  потягло  за  собою  настання тяжких наслідків,  підстав  для висновку про наявність вини замовника у загибелі ОСОБА_3 немає.

Доводи апеляційної скарги про відсутність у замовника дозволу на проведення будівельних робіт на увагу не заслуговують оскільки, проведення таких робіт не було підтверджено, а виконання поточного ремонту будівель і споруд п. 4.1 Наказу № 273 від 5 грудня 2000 року Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України такого дозволу не вимагає.

Керуючись ст.ст. 307, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів,

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Рівненського міського суду від 20 листопада 2006 року залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.

Сторони мають право оскаржити ухвалу апеляційної інстанції і рішення місцевого суду до Верховного Суду України протягом двох місяців починаючи з дня набрання законної сили цією ухвалою, з подачею касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.