Справа № 22-61-2007 року    Головуючий суддя в 1 інстанції: Березень Ю.В.

Суддя-доповідач: Демянчук С.В.

        РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

30 січня 2007 року                                                                                                       м. Рівне

Колегія  суддів  судової палати  у  цивільних  справах  апеляційного  суду Рівненської області в складі:

Головуючого судді: Василевича B.C.

суддів: Демянчук С.В., Гордійчук C.O.

при секретарі Чалій Н.О.

з участю позивачки, її представника ОСОБА_1, представника відповідача Коробової Т.М., розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Рівне цивільну справу за апеляційними скаргами Сарненської міської ради на рішення Сарненського районного суду Рівненської області від 13 листопада 2006 року та на ухвалу Сарненського районного суду Рівненської області від 23 листопада 2006 року по справі за позовом ОСОБА_2до Сарненської міської ради про поновлення на роботі, оплату за час вимушеного прогулу та стягнення моральної шкоди.

Заслухавши доповідача, пояснення осіб, що з'явились в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційних скарг колегія суддів, -

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням Сарненського районного суду Рівненської області від 13 листопада 2006 року позов ОСОБА_2 до Сарненської міської ради про поновлення на роботі, оплату за час вимушеного прогулу та стягнення моральної шкоди задовольнити частково.

Поновлено ОСОБА_2 на посаді директора комунального підприємства готелю "Случ".

Стягнуто з Сарненської міської ради на користь ОСОБА_2 2602 грн. 53 коп. середнього заробітку за час вимушеного прогулу та 400 грн. заподіяної моральної шкоди.

Рішення в частині поновлення на роботі допущено до негайного виконання.

Ухвалою Сарненського районного суду Рівненської області від 23 листопада 2006 року у задоволенні заяви Сарненської міської ради про відстрочку негайного виконання рішення Сарненського районного суду про поновлення на роботі ОСОБА_2 та заяви про відкладення провадження виконавчих дій відмовлено за їх безпідставністю.

Не погодившись з даним рішення та ухвалою Сарненська міська рада подала апеляційні скарги.

Рішення суду вважають незаконним та необгрунтованим в зв'язку з неправильним застосуванням судом норм матеріального права, невідповідністю висновків суду обставинам справи.

Вказують, що суд першої інстанції, поновлюючи ОСОБА_2 на посаді, виходив з помилкового надуманого переконання, що звільнення позивачки з посади без розгляду цього питання на засіданні виконкому Сарненської міської ради є незаконним. Таке твердження суду, викладене у рішенні, не відповідає діючому законодавству і є надуманим. Пунктом 10 ч. З ст. 42 Закону "Про місцеве самоврядування в Україні" та п. 4.10 ст. 52 Статуту територіальної громади міста Сарни до повноважень міського голови прямо віднесене призначення та звільнення з посади керівників підприємств, установ та організацій, що належать до комунальної власності відповідних територіальних громад.

Отже, поновлюючи позивачку на посаді суд неправильно застосував законодавство про місцеве самоврядування. За п. 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України це є підставою для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення апеляційним судом.

Висновок суду про те, що згадування в розпорядженні міського голови пункту 6.2 трудового контракту впливає на законність цього розпорядження і робить звільнення ОСОБА_2 незаконним і не відповідає обставинам справи.

Рішення суду про стягнення заробітної плати за "вимушений прогул" і коштів у відшкодування "моральної шкоди", на їх погляд" є теж незаконним, оскільки звільнення позивачки було законним, таким що відповідало вимогам п. 2 ч. 1 ст. 36 КЗпП України.

Просили скасувати рішення Сарненського районного суду від 13 листопада 2006 року по справі за позовом ОСОБА_2 до Сарненської міської ради про поновлення на роботі, оплату за час вимушеного прогулу та стягнення моральної шкоди та ухвалити нове рішення, яким відмовити в позові.

В апеляційній скарзі на ухвалу Сарненського районного суду Рівненської області від 23 листопада 2006 року Сарненська міська рада вказує, що виносячи дану ухвалу судом неповно встановлено обставини, які мають значення для справи, неправильно досліджено докази, які свідчать про неможливість негайного виконання рішення суду.

Вважають, що ними були наведені достатні обставини, які свідчать про неможливість негайного виконання рішення суду та дають достатньо підстав для відстрочки виконання рішення суду.

Просили скасувати ухвалу Сарненського районного суду Рівненської області від 23 листопада 2006 року і передати питання на новий розгляд суду першої інстанції.

В поданих на апеляційну скаргу запереченнях представник ОСОБА_2 вказує на безпідставність доводів апеляційної скарги. Просив рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу відхилити.

В апеляційному суді представник відповідача апеляційну скаргу підтримала в повному обсязі, просила рішення скасувати та постановити нове про відмову в позові.

Позивачка, її представник вважають рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим. Просили апеляційні скарги відхилити, а рішення залишити без змін.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення та ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційних скарг, а також вимог, заявлених в суді першої інстанції, правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги підлягають до задоволення з наступних підстав.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_2 про поновлення її на роботі, суд першої інстанції виходив з того, що звільнення позивачки з роботи розпорядженням Сарненського міського голови без розгляду цього питання органом управління комунального підприємства - виконавчим комітетом Сарненської міської ради суперечить Закону України "Про місцеве самоврядування в України" та Статуту комунального підприємства, тому проведене звільнення позивачки розцінене як незаконне.

Проте, колегія суддів не може погодитися з таким висновком суду, оскільки він не відповідає вимогам Закону та суперечить дійсним обставинам справи.

Відповідно до п.10 ч. 3 ст. 42 Закону "Про місцеве самоврядування в Україні" / далі Закону/ та п. 4.10 ст. 52 Статуту територіальної громади міста Сарни до повноважень міського голови прямо віднесене призначення та звільнення з посади керівників підприємств, установ та організацій, що належать до комунальної власності відповідних територіальних громад.

З матеріалів справи вбачається, що голова Сарненської міської ради при винесенні розпорядження щодо звільнення позивачки з роботи діяв в межах наданих йому Законом повноважень, порушень прав позивачки в сфері трудових правовідносин не допустив.

Законом не передбачається в такому випадку узгоджувати свої дії голови органу місцевого самоврядування з виконавчим органом.

Таким чином звільнення ОСОБА_2 з роботи проведено законно, а тому за встановлених обставин позовні вимоги ОСОБА_2 про поновлення на роботі є безпідставними.

При встановлених обставинах щодо відсутності порушення відповідачем прав позивачки при звільнені останньої є також безпідставними і вимоги ОСОБА_2 про оплату коштів за час вимушеного прогулу та стягнення моральної шкоди.

Оскільки рішення суду першої інстанції постановлене з порушенням норм матеріального права, висновки не відповідають дійсним обставинам справи, тому оскаржуване рішення підлягає до скасування з ухваленням нового про відмову в позові.

Також не може залишатися чинною ухвалу Сарненського районного суду Рівненської області  від 23  листопада 2006 року про  відстрочку виконання оскаржуваного рішення, оскільки колегія суддів не знаходить підстав для поновлення позивачки на роботі.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 309, 313, 314, 316 ЦПК України, ст.ст. 42 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", колегія суддів,-

Вирішила :

Апеляційну скаргу Сарненської міської ради задовольнити.

Рішення Сарненського районного суду Рівненської області від 13 листопада 2006 року та на ухвалу Сарненського районного суду Рівненської області від 23 листопада 2006 року скасувати.

В позові ОСОБА_2 до Сарненської міської ради про поновлення на роботі, оплату за час вимушеного прогулу та стягнення моральної шкоди відмовити за безпідставністю заявлених вимог.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання ним чинності.