Справа № 11а-36-2007 року Головуюча у 1 інстанції Товстика І.В.
Категорія: ч.2 ст. 186; ст. 304 Доповідач: Сачук В.І.
КК України
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 січня 2007 року. м. Рівне
Колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Рівненської області в складі:
Головуючого Омельяненка В.І. Суддів : Сачука В.І, Баглика С.П. з участю прокурора Пилипіва І.І. засудженого ОСОБА_1
розглянула у відкритому судовому засіданні кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_1 на вирок Сарненського районного суду Рівненської області від 25 жовтня 2006 року.
Цим вироком ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, судимий 26 січня 1993 року Сарненським районним судом за ч.2 ст. 140 КК України 1960 на один рік позбавлення волі з відстрочкою виконання вироку на один рік; 15 грудня 1993 року тим же судом за ст. 17 ч.2 ст.141, ч.2 ст. 140, ст. 42 КК України 1960 на один рік позбавлення волі, згідно ст. 43 КК України на два роки позбавлення волі; 17 червня 1996 року тим же судом за ч.2 ст.140, ч.3 ст. 140, 42 КК України 1960 на п'ять років позбавлення волі; 19 вересня 2001 року за ч.1 ст. 122 КК України на один рік шість місяців позбавлення волі; 16 травня 2003 року за ч.2 ст. 185 КК України на один рік шість місяців позбавлення волі, на підставі ст. 71 КК України на один рік сім місяців позбавлення волі; 12 вересня 2006 за ч.3 ст. 185 КК України на три роки шість місяців позбавлення, засуджений
· за ч. 2 ст. 186 КК України до позбавлення волі строком на чотири роки;
· за ст. 304 КК України - на один рік позбавлення волі
На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим йому визначено чотири роки позбавлення волі.
Відповідно до ч. 4 ст. 70 КК України до цього покарання частково приєднано невідбуте покарання за попереднім вироком Сарненського районного суду від 12 вересня 2006 року і остаточно визначено чотири роки три місяці позбавлення волі.
ОСОБА_2,ІНФОРМАЦІЯ_2, раніше не судимий, засуджений
- за ч. 2 ст. 186 КК України до позбавлення волі строком на чотири роки
На підставі ст.ст. 75,104 КК України ОСОБА_2 від відбування покарання звільнений з випробуванням з іспитовим строком два роки з покладанням відповідно до ст. 76 КК України обов'язку повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання і навчання.
Прийнято рішення по речових доказах.
За вироком суду ОСОБА_1 та ОСОБА_2 визнані винними і засуджені за те, що 15 лютого 2006 року о 2-й годині ночі , знаходячись в будинку ОСОБА_3 в смт. Клесів Сарненського району, ОСОБА_1 перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, за попередньою змовою групою осіб, відкрито викрали в потерпілої гроші в сумі 700 грн., при цьому ОСОБА_1 утримував ОСОБА_3, не даючи останній змоги чинити опір, та відкрито викрав гроші, які передав ОСОБА_2.
ОСОБА_1 достовірно знаючи, що ОСОБА_2 є неповнолітнім, шляхом пропозиції втягнув останнього в злочинну діяльність, яка виразилась у відкритому викраденні в ОСОБА_3 грошей в сумі 700 грн.
В апеляції засуджений ОСОБА_1 просить вирок суду скасувати, а справу повернути на досудове слідство, посилаючись на непричетність до вчинення цього злочину.
Засуджений ОСОБА_2 вирок суду не оскаржує.
Заслухавши доповідача, пояснення засудженого ОСОБА_1, який підтримав апеляцію, міркування прокурора про залишення вироку без зміни а апеляції без задоволення, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи, викладені в апеляції, колегія суддів вважає, що апеляція задоволенню не піддягає з таких підстав.
Як вбачається з матеріалів справи висновок суду про доведеність обвинувачення ОСОБА_1 у відкритому викраденні чужого майна, що супроводжувалось насильством, яке не є небезпечним для життя та здоров'я потерпілого, вчинене за попередньою змовою групою осіб, повторно , та втягнення неповнолітнього у злочинну діяльність ґрунтується на зібраних в справі доказах, яким суд першої інстанції дав належну оцінку, відповідно вимог ст. 67 КПК України.
Наведені в апеляції доводи засудженим ОСОБА_1про те, що він не приймав участі у вчиненні грабежу детально досліджувалися судом і спростовані наведеними у вироку доказами.
Суд обґрунтовано визнав показання потерпілої ОСОБА_4 достовірними про обставини її пограбування із застосуванням насильства саме ОСОБА_1, оскільки в ході досудового і судового слідства вони були послідовними й об'єктивними.
Ці показання узгоджуються з показаннями засудженого неповнолітнього ОСОБА_2 , який показав, що ОСОБА_1,
застосовуючи насильство щодо потерпілої, відкрито заволодів її грошима (а.с. 134-135).
Свої показання потерпша ОСОБА_3 та засуджений ОСОБА_2 повністю підтвердили в ході очної ставки з ОСОБА_1 ( а.с.23,27).
Дії засудженого відповідно до встановлених фактичних обставин справи правильно кваліфіковано за ч.2 ст. 186 КК України. Даних, які б свідчили про застосування слідчим до засуджених і до потерпілої недозволених методів, що могли потягнути обмову й само обмову, у справі не встановлено, так само як і обставин, які вказували б на необ'єктивність, виявлену при її судовому розгляді. Тому твердження засудженого про те, що він цей злочин не вчиняв є необгрунтованими.
За наведених обставин посилання в апеляції засудженим на показання свідківОСОБА_5 та ОСОБА_6 про його непричетність до вчинення грабежу слід визнати безпідставними.
Усі обставини справи досліджені судом всебічно, повно, й об'єктивно, зібрані докази належно оцінені в їх сукупності і дії ОСОБА_1 правильно кваліфіковані за ч.2 ст. 186, ст. 304 КК України.
Що стосується покарання, то при призначенні суд врахував характер та ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_1злочину, дані про особу засудженого, обставини, що пом'якшують покарання, у тому числі й ті, на які він посилається в апеляції. Суд призначив ОСОБА_1 покарання відповідно до вимог ст.65 КК України, в межах санкції ч. 2 ст.186 КК України.
Жодних даних про порушення органами досудового слідства чи судом норм кримінального або кримінально-процесуального закону, які були б підставою для зміни чи скасування вироку немає. Колегія суддів підстав для скасування вироку не вбачає.
На підставі наведеного та керуючись ст. ст.365, 366 КПК України, колегія суддів
УХВАЛИЛА:
Вирок Сарненського районного суду Рівненської області від 25 жовтня 2006 року стосовно ОСОБА_1 залишити без змін, а апеляцію засудженого ОСОБА_1- без задоволення.