Справа № 2-а-334 - 2-а-347/2009 р.
ПОСТАНОВА
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
21 травня 2009 року Хустський районний суд
Закарпатської області
в складі: головуючого-судді Джуга С.Д.
при секретарі Форкош Д.З.
з участю представника відповідача ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Хуст справу за адміністративним позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16 до Управління пенсійного фонду України в м. Хуст та Хустському районі про поновлення пропущеного строку для звернення до суду та стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги, –
В С Т А Н О В И В :
Позивачі звернулись до суду з даним позовом, посилаючись на те, що відповідно до ст.. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» вони є дітьми війни. Відповідно до ст. 6 цього Закону їм з 01 січня 2006 року повинна виплачуватись щомісячна соціальна допомога у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком. У 2006-2008 роках ця допомога їм не виплачувалась.
Рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року визнані такими, що не відповідають Конституції України окремі положення Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік», якими було зупинено норми Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року визнані такими, що не відповідають Конституції України окремі положення Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік», якими було зупинено норми Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Тому позивачі вважають, що невиплата їм щомісчної соціальної допомоги, передбаченої ст. 6 Законом України «Про соціальний захист дітей війни» у 2007-2008 роках є протиправною і такою, що суперечить Конституції України.
В позовних заявах позивачі просять суд відновити їм пропущений строк для звернення до суду за захистом своїх інтересів і зобов’язати відповідача перерахувати на їх користь недоплачену їм щомісячну соціальну державну допомогу за 2007-2008 роки в сумі по 2243 гривні 40 копійок кожному.
В судове засідання позивачі не з’явились. В позовних заявах просили суд розглядати справу у їх відсутності.
Суд вважає, що справу можливо розглянути у відсутності позивачів .
Представник відповідача в судовому засіданні, діюча згідно довірності ОСОБА_1, позов заперечила, подала письмові заперечення. Пояснила суду, що відповідач не може перерахувати позивачам зазначену в заявах суму щомісячної соціальної допомоги як дітям війни через відсутність фінансування цих виплат з Державного бюджету України. Пункт 9 Положення „ Про Пенсійний фонд України” передбачає вичерпний перелік напрямів використання коштів ПФУ, які використовуються виключно за призначенням і вилученню не підлягають. Згідно ст. 19 Конституції України органи державної влади і органи місцевого самоврядування, їх посадовці зобов’язані діяти на підставі, в межах повноважень і способом, передбаченим законодавством України. Окрім того, чіткого механізму надання пільг дітям війни, так і не встановлено. Тому просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог.
Заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши докази по справі, суд вважає, що позови підлягаю до часткового задоволення, виходячи з наступних підстав:
В судовому засіданні встановлено, що позивачі є дітьми війни виходячи зі змісту ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18.11.2004 року за № 2195-IV (далі Закон України № 2195-IV).
Відповідно до ст. 6 цього Закону позивачі мають право на отримання державної соціальної підтримки, а саме підвищення до пенсій на 30 % мінімальної пенсії за віком.
Статтею 71 пунктом 12 Закону України «Про державнимй бюджет на 2007 рік» дію ст. 6 Закону України № 2195-IV було зупинено і цю ж норму закону було зупинено Законом України «Про державний бюджет на 2008 рік».
Статтею 64 Конституції України встановлено, що конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року № 6рп/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) визнано такими, що не відповідають Конституції України (є конституційними) положення, зокрема, статті 71 пункту 12 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік». Відповідно до ст. 152 ч. 2 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визначені неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року визнано неконституційними окремі положення Закону України «Про державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до діючих законодавчіх актів України», які стосуються державної допомоги дітям війни у 2008 році.
В зазначеному рішенні Конституційний Суд роз’яснив, що Конституція України не надає Закону про Державний бюджет вищої юридичної сили стосовно інших законів. Конституційний Суд України дійшов висновку, що законом про Державний бюджет не можна вносити зміни до інших законів, зупиняти їх дію чи скасовувати їх.
Рішення Конституційного Суду України зворотної дії в часі не мають, а тому до задоволення підлягають вимоги позивачів лише за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року.
Відповідно до ст. 46 ч. 2 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року, № 1058-IV нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачується за минулий час без обмеження будь-яким строком, а тому застосовуючи відповідно до ст. 9 ч. 7 КАС України анологію закону, суд вважає, що позивачами не було пропущено строк звернення до адміністративного суду за захистом порушеного права.
На підставі викладеного та керуючись ст. 64 Конституції України, ст.ст. 3, 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», ст.ст. 7, 8, 9, 10, 11, 52, 71, 94, 160-163 КАС України, суд –
П О С Т А Н О В И В:
Позов ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16 - задоволити частково.
Зобов’язати управління Пенсійного фонду України в м. Хуст та Хустському районі нарахувати на користь ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16 недоплачену їм як дітям війни щомісячну державну соціальну допомогу за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року в розмірі передбаченому ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Постанова може бути оскаржена шляхом подання заяви про апеляційне оскарження протягом 10 днів з дня виготовлення постанови в повному обсязі та апеляційної скарги протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження до Львівського апеляційного адміністративного суду.
Головуючий : підпис
З оригіналом вірно
Суддя Хустського
районного суду: ОСОБА_17