Справа № 1-32/11

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 лютого 2011 року Дубенський міськрайонний суд Рівненської області в особі:

головуючого судді Б. Г. Юзьвяк

при секретарі Свирида М.І.

за участю прокурора Чорнозуб Д.Д.,

захисника :адвоката ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дубно справу по обвинуваченню

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уроженця та жителя ІНФОРМАЦІЯ_2, не працюючого, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, одруженого, має на утриманні дитину ІНФОРМАЦІЯ_4, раніше не судимого,

в скоєнні злочину, передбаченого ч.1 ст.121 України,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_2 обвинувачується в тому, що 1 грудня 2009 року, близько 20 години, знаходячись в с.Підлужжя Дубенського району Рівненської області, під час сварки з ОСОБА_3, з мотивів помсти, вирішив умисно спричинити йому тілесні ушкодження. Реалізовуючи свій намір, ОСОБА_2, знаходячись у вказаному вище місці, з метою спричинення тілесних ушкоджень, тримаючи в руці за горловину частково розбиту скляну пляшку ємкістю 1 літр, умисно наніс нею один удар в праву сторону обличчя ОСОБА_3, чим спричинив йому тілесні ушкодження у вигляді ран на повіці та щоці справа, а також проникаючого поранення правого ока, що згідно висновку судово-медичної експертизи, за критерієм стійкої втрати працездатності (більш ніж на одну третину), належить до категорії тяжких тілесних ушкоджень.

Підсудний ОСОБА_2 в судовому засіданні винним себе у скоєнні інкримінованого йому злочину не визнав, та дав слідуючі показання. З потерпілим раніше у нього були нормальні відносини вчились в одному класі. 1 грудня 2009 року, біля 20 години, ОСОБА_2 пішов до магазину "Калина" що в с.Підлужжя, щоб купити сину вафлів. Коли вийшов з магазину на двір, то побачив, що ОСОБА_3, який пив пиво, затіяв сварку з ОСОБА_4. ОСОБА_2 їх розборонив, тоді ОСОБА_3 почав чіплятися до нього. Під час сварки яка продовжувалась хвилин 15, ОСОБА_3 ніяк від нього не відставав, вони сварились, штовхались, боролися, Ганзілевскьий навіть совав його за ноги, хлопці, що були біля кафе розборонили їх. Оскільки ОСОБА_3 все ніяк не міг заспокоїтись, щоб припинити цю сварку, ОСОБА_2 плюнув, та повернувшись пішов додому. Перед тим як йти додому ОСОБА_2 забрав з рук Ганзілевського пляшку з під горілки, якою ОСОБА_3 на нього замахувався, щоб вдарити. Пляшку хотів викинути неподалік коли відійде, але саме їхали автомобілі, освітлювали дорогу, то ОСОБА_2 так і не рішився кинути пляшку на дорогу чи біля дороги. Але коли ОСОБА_2 відійшов від кафе метрів 15-20, ОСОБА_3 наздогнав його, захопив ззаду за шию і впали та знову почали боротися. При цьому пляшка, яку ніс ОСОБА_2 впала з рук. ОСОБА_2 став вириватись від ОСОБА_3 і вони разом впали на ту пляшку. Ще хвилини 2 борюкались на тому місці, поки не прибігли хлопці від кафе та не розборонили їх. Клим'юк сказав ОСОБА_2 йти додому, що останній зробив. Оскільки було темно, ніяких ушкоджень чи крові на ОСОБА_3 ОСОБА_2

2

не бачив. Гроші в сумі 2 тисячі гривень дійсно позичав ОСОБА_3 на лікування, бо йому на лікування збирали гроші всі знайомі хлопці. Коли поверне ОСОБА_3 ці гроші, вони не домовлялися. Чому ОСОБА_3 його оговорює, підсудний пояснити не може. Але ніякого умисного удару розбитою пляшкою йому в обличчя не наносив.

Потерпілий ОСОБА_5 в судовому засіданні показав, що із підсудним ходили в один клас до школи, дружили. 1 грудня 2009 року ОСОБА_3 вдома вживав спиртне, після чого ввечері, біля 20 години пішов до магазину "Калина" в с.Підлужжя щоб випити пива. Біля магазину випив пива, після чого стояв з хлопцями, яких зібралось багато біля магазину, та розмовляв. Потім почав сваритись, чого не знає, із ОСОБА_2, який підійшов до цієї компанії. Під час сварки спочатку була штовханина, потім почали боротися. Падали на землю разів з десять, то ОСОБА_2 то ОСОБА_3. Біль відчув здається від пляшки. Де взялася ця пляшка, не знає. В якому положенні був теж не пам'ятає, здається що вставав із землі. Після цього відчув різкий біль в області ока і далі що було не пам'ятає. Прийшов до пам'яті вже в лікарні в м.Рівне, де йому провели операцію і він знаходився десь на протязі місяця. В лікарню в м.Дубно ОСОБА_3 завіз батько ОСОБА_6. ОСОБА_2 приходив до ОСОБА_3 в лікарню, дав 2 тисячі гривень на лікування та просив написати заяву що отримано ці гроші на лікування. Ще допомагали у витратах на лікування інші хлопці, які скидались по гривень 100. Грошей отриманих від ОСОБА_2 ОСОБА_3 повертати не повинен був. В подальшому потерпілий доповнив свої покази тим, що він взагалі не пам'ятає, щоб ОСОБА_2 наносив йому удав пляшкою, і ушкодження напевно отримав при падінні під час боротьби із ОСОБА_2. В міліцію написав, що це ОСОБА_2 наніс йому умисно удар розбитою пляшкою, бо після тих подій, йому провели операцію, говорили, що лікування ще потягне витрати. А ОСОБА_2 який був все таки учасником тих подій не хотів допомогти у лікуванні. Тому через образу потерпілий і дав проти ОСОБА_2 такі показання про умисне нанесений удар.

Свідок ОСОБА_6 в судовому засіданні показав, що як з підсудним так з потерпілим в хороших відносинах, є друзями та кумами. 1 грудня 2009 року Климюк пішов ввечері до магазину "Калина" в с.Підлужжя" щоб щось купити. Біля магазину сиділо багато знайомих хлопців, з якими Климюк привітався, та купивши пляшку пива вийшов до них на двір. Побачив що ОСОБА_3 за метрів 7-10 від магазину сваряться, та шарпаються між собою. Чи були безпосередньо біля них якісь хлопці, свідок не бачив, бо там було темно. Коли хлопці підійшли вже до ОСОБА_2 та ОСОБА_3, розборонили їх, то побачили, що ОСОБА_3 на обличчі кров, ОСОБА_2 відправили додому. Чи наносив ОСОБА_2 ОСОБА_3 удари, свідок не бачив, про те що бачив в руках ОСОБА_2 пляшку не говорив. Бачив лише що ОСОБА_2 мав щось в руці, але що це було не розібрав. Осколки скла бачив на дорозі. Що в руках ОСОБА_2 могла бути розбита пляшка при допиті в слідчого лише допускав, бо бачив на дорозі уламки скла. Про можливість удару пляшкою свідок лише припускав, зробивши власні висновки, коли побачив кров на обличчі ОСОБА_3 та уламки розбитої пляшки. Оскільки у ОСОБА_3 була сильна кровотеча, то викликали "швидку допомогу" і завезли в лікарню в м.Дубно. Що говорив ОСОБА_3 про виникнення тілесних ушкоджень у лікарні, свідок не знає. Після цього випадку всі хлопці в селі збирали гроші на лікування ОСОБА_3, знає що і ОСОБА_2 давав гроші потерпілому, але в якій сумі не знає.

Свідок ОСОБА_7 в судовому засіданні показала, що працює лікарем приймального відділення Дубенської ЦРЛ. 1 грудня 2009 року біля 22 години до лікарні було доставлено ОСОБА_3 у якого було виявлене проникаюче поранення правого ока. Після огляду окулістом, хворого було транспортовано до лікарні м.Рівне. З ОСОБА_3 була мама та ще якийсь хлопець. Про причини виникнення ушкоджень Гандзілевскьий сказав, що падав на пляшку. Оскільки за словами лікаря-окуліста мав місце своєрідний характер пошкодження, було повідомлено про поступлення такого потерпілого працівників міліції.

Свідок ОСОБА_8 в судовому засіданні показала, що вона як лікар-окуліст оглядала ОСОБА_3 при поступленні до Дубенської ЦРЛ. Він пояснив про виникнення ушкодження ока, що падав на пляшку.

Свідок ОСОБА_9 в судовому засіданні показав, що як з підсудним, так з потерпілим є товаришами. 1 грудня 2009 року свідок був ввечері біля магазину "Калина" в с.Підлужжя. Там було багато хлопців і між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 почалась якась сварка та шарпанина. Що між ними відбувалось свідок не слідкував. Лише потім почув якийсь крик, та потім побачив, що

3

біля приміщення магазину стояв ОСОБА_3, на обличчі у нього була кров, тому викликали "швидку допомогу". ОСОБА_2 у цей час пішов додому. Від чого у ОСОБА_3 почала бігти кров свідок так і не зрозумів. Потім хлопці в селі збирали гроші на лікування ОСОБА_3 хто скільки міг.

Свідок ОСОБА_10 в судовому засіданні показав, що 1 грудня 2009 року було вже темно, коли його син, ОСОБА_2 повернувся додому. Був обдертий, виваляний у бруді. Свідок запитав сина, що сталося, на що син відповів, що поборюкались з ОСОБА_3. На другий чи на третій день після цього в селі люди вже стали говорити, хто, що ОСОБА_3 вибили око, хто, що він впав та вдарився сам. На лікування ОСОБА_3 скидались всі товариші, бо в селі існує така традиція, щоб допомагати один одному в скрутний час. З сім'єю ОСОБА_3 його сім'я дружить давно, діти вчились в одному класі, теж дружать до цієї пори. ОСОБА_11 буває коли вип'є, то робиться агресивним.

Свідок ОСОБА_12 в судовому засіданні показав, що 1 грудня 2009 року біля 20 години приїхав до магазину "Калина" в с.Підлужжя на пиво. Також з собою привіз півлітри горілки, щоб пригостити знайомих за народження сина. ОСОБА_11 теж випив горілки з ним. Біля магазину є лавочки, де було багато хлопців. Свідок побачив, що ОСОБА_11 та ОСОБА_2 почали між собою боротися. Він не зрозумів чи у них серйозний конфлікт, чи вони шуткують. Свідок зайшов у магазин по пиво, а коли вийшов, то побачив, що у ОСОБА_11, який сидів на лавці з обличчя йде кров. Свідок пішов у магазин виніс салфетку щоб витерти кров, хтось викликав швидку допомогу. Самої шарпанини чи боротьби між ОСОБА_11 та ОСОБА_2 свідок не бачив, бо знаходився у цей час в магазині. Про те що сталось ніхто нічого не пояснював, відразу викликали швидку допомогу.

Свідок ОСОБА_13 в судовому засіданні показав, що працює лікарем і 1 грудня 2009 року чергував у приймальному відділені. Після 22 години у відділення поступив потерпілий, який був у стані алкогольного сп'яніння і біля ока була проникаюча рана. Лікарі з'ясовують механізм ушкодження, тому про це було запитано і потерпілого. Родичі, що були з ним сказали, що він виходив з кафе, впав на розбиту пляшку, від чого отримав поранення. Сам потерпілий говорити не міг, тобто з ним не було продуктивного контакту через досить сильний стан сп'яніння.

Свідок ОСОБА_14 в судовому засіданні показав, що безпосереднім свідком подій, що мали місце 1 грудня 2009 року він не був. Але йому зі слів ОСОБА_6 стало відомо, що під час сварки ОСОБА_2 вдарив ОСОБА_11. ОСОБА_6 розповідав, що вони між собою сварились, він їх розбороняв, але й сам не вгледів як ніби-то пляшкою ОСОБА_2 вдарив ОСОБА_11. Правда сам Климюк говорив що теж не бачив того удару.

За висновком судово-медичної експертизи №156 від 17.05.2010 року 1) у ОСОБА_3 виявлено такі тілесні ушкодження: рубці після різаних ран нижньої повіки правого ока з переходом на щоку, проникаюче поранення правого очного яблука. З приводу пошкоджень потерпілий лікувався в центрі мікрохірургії ока Рівненської обласної лікарні з 2 по 23 грудня 2009 року. Після цього лікувався амбулаторно. Поранення ока супроводжувалось випадінням скловидного тіла і райдужки, призвело до втрати зору на око до світловідчуття.

2). Ушкодження мають ознаки дії колючо-ріжучого предмета, за критерієм стійкої втрати працездатності більш як на одну третину належать до категорії тяжких тілесних ушкоджень, а саме проникаюче поранення правого ока. Рани на повіці і щоці є легкими ушкодженнями із короткочасним розладом здоров'я.

3). Ушкодження у ОСОБА_3 відповідають часу 1 грудня 2009 року.

4).Ушкодження у ОСОБА_15 могли бути спричинені відломками розбитої скляної пляшки.

5). Покази потерпілого лані під час проведення слідчих дій - допиту, очної ставки, відтворення обстановки і обставин події відповідають локалізації та механізму спричинення знайдених у нього тілесних ушкоджень.

6).Покази підозрюваного ОСОБА_2 дані під час допиту, проведення очної ставки, відтворення обстановки і обставин події не відповідають механізму спричинення тілесних ушкоджень, що виявлені у ОСОБА_3

7). Локалізація та характер ушкоджень свідчать за те, що нападник був спереду від потерпілого.

8).Тілесні ушкодження у ОСОБА_3 не характерні для самовільного падіння, в

4

тому числі і на виступаючі предмети.

9).Характер і локалізація ушкоджень у потерпілого свідчать за одноразове прикладання сили.

(а.с.122-124.)

Експерт ОСОБА_16 допитаний в судовому засіданні після допиту підсудного та зміни показань потерпілим показав, що у висновку судово- медичної експертизи вказано що такі тілесні ушкодження не характерні для самовільного падіння. Але він не виключає виникнення таких ушкоджень після падіння при боротьбі між підсудним та потерпілим на ділянці де лежали уламки скла.

Оцінивши зібрані і перевірені в судовому засіданні докази, суд приходить до висновку, що вина ОСОБА_2 у скоєнні інкримінованого йому злочину, а саме у причиненні умисного тілесного ушкодження, що спричинило розлад здоров'я, поєднаний зі стійкою втратою працездатності більш як на одну третину не доведена.

Так ОСОБА_2В своєї вини у нанесенні такого ушкодження не визнав і давав такі ж самі послідовні показання на протязі всього досудового слідства. Сам потерпілий в судовому засіданні показав, що ОСОБА_2 йому удару пляшкою в область обличчя умисно не наносив, а виявленні у ОСОБА_3 тілесні ушкодження він міг отримати після падіння під час того як вони боролися із ОСОБА_2 на ділянці дороги, де були уламки скла. ОСОБА_2 потерпілий оговорив, бо був злий на нього через те, що ОСОБА_3 потрібні були гроші на лікування від отриманої травми, а ОСОБА_2 відмовлявся надати такі гроші. Безпосередньо після доставлення ОСОБА_3 в лікарню 1.12.2009 року лікарям було дано пояснення що отримав він тілесні ушкодження при падінні на уламки пляшки. 08.12.2009 року в заяві до Дубенського МВ УМВС України в Рівненській області ОСОБА_3 вказує на те, що просить повідомлення з Дубенської МЛ по факту отримання ним тілесних ушкоджень не розглядати, так як тілесні ушкодження він отримав внаслідок самовільного падіння з власної необережності (а.с.17.) І лише 10.03.2010 року, тобто більш як через три місяці ОСОБА_3 звернувся до Дубенського МВ УМВС України в Рівненській області із заявою про притягнення до відповідальності ОСОБА_2 за причинення йому тілесних ушкоджень. Ці дані теж підтверджують версію потерпілого, що він оговорив підсудного після того, як той відмовився дати йому додаткові кошти на лікування отриманої травми. Із допитаних свідків ніхто з них не вказав, що бачив, як ОСОБА_2 наніс удар розбитою пляшкою в обличчя ОСОБА_3.

Тобто в даному випадку покази підсудного ОСОБА_2 щодо того, що умисного удару ОСОБА_3 він не наносив нічим не спростовуються.

За змістом ч.3 ст.62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Не можуть бути перекваліфіковані дії ОСОБА_2В на ст.124 чи ст.128 КК України.

Так для кваліфікації за ст.124 КК України ( умисне заподіяння тяжких тілесних ушкоджень у разі перевищення меж необхідної оборони або у разі перевищення заходів, необхідних для затримання злочинця) необхідне знову ж умисне нанесення таких ушкоджень, чого в судовому засіданні не встановлено.

Для кваліфікації дій підсудного за ст.128 КК України (необережне тяжке або середньої тяжкості тілесне ушкодження) є лише наслідки, що наступили - тяжке тілесне ушкодження. Але за цих обставин неможливо вказати на форму вини підсудного злочинна самовпевненість чи злочинна недбалість. Так за змістом ч.2 ст.25 КК України необережність є злочинною самовпевненістю, якщо особа передбачала можливість настання суспільно небезпечних наслідків свого діяння, але легковажно розраховувала на їх відвернення. За змістом ч.3 ст.25 КК України необережність є злочинною недбалістю, якщо особа не передбачала можливості настання суспільно небезпечних наслідків свого діяння, хоча повинна була їх передбачити.

В даному конкретному випадку ініціатором конфлікту був лише потерпілий ОСОБА_3, який знаходився в стані алкогольного сп'яніння, а за показами лікаря ОСОБА_13 сильного алкогольного сп'яніння. ОСОБА_17 після того як ОСОБА_2 намагаючись уникнути сварки пішов додому, наздогнав останнього і почав застосовувати до нього насильство у вигляді здушення шиї. В такому разі ОСОБА_2 не міг передбачити в тому що він не викинув пляшку, яку відібрав у ОСОБА_17 чи в тому, що почав вириватись і чинити йому опір таких наслідків, як те що пляшка випаде з рук та розіб'ється і процесі боротьби від її уламків отримає ушкодження

5

сама особа що розпочала напад. Таких наслідків ОСОБА_2 не передбачав. Таких наслідків ОСОБА_2 не передбачав, не повинен був і не міг їх передбачити. Тому немає в діях підсудного ОСОБА_2 і такої форми вини як необережність для кваліфікації його дій за ст.128 КК України.

За таких обставин підсудний повинен бути виправданий.

На підставі викладеного та керуючись 323, 324, 327 КПК України, суд,

З А СУ Д И В:

ОСОБА_2 за ч.1 ст.121 КК України виправдати.

Запобіжний захід - підписку про невиїзд скасувати.

На вирок може бути подано апеляцію до апеляційного суду Рівненської області протягом 15 діб з моменту проголошення вироку, через Дубенський міськрайонний суд.

Суддя :