Справа № 11-54/07
Категорія: ст. 185 ч. З КК України
Головуюча в 1 інстанції Можайська Г.Д Доповідач Хомицький AM.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
м. Луцьк 26 січня 2007 року
Колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Волинської області в складі:
головуючого - судді Хомицького A.M. суддів Силки Г.І., Матвіенко Н.В. з участю прокурора Шпоти О.В. засудженого ОСОБА_1
розглянула у відкритому судовому засіданні у місті Луцьку кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_1 на вирок Володимир-Волинського міського суду від 22 листопада 2006 року, яким неповнолітній
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження, уродженець с. АДРЕСА_1Іваничівського району, мешканець АДРЕСА_2Волинської області, українець, громадянин України, з середньою освітою, не одружений, навчається вІНФОРМАЦІЯ_2, судимий вироком Іваничівського районного суду від 15.07.2005 року за ст.ст. 185 ч.ч. 2, 3, 186 ч. 2, ст.ст. 15 ч.2, 185 ч. З, 70, 75 КК України на 4 роки позбавлення волі з випробуванням, встановлений іспитовий строк 2 роки, засуджений, -
за ст. 185 ч. З КК України на 4 роки позбавлення волі.
На підставі ст. 71 КК України за сукупністю вироків до покарання за цим вироком частково приєднане невідбуте покарання за вироком Іваничівського районного суду від 15 липня 2005 року, остаточно визначено ОСОБА_1до відбуття 5 років позбавлення волі.
Строк покарання визначено рахувати з 29.09.2006 року, в строк відбування покарання зараховано термін перебування під вартою з 31.03.2005 року по 15.07.2005 року.
Стягнуто із засудженого ОСОБА_1 в доход держави судові витрати по справі в сумі 311грн. 65 коп.
Вироком вирішено долю речового доказу по справі.
Розглядаючи справу в апеляційному порядку, колегія суддів судової палати ,-
ВСТАНОВИЛА:
За вироком суду ОСОБА_1 визнаний винним у тому, що він 23 вересня 2006 року близько 15-00 год. через віконну шибу проник в будинок №АДРЕСА_3 в м. Володимир-Волинському, звідки таємно повторно викрав належне ОСОБА_2 майно, чим заподів потерпілому матеріальні збитки на суму 580 грн.
В поданій на вирок апеляції засуджений ОСОБА_1, не оспорюючи доведеність вини та правильність кваліфікації своїх дій, зазначає, що у вчиненому він
2
щиро розкаявся, потерпілий не наполягав на суворому покаранні, сам він є сиротою, має намір стати на шлях виправлення, тому просить не позбавляти його волі.
Заслухавши доповідача, який виклав суть вироку і доводи апеляції, пояснення засудженого ОСОБА_1, який підтримав свою апеляцію, міркування прокурора про залишення вироку без змін, дослідивши матеріали справи, колегія суддів судової палати встановила, що апеляція засудженого ОСОБА_1 до задоволення не підлягає.
Висновки суду про винність ОСОБА_1 у вчиненні злочину, за який він засуджений, підтверджуються зібраними по справі і дослідженими в судовому засіданні доказами і ніким не оскаржуються.
Діям ОСОБА_1 дана правильна юридична оцінка, яка також ніким не оспорюється.
Суд першої інстанції у відповідності до вимог ст.ст, 50, 65, 71 КК України, з урахуванням особи засудженого, який раніше притягувався до кримінальної відповідальності, в тому числі і за тяжкі корисливі злочини, був звільнений від призначеного покарання з випробуванням, однак на шлях виправлення не став і в період іспитового строку знову вчинив тяжкий злочин проти власності, обґрунтовано прийшов до переконання про неможливість виправлення і перевиховання ОСОБА_1 без ізоляції його від суспільства.
Разом з тим, вірно судом першої інстанції враховано обставини, що пом'якшують покарання, в тому числі і ті, на які посилається апелянт, тому правильно призначене покарання ближче до нижчої межі санкції ч. З ст. 185 КК України і обґрунтовано застосовано принцип часткового складання покарань при визначенні остаточного покарання ОСОБА_1за сукупністю вироків.
За таких обставин, підстав для пом'якшення покарання ОСОБА_1, про що ставиться питання в апеляції, колегія суддів не вбачає.
На підставі наведеного і керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів судової палати, -
УХВАЛ ИЛА:
Апеляцію засудженого ОСОБА_1 залишити без задоволення, а вирок Володимир-Волинського міського суду від 22 листопада 2006 року відносно нього - без зміни.