ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
Запорізької області
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07.04.09 Справа № 27/78/09
За позовом Відкритого акціонерного товариства “Миколаївська теплоелектроцентраль”, м. Миколаїв
до Відкритого акціонерного товариства “Запоріжелектромонтаж”, м. Запоріжжя
про стягнення 6 446 грн. 12 коп.
Суддя Дроздова С.С.
Представники сторін :
Від позивача: не з’явився
Від відповідача: Волнова Ю.М., дов. № 16 від 13.01.2009 р.
Ухвалою суду від 03.03.2009 р., розгляд справи відкладався, на підставі ст. 77 ГПК України, у зв’язку з неявкою представника відповідача та необхідністю надання додаткових доказів та документів, які необхідні для всебічного, об’єктивного розгляду спору.
Ухвалою виконуючого обов’язки голови господарського суду Запорізької області від 12.03.2009 р., враховуючи закінчення строку розгляду спору та у зв’язку з відрядженням судді Дроздової С.С., на підставі ч. 3 ст. 69 ГПК України, строк вирішення спору було продовжено, розгляд справи перенесено.
На підставі статті 85 ГПК України –07 квітня 2009 року прийнято рішення.
Відкрите акціонерне товариство “Миколаївська теплоелектроцентраль”, м. Миколаїв звернулося до господарського суду Запорізької області суду з позовною заявою про стягнення з Відкритого акціонерного товариства “Запоріжелектромонтаж”, м. Запоріжжя 4 113 грн. 67 коп. основного боргу, 1 962 грн. 22 коп. суми, на яку підлягає збільшенню борг з урахуванням індексу інфляції, 370 грн. 23 коп. 3 % річних.
Ухвалою господарського суду від 14.01.2009 р. порушено провадження у справі № 27/78/09 та призначено судове засідання на 03.03.2009 р.
Ухвалою суду від 03.03.2009 р., на підставі ст. 77 ГПК України, у зв’язку з неявкою представника відповідача та необхідністю надання додаткових доказів та документів, які необхідні для всебічного, об’єктивного розгляду спору, розгляд справи відкладався.
Ухвалою виконуючого обов’язки голови господарського суду Запорізької області від 12.03.2009 р., враховуючи закінчення строку розгляду спору та у зв’язку з відрядженням судді Дроздової С.С., на підставі ч. 3 ст. 69 ГПК України, строк вирішення спору було продовжено, розгляд справи перенесено, про що сторони були повідомлені належним чином.
07.04.2009 р. слухання справи продовжено.
07.04.2009 р. до початку розгляду справи представник відповідача заявив письмове клопотання щодо відмови від здійснення технічної фіксації судового процесу.
Головуючим суддею оголошено яка справа розглядається, склад суду, та роз’яснено представника сторін, які прибули в судове засідання, їх права, у тому числі право заявляти відводи.
Відводів складу суду не заявлено.
Позивач у судове засідання, призначене на 07.04.2009 р. не з’явився. Про час, день та місце розгляду справи був попереджений належним чином. Причину своєї неявки суду не повідомив.
Позивач в судовому засіданні 03.03.2009 р. підтримав вимоги, викладені в позовній заяві, надав усне обґрунтування заявленого позову.
Відповідач проти позову заперечує, в засіданні суду зазначив, що між структурним підрозділом ВАТ “Запоріжелектромонтаж” - Миколаївським спеціалізованим управлінням № 407 та ДП “Миколаївська ТЕЦ” було укладено договір № 2473 від 16.03.2000 р. на використання теплової енергії у вигляді гарячої води в офісному приміщенні за адресою: м. Миколаїв, вул. Московська, 54-а. Відповідно до п. 23 цього договору споживач (МСУ № 407), відповідно до умов договору він зобов’язаний був сплатити рахунок за спожиту теплову енергію таким чином: 50 % суми рахунку до 10 числа поточного місяця, залишок суми за рахунком - до 25 числа поточного місяця.
Разом з тим, відповідач зазначив, що останній рахунок за грудень 2004 року в розмірі 295,46 грн. МСУ № 407 повинно було сплатити до 25 січня 2005 р., 25 січня 2005 р. почався перебіг позовної давності щодо останнього рахунку. Таким чином, на думку відповідача, позивач повинен був звернутися з вимогою про захист своїх прав та інтересів щодо стягнення заборгованості за спожиту МСУ № 407 теплову енергію у строк до 25 січня 2008 р.
Позов ВАТ ”Миколаївська ТЕЦ” датовано 26 грудня 2008 р., отже позивач звернувся до господарського суду після спливу строку позовної давності. Частина 4 ст. 267 ЦК України передбачає, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові, тому на підставі вищевикладеного, відповідач просить суд відмовити ВАТ “Миколаївська теплоцентраль” в задоволенні позовної заяви до ВАТ “Запоріжелектромонтаж” про стягнення заборгованості в розмірі 6 446,12 грн., у т.ч. основного боргу в сумі 4113,67 грн., індексу інфляції в сумі 1962,22 грн., З % річних в сумі 370,22 грн.
Відповідно до ч. З ст. 267 ЦК України, ВАТ “Запоріжелектромонтаж” до винесення рішення у справі заявив про застосування позовної давності до позовної заяви ВАТ “Миколаївська ТЕЦ” про стягнення заборгованості в розмірі 6 446,12 грн.
Заява відповідача про застосування позовної давності прийнята судом, відповідно до ст. 22 ГПК України та ч. 3 ст. 267 ЦК України.
Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представника відповідача, суд дійшов висновку щодо відмови у задоволенні позову з наступних підстав.
16.03.2000 р. між позивачем та відповідачем було укладено договір на постачання теплової енергії в гарячій воді № 2473.
Згідно умов п. 2 договору позивач зобов’язався постачати теплову енергію в гарячій воді в кількості 11,7 Гкал в рік з максимальним навантаженням 0,01 Гкал/год., а відповідач зобов’язався (п. 23 Договору) оплатити поставлену енергію у строки до 10 числа поточного місяця 50% суми рахунку, іншу суму по рахунку до 25 числа поточного місяця.
За періоди з листопада 2001 р. по грудень 2001 р., з січня 2002 р. по грудень 2002 р., з січня 2003 р. по грудень 2003 р., з січня 2004 р. по грудень 2004 р. відповідачу було поставлено теплову енергію на суму 5981,75 грн., що підтверджується рахунками за спожиту теплову енергію за заявлений період, копії яких містяться в матеріалах справи.
Всупереч умов договору, відповідач здійснив лише часткову оплату за спожиту теплову енергію –на суму 1868,08 грн. Внаслідок цього, у відповідача виникла заборгованість в сумі 4113,67 грн.
Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України та ст. 193 ГК України, зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших правових актів, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з ст. 530 ЦК України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
На день розгляду спору відповідач повну оплату заборгованості за надані послуги не довів, будь-яких претензій щодо якості надання послуг позивачу не пред’явив, тому вимоги позивача про стягнення заборгованості у сумі 4113,67 грн. слід визнати документально підтвердженими та нормативно обґрунтованими.
Разом з тим, відповідно до норм ст. 256 ЦК України позовна давність –це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Строки позовної давності встановлені нормами ст.ст. 257 ЦК України, відповідно до якої загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Частина 5 ст. 261 ЦК України передбачає, що за зобов’язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.
Якщо строк виконання зобов’язання не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред’явити вимогу про його виконання. У даному випадку закон виходить із своєрідної презумпції, що позивачеві відомий момент, в якій він повинен узнати про можливе порушення свого права.
Спірна сума боргу виникла в зв’язку з невиконанням оплати наданих послуг. Про порушення своїх прав позивач дізнався у зв’язку з несплатою відповідачем грошових коштів після отримання рахунку за грудень 2004 р., який відповідач повинен був сплатити відповідно до умов договору, до 25 січня 2005 р., тобто 25 січня 2005 р. почався перебіг позовної давності щодо останнього рахунку.
Як зазначалось вище, строк позовної давності до вимог про стягнення заборгованості (ст. 257 ЦК України) – три роки. З урахуванням терміну оплати строк позовної давності по стягненню боргу спливає 25.01.2008 р. Позов заявлено 12.01.2009 р., тобто після спливу строку позовної давності.
Позов до господарського суду Запорізької області подано 12 січня 2009р.
Статтею 266 ЦК України передбачено, що зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги.
Таким чином, на момент звернення позивача до суду вже був пропущений строк позовної давності для пред’явлення позову до відповідача.
Відповідно до ч. 3 ст. 267 позовна давність занотовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.
Згідно з ч. 4 ст. 267, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
За таких обставин, господарський суд не знаходить правових підстав для задоволення позовних вимог позивача про стягнення з відповідача заборгованості.
Судові витрати: державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до вимог ст. 49 ГПК України покладаються на позивача.
Керуючись ст. ст. 11,16, 256,257,267 Цивільного кодексу України, ст. ст. 22, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд
В И Р І Ш И В:
У задоволенні позовних вимог відмовити.
Суддя С.С. Дроздова
(Рішення оформлено відповідно до вимог ст. 84 ГПК України та підписано 09.04.2009р.)
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.