Справа № 22 - 4247 Категорія - 45 -
Головуючий у 1-й інстанції
- ОСОБА_1 Доповідач - Головань А.М.
РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 жовтня 2010 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах
апеляційного суду Кіровоградської області в складі:
Головуючої Спірідонової Л.С.
Суддів Савченко С.О.
ОСОБА_2 При секретарі Салабай М.В.
розглянула у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кіровограді цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 29 березня 2010 року за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів і
ВСТАНОВИЛА:
У серпні 2009 року ОСОБА_3 звернулася в суд з зазначеним позовом посилаючись на те, що згідно рішення Високопільського районного суду Херсонської області від 17 травня 1999 року із ОСОБА_4 на її користь стягуються аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_5 у розмірі % частки з усіх видів заробітку (доходу) щомісячно.
Проте починаючи із 1 січня 2004 року по 1 червня 2009 року ОСОБА_4 заборгував їй аліменти у розмірі 7703 грн., у зв'язку з чим, просила стягнути з відповідача на її користь неустойку за прострочення сплати аліментів за вказаний період у розмірі 46131,27 грн.
Рішенням Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 29 березня 2010 року позов задоволено частково. Стягнуто із ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 пеню за прострочення сплати аліментів у розмірі 2500 грн., 25 грн. судового збору та 60 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи. Стягнуто із ОСОБА_3 в дохід держави 461,31 грн. судового збору та 60 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.
В апеляційній скарзі ОСОБА_3 ставиться питання про скасування рішення суду першої інстанції, як такого, що не відповідає обставинам справи з передачею справи на новий розгляд.
Позивач ОСОБА_3, яка була належним чином повідомленою про час та місце слухання справи в судове засідання не з'явилася, просить справу розглянути без її участі.
Відповідач ОСОБА_4 якому повторно направлено судову повістку в судове засідання не прибув, про зміну свого місця проживання не повідомляв. Натомість до суду надійшло поштове повідомлення про його відсутність по місцю реєстрації в с. Береславка Бобринецького району Кіровоградської області, а тому відповідно до ч.І ст.77 ЦПК України направлена йому повістка вважається доставленою.
Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Відповідно до ст. ст. 212, 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим та відповідати на запитання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення та якими доказами вони підтверджуються; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин тощо.
Ухвалене у справі судове рішення не відповідає цим нормам.
Ухвалюючи рішення про часткове задоволення вимог позивача, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки вина відповідача у простроченні сплати аліментів доведена тільки починаючи з 9 грудня 2009 року, то стягувати неустойку необхідно саме з цього часу ураховуючи при визначенні її розміру його матеріальний стан та інші обставини..
Відповідно до положень ч.І ст.П ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Як убачається із змісту позовної заяви позивач ставила питання про стягнення з відповідача пені за період прострочення виплати аліментів із 1 січня 2004 року по 1 червня 2009 року.
Разом із тим, в порушення принципу диспозитивності суд стягнув із позивача пеню починаючи із 9 грудня 2009 року по день вирішення справи - 29 березня 2010 року незважаючи на те, що вимоги про стягнення заборгованості за вказаний період позивач не заявляла.
Згідно ст. 196 СК України при виникненні заборгованості з вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення. Розмір неустойки може бути зменшений судом з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів.
Пленум Верховного Суду України в своїй постанові № 3 від 15 травня 2006 року "Про застосування судом окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів" у п. 22 роз'яснив, що передбачена ст. 196 СК України відповідальність платника аліментів за прострочення їх сплати у виді неустойки (пені) настає лише за наявності вини цієї особи. На платника аліментів не можна покладати таку відповідальність, якщо заборгованість утворилася з незалежних від нього причин, зокрема у зв'язку з несвоєчасною виплатою заробітної плати, затримкою або неправильним перерахуванням аліментів банками. В інших випадках стягується неустойка за весь час прострочення сплати аліментів. Суд може зменшити розмір неустойки з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів, а за передбачених ст. 197 СК України умов - повністю або частково
Виходячи з презумпції вини особи, яка прострочила виконання зобов'язання, відсутність вини в простроченні сплати аліментів повинен довести платник аліментів.
Установлено, що починаючи із березня 2005 року по червень 2009 року включно ОСОБА_4 не сплачував аліменти на утримання сина внаслідок чого утворилась заборгованість у розмірі 7913 грн.(а.с.б).
При цьому суд зазначив, що відповідачу не було відомо про наявність у нього заборгованості по аліментам.
Однак цей висновок суду спростовується матеріалами справи, зокрема, ухвалою суду та повідомленням відділу державної виконавчої служби Чаплинського районного управління юстиції Херсонської області зі змісту яких убачається, що у ДВС починаючи із 1.01.2004 року по 20.07.2009 року перебував на виконанні виконавчий лист про стягнення аліментів з відповідача, який ухилявся від їх сплати - вибув без повідомлення місця перебування й був оголошений у розшук.(а.с. 7, 50)
Відповідно є всі підстави вважати, що відповідач заборгував позивачу аліменти без поважних на те причин і одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення починаючи з 1 березня 2005 року по 1 липня 2009 року.
Розмір неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів за цей період згідно розрахунків складає 46131,27 грн.(а.с. 4)
Проте ураховуючи низький матеріальний рівень доходів відповідача (а.с.28), наявність у нього на утриманні іншої сім'ї, поганий стан здоров'я суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зменшити розмір неустойки.
За наведених обставин рішення суду підлягає скасуванню з підстав передбачених п.п.2,4 ч.І ст. 309 ЦПК України, як ухвалене за умов недоведеності обставин, що мають істотне значення для справи, які суд вважав встановленими та у зв'язку з порушенням норм процесуального права з ухваленням нового рішення про стягнення із ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 3000 грн. пені за весь час прострочення сплати аліментів.
Відповідно до ч. 1 ст . 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.
Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено .
Ураховуючи, що при подачі позову до суду позивачем не були сплачені судовий збір та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, та те, що вона не звільнена від їх сплати, суд вважає, що із неї в дохід держави підлягає стягненню судовий збір в розмірі 441,33 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 112,20 грн.
Із відповідача на користь позивача слід стягнути судовий збір в розмірі 29,98 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 7,80 грн.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 314, 316, 319 ЦПК України, колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області -
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скарги ОСОБА_3 задовольнити частково.
Рішення Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 29 березня 2010 року скасувати та ухвалити нове рішення.
Стягнути із ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 неустойку (пеню) за прострочення аліментів в сумі 3000 грн. (три тисячі гривень).
Стягнути із ОСОБА_3 в дохід держави судовий збір в розмірі 441,33 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 112,20 грн.
Стягнути із ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 судовий збір в розмірі 29,98 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 7,80 грн.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржене дов касаційному порядку протягом двадцяти днів.
Головуюча
Судді