№2-2344/09

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 травня 2009 року                                                                  Ленінський районний суд міста Вінниці

в складі: головуючого судді Федчишена С.А.,

при секретарі Підвисоцькій О.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Вінниці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю „Укрпромбанк” про повернення депозитного вкладу, відсотків та неустойки, відшкодування моральної та матеріальної шкоди ,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ТОВ „Укрпромбанк” про повернення депозитного вкладу, відсотків та неустойки, відшкодування моральної та матеріальної шкоди.  

Позов мотивовано тим, що 06.01.2009 р. між позивачем та ТОВ «Український промисловий банк» було укладено договір № 1001/0300531000425003 на вклад «Капітал», згідно якого позивач передала банку грошові кошти в сумі 6000 доларів США строком на 33дні з 06.01.2009 р. по 07.02.2009 р. з умовою виплати банком відсотків по вкладу в розмірі 14%. По закінченню терміну дії договору позивач звернулась в банк із заявою про повернення коштів, але відповідач письмово відмовився повернути вклад, відмовившись виконувати свої зобов'язання, передбачені вказаним договором. Обґрунтовуючи свою відмову, банк посилається на введення тимчасової адміністрації та тимчасового мораторію з 21.01.2009 р., дії яких обумовлені Постановою НБУ  №413 від 04.12.2008 р., однак таке обґрунтування позивач вважає неприйнятним та таким, що суперечить вимогам чинного законодавства.

Крім того, в зв’язку з неодноразовим зверненням до відповідача і його відмовою повернути кошти позивач зазнала фізичних та душевних страждань, оскільки вона нервувалась та думала де взяти кошти, щоб розрахуватись по боргових зобов’язаннях.  Завдану їй моральну та матеріальну шкоду позивач оцінює у сумі 1000 грн. Зазначені обставини і стали підставою для звернення позивача до суду з даною заявою.

В ході розгляду справи позивач надала суду заяву з доповненням до позову та просила суд, крім іншого, стягнути з відповідача на її користь неустойку за прострочення виконання своїх зобов’язань по договору банківського вкладу.  

В судовому засіданні позивач уточнила позовні вимоги та просила суд стягнути з відповідача на її користь суму вкладу в розмірі 6000 дол. США, проценти за вест час користування коштами в розмірі 235 дол. США та 1000 грн. моральної шкоди.  

Представник відповідача позовні вимоги в частині повернення суми вкладу та процентів за договором визнала та не заперечила проти задоволення даної частини позовних вимог, в іншій частині позову просила відмовити.  

Заслухавши пояснення сторін, оглянувши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності суд, прийшов до переконання в тому, що позов підлягає частковому  задоволенню з наступних підстав.

06.01.2009 р. між позивачем та ТОВ «Український промисловий банк» було укладено договір № 1001/0300531000425003 на вклад «Капітал» (далі – договір вкладу), згідно якого позивач передала банку грошові кошти в сумі 6000 доларів США строком на 33 дні, з 06.01.2009 р. по 07.02.2009 р., за умовою виплати банком відсотків по вкладу в розмірі 14%.  (а. с. 4-5).  

Пунктом 2.4.3 даного договору передбачено, що вкладник має право отримати всю суму вкладу та нараховані проценти за останній розрахунковий період у «дату повернення», зазначену у п.1.1. цього договору.      

З матеріалів справи вбачається, що 09.02.2009 року позивач зверталась до керуючого Вінницької філії ТОВ «Український промисловий банк» з письмовою заявою про повернення суми вкладу та нарахованих процентів, однак суму вкладу їй повернуто не було.

Листом, відповідач відмовив у розірвання договору посилаючись на введення тимчасової адміністрації та тимчасового мораторію з 21.01.2009 р. (а. с. 8).

Однією із загальних засад цивільного законодавства є свобода договору, що стверджується п. 3 ч.1 ст.3 ЦК України.

В ч.1 ст. 626 ЦК України зазначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків, тобто, досягнувши згоди щодо усіх істотних умов сторони укладають договір і згідно вимог ч. 1  ст. 629 ЦК України такий договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ч.1 ст. 1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

У відповідності до п. 2 ст. 1060 ЦК України, за договором банківського вкладу незалежно від його виду банк зобов'язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника.

Згідно абзац 2 п.2 ст. 85 Закону України «Про банки і банківську діяльність» передбачено, що мораторій не поширюється на обслуговування поточних операцій, здійснюваних тимчасовим адміністратором, на вимоги щодо виплати заробітної плати, аліментів, відшкодування шкоди, заподіяної здоров’ю та життю громадян, авторської винагороди, а також на задоволення вимог кредиторів, що виникли у зв'язку із зобов'язаннями банку під час здійснення тимчасової адміністрації банку.

В ході розгляду справи судом встановлено, що ОСОБА_1 передала ТОВ «Український промисловий банк» на підставі договору банківського вкладу                                 №1001/0300531000425003 «Капітал» від 06.01.2009 р. грошові кошти в сумі 6000 доларів США строком на 33 дні, з 06.01.2009 р. по 07.02.2009 р., за умовою виплати банком відсотків по вкладу в розмірі 14% і відповідно до умов договору в разі закінчення терміну дії договору банк зобов’язаний повернути суму вкладу на вимогу вкладника, але взяті на себе зобов’язання відповідач не виконав, чим істотно порушив умови договору і права та інтереси позивача.  

В ч.1 ст. 1049 ЦК України зазначено, що позичальник зобов’язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем)  у строк та в порядку, що встановлені договором.

Суд вважає, що враховуючи те, що мораторій на вимогу ОСОБА_1 про повернення вкладу за договором банківського вкладу № 1001/0300531000425003 «Капітал» від 06.01.2009 р. не поширюється, відповідач зобов'язаний повернути позивачу суму вкладу, а саме 6000 доларів США.

Крім того,  відповідно до ч.1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника проценти від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором, а тому відповідно п. 2.4.3 договору вкладу з відповідача на користь позивача слід стягнути 235 дол. США.  

Що стосується позовної вимоги про відшкодування моральної шкоди суд, враховуючи роз’яснення Постанови Пленуму Верховного Суду України „Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди” №4 від 31.03.1995 р. (із змінами), не вбачає підстав для її задоволення, оскільки позивач в судовому засіданні не змогла чітко назвати в чому полягала ця шкода, з яких міркувань виходила позивач визначаючи розмір моральної шкоди та не надала суду доказів на підтвердження визначеної суми. Таким чином, крім іншого, зважаючи на положення ч. 1 ст. 1167 України та враховуючи положення ст. 60 ЦПК України, суд приходить до переконання про відсутність підстав для задоволення даної вимоги.

На підставі викладеного та керуючись ст. 85 Закону України „Про банки і банківську діяльність”, ст.ст. 3, 525, 526, 626, 629, 1048, 1049, 1058, 1160, 1167 ЦК України, ст.ст. 10, 60,61, 88, 209, 213, 215, 218 ЦПК України, суд –

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.  

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю „Укрпромбанк” на користь ОСОБА_1 суму вкладу в розмірі 6000 доларів США, відсотки по вкладу в розмірі 235 дол. США, а також 30,00 грн. за інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.      

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю „Укрпромбанк” на користь держави судовий збір в сумі 475, 11 грн.

Заява про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

СУДДЯ: /підпис/

Копія вірна:

Суддя:

Секретар: