Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області

м. Олександрія, вул. Першотравнева, 30, 28000, (05235) 7-29-54

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 жовтня 2011 року м. Олександрія

Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області у складі:

судді – Чохонелідзе Л.М., при секретарі – Баранник Н.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім’єю, визнання майна спільною сумісною власністю подружжя, визнання права власності на майно як на частку в спільній сумісній власності, виключення майна із складу спадкового майна,

ВСТАНОВИВ:

У січні 2011 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім’єю, визнання майна спільною сумісною власністю подружжя, визнання права власності на майно як на частку в спільній сумісній власності, виключення майна із складу спадкового майна.

Позивач у своїй позовній заяві посилалася на те, що проживала однією родиною з ОСОБА_3 в період з 1995 по 2010 рік, тобто по день смерті ОСОБА_3, але під час спільного проживання шлюб не було зареєстровано, тому просить визнати факт проживання однією сім’єю за період з 1995 по 2010 рік, визнати право спільної сумісної власності, визнати за позивачкою право власності на ? частину та виключити ? частину із складу спадщини майно:

1. транспортний засіб «ніва шевроле», д.н.з АС 95-05.

2. транспортний засіб «камаз», марки 5410, д.н.з. ВА 74-01.

3. транспортний засіб ваз 2121, д.н.з. НОМЕР_1.

4. транспортний засіб зіл 131 гя, д.н.з. НОМЕР_2.

5. транспортний засіб одаз 9370, д.н.з. НОМЕР_3.

6. транспортний засіб одаз 97725, д.н.з 09765 ОН.

7. земельна ділянка (державний акт серії АК №600550 від 21.12.2009 р.).

8. причеп №06043 ОН.

9. незавершене будівництво – будинок №2 по вул. Луначарського, м. Олександрії.

У судовому засіданні представник позивача позов підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача та відповідач позовні вимоги не визнали, вказавши, що останні декілька років позивач проживала в одному будинку з ОСОБА_3.

Вислухавши пояснення сторін та дослідивши матеріали справи, судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

02 серпня 2010 року помер ОСОБА_3. За життя, ОСОБА_3, перед смертю, проживав разом з позивачкою з серпня 2007 року. Факт прожиття підтверджується копією вироку від 18 січня 2008 року та копією особистих пояснень ОСОБА_3, які зберігаються в матеріалахкримінальної справи порушеної відносно ОСОБА_4 у скоєнні злочину передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України. Копія особистих пояснень ОСОБА_3 містить інформацію, яка вказує, що на момент серпня 2007 року, останній визнає ОСОБА_1 дружино.

Покази свідків ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7, судом до уваги не взято, так як вказані свідки є друзями та добрими знайомими позивачки, а не сусідами, які можуть підтвердити факт проживання однією родиною або спростують. Крім того, судом до уваги не взято покази свідка ОСОБА_8, так як останній є родичем відповідача.

Свідок ОСОБА_9 вказала, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 не проживали однією родиною. ОСОБА_3 проживав з іншою жінкою до 2005 року.

Виходячи з вищевикладеного, необхідно задовольнити частково позовну вимогу щодо проживання однією сім’єю ОСОБА_3 та ОСОБА_1 з серпня 2007 року.

Судом встановлено, що правовстановлюючі документи щодо земельної ділянки оформлено на ОСОБА_3 у 2003 році, згідно рішення Олександрійської міської ради.

У 2003 році ОСОБА_3 звернувся з заявою до Олександрійської міської ради про надання у приватну власність земель для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд та виділити додаткову земельну ділянку для садівництва.

28 лютого 2003 року рішенням Олександрійської міської ради №206 ОСОБА_3 надано безоплатно у приватну власність за згодою ТОВ «Престиж-Майстер» за рахунок земель житлової та господарської забудови по вул. Луначарського, 2 земельну ділянку площею 1 000 кв. м. для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд і погодити місце розташування додаткової земельної ділянки площею 300 кв. м. для ведення садівництва та дозволити розробку проекту відведення земельної ділянки, але державний акт серії АК №600550 видано 23 грудня 2009 року.

Позивачка не оскаржувала зазначене вище рішення виконавчого комітету та не ставила під сумнів у судовому засіданні.

Згідно ст. 81 Земельного кодексу України, громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі: безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності.

Відповідно до ст. 116 Земельного кодексу України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Стаття 125 Земельного кодексу України вказує, що право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації.

Судом встановлено, що не належить до спільної сумісної власності майно одного з подружжя, набуте особою до шлюбу.

Рішення Олександрійської міської ради №206 від 28.02.2003 року ухвалено на підставі Декрету Кабінету Міністрів від 26.12.1992 року №15 «Про приватизацію земельних ділянок».

За таких обставин, ця земельна ділянка є частиною державного земельного фонду, одержаною відповідачем у власність у процесі приватизації, тобто є особистою власністю ОСОБА_3, а не спільною сумісною власністю подружжя незалежно від того, що державний акт видано у період спільного проживання однією родиною ОСОБА_3 та ОСОБА_1.

Таким чином необхідно відмовити позивачці у задоволенні позовної вимоги щодо права власності на ? частини цієї земельної ділянки.

Судом встановлено, що за адресою по вул. Луначарського, №2, вказаною у рішенні Олександрійської міської ради №206, споруда є недобудованою, тому право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна), за визначенням статті 331 ЦК України.

До завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна).

Постанова Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» зазначає, що якщо будівництво здійснювалося згідно із законом, то у разі смерті забудовника до завершення будівництва його права та обов’язки як забудовника входять до складу спадщини.

Крім того, позивачем не ставилося клопотання щодо призначення технічної експертизи на визначення ступеня готовності об’єкта, як у процентному відношенні, так і у вартісних показниках. Так як, ступінь готовності та вартість будівельних матеріалів змінилася.

Таким чином необхідно відмовити позивачці у задоволенні позовної вимоги щодо права власності на ? частини незавершеного будівництва по вул. Луначарського, 2.

Виходячи з інформації наданої РЕВ ДАІ міста Олександрії, Кіровоградської області, транспортні засоби зареєстровано за померлим ОСОБА_3 до серпня 2007 року.

Таким чином необхідно відмовити позивачці у задоволенні позовної вимоги щодо права власності на ? частини транспортні засоби «ніва шевроле», д.н.з АС 95-05; транспортний засіб «камаз», марки 5410, д.н.з. ВА 74-01; транспортний засіб ваз 2121, д.н.з. НОМЕР_1; транспортний засіб зіл 131 гя, д.н.з. НОМЕР_2; транспортний засіб одаз 9370, д.н.з. НОМЕР_3; транспортний засіб одаз 97725, д.н.з 09765 ОН; причеп №06043 ОН.

Відповідно до ст. 74 СК України, якщо жінка та чоловік проживають однією сім’єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними.

Суд дійшов висновку що майно, яке зазначено у позові не підлягає поділу, так як набуте ОСОБА_3 до серпня 2007 року.

Згідно ст. 88 ЦПК України, якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві — пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Суд дійшов висновку, що позивачем не сплачено судовий збір у повному обсязі, тому необхідно його стягнути на користь держави.

Керуючись ст. 71-74 СК України, ст. 331 ЦК України, Постанова Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування», ст. ст. 10, 11, 60, 88, 130, 209, 212, 213-215 ЦПК України, суд, –

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.

Встановити факт проживання однією сім’єю ОСОБА_1 та ОСОБА_3 з серпня 2007 року по 02 серпня 2010 року.

У задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 1 649 грн. 00 коп.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Кіровоградської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

СУДДЯ: Л.М. ЧОХОНЕЛІДЗЕ