Справа № 10-29/10 Головуючий у І інстанції

Провадження № - Доповідач у 2 інстанції . .

Категорія 23.02.2010

УХВАЛА

Іменем України

23 лютого 2010р. колегія суддів судової палати з кримінальних справ Апеляційного суду Київської області в складі:

головуючого – Беха М.О.

суддів - Матюшка М.П. і ОСОБА_1

з участю прокурора -Тучика А.А.

обвинуваченого – ОСОБА_2

та його захисника - адвоката - ОСОБА_3

Розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві кримінальну справу за апеляцією прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції на постанову Києво – Святошинського районного суду Київської області від 16 лютого 2010 року, якою у задоволенні подання слідчого про обрання запобіжного заходу у вигляді взяття під варту ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, одруженого, маючого малолітню дитину, раніше не судимого, працюючого, проживаючого за адресою : ІНФОРМАЦІЯ_4, : відмовлено і обрано запобіжний захід у вигляді застави в розмірі 17 000 гривень, -

Встановила:

Органами досудового слідства ОСОБА_2 обвинувачується у вчиненні злочинів передбачених ч.2 ст. 307, ч.3 ст. 307, ч.4. ст. 321 КК України.

Слідчий СВ Києво-Святошинського РВ ГУ МВС України в Київській області звернувся до суду з поданням, яке узгоджене з прокурором, про обрання щодо ОСОБА_2 запобіжного заходу у вигляді взяття під варту.

Постановою судді Києво-Святошинського районного суду Київської області від16.02.2010 року у задоволенні названого подання відмовлено і обрано стосовно ОСОБА_2 запобіжний захід у вигляді застави в розмірі 17 000 грн.

В апеляції прокурор, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, просить постанову суду скасувати, а подання слідчого направити на новий судовий розгляд в той же суд в іншому складі, посилаючись на те, що ОСОБА_2 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого і тяжкого злочинів, у разі зміни запобіжного заходу висловлює намір залишити територію України, з метою уникнення кримінальної відповідальності. Це, на думку апелянта, дає підстави вважати,що ОСОБА_2, перебуваючи на волі, може ухилитися від слідства і суду і застосування запобіжного заходу у вигляді застави може не забезпечити виконання ним процесуальних обов'язків, що випливаючи із ч.2 ст. 148 КПК України і його належної поведінки. Далі в апеляції зазначено, що суд, всупереч вимогам абз. 3 п.15 Постанови Верховного Суду України від 25.04.2003 року №4 «Про практику застосування запобіжного заходу у вигляді взяття під варту та продовження строків тримання під вартою на стадіях дізнання і досудового слідства», не мотивував своє рішення про застосування запобіжного заходу у вигляді застави, не навів перелік обвинуваченого, обмежившись лише зазначенням прийнятого рішення в резолютивній частині постанови.

Заслухавши доповідь судді, прокурора, який підтримав апеляцію, захисника та обвинуваченого, котрі просили постанову суду залишити без змін, перевіривши матеріали справи обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляція не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 148 КПК України запобіжні заходи застосовуються за на наявності достатніх підстав вважати, що обвинувачений буде намагатися ухилитися від слідства і суду або перешкоджати встановленню істини у справі чи продовжувати злочинну діяльність. При вирішенні питання про застосування запобіжного заходу згідно ст. КПК України також враховується тяжкість злочину в якому обвинувачується особа, дані про особу.

З постанови суду вбачається, що, відмовляючи у взятті ОСОБА_2 під варту і обираючи відносно нього запобіжний захід у вигляді застави в розмірі 17 000 гривень, суд зазначив, що сама по собі тяжкість злочину, в якому обвинувачується особа, не може бути достатньою обставиною для взяття під варту. Судом враховано, що ОСОБА_2 має постійне місце проживання та роботи, позитивно характеризується, має на утриманні малолітню дитину і матір пенсійного віку, жодних даних про намір обвинуваченого ухилитися від слідства і суду, чи перешкоджати встановленню істини у справі слідчим не наведено.

Тому суд прийшов до обгрунтованого висновку про відсутність підстав для тримання ОСОБА_2 під вартою і обрав щодо нього запобіжний захід у вигляді застави. Вказівка апелянта про можливість вчинення ОСОБА_2 інших злочинів є припущенням. Що стосується посилання в апеляції на відсутність в резолютивній частині постанови суду переліку обов'язків обвинуваченого, то колегія суддів не вважав обставину підставою для скасування судового рішення, оскільки в мотивувальній частині постанови зазначено, що з метою забезпечення належної поведінки обвинуваченого, виконання ним зобов'язання не відлучатись з місця постійного проживання без дозволу слідчого чи суду, явки за викликом до органу розслідування, відносно ОСОБА_2 обирається запобіжний захід у вигляді застави. В резолютивній частині, керуючись ст. ст.148, 150 і 154-1 КПК України, суд обрав щодо обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді застави у розмірі 17 000 гривень, які обвинувачений вніс на депозит суду (а.с. 41 матеріалів подання ) та дав розписку про те, що йому вимоги ст. 154-1 КПК України, а також обов'язок не покидати місце проживання та з»являтись на вимогу слідчого і суду (а.с. 38 матеріалів подання). Тобто вказаний в апеляції прокурора недолік при викладенні постанови суду, враховуючи вищенаведене, не є підставою для скасування названої постанови.

Керуючись ст.ст. 365, 366, 382 КПК України, колегія суддів,-

Ухвалила:

Апеляцію прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції залишити без задоволення, а постанову Києво-Святошинського районного суду області від 16 лютого 2010 року про відмову у задоволенні подання слідчого про обрання запобіжного заходу у вигляді взяття під варту ОСОБА_2 та обрання щодо нього запобіжного заходу у вигляді застави у розмірі 17 000 – без зміни.

Головуючий

Судді