Справа № 1-76/11

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 серпня 2011 року Баришівський районний суд Київської області в складіголовуючого судді Лисюка О.Д.

при секретарі Ющенко Л.А., Гордієнко Т.Б.

з участю прокурора Бабюка С.М.

захисника ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Баришівка справу про обвинувачення

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, українця, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, військовозобов’язаного, приватного підприємця, проживає за адресою ІНФОРМАЦІЯ_4, раніше не судимого;

в скоєні злочину передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України,

ВСТАНОВИВ:

Суд визнав доведеним, що ОСОБА_2 в травні місяці 2009 року маючи умисел на заволодіння грошовими коштами, повідомив ОСОБА_3 неправдиві відомості про можливість придбання в кредит недорогого автомобіля "Опель". Після цього, за місцем проживання ОСОБА_3 в с. Селичівка Баришівського району Київської області по вулиці Леніна, 84 ОСОБА_2 отримав від ОСОБА_3 грошові кошти в сумі 3200 гривень для оплати першого внеску по кредиту. Однак, не маючи наміру вносити кошти, ОСОБА_2 перший внесок по кредиту не зробив, та отримані гроші привласнив та в подальшому використав на власний розсуд, спричинивши ОСОБА_3 матеріальну шкоду у розмірі 3200 гривень.

Після цього, в вересні місяці 2009 року ОСОБА_2 маючи умисел на заволодіння грошовими коштами, повідомив ОСОБА_4 неправдиві відомості про можливість придбання в кредит недорогого автомобіля "Шкода", попередньо домовившись з останньою про продаж її автомобіля "ЗАЗ" (Таврія) за 2300 доларів США та внесення першого платежу по кредиту. Так, отримавши в смт. Баришівка Київської області для продажу у останньої автомобіль "ЗАЗ" (Таврія) держ. номер 83788МА та реєстраційні документи на автомобіль, після продажу автомобіля "ЗАЗ" ОСОБА_2 перший внесок по кредиту не сплатив, а отримані від продажу автомобіля "ЗАЗ" грошові кошти в сумі 2300 доларів США привласнив та використав на власний розсуд, спричинивши ОСОБА_5 матеріальну шкоду на загальну суму 19665 гривень.

Продовжуючи свою злочинну діяльність, ОСОБА_2 маючи умисел на заволодіння грошовими коштами, в вересні місяці 2009 року в смт. Баришівка Київської області, повідомив ОСОБА_6 неправдиві відомості про можливість придбання в кредит недорогого автомобіля "Фольксваген" та отримав особисто від нього одразу 800 доларів США. Згодом, під час зустрічі з дружиною ОСОБА_6 - ОСОБА_7, що відбувалася в м. Києві, для придбання автомобіля "Фольксваген" внесення першого платежу по кредиту, ОСОБА_2 отримав у останньої грошові кошти в сумі 3000 доларів США, які ОСОБА_6 переказав із-за кордону. Однак, не маючи міру на придбання автомобіля, ОСОБА_2 перший внесок по кредиту не сплатив, а грошові кошти в сумі 3800 доларів США привласнив та використав на власний розсуд, спричинивши таким чином ОСОБА_6 матеріальну шкоду на загальну суму 32490 гривень.

В судовому засіданні підсудний ОСОБА_2 свою вину в скоєнні інкримінованих злочинних дій визнав частково, стверджуючи, що кошти у потерпілих брав, але без умислу шахрайства . В ході судового розгляду справи підсудній пояснив суду, що у нього як у приватного підприємця з надання інформаційних послуг про наявність клієнта для перевезення, працювала ОСОБА_4. Коли вона виконувала замовлення по перевезенню на замовлення таксі «Барс», то були прохання замовників не присилати її авто «Таврію». З цього приводу між ним та ОСОБА_4 відбулась розмова про те, чи немає можливості замінити її автомобіль «Таврія» на більш сучасний. В ході розмови ОСОБА_2 розповів, що існує багато фірм, які займаються продажею автомобілів. Про це він розповів ОСОБА_4 та домовився про те, що продасть її автомобіль «Таврія» і виручені кошти ОСОБА_2 сплатить як перший внесок при купівлі автомобіля. Більше двох місяців він підшукував вигідний варіант. Про це також дізнався ОСОБА_6, який також зацікавився такою пропозицією та мав намір придбати собі автомобіль «Фольксваген». Гроші для першого внеску в сумі 800 доларів США, ОСОБА_2 особисто отримав від ОСОБА_6, який згодом поїхав за кордон і всі послідуючі розмови про купівлю автомобілів велись зі ОСОБА_4. Через деякий час, ОСОБА_2 отримав від дружини ОСОБА_6 в присутності ОСОБА_4 решту грошей в сумі 3000 доларів США для купівлі автомобіля. Ніяких документів не оформляли і про точну дату купівлі автомобіля не домовлялися. Вони лише домовилися про те, що в разі, коли ОСОБА_2 знайде автомобіль з першим внеском на зазначену суму, то він його придбає.

Згідно попередньої домовленості, ОСОБА_2 продав автомобіль «Таврія», що належав ОСОБА_4 та який вона особисто зняла з обліку. Однак, оскільки вигідних варіантів купівлі автомобілів для ОСОБА_4 та ОСОБА_5 не було, то автомобілів ОСОБА_2 не придбав, але отриманих коштів не повернув. Через певний проміжок часу, коли він їхав на ринок підшукувати варіанти придбання автомобілів для потерпілих, у нього із машини було викрадено 5 000 доларів. До нього дійсно зверталася ОСОБА_4 з проханням повернення коштів, але вони не домовлялися з конкретною датою придбання автомобілів і з конкретною датою повернення коштів. На даний час грошових коштів в суму 6100 доларів США, які він отримав від потерпілих у нього не має і повернути їх не має можливості по даний час.

Згодом під час розмови із ОСОБА_3, який також працював разом із ним, останній повідомив про те, що має намір поміняти свій автомобіль на кращий та запитав у ОСОБА_2 про те, чи немає можливості знайти кращу машину по вигідній ціні. За попередньою схемою як і із братом та сестрою ОСОБА_4, ОСОБА_2 отримав від ОСОБА_3 3200 грн. для внесення першого внеску. Отримані кошти були витрачені ним на власні цілі, а автомобіль придбаний не був, так як гарантій на його придбання, ОСОБА_3 він не давав.

Не дивлячись на часткове визнання своєї вини, винність ОСОБА_2В.в скоєнні злочинних дій повністю підтверджується зібраними в ході судового засідання доказами.

Потерпілий ОСОБА_3 пояснив суду, що він працював водієм таксі ОСОБА_2 з яким безпосередньо був підписаний договір про надання інформаційних послуг, хоча фактично виконував роботу по таксуванню на власному автомобілі ВАЗ 21099. Весною 2009 року під час розмови з ОСОБА_2 останній розповів про те, що у нього є можливість придбати кредитний автомобіль «Опель Астра», від якого відмовився власник, але потрібно сплатити перший внесок в банк в розмірі 3200 гривень, та протягом року сплачувати по 80 гривень на добу. Оскільки дані умови були прийнятними, ОСОБА_3 погодився. Через деякий час, ОСОБА_2 приїхав до ОСОБА_3 додому де той передав йому гроші в сумі 3200 гривень для першого внеску по кредиту за автомобіль. Отримавши гроші, ОСОБА_2 запевнив ОСОБА_3, що автомобіль буде у нього через тиждень, однак своїх зобов’язань не виконав до даного часу.

Вважає, що своїми протиправними діями, підсудній ОСОБА_8 заподіяв йому моральну шкоду, яку оцінює в 100 000 грн.

Потерпіла ОСОБА_4 суду пояснила, що в 2009 року вона вирішила влаштуватися водієм таксі « Барс » і звернулася з даного приводу до ОСОБА_2, який очолював дане підприємство. Підписавши відповідні документи, послуги по перевезенню пасажирів надавала на власному автомобіля « Таврія», який був нею придбаний за власні кошти але здійснювала управління ним за дорученням. Неодноразово, в ході розмов із ОСОБА_2 той казав, що її автомобіль не дуже придатний для перевезення пасажирів і сам запропонував його продати. Вони домовилися, що ОСОБА_2 продає автомобіль ОСОБА_4 «Таврія» за 2300 доларів США, а отримані кошти сплатить як перший внесок по безвідсотковому кредиту (договору лізингу) для придбання ОСОБА_4 автомобіля «Шкода».

Новий автомобіль ОСОБА_2 пообіцяв знайти протягом двох неділь, але не пізніше місяця. Після розмови із підсуднім, вона зняла автомобіль з обліку та сам автомобіль, документи на нього та ключі віддала ОСОБА_2, який показав їй якісь документи фірми «Євро-лізинг» які були не підписані, сказавши при цьому, що скоро придбає для ОСОБА_4 автомобіль. Також ОСОБА_2 розповів, що є можливість придбати автомобіль «Фольксваген». Цією пропозицією зацікавився брат ОСОБА_4 - ОСОБА_6, якому ОСОБА_2 розповів, що для придбання даного автомобіля необхідні кошти в сумі 3800 доларів США. ОСОБА_6 відразу віддав ОСОБА_2 800 доларів США та згодом ОСОБА_4, в присутності дружини ОСОБА_6 передала решту 3 000 доларів США, які той вислав із-за кордону.

Перевіривши по Інтернету на сайті «Євро-лізингу» відсутність будь-яких пропозицій стосовно реалізації кредитних автомобілів, або тих про які говорив ОСОБА_2 С, вона повністю зрозуміла, що він їх обманув в зв’язку з чим неодноразово зверталася до нього з вимогою повернення коштів . На даний час ні автомобіля, ні грошей ОСОБА_2 не віддав.

Вважає, що своїми протиправними діями, підсудній ОСОБА_8 заподіяв їй матеріальні збитки в сумі 50 тис грн. та моральну шкоду, яку оцінює в 10 000 грн.

Потепілий ОСОБА_6 суду пояснив, що влітку 2009 року йому стало відомо , що його сестра ОСОБА_4 зібралася придбати собі в кредит автомобіль «Шкода» попередньо продавши свій автомобіль « Таврія», гроші від продажі якого, будуть першим внеском. Від сестри йому стало відомо, що всіма цими питаннями займається ОСОБА_2, якому сестра дуже довіряла, так як працювала на нього. Через деякий час, в смт. Баришівка ОСОБА_6 та ОСОБА_4 зустрілися з ОСОБА_2, якому сестра віддала для реалізації свій автомобіль «Таврія». В ході розмови, від ОСОБА_2 стало відомо, що автомобіль «Шкода», який хоче купити сестра, буде придбаний в лізинговій компанії та в ході даної розмови було продемонстровано ряд відповідних документів. Через деякий час від сестри йому стало відомо, що у ОСОБА_2 є можливість придбати автомобіль «Фольксваген», саме такий, який він давно хотів. Зустрівшись із ОСОБА_2 З даного приводу останній розповів про те, що у нього є можливість придбати автомобіль в кредит в лізинговій компанії але для цього, необхідно сплатити 800 доларів США , щоб автомобіль не забрав хтось інший. Повна вартість автомобіля за словами підсудного, становила 3800 доларів США.

Погодившись із усіма умовами та віддавши відповідно 800 доларів, ОСОБА_6 виїхав на заробітки за кордон звідки вислав своїй дружині решту суми, а саме 3000 доларів, які в присутності ОСОБА_4 були передані ОСОБА_2

На даний час ні грошей, ні автомобіля йому не віддано.

Вважає, що своїми протиправними діями, підсудній ОСОБА_8 заподіяв йому матеріальні збитки в сумі 30400 грн.

Свідок ОСОБА_9 підтвердив факт передачі ОСОБА_2 його батьком – ОСОБА_3 3200 грн. як перший внесок для придбання автомобіля « Опель»

Свідок ОСОБА_7 підтвердила факт передачі нею в присутності ОСОБА_4 ОСОБА_2 3000 доларів США за автомобіль « Фольксваген»

Окрім показів потерпілих, свідків винність ОСОБА_2 підтверджується матеріалами даної справи :

- заявою ОСОБА_3 від 16.03.2010 року про те, що в травні місяці 2009 року ОСОБА_2 запропонував йому отримати в кредит автомобіль і як перший внесок сплатити 3200 гривень, які він передав ОСОБА_2 С, а останній автомобіля не придбав, а отримані кошти відмовляється повернути ( а.с.5);

- заявою ОСОБА_4 про те, що на пропозицію ОСОБА_2 придбати на вигідних умовах автомобіль «Шкоду», вона віддала йому свій автомобіль «Таврію», ключі, документи. (а.с.16,17);

- протоколом очної ставки між ОСОБА_7 та ОСОБА_2 від 08.05.2010 року, згідно якого ОСОБА_2 підтвердив, що зі ОСОБА_7 познайомився в минулому році коли зі ОСОБА_4 їздив в м. Київ ( а.с.66-67);

- протоколом очної ставки між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 від 08.0 року, згідно якого, обидва підтвердили про домовленість придбання автомобіля та отримання ОСОБА_2 від ОСОБА_3 3200 гривень в рахунок першого внеску за автомобіль (а.с.68);

- протоколом очної ставки між ОСОБА_4та ОСОБА_2 від 5.2010 року згідно якого обоє підтвердили про домовленість продати автомобіль ОСОБА_4 «Таврію» за 2300 доларів США і придбати в кредит новий автомобіль ( а.с.69-70);

- долученими до матеріалів справи бланками документів «Європейський фінансовий сервіс» з переліком та бланками документів, необхідних для укладання договорів фінансового та оперативного лізингу, черговового плану лізингу та вимоги до їх оформлення (а.с.73-85);

- протоколом огляду речових доказів від 31.05.2010 року (а.с.86 );

- довідкою № 1499 від 27.05.2010 року про те, що ОСОБА_2 ніколи не звертався до ТОВ «Євро Лізинг» з приводу придбання транспортних засобів у власність або прийняття в оренду (а.с.88);

іншими матеріалами справи.

Сукупність досліджених в судовому засіданні доказів, їх оцінка переконують суд, що підсудній ОСОБА_2 шляхом обману заволодів грошовими коштами ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_6, а тому вважає, що кваліфікація дій підсудного ОСОБА_2 за ст. 190 ч. 2 КК України вірна.

При цьому суд критично ставиться до показів підсудного в судовому засіданні і невизнання підсудним ОСОБА_2 своєї вини у заволодінні грошовими коштами потерпілих шляхом їх обману (шахрайство) і розцінює їх як спосіб захисту та спробу уникнути від відповідальності за скоєний злочин.

Доводи підсудного ОСОБА_2 про те, що він не мав умислу на заволодіння грошовими коштами потерпілих на думку суду є безпідставними оскільки судом встановлено, що весь об’єм вчинених підсуднім дій усвідомлювався ним, як об’єктивна сторона вчинення шахрайства ( заволодіння чужим майном шляхом обману) і перебуває у причинному зв’язку з наслідками, які настали - привласнення грошових коштів потерпілих , використання їх на власний розсуд та неповернення їх по даний час.

В ході розгляду даної справи, підсудній ОСОБА_2 звернувся до суду із заявою про звільнення його від кримінальної відповідальності в порядку та умовах передбачених п. " в " ст.ст.1,6 Закону України " Про амністію в 2011році»

Прокурор, який приймає участь по даній справі щодо застосування даного Закону не заперечує.

Заслухавши клопотання підсудного ОСОБА_2, думку адвоката ОСОБА_1, думку прокурора щодо застосування ОСОБА_5 амністії, суд вважає, що клопотання підлягає до задоволення виходячи з наступних міркувань.

Відповідно до ст.6 Закону України " Про амністію в 2011 році» підлягають звільненню від кримінальної відповідальності в порядку та на умовах, визначених цим Законом, осіб, які підпадають під дію статті 1 цього Закону, кримінальні справи стосовно яких перебувають у провадженні органів дізнання, досудового слідства чи не розглянуті судами, а так само розглянуті судами, але вироки не набрали законної сили, про злочини, вчинені до набрання чинності цим Законом.

За нормою частини 1 статті 1 Закону України від 19.12.2006 року Про внесення змін до Закону України " Про застосування амністії в Україні" щодо приведення норм закону у відповідність з чинним кримінальним законодавством, амністія є повне або часткове звільнення від кримінальної відповідальності і покарання певної категорії осіб, які засуджені за вчинення злочину, або кримінальні справи стосовно яких перебувають у провадженні органів дізнання , досудового слідства чи суду, але не розглянуті судами , або ж розглянуті, але вироки стосовно цих осіб не набрали законної сили.

Судом встановлено, що підсудній ОСОБА_2 має на своєму утриманні неповнолітнього сина ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_5, щодо якого не позбавлений батьківських прав, злочин був скоєний до набрання чинності Закону України " Про амністію в 2011 році, а тому, відповідно до п. в ст.1 Закону підпадає під його дію. Окрім того, підсудній ОСОБА_2 у відповідності до ст. 9 Закону, використовуючи своє право, звернувся до суду з заявою про застосування відносно нього ОСОБА_5 амністії.

Питання визнання чи не визнання своєї вини у вчиненому, даний Закон не вимагає, а тому, суд з урахуванням вищенаведеного вважає, що клопотання ОСОБА_2 підлягає до задоволення і відносно нього необхідно застосувати ст. 6 Закону України " Про амністію в 2011 році" , звільнивши його від кримінальної відповідальності.

Водночас у п.7 постанови Пленуму Верховного Суду України « Про практику застосування судами законодавства про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної злочином, і стягнення безпідставно нажитого майна» йдеться про те, що у разі закриття справи з передбачених законом підстав, цивільний позов не розглядається. Вимоги позивачів про відшкодування матеріальної шкоди у цьому разі можуть бути вирішені в порядку цивільного судочинства. Це означає, що за правилами ЦПК України особа, яка вважає, що її право порушено вправі пред’явити позов у разі закриття справи за обставин застосування акту амністії, який передбачений п.4ст.6 КПК України.

Враховуючи вищенаведене, керуючись п. в ст.1, ст.ст. 6,9 Закону України " Про амністію в 2011 році»,

П о с т а н о в и в :

Звільнити ОСОБА_2 від кримінальної відповідальності на підставі п. в ст.1 Закону України " Про амністію в 2011 році».

Запобіжний захід відносно підсудного ОСОБА_2 підписку про невиїзд - скасувати.

Кримінальну справу по обвинуваченню ОСОБА_2 в скоєнні злочину передбаченого ч.2 ст.190 КК України , провадженням закрити.

Апеляція на постанову суду може бути подана протягом п'ятнадцяти діб в Апеляційний суд Київської області через Баришівський районний суд.

Суддя Баришівського районного суду ОСОБА_11