Україна
Харківський апеляційний господарський суд
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"12" грудня 2006 р. Справа № АС-54/231-06
Колегія суддів у складі:
головуючий суддя , судді ,
при секретарі Сенчук І.В.
за участю:
прокурора - Токарєва О.В.
позивача - Шебаніц Н.М.
відповідача - Калмикової Н.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Приватного підприємства "Рапід", м. Харків (вх. № 3673 Х/3) на рішення господарського суду Харківської області від 11.09.06 р. по справі № АС-54/231-06
за позовом Прокурора Червонозаводського району м. Харкова в інтересах держави в особі Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, м. Харків
до Приватного підприємства "Рапід", м. Харків
про стягнення 13 516,80 грн., -
встановила:
Постановою господарського суду Харківської області від 11.09.06р. по справі №АС-54/231-06 (суддя Хачатрян В.С.) позовні вимоги задоволені повністю.
Відповідач з постановою суду першої інстанції не погодився, подав апеляційну скаргу, в якій вважає постанову суду необґрунтованою та такою, що не відповідає обставинам справи, а тому просить її скасувати та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити.
Прокурор надав заперечення на апеляційну скаргу, в якій вважає постанову законною та обґрунтованою, а апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, посилаючись на те, що відповідач не виконав свого обов’язку щодо інформування центрів зайнятості, місцевих органів соціального захисту населення про потребу в працівниках –інвалідах, що в свою чергу, унеможливило виконання органами зазначеними в ст.18 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", свого обов’язку стосовно безпосереднього працевлаштування інвалідів.
Позивач відзив на апеляційну скаргу не надав, в судовому засіданні апеляційної інстанції представник Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову –без змін.
Перевіривши повноту встановлення судом обставин справи та докази по справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку та доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України, заслухавши прокурора, а також уповноважених представників сторін, колегія суддів приходить до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступних підстав.
Відповідно до статті 19 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” від 21.03.1991 р. № 875-ХІІ, в редакції, що діяла на час виникнення правовідносин (надалі –Закон) для підприємств (об’єднань), установ і організацій незалежно від форми власності і господарювання встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків від загальної чисельності працюючих, а якщо працює від 8 до 25 чоловік –у кількості одного робочого місця, якщо інше не передбачено законом.
Згідно зі статтею 20 Закону підприємства (об’єднання), установи і організації незалежно від форми власності і господарювання, де кількість працюючих інвалідів менша, ніж встановлено нормативом, передбаченим частиною першою статті 19 цього Закону, щорічно сплачують відповідним відділенням Фонду України соціального захисту інвалідів штрафні санкції, сума яких визначається у розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві (об’єднанні), в установі, організації за кожне робоче місце, незайняте інвалідом. Для підприємств (об'єднань), установ і організацій незалежно від форми власності та господарювання, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір штрафних санкцій за робоче місце, не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві (об'єднанні), у відповідній установі, організації.
Статтею 18 вищевказаного Закону передбачено, що працевлаштування інвалідів здійснюється органами Міністерства праці України, Міністерства соціального захисту населення України, місцевими Радами народних депутатів, громадськими організаціями інвалідів. Крім цього, обов’язок по працевлаштуванню інвалідів закріплений за державною службою зайнятості, органами Мінсоцзахисту, місцевими Радами народних депутатів, громадськими організаціями інвалідів, що передбачено “Положенням про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів”, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1995 р. № 314).
Згідно пункту 3 цього Положення робоче місце інваліда вважається створеним, якщо воно відповідає встановленим вимогам робочого місця для інвалідів відповідної нозології, атестоване спеціальною комісією підприємства за участю представників МСЕК, органів Держнаглядохоронпраці, громадських організацій інвалідів, і введено в дію шляхом працевлаштування на ньому інваліда.
Згідно з пунктами 5, 10, 11, 12, 13, 14 вказаного Положення підприємства повинні інформувати центри зайнятості, місцеві органи соціального захисту населення та відділення Фонду про створення робочих місць для працевлаштування інвалідів (звіт про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) та потребу в працівниках за формою 3-ПН з приміткою робочі місця для інвалідів), а працевлаштування інвалідів здійснюється органами, вказаними у ст. 18 Закону, з урахуванням повноважень, стану здоров’я, здібностей і професійних навичок відповідно до висновків МСЕК.
Наказом Державного комітету статистики № 244 від 06.07.1998 р., затверджена форма статистичної звітності № 3-ПН "Звіт про наявність вільних робочих місць (вакантних посад)", яка подається підприємствами, установами та організаціями щомісячно на адресу державної служби зайнятості.
Місцевим господарським судом правомірно встановлено, а матеріалами справи підтверджено, що відповідач не звертався до компетентних органів з проханням про працевлаштування інвалідів у спірний період відповідно до форми №3-ПН. Вказане підтверджується листами Червонозаводського районного центру зайнятості №399 від 19.04.06р. та №994 від 07.06.06р., копії яких наявні в матеріалах справи (а.с. 21-23).
Слід зазначити, що тільки на підставі наданих до центру зайнятості звітів про наявність вакансій можливе направлення на підприємство кандидатів на подану вакансію.
Крім того, відповідачем не доведено атестування робочих місць інвалідів, що необхідно для забезпечення їх працевлаштування відповідно до нормативу робочих місць, встановленого підприємству на підставі ст. 19 Закону, та не надано доказів звертання ПП "Рапід" до відповідних органів з метою працевлаштування інвалідів на підприємстві.
З матеріалів справи вбачається, що Прокурор Червонозаводського району м. Харкова в інтересах держави в особі Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернувся з позовом до місцевого господарського суду про стягнення штрафних санкцій з відповідача за період 2004 та 2005 р.р.
Слід зазначити, що господарським законодавством України, зокрема ст. 250 ГК України, встановлюється строки застосування адміністративно-господарських санкцій.
Відповідно до ст. 250 ГК України, адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб’єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніше як через один рік з дня порушення цим суб’єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків передбачених законом.
Враховуючи, що за незайняті робочі місця для працевлаштування інвалідів у 2004 році відповідач повинен був сплатити штрафні санкції в сумі 5830,44 грн. до 15.04.2005р. (п. 4 Порядку сплати підприємствами (об’єднаннями), установами і організаціями штрафних санкцій до відділень Фонду соціального захисту інвалідів, акумуляції, обліку та використанню цих коштів затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 1767 від 28.12.2001 р. ), та на підставі ст. 250 ЦК України, строк позовної давності про стягнення штрафних санкцій з відповідача за 2004 рік сплинув 16.04.2006р., тоді як позивач звернувся до господарського суду з позовом про стягнення таких штрафних санкцій 27.07.2006р.
Отже, колегія суддів вважає помилковими висновки місцевого господарського суду стосовно стягнення з відповідача штрафних санкцій у розмірі 5830,44 грн. за незайняті місця для працевлаштування інвалідів за 2004 рік, в зв'язку із закінченням терміну позовної давності.
Як свідчать матеріали справи та вірно встановлено судом першої інстанції, відповідач повинен був створити у 2005 році 2 робочих місця для працевлаштування інвалідів при середньооблікової чисельності 44 особи, але фактично він не створив жодного робочого місця. Середньорічна заробітна плата у відповідача у 2005 році склала 3843,18 грн.
Відповідач у 2005 році не створював вакансій для працевлаштування інвалідів та не звертався до компетентних органів з проханням про працевлаштування інвалідів, що підтверджується матеріалами справи.
За таких обставин, колегія суддів, погоджуючись з висновками господарського суду, та беручи до уваги, що відповідач не здійснив передбачених чинним законодавством заходів щодо створення умов для працевлаштування інвалідів та заходів щодо інформування вищезазначених органів про наявну можливість на підприємстві для працевлаштування інвалідів, вважає правомірним стягнення з нього штрафних санкцій в сумі 7686,36 грн. за незайняті 2 робочих місця для працевлаштування інвалідів у 2005 році на підставі ст. 20 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”.
Відповідач в апеляційній скарзі посилається на те, що він не повинен створювати робочі місця для інвалідів та відповідно сплачувати штрафні санкції за нестворені робочі місця для працевлаштування інвалідів, посилаючись на Закон України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності", а також на те, що на його підприємстві немає жодного робочого місця, де б можна було використовувати працю інваліда.
Однак вказані посилання не приймаються колегією суддів до уваги, оскільки Приватне підприємство "Рапід", м. Харків не має пільг стосовно нормативу створення робочих місць для працевлаштування інвалідів, а Законом України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” не передбачена така підстава звільнення від сплати штрафних санкцій, яка б ставила в залежність обмеженість можливостей використання праці інваліда на підприємстві від його обов'язку створювати робочі місця для інвалідів та інформувати відповідні органи про їх наявність.
Згідно зі статтею 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги або заперечення. А відповідно до частини 1 статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об’єктивному дослідженні.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга відповідача підлягає частковому задоволенню, а постанова господарського суду Харківської області від 11 вересня 2006 року по справі № АС-54/231-06 - частковому скасуванню, оскільки суд першої інстанції порушив та неправильно застосував норми матеріального права.
Задовольняючи вимоги апеляційного скарги частково колегія суддів вважає необхідним покласти судові витрати на відповідача пропорційно задоволених вимог, оскільки з його вини спір був доведений до суду.
З урахуванням вищевикладеного та керуючись ст. ст. 94, 98, 195, п. 2 ст. 198, п. 1 ст. 201, п. 2 ст. 205, ст. ст. 207, 211, 212 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів апеляційного господарського суду, -
постановила:
Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Рапід", м. Харків задовольнити частково.
Постанову господарського суду Харківської області від 11 вересня 2006 року по справі № АС-54/231-06 змінити.
В частині стягнення 5830,44 грн. штрафних санкцій постанову господарського суду скасувати та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог в цій частині відмовити.
В іншій частині постанову господарського суду залишити без змін.
Стягнути з Приватного підприємства „Рапід” (61003 м. Харків, вул. Валер"янівська, 4. Код 31938140. р/р № 26004014008 в ХАК „Зембанк” м. Харкова, МФО 351652) на користь державного бюджету України (одержувач коштів - ВДК у м. Харкові, код одержувача - 24134490, банк одержувача - УДК в Харківській області, МФО банку одержувача - 851011, рахунок № 31113095600002, код бюджетної класифікації 22090200, символ звітності банку 095) державне мито у сумі 51,00 грн.
Стягнути з Приватного підприємства „Рапід” (61003 м. Харків, вул. Валер"янівська, 4. Код 31938140. р/р № 26004014008 в ХАК „Зембанк” м. Харкова, МФО 351652) на користь ДП "Судово-інформаційний центр" (код 30045370, банк одержувача - ВАТ "Банк Універсальний" м. Львів, МФО 352707, № рахунку 2600201418001) витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118,00 грн.
Доручити господарському суду Харківської області видати відповідні накази.
Головуючий суддя
Судді