КИЇВСЬКИЙ МІЖОБЛАСНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

____________________________________________

01033, м.Київ,  вул.Жилянська 58-б                                                       тел. 284-37-31

Іменем   України

                                          П О С Т А Н О В А

26.03.09 р.                                                                                          № 11/63          

Київський міжобласний апеляційний господарський суд у складі колегії:

головуючого судді:                    Федорчук Р. В (доповідач по справі),

суддів:

                                                  Лобань  О.І.

                                                  Ткаченка  Б.О.

секретар судового засідання:  Єрмак Л.В.

представники сторін у судове засідання 26.03.2009 року не з’явились,

розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельник» на рішення господарського суду Полтавської  області від 04.12.2008 року

у справі  № 11/63 ( суддя Іванко Л.А.)

за позовом          Регіонального відділення Фонду Державного майна України по Полтавській області, Полтава

до                  Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельник», м. Полтава

про                    стягнення 12 787, 69 грн.,

в с т а н о в и в :

Рішенням господарського суду Полтавської області від 04.12.2008 року по справі № 11/63  позовні вимоги Регіонального відділення Фонду Державного майна України по Полтавській області до товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельник»про стягнення 12 787, 69 грн. задоволено  (а.с. 66 –67).

Не погодившись із рішенням господарського суду Полтавської області, відповідач подав апеляційну  скаргу, в  якій  просив  рішення господарського суду Полтавської області від 04.12.2008 року по справі № 11/63 скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі (а.с. 75 –76).

Позивач заперечує проти апеляційної скарги з мотивів викладених у відзиві на апеляційну скаргу № 10-06/1384 від 06.03.2009 року, вважає її необґрунтованою, а оскаржене рішення місцевого господарського суду законним та обґрунтованим.

В обґрунтування вимог, викладених в апеляційній скарзі, скаржник посилався на те, що при винесенні оскаржуваного рішення місцевий господарський суд не в повному обсязі з’ясував усі обставини, що мають значення для справи та зробив висновки, які не відповідають фактичним обставинам справи, неправильно застосувавши норми матеріального права, у зв’язку з чим останнє підлягає скасуванню з підстав, викладених у тексті скарги.

Ухвалою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 26.01.2009 року, відповідно до ст. 98 ГПК України, апеляційна скарга була прийнята до провадження та призначена до розгляду в судовому засіданні за участю повноважних представників сторін (а.с. 71 –72).

Ухвалою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 12.03.2009 року розгляд справи відкладався у зв’язку з неявкою представників сторін.

Заступник Голови Київського міжобласного апеляційного господарського суду ухвалою від 19.03.2009 року, в порядку ст. 69 ГПК України продовжив строк розгляду справи № 11/63 (а.с. 94 –95).

Представник скаржника (відповідач) 24.03.2008 року надіслав до Київського міжобласного апеляційного господарського суду телеграму про розгляд апеляційної скарги за відсутності представника відповідача (а.с. 96).

24.03.2009 року через канцелярію Київського міжобласного апеляційного господарського суду від позивача надійшов лист в якому просив розглядати справу без участі представника Регіонального відділення Фонду Державного майна України по Полтавській області (а.с. 97).

Відповідно до п 3.6. роз’яснення Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997 року № 02-5/289 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відповідно до ст. 101 ГПК України, апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом норм матеріального та процесуального права, при винесені оскаржуваного рішення, знаходить апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, а рішення господарського суду Полтавської області від 04.12.2008 року таким, що має бути залишено без змін, виходячи з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено господарським судом Полтавської області, 14.01.2005 року між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Полтавській області (орендодавцем) та ТОВ «Будівельник»(орендарем) було укладено договір оренди майна, що належить до державної власності за № 213/05-Н (а.с. 4 –6).

28.03.2007 року сторонами договору укладено Додаткову угоду №  1  до договору оренди нерухомого майна від 14.01.2005 року № 213/05-н, що є державною власністю (а.с. 7 –8).

За Актом приймання –передачі від 14.01.2005 року Регіональне відділення Фонду державного майна України по Полтавській області передало, а ТОВ «Будівельник»прийняло в строкове платне користування державне майно –нежитлове приміщення 90 кв.м, розташованого за адресою: м. Полтава, вул. Чапаєва, 3, що знаходиться на балансі Полтавського вищого професійного училища ім. О.А. Чепіги (а.с. 6).

Відповідно до п. 5.2 Договору оренди, відповідач зобов'язаний своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату.

Згідно п. 3.1. Додаткової угоди до договору, орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженої постановою КМУ від 04.10.1995 року № 786.

Пунктом 3.3. Договору оренди передбачено, що орендна плата перераховується не пізніше 10 числа наступного за звітним місяця з урахуванням щомісячного індексу інфляції, зокрема, 50 відсотків орендної плати –до Державного бюджету; 50 відсотків –Балансоутримувачу

Відповідно до п. 1 ст. 193 ГПК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

В порушення норм чинного законодавства, п.п. 3.1, 3.3, 5.2 зазначеного Договору оренди та п. 4 Додаткової угоди № 1 від 28.03.2007 року до нього, відповідач не виконує належним чином господарсько –договірне зобов’язання в частині своєчасного внесення орендної плати до Державного бюджету за користуванням орендованим приміщенням.

З матеріалів справи вбачається, що заборгованість відповідача перед позивачем по орендній платі станом на 07.02.2008 року склала 12 787, 69 грн., що підтверджується уточненим розрахунком заборгованості  (а.с. 10).

Факт заборгованості перед позивачем за договором оренди майна № 213/05-н від 14.01.2005 року з додатковою угодою № 1 від 28.03.2007 року до нього відповідач не заперечує. Проте в своїх запереченнях на позовну заяву та доводах апеляційної скарги відповідач пояснює, що припинив сплачувати орендну плату в зв’язку з тим, що орендоване приміщення 50 кв.м. орендарем відремонтоване, але не використовується. При цьому, відповідач посилається на ст. 778 ЦК України та зазначає, що ремонт орендованого приміщення проведено ним за попередньою згодою з орендодавцем, а тому орендар має право на відшкодування вартості необхідних витрат або на зарахування їх вартості в рахунок плати за користування річчю.

Колегія суддів Київського міжобласного апеляційного господарського суду, доводи скаржника вважає безпідставними, оскільки з рішення господарського суду Полтавської області № 11/62 від 28.08.2008 року вбачається, що відповідачем не звільнено нежитлове приміщення площею 90 кв.м, яке розміщене за адресою: м. Полтава, вул. Чапаєва, 3, орендоване відповідачем на підставі Договору оренди майна № 213/05-н від 14.01.2005 року та додаткової угоди до нього № 1 від 28.03.2007 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Із змісту ст. 284 ГК України вбачається, що істотними умовами договору є: об'єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації); строк, на який укладається договір оренди; орендна плата з урахуванням її індексації; порядок використання амортизаційних відрахувань; відновлення орендованого майна та умови його повернення або викупу.

Частиною 3 ст. 180 ГК України передбачено, що при укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Згідно ч. 1 ст. 286 ГК України, орендна плата –це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.

Як вбачається з договору оренди, Регіональне відділення Фонду Державного майна України по Полтавській області та ТОВ «Будівельник»при укладені договору погодили всі істотні умови договору, в тому числі розмір орендної плати, порядок та строк її сплати.

Матеріалами справи підтверджується, що ремонт орендованого приміщення зроблено за згодою наймодавця. Проте, відповідач не надав ні в суді першої інстанції, ні в суді апеляційної інстанції будь –яких доказів звернення відповідача до позивача з пропозицією зарахувати вартість виконаних ремонтних робіт в орендованому приміщенні в рахунок орендної плати.

На підставі зазначеного, колегія суддів Київського міжобласного апеляційного господарського суду враховуючи вище викладене, прийшла до висновку, що доводи апелянта щодо зарахування понесених витрат на ремонт орендованого приміщення в рахунок орендної плати не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу свої вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасника судового процесу.

З огляду на наведене та на переконання колегії суддів Київського міжобласного апеляційного господарського суду, представником відповідача не обґрунтовано належним чином доказами, наявними в матеріалах справи, тих обставин, які б могли бути підставою для задоволення апеляційної скарги.

Враховуючи вищенаведене, колегія судів Київського міжобласного апеляційного господарського суду приходить до висновку, що судом першої інстанції належним чином досліджено обставини справи та надано відповідну правову оцінку, рішення господарського суду Полтавської області від 04.12.2008 року по справі № 11/63 відповідає фактичним обставинам справи та не суперечить чинному законодавству України, а відтак відсутні передбачені законом підстави для його скасування.

Керуючись  ст. ст.  43, 99, 101 –103, 105 Господарсько процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.          Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельник»на рішення господарського суду Полтавської  області від 04.12.2008 року у справі № 11/63 залишити без задоволення.

2.          Рішення господарського суду Полтавської  області від 04.12.2008 року у справі № 11/63 залишити без змін.

3.          Постанова Київського міжобласного апеляційного господарського суду по даній справі набирає законної сили з дня її прийняття відповідно до ст. 105 ГПК України.

4.          Постанова Київського міжобласного апеляційного господарського суду може бути оскаржено у касаційному порядку до Вищого господарського суду України відповідно до ст. 105 ГПК України.

5.          Матеріали справи № 11/63 повернути до господарського суду Полтавської  області.

Головуючий суддя:                                                                      Федорчук Р. В

Судді:

                                                                                                    Лобань  О.І.

                                                                                                    Ткаченко  Б.О.

Дата відправки  26.04.09