ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
_________________________________________________
__________________________________________________________________________________
10002, м.Житомир, майдан Путятинський, 3/65 тел.(8-0412) 48-16-02
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"01" лютого 2007 р. Справа № 5/2130
Житомирський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді
суддів:
при секретарі ,
за участю представників сторін:
від позивача: Бєляєв О.М. (доручення №06-1098/1329 від 11.12.2006р.),
від відповідача: не з'явився
розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Бердичів", м.Бердичів
на постанову господарського суду Житомирської області
від "13" вересня 2006 р. у справі № 5/2130
за позовом Житомирського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, м. Житотмир
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Бердичів", м.Бердичів
про стягнення 1254,55грн.
ВСТАНОВИВ:
Постановою господарського суду Житомирської області від 13.09.06р. у справі №5/2130 позов Житомирського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю „Бердичів” – задоволено. Стягнуто з відповідача на користь позивача – 1254,55 грн. адміністративно-господарських санкцій.
Не погоджуючись з прийнятою постановою, відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржувану постанову скасувати та прийняти новий судовий акт, яким в позові відмовити.
Апеляційна скарга мотивована тим, що судом при винесенні оскаржуваної постанови допущено порушення норм матеріального права.
Зокрема скаржник вказав, що відповідальність за не створення робочих місць для інвалідів відповідно до частини 2 статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів" покладаються на керівників підприємств, а у разі, коли кількість працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, то відповідальність покладається на підприємства у вигляді щорічної сплати штрафних санкцій, сума яких визначена у розмірі середньої річної заробітної плати на підприємстві за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом.
Скаржник також зазначив, що він належним чином виконав всі обов'язки, передбачені законом по створенню робочих місць для інвалідів, належним чином повідомляв відповідні органи про створені робочі місця для інвалідів, про наявні вакансії для працевлаштування інвалідів, а органами Міністерства праці України, Міністерства соціального захисту населення України, міською Радою народних депутатів, громадськими організаціями інвалідів для працевлаштування інваліди до відповідача не направлялись, а також не було безпосередньо звернень інвалідів до відповідача стосовно працевлаштування.
На думку скаржника, позивач не надав доказів, що на ТОВ «Бердичів» направлялись інваліди, але вони не були працевлаштовані з вини відповідача у зв'язку з відсутністю створених робочих місць, та що не працевлаштування інвалідів на ТОВ «Бердичів» відбулось з вини відповідача.
Таким чином, як стверджує скаржник, відповідач не може нести відповідальність за неналежне працевлаштування інвалідів.
Представник відповідача в судове не з’явився, хоч про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги був повідомлений належним чином.
Позивач у відзиві на апеляційну скаргу та його представник в засіданні суду заперечив проти доводів, викладених в скарзі вважає оскаржувану постанову законною та обґрунтованою, просить залишити її без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Зокрема, позивач вказав, що відповідно до звіту про зайнятість інвалідів за 2005 рік, який Товариство з обмеженою відповідальністю "Бердичів" надало Житомирському обласному відділенню Фонду соціального захисту інвалідів, відповідачу необхідно було працевлаштувати на своєму підприємстві одного інваліда, але фактично не було працевлаштовано жодного інваліда.
Таким чином, згідно діючого законодавства ТОВ "Бердичів" має перерахувати в доход державного бюджету кошти штрафних санкцій за невиконання 4 % нормативу по працевлаштуванню інвалідів у розмірі 1254,55 грн.
Крім того, позивач зазначив, що сплата штрафних санкцій до Фонду соціального захисту інвалідів не направлена на припинення правопорушення, такі санкції носять компенсаційний характер, тобто держава отримуючи кошти від підприємства (об'єднання), установи, організації приймає на себе обов'язок щодо необхідності вирішення питання працевлаштування інвалідів.
Штрафні санкції за недотримання нормативу робочих місць для інвалідів носять характер не відповідальності, а альтернативного зобов'язання, тобто підприємство (об'єднання), установа, організація або дотримується нормативу, або сплачують певну суму коштів до Державного бюджету України.
Крім того, як зазначив представник позивача, закон не передбачає звільнення підприємств від сплати штрафних санкцій при відсутності прибутку.
Заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши дану судом першої інстанції юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.
У відповідності зі ст. 19 ч.1 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” від 21.03.1991 року № 875-Х11 (зі змінами і доповненнями) (далі-Закон) для підприємств, установ і організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.
Статтею 20 Закону передбачено, для підприємств, установ, організації, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій, інвалідів, фізичних осіб, де працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається у розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю.
Відповідно до звіту про зайнятість інвалідів за 2005 рік, який Товариство з обмеженою відповідальністю "Бердичів" надало Житомирському обласному відділенню Фонду соціального захисту інвалідів, відповідачу необхідно було працевлаштувати на своєму підприємстві чотири відсотки інвалідів від середньої облікової чисельності штатних працівників облікового складу у кількості 11 чоловік що становить 1 (один) інвалід, але фактично не було працевлаштовано жодного інваліда, тобто підприємство не виконало норматив по працевлаштуванню інвалідів у 2005 році в кількості 1 (одного) інваліда. Таким чином, згідно діючого Закону ТОВ "Бердичів" повинне перерахувати в доход державного бюджету кошти штрафних санкцій за невиконання 4 % нормативу по працевлаштуванню інвалідів у розмірі 1254,55 грн.
Згідно пункту 3 Положення про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів (далі - Положення), затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 3 травня 1995 р. № 314, робоче місце інваліда вважається створеним, якщо воно відповідає встановленим вимогам робочого місця для інвалідів відповідної нозології, атестоване спеціальною комісією підприємства за участю представників МСЕК, органів Держнаглядохоронпраці, громадських організацій інвалідів, і введено в дію шляхом працевлаштування на ньому інваліда.
Відповідно до пункту 10 Положення працевлаштування інвалідів здійснюється державною службою зайнятості, органами Мінсоцзахисту, місцевими Радами народних депутатів, громадськими організаціями інвалідів з урахуванням побажань, стану здоров'я інвалідів, їхніх здібностей і професійних навичок відповідно до висновків МСЕК.
Частиною першою статті 18 вищезазначеного Закону обов'язок, щодо працевлаштування інвалідів покладено на центральний орган виконавчої влади з питань праці та соціальної політики органи місцевого самоврядування, громадські організації інвалідів.
Разом з тим, згідно з пунктом 5 Положення підприємства розробляють заходи щодо створення робочих місць для інвалідів, включають їх до колективного договору, інформують центри зайнятості, місцеві органи соціального захисту населення та відділення Фонду соціального захисту інвалідів про створення (пристосування) робочих місць для працевлаштування інвалідів.
У пункті 14 Положення визначено, що підприємства, зокрема, у межах доведеного нормативу створюють за власні кошти робочі місця для працевлаштування інвалідів; інформують державну службу зайнятості та місцеві органи соціального захисту населення про вільні робочі місця та вакантні посади, на яких може використовуватися праця інвалідів.
Наказом Державного комітету статистики N 244 ( 20464-98 ) від 06.07.98 р. затверджена форма статистичної звітності N 3-ПН "Звіт про наявність вільних робочих місць (вакантних посад)", яка подається підприємствами, установами та організаціями щомісячно на адресу державної служби зайнятості.
Як вбачається з матеріалів справи відповідач подавав зазначені звіти протягом 2005 року, проте у графі 4 цих звітів не вказував про створення робочого місця для працевлаштування інваліда.
Доводи скаржника про належне виконання ним усіх обов’язків, передбачених законом по створенню робочих місць для працевлаштування інвалідів, не підтверджуються матеріалами справи. Згідно довідки №1388 від 14.08.06р. Бердичівського міського центру зайнятості, у 2005 році ТОВ «Бердичів» не повідомлено про наявність вакантних місць для працевлаштування інвалідів.
Апеляційна інстанція вважає, що працевлаштування інвалідів центром зайнятості на підприємстві не здійснювалось з вини відповідача, який не виконав своїх обов'язків щодо надання інформації центру зайнятості та управлінню праці про вільні робочі місця та вакантні посади для працевлаштування інвалідів, а тому; відповідальність за нестворення робочих місць для інвалідів покладається на товариство.
Згідно з приписом пункту 4 Порядку сплати підприємствами (об'єднаннями), установами і організаціями штрафних санкцій до відділень Фонду соціального захисту інвалідів, акумуляції, обліку та використання цих коштів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.2001 № 1767, суми штрафних санкцій перераховуються підприємствами в дохід державного бюджету на рахунки органів Державного казначейства, відкриті в установах Національного банку за балансовим рахунком № 3510 або в установах комерційних банків за балансовим рахунком № 2510. Штрафні санкції сплачуються підприємствами самостійно не пізніше 15 квітня року, що настає за звітним.
Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу, спростовуються вищевикладеним і не ґрунтуються на нормах чинного законодавства.
З огляду на викладене, Житомирський апеляційний господарський суд вважає, що оскаржувана постанова є законною і обґрунтованою, а тому підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга без задоволення.
Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254, п.п.6, 7 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, Житомирський апеляційний господарський суд
УХВАЛИВ:
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Бердичів" залишити без задоволення, а постанову господарського суду Житомирської області від 13 вересня 2006 року - без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення.
Касаційну скаргу може бути подано безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з дня складення ухвали в повному обсязі.
Головуючий суддя
судді:
Віддрук. 4 прим.
1- до справи
2,3- сторонам
4- в наряд