ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
_________________________________________________
__________________________________________________________________________________
10002, м.Житомир, майдан Путятинський, 3/65 тел.(8-0412) 48-16-02
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"01" лютого 2007 р. Справа № 2/3508
Житомирський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді
суддів:
при секретарі Швидченко О.В.,
за участю представників сторін:
від позивача: Яковченка М.П. - начальника,
Ільчука П.П. - представника за довіреністю від 23.02.2006р.
від відповідача: Решодько К.Є. - представника за довіреністю від 09.11.2006р.,
розглянувши апеляційну скаргу Акціонерного товариства закритого типу "Коростенський фарфор", м.Коростень
на рішення господарського суду Житомирської області
від "21" березня 2006 р. у справі № 2/3508 (суддя Тимошенко О.М.)
за позовом Дочірнього підприємства "Шляховик" Акціонерного товариства закритоготипу "Шляхо-будівельне управління №35", м.Коростень
до Акціонерного товариства закритого типу "Коростенський фарфор", м.Коростень
про стягнення 108110,03 грн. боргу з врахуванням індексу інфляції, 19459,80 грн. пені, 4498,59 грн. річних, 7944,10 грн. збитків, 50000,00 грн. моральної шкоди,
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Житомирської області від 21.03.2006р. у справі №2/3508 частково задоволено позов Дочірнього підприємства "Шляховик" Акціонерного товариства закритого типу "Шляхо-будівельне управління №35", м.Коростень та стягнуто на його користь з Акціонерного товариства закритого типу "Коростенський фарфор" 89971,93грн. основного боргу, 13749,47грн. інфляційних, 3472,58грн. річних, 1071,94 грн. витрат по оплаті державного мита та 66,57 грн. витрат по оплаті інформаційно-технічного забезпечення судового процесу. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням, АТЗТ "Коростенський фарфор", вважаючи, що останнє прийняте судом першої інстанції при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, звернулося з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду від 21.03.2006р. та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову, а також виклало клопотання про зупинення виконання наказу господарського суду ДВС у Коростенському районі.
Мотивуючи апеляційну скаргу, відповідач вказує на те, що суд першої інстанції залишив поза увагою ту обставину, що Дочірне підприємство "Шляховик" Акціонерного товариства закритого типу "Шляхо-будівельне управління №35" фактично уникло виконання обов'язків по контракту №2 від 27.04.04р., а саме передбачених його пунктом 4.4 й зміненого згідно протоколу розбіжностей, відповідно до якого розрахунок між сторонами проводиться шляхом взаємозаліку виконаних робіт позивачем згідно з актом по формі КБ-3 та поставлених АТЗТ "Коростенський фарфор" товарів за узгодженою специфікацією. Остання ж визначає передачу в рахунок розрахунків дизпаливо на 60000,00 грн., а також сплату грошових коштів в сумі 75540,00грн. до 15.11.2004р. Проте, позивач дизпаливо не отримав, й це дає підстави не вважати відповідача боржником.
Представник скаржника в судовому засіданні підтримала доводи та вимоги апеляційної скарги.
Позивач відзиву на апеляційну скаргу не подав, його представники в судовому засіданні заперечили проти доводів, які зазначені в апеляційній скарзі, вважають рішення місцевого господарського суду законним та обґрунтованим, у зв'язку з чим просять оскаржуване рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу Акціонерного товариства закритого типу "Коростенський фарфор" - без задоволення.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, оцінивши висновки суду, викладені у рішенні, на відповідність фактичним обставинам справи, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга Акціонерного товариства закритого типу "Коростенський фарфор" задоволенню не підлягає, зважаючи на наступне.
27.04.2004 року між Акціонерним товариством закритого типу "Коростенський фарфор" (надалі-замовник) та Дочірнім підприємством "Шляховик" Акціонерного товариства закритого типу "Шляхо-будівельне управління №35" (надалі-підрядник) було укладено контракт №2 на виконання робіт при ремонті вул.Б.Хмельницького м. Коростень, за умовами п. 2.1 якого підрядник мав виконати в межах договірної ціни, проіндексованої із врахуванням рівня інфляції, на власний ризик із залученими силами і засобами всі передбачені замовленням роботи (а.с.7)
Договірна ціна робіт, що доручені для виконання "Підряднику", становить 135540,00 грн. (п.3.1 контракту №2 від 27.04.2004 року).
Роботи підрядником було виконано на загальну суму 135540,00 грн., що підтверджується підписаним сторонами актом приймання виконаних підрядних робіт №1 та довідкою про вартість виконаних підрядних робіт за травень 2004р. (арк. спр.10-12).
Порядок проведення розрахунків погоджено сторонами в п. 4.4 контракту №2 від 27.04.2004 року з врахуванням протоколу розбіжностей до нього, в якому зазначено, що розрахунок між замовником та підрядником проводиться шляхом взаємозаліку виконаних робіт підрядником згідно з актом по формі КБ-3 і поставлених замовником підряднику товарів за узгодженою специфікацією з підрядником, яка являється невід'ємною частиною контракту (а.с.8).
Відповідно до специфікації до контракту на виконання робіт при ремонті вул. Б.Хмельницького м. Коростень замовник зобов'язався провести розрахунки за виконані роботи з підрядником згідно договірної ціни 135540,00 грн.: дизпаливом на 60000,00 грн. - до 01.06.04р. та шляхом перерахування 75540,00 грн. коштів - до 15 листопада 2004р. щомісяця по 12590,00 грн. згідно підписаних актів виконаних робіт (а.с.9).
Отже, оскільки акт приймання виконаних підрядних робіт та довідка про вартість виконаних підрядних робіт за травень 2004р. були узгоджені сторонами, оплата за ним з врахуванням умов п. 4.4 контракту та специфікації мала бути здійснена відповідачем відповідно до 01.06.04р. шляхом передачі дизпалива на суму 60000,00 грн. та до 15.11.04р. шляхом перерахування 75540,00 грн.
Однак, відповідач дизпаливо позивачу на суму 60000,00 грн. не передав, й кошти в сумі 75540,00 грн. не сплатив, але частково, як вказали представники сторін в засіданні за домовленістю, розрахувався іншим шляхом. Це також підтверджується й актами звірки, що містяться у справі (а.с.13-14).
Таким чином, непогашеними залишилися роботи, виконані позивачем на суму 89971,93 грн., й наведені обставини дають підстави вважати, що у відповідача виникли зобов'язання сплатити цей борг (у тому числі й 60000,00 грн., на які не передано дизпаливо) грошовими коштами.
Враховуючи викладене, Дочірне підприємство "Шляховик" Акціонерного товариства закритого типу "Шляхо-будівельне управління №35" 28.11.2005р. звернулось до господарського суду Житомирської області з позовом про стягнення з Акціонерного товариства закритого типу "Коростенський фарфор" 89971,93 грн. боргу.
Позивач під час розгляду справи в суді першої інстанції подав заяви про збільшення позовних вимог, згідно яких просив суд стягнути з відповідача крім боргу в сумі 89971,93 грн., ще й 18138,10грн. інфляційних нарахувань, 4498,60 грн. 3% річних, 19459,80 грн. пені за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, 7944,10 грн. збитків та 50000,00 грн. моральної шкоди (а.с. 23-24, 52-55).
За наслідками розгляду спору судом першої інстанції, як зазначалося вище, прийнято рішення про часткове задоволення позовних вимог, з чим також погоджується й колегія суддів.
Судова колегія апеляційного господарського суду, переглядаючи справу, відмічає наступне.
Відповідно до ст.174 Господарського кодексу України господарські зобов’язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Згідно ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України також встановлено, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 ЦК України).
Відповідно до ст. 875 Цивільного кодексу України за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.
Частиною 4 ст. 882 цього Кодексу передбачено, що передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами.
Наказом Держкомстату та Державного комітету України з будівництва та архітектури "Про затвердження типових форм первинних документів з обліку в будівництві" від 21.06.2002 N 237/5 затверджені типові форми первинних облікових документів у будівництві N КБ-2в "Акт приймання виконаних підрядних робіт" та N КБ-3 "Довідка про вартість виконаних підрядних робіт" і запроваджено їх застосування з 01.07.2002 р.
Акт приймання виконаних підрядних робіт (типової форми N КБ-2в) складається для визначення вартості виконаних обсягів підрядних робіт та проведення розрахунків за виконані підрядні роботи на будівництві.
Довідка про вартість виконаних підрядних робіт (типової форми N КБ-3) складається для визначення вартості виконаних обсягів підрядних робіт і проведення розрахунків за виконані підрядні роботи з будівництва.
Таким чином, господарський суд першої інстанції дійшов правильного висновку з посиланням на норми ст.ст.525, 526 ЦК України, що Дочірне підприємство "Шляховик" Акціонерного товариства закритого типу "Шляхо-будівельне управління № 35" виконало ремонтні роботи для замовника на загальну суму 135540,00грн., відповідач частково розрахувався за них, а тому позовні вимоги щодо стягнення 89971,91 грн., враховуючи наведені вище обставини справи, є обгрунтованими й такими, що підлягають задоволенню.
При цьому, підставно не були враховані судом твердження відповідача у відзиві на позовну заяву (а.с.67-68) про наявність боргу лише в сумі 29971,91 грн., оскільки, як вважав останній, позивач мав отримати дизпаливо на суму 60000,00 грн., проте цього уникає, адже, як вже вказувалось в цій постанові в погодженій сторонами специфікації розрахунок на суму 60000,00 грн. дизпаливом мав бути проведений до 01.06.2004р., однак, відповідач дизпаливо на вказану суму в зазначений строк не передав, а його посилання на невиконання цієї умови розрахунку з вини позивача документально не підтверджені.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч.2 ст.625 ЦК України).
Отже, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку, частково задовольнивши позовні вимоги в частині стягнення з Акціонерного товариства закритого типу "Коростенський фарфор" річних та інфляційних, стягнувши 3472,58грн. річних, з яких 722,88 грн. річних за період з 02.06.2004р. по 01.02.2006р. та 2749,70 грн. річних за період з 16.11.2004р. по 01.02.2006р., а також 13749,47 грн. інфляційних нарахувань, з яких 2909,48 грн. інфляційних нарахувань за період з липня 2004р. по січень 2006р. та 10839,99 грн. інфляційних нарахувань за період з грудня 2004р. по січень 2006р.
Одночасно, суд вказує й на наступне.
Відповідно до ст.1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" №543/96-ВР від 22.11.1996р. платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Частина 2 статті 551 ЦК України передбачає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Дані норми мають імперативний характер, тобто сторони вправі вказати у договорі пеню за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань.
Однак, сторони у даній справі уклали договір (з протоколом розбіжностей, а.с.28-29), в якому передбачили прийнятні для них умови, при цьому не погодивши нарахування пені за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань.
Таким чином, вказана обставина позбавляє позивача права ставити питання про її стягнення.
Боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки (ст.623 ЦК України).
Згідно приписів ст.22 ЦК України та ст.224 ГК України під збитками розуміються втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки) та не одержані доходи, які управнена особа одержала б у разі належного виконання другою стороною.
Що ж стосується вимоги про відшкодування моральної шкоди, то за загальним правилом (ч.1 ст.23 ЦК України) особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Проте, як вбачається з постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.95р. №4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" із змінами, внесеними постановою Пленуму ВСУ від 25.05.2001р. №5, обов'язковому з'ясуванню при вирішення спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.
Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Виходячи з цього, позивач, заявляючи вимоги про стягнення з відповідача 7944,10 грн. збитків та 50000,00 грн. моральної шкоди, повинен був довести їх наявність, вину відповідача в їх спричиненні та безпосередній причинний зв’язок між неправомірними діями останнього та самими збитками та шкодою.
Однак, як свідчать матеріали справи, позивач не довів, що йому відповідачем були спричинені збитки та моральна шкода, у тому числі, у визначених позивачем розмірах, внаслідок несплати відповідачем 89971,93 грн. за контрактом №2 на виконання робіт при ремонті вул. Б.Хмельницького м. Коростень від 27.04.04р.
Доводи ж апеляційної скарги спростовуються матеріалами справи та не є такими, що можуть вплинути на суть оскаржуваного рішення.
Підсумовуючи викладене вище, судова колегія вважає, що рішення господарського суду Житомирської області від 21 березня 2006р. у справі №2/3508 є законним та обґрунтованим, відповідає матеріалам справи та чинному законодавству, а тому підстав для його скасування не вбачається.
Що ж до клопотання скаржника, викладеного в апеляційній скарзі, щодо зупинення виконання Державною виконавчою службою у Коростенському районі наказу господарського суду Житомирської області, то норми Господарського процесуального кодексу України не надають повноважень на вчинення такої процесуальної дії суду апеляційної інстанції; до того ж, оскільки рішення є законним, воно підлягає виконанню у встановленому порядку.
Керуючись ст.ст. 101,103,105 Господарського процесуального кодексу України, Житомирський апеляційний господарський суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Рішення господарського суду Житомирської області від 21 березня 2006р. у справі №2/3508 залишити без змін, а апеляційну скаргу Акціонерного товариства закритого типу "Коростенський фарфор", м.Коростень - без задоволення.
2. Матеріали справи №2/3508 повернути до господарського суду Житомирської області.
Головуючий суддя
судді:
відрукувати 4 примірника
1- в справу
2,3- сторонам
4-в наряд