ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
_________________________________________________
__________________________________________________________________________________
10002, м.Житомир, майдан Путятинський, 3/65 тел.(8-0412) 48-16-02
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"13" лютого 2007 р. Справа № 20/5335-А
Житомирський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді
суддів:
при секретарі ,
за участю представників сторін:
від позивача: не з'явився
від відповідача: не з'явився,
розглянувши апеляційну скаргу Хмельницького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, м. Хмельницький
на постанову господарського суду Хмельницької області
від "26" жовтня 2006 р. у справі № 20/5335-А
за позовом Хмельницького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, м. Хмельницький
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ринок-Важіль"
про стягнення 4127,65 грн.
ВСТАНОВИВ:
Постановою господарського суду Хмельницької області від 26.10.2006р. у справі №20/5335-А в позові Хмельницького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ринок-Важіль" про стягнення 4127,65 грн. відмовлено.
Не погоджуючись з прийнятою постановою, позивач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржувану постанову скасувати та прийняти новий судовий акт, яким позовні вимоги задовольнити.
Апеляційна скарга мотивована тим, що на думку скаржника судом неповно з'ясовані всі обставини, що мають значення для справи, а при винесенні постанови порушено норми матеріального права.
Зокрема, скаржник вказав, що відповідач, всупереч вимогам статті 19 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”, якою для підприємств, установ та організацій встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі 4-х відсотків від загальної чисельності працюючих, не створив 1 робочого місця для працевлаштування інваліда і відповідно до статті 20 Закону повинен сплатити адміністративно-господарські санкції за нестворені робочі місця.
Також позивач вказав, що відповідач не виконав вимоги п.5.14 Положення про робоче місце інваліда і порядок працевлаштування інвалідів, затверджений Постановою. КМУ від 03.05.1995 року № 314, яким передбачено що підприємства інформують районний центр зайнятості та управління праці та соціального захисту населення про створення робочих місць для інвалідів, вільні робочі місця та вакантні посади, на яких може використовуватись праця інвалідів.
Крім того, скаржник вважає, що створення відповідачем робочого місця для інвалідів не підтверджується належними доказами.
Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу заперечив проти доводів викладених в апеляційній скарзі, вважає постанову суду першої інстанції законною та обґрунтованою, просить залишити її без змін, а апеляційну скаргу – без задоволення.
Зокрема, відповідач вказав, що вищевказаним Законом на роботодавця покладається обов'язок відповідно до 4-х відсот кового нормативу, створити робочі місця для праці інвалідів, а на органи працевлаштування - підібрати робоче місце і працевлаштувати інваліда. Аналіз вищеназваних норм чинного законодавства дозволяє зробити висновок про те, що покладення на підприємство обов'язку щодо створення робочих місць для інвалідів не супроводжується покладенням на нього обов'язку їх працевлаштування.
На думку відповідача, звернення ТОВ "Ринок-Важіль" до Хмельницького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів та Хмельницького міського центру зайнятості населення свідчать про інформування зазначених органів про те, що на підприємстві протягом 2005-2006 р.р. було створене одне робоче місце для працевлаштування інвалідів.
Уповноважені представники сторін в судове засідання не з’явились, про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги були повідомлені належним чином.
Розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши дану судом першої інстанції юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.
Статтею 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" передбачено, що для підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності і господарювання встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків від загальної чисельності працюючих, а якщо працює від 15 до 20 чоловік - у кількості одного робочого місця, якщо інше не передбачено законом.
Зі статистичної звітності відповідача вбачається, що загальна чисельність працюючих на ТОВ "Ринок-Важіль" у 2005 році становила 16 осіб. З урахуванням цієї чисельності норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі 4% від чисельності працюючих для відповідача становить 1 робоче місце.
Згідно Звіту відповідача про працевлаштування інвалідів у 2005 році на підприємстві не було працевлаштовано працівників - інвалідів.
Відповідно до ч.8 ст.69 Господарського Кодексу України передбачено, що підприємство з правом найму робочої сили забезпечує визначену відповідно до закону кількість робочих місць для працевлаштування неповнолітніх, інвалідів, інших категорій громадян, які потребують соціального захисту. Відповідальність підприємства за невиконання даної вимоги встановлюється законом.
Частиною 1 ст. 20 вказаного Закону передбачено, що підприємство (об'єднання), установи і організації, де кількість працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів штрафні санкції, сума яких визначається у розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві (в об'єднанні), в установі, організації за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом.
При цьому ч. 1 ст. 18 вказаного Закону та п.10 Положення про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1995 №314 передбачено, що працевлаштування інвалідів здійснюється органами Міністерства праці України, Міністерства соціального захисту населення України, місцевими радами, громадськими організаціями інвалідів з урахуванням побажань, стану здоров'я інвалідів, їхніх здібностей і професійних навичок відповідно до висновків МСЕК.
Згідно з пунктом 5 вказаного Положення передбачено, що підприємства розробляють заходи щодо створення робочих місць для інвалідів, включають їх до колективного договору, інформують центри зайнятості, місцеві органи соціального захисту населення та відділення Фонду соціального захисту інвалідів про створення (пристосування) робочих місць для працевлаштування інвалідів. А пунктом 14 Положення визначено, що підприємства, зокрема, у межах доведеного нормативу створення за власні кошти робочі місця для працевлаштування інвалідів; інформують державну службу зайнятості та місцеві органи соціального захисту населення про вільні робочі місця та вакантні посади, на яких може використовуватися праця інваліда.
Відповідно, вказаним Положенням передбачено, що робоче місце інваліда - це окреме робоче місце або ділянка виробничої площі на підприємстві (об'єднанні), установі та організації незалежно від форми власності та господарювання, де створено необхідні умови для праці інваліда (п.1). Робоче місце вважається створеним, якщо воно відповідає встановленим вимогам робочого місця для інвалідів відповідної нозології, атестоване спеціальною комісією підприємства за участю представників МСЕК, органів Держнаглядохоронпраці, громадських організацій інвалідів, і введено в дію шляхом працевлаштування на нього інваліда (п.3).
Із наведених положень чинного законодавства вбачається, що виконання відповідними органами обов'язку працевлаштувати інвалідів повинно передувати вжиття підприємством необхідних заходів для забезпечення такого працевлаштування, до яких належить, зокрема, здійснення заходів із створення в установленому порядку робочих місць у межах нормативу та інформування названих органів про наявність вакантних посад для інвалідів.
Місцевим господарським судом встановлено, що відповідачем вживались наступні заходи для працевлаштування інвалідів, а саме: до Хмельницького міського центру зайнятості направлявся звіт форми 3-ПН про наявність вільних робочих місць (серпень 2006р.), в якому зазначено про вільне робоче місце та потребу в працевлаштуванні інваліда; подавалась інформація до Хмельницького міського центру зайнятості населення (лист №37 від 30.08.06р.) та до Хмельницького обласного відділення фонду соціального захисту населення (лист №39 від 31.08.06р.) про потребу в працездатних інвалідах.
Таким чином, на думку апеляційної інстанції господарський суд Хмельницької області дійшов вірного висновку, що відповідачем вживались всі необхідні заходи для працевлаштування інвалідів, тому після вжиття вказаних заходів саме ті органи соціального захисту населення зобов'язані займатися пошуком інвалідів та їх направленням на підприємство для працевлаштування.
Однак, як вбачається з матеріалів справи Хмельницький міський центр зайнятості (лист №23-05/992 від 25.05.2006р.) та управління праці та соціального захисту населення Хмельницької міської ради ( лист №4539 від 15.06.2006р.) повідомили про те, що протягом 2005р. інваліди для працевлаштування на ТОВ "Ринок – Важіль" не направлялись, оскільки не було виявлено інвалідів, бажаючих працювати на зазначеному підприємстві.
Згідно ч. 2 ст.218 ГК України передбачено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.
За таких обставин судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, про те, що на ТОВ « Ринок – Важіль» не може бути покладена відповідальність за ненаправлення уповноваженими органами інвалідів для працевлаштування, а також за відсутність інвалідів, які бажають працевлаштуватись на підприємстві відповідача, оскільки ТОВ «Ринок – Важіль» було вжито всіх передбачених чинним законодавством заходів по створенню робочих місць для працевлаштування інвалідів.
Доводи скаржника спрастовуються вищезазначеним, матеріалами справи та не грунтуються на вимогах чинного законодавства.
З огляду на викладене, апеляційна інстанція вважає постанову господарського суду Хмельницької області від 26.10.06р. у справі №20/5335-А законною та обгрунтованою, а підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.
Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254, п.п.6,7 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, Житомирський апеляційний господарський суд
УХВАЛИВ:
Апеляційну скаргу Хмельницького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів залишити без задоволення, а постанову господарського суду Хмельницької області від 26 жовтня 2006 року у справі №20/5335-А - без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення.
Касаційну скаргу може бути подано протягом одного місяця безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя
судді:
Віддрук. 4 віддрук.
1- до справи
2,3- сторонам
4- в наряд