ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

_________________________________________________________________________________________________________

                                                                                                                                                                                                                  ПОСТАНОВА                                                                                                                                                                                                                            

28.04.09                                                                                           Справа  № 19/125

. Львів

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

Головуючого - судді                                                                      Галушко Н.А.

суддів                                                                                          Краєвської М.В.

                                                                                                    Орищин Г.В.

розглянув апеляційну скаргу акціонерного виробничо-комерційного товариства відкритого типу (далі АВКТВТ) “Рівненська кондитерська фабрика”, м.Рівне б/н б/д (вх.ЛАГС №43 від 29.01.2009р.)

на рішення господарського суду Рівненської області від 24.12.2008р.

у справі №19/125

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю (далі ТзОВ) “Малий енергетичний комплекс”, м.Рівне

до відповідача АВКТВТ “Рівненська кондитерська фабрика”, м.Рівне

про стягнення заборгованості в сумі 67 999,16грн.

За участю представників сторін:

від позивача–Калита Т.М. - адвокат

від відповідача –Вангородський І.Я.

Права та обов’язки представникам сторін відповідно до ст.ст.20, 22 ГПК України роз’яснено.

Рішенням господарського суду Рівненської області від 24.12.2008р. у справі № 19/125 (суддя Тимошенко О.М.) позов ТзОВ “Малий енергетичний комплекс”, м.Рівне задоволено: стягнено з АВКТВТ “Рівненська кондитерська фабрика”, м.Рівне на користь позивача 91 445,04грн. основного боргу; 3% річних в сумі 97,11грн., збитки від інфляції в сумі 644,50грн., пеню в сумі 187,53грн, витрати по сплаті державного мита в сумі 923,00грн., витрат по сплаті інформаційно-технічних послуг по забезпеченню судового процесу в сумі 118,00грн., витрати на оплату послуг адвоката в сумі 7 000,00грн.

АВКТВТ “Рівненська кондитерська фабрика” подано апеляційну скаргу б/н б/д (вх.ЛАГС №43 від 29.01.2009р.), в якій просить рішення господарського суду Рівненської області від 24.12.2008 року скасувати в частині стягнення витрат на оплату послуг адвоката в сумі 7 000 грн., посилаючись на те, що судом при винесенні спірного рішення неповно з”ясовано обставини, що мають значення для справи, невірно застосовано норми матеріального та процесуального права, а саме, скаржник зазначає, що належним чином не з”ясовано на підставі яких документів первинного обліку відбулося встановлення судом факту існування заборгованості, не розглянуто всіх обставин справи, що стосується задоволення позову в частині стягнення витрат на послуги адвоката, згідно договору про надання юридичних послуг б/н від 01.11.2008р. на думку скаржника не можна визначити, які саме послуги і на яку вартість надані адвокатом саме по написанню позову і представництву інтересів клієнта в суді по цим спірним правовідносинам постачання електроенергії.

ТзОВ “Малий енергетичний комплекс”, м.Рівне у відзиві на апеляційну скаргу № 11-ю від 19.03.2008 року просить рішення суду залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення, посилаючись на те, що згідно заявки №2 від 01.11.2008р., що є невід”ємною частиною укладеного договору про надання юридичних послуг, чітко визначено та конкретизовано всі види здійснення юридичних дій.

Розглянувши матеріали справи, апеляційної скарги, заслухавши пояснення та заперечення представників сторін, суд апеляційної інстанції встановив наступне:

між ЗАТ "Ей-1-Ес Рівнеенерго", ТзОВ "Малий енергетичний комплекс" та АВКТВТ "Рівненська кондитерська фабрика" укладено договір № 35 (а.с.7) на передачу електричної енергії електромережами ЗАТ "Ей-І-Ес Рівнеенерго".

На підставі вищезазначеного договору між ТзОВ “Малий енергетичний комплекс” (постачальник) та АВКТВТ “Рівненська кондитерська фабрика” (споживач) укладено договір поставки електроенергії № 15/2007 від 28.12.2007р. (а.с.5), згідно якого позивач продає, а відповідач купує електроенергію по ціні 0,98 тарифу другого класу напруги від роздрібного тарифу ЗАТ "Ей-І-Ес Рівнеенерго" на електричну енергію на відповідний період (з ПДВ).

Відповідно до п.3.1 договору оплата за спожиту електроенергію  здійснюється споживачем банківськими коштами на розрахунковий рахунок постачальника до 10 числа наступного місяця після підписання акту прийому-передачі електроенергії та отримання рахунку на оплату за спожиту електроенергію.

Як вбачається із матеріалів справи, на виконання умов договору, за період з січня по жовтень 2008 року, позивачем надано відповідачу послуги з електропостачання на загальну суму 630 299,44 грн., що підтверджується підписаними сторонами актами здачі-приймання робіт (а.с.14-18).

В ході розгляду справи в суді першої інстанції встановлено, що відповідач виконав зобов'язання по оплаті отриманої електроенергії частково. Відповідно до актів звірки взаємних розрахунків, станом на 17.11.2008р. заборгованість відповідача складає 67 070,02 грн.

З метою досудового врегулювання спору на адресу відповідача направлялась претензія № 59 від 05.11.2008р. (а.с.11) з вимогою погасити існуючу заборгованість, яка останнім залишена без відповіді та задоволення.

Також, як вбачається із матеріалів справи, ТзОВ “Малий енергетичний комплекс” подано заяву про збільшення позовних вимог (а.с.30-31), в зв'язку із не оплатою в повному обсязі відповідачем отриманої в листопаді 2008 року електроенергії на суму 34 375,02грн. (акт здачі приймання робіт № ОУ-0000061 від 20.11.2008р. (а.с.34)). Відповідачем частково сплачено 10 000,00грн. Відтак борг за листопад становить 24 375,02 грн. Отже загальна сума боргу відповідача за отриману електроенергію становить 91 445,04грн.

Однією із підстав виникнення цивільних прав та обов”язків, згідно ст.11 ЦК України, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч.1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків. Зміст договору становлять  умови (пункти),  визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є  обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ч.1 ст. 628, ст.629 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.509 ЦК України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Згідно із ст.193 ГК України та ст..526 ЦК України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно із ст.ст. 525 ЦК України одностороння відмова від  зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

          Відповідно до ч.1 ст. 527 ЦК України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

З огляду на викладене, судова колегія погоджується із висновком суду першої інстанції, що вимоги позивача про стягнення основної суми заборгованості в розмірі 91 445,04грн. підлягають задоволенню.

Згідно із п.3 ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов’язання настають наслідки, передбачені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ст.546 ЦК України неустойка (штраф, пеня) є один із видів забезпечення виконання зобов'язання.

Згідно із п.п. 4.1 та 4.2 договору відповідач приймав на себе зобов'язання сплатити пеню з дня, наступного за днем встановлене терміну оплати в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діє на дату виникнення боргу, за кожний день прострочки.

Відповідно до п.2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судова колегія погоджується з судом першої інстанції, що відповідачу правомірно нараховано пеню в сумі 187,53грн., збитки від інфляції в сумі 644,50 грн. та 3% річних в сумі 97,11 грн.

Згідно із ст..33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачем належними та допустимими доказами не доведено безпідставність вимог позивача.

Щодо заявлених вимог скаржником в апеляційній скарзі щодо скасування рішення суду в частині стягнення витрат на оплату послуг адвоката в сумі 7 000,00грн. судова колегія зазначає наступне:

Статтею ст.44 ГПК України визначено, що до складу судових витрат входить оплата послуг адвоката. У контексті цієї норми судові витрати за участь адвоката у розгляді справи підлягають відшкодуванню лише в тому разі, якщо вони сплачені адвокату стороною, якій такі послуги надавались і їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 24.03.2009р. розгляд справи відкладався та позивач зобов”язувався надати суду докази понесення позивачем витрат в сумі 7 000,00грн. на оплату послуг адвоката. На виконання вимог даної ухвали позивачем подано корінець розрахункової квитанції серія АААШ №965111 від 23.11.2008р. Однак дана квитанція не підтверджує факту понесення витрат позивачем.

Згідно із ч.1,2 ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

З огляду на викладене, судова колегія прийшла до висновку, що судом першої інстанції помилково задоволено позовні вимоги в частині стягнення витрат на оплату послуг адвоката в сумі 7 000,00грн. Договір від 01.11.2008р. та розрахункова квитанція № 965111 від 13.11.2008 р. не можуть бути в розумінні ст..34 ГПК України належними та допустимими доказами понесення вищезазначених витрат позивачем - ТзОВ “Малий енергетичний комплекс”.

Враховуючи вищенаведене, рішення господарського суду підлягає частковому скасуванню в частині задоволення позову в сумі 7 000,00грн. витрат на оплату послуг адвоката.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 104, 105 ГПК України, -

Львівський апеляційний господарський суд П О С Т А Н О В И В:

1.          Апеляційну скаргу АВКТВТ “Рівненська кондитерська фабрика” задоволити.

Рішення господарського суду Рівненської області від 24.12.2008р. у справі № 19/125 скасувати в частині стягнення з АВКТВТ “Рівненська кондитерська фабрика”  7 000,00грн. витрат на оплату послуг адвоката.

В цій частині в позові відмовити.

В решті рішення суду залишити без змін.

2.          Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

3.          Справу направити у господарський суд Рівненської області.

Головуючий-суддя                                                                      Галушко Н.А.

Суддя                                                                                Краєвська М.В.

          Суддя                                                                                          Орищин Г.В.