АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД м.  КИЄВА

МСП-01601,  м.  Київ-601,  вул.  Володимирська,  15

Справа 22-5167                                            Головуючий 1-інстанції:Пізняхівський Ф.М.

                                                                          Доповідач : Мороз Л.Л.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

2 липня 2008 року Колегія суддів Судової палати в цивільних справах Апеляційного суду м.  Києва

в складі:                          Головуючого: Мороз Л.Л.

суддів: Слободянюк С. В.,  Вовченко В.М.  при секретарі: Сірій О. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.  Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Святошинського районного суду м.  Києва від 31 березня 2008 року в справі за скаргою ОСОБА_1 на постанову державного виконавця Державної виконавчої служби У Святошинському районі м.  Києва dsl 28/04/2006 року

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_1 звернувся до суду із скаргою до відповідача. Просив визнати незаконною та скасувати постанову державного виконавця ДВС у Святошинському районі від 28.04.2006 року про арешт 1/4 частини квартири АДРЕСА_1 та оголошення заборони на її відчуження,  оскільки він постійно та систематично сплачує аліменти згідно рішення суду та немає заборгованості по аліментах,  повідомляє державного виконавця про місце своєї роботи,  стягнення боргу.

Ухвалою Святошинського районного суду м.  Києва від 31 березня 2008 року відмовлено у задоволенні вказаної скарги.

ОСОБА_1 звернувся із апеляційною скаргою,  у якій просить скасувати зазначену ухвалу суду та ухвалити нову про задоволення його скарги та скасування постанови про накладення арешту на частину квартири.

Апеляційна скарга не підлягає задоволенню,  оскільки відповідно до статті 312 ч.1 ЦПК України,  апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу та залишає ухвалу суду без змін,  якщо судом першої інстанції постановлено ухвалу з додержанням вимог закону.

Згідно статті 383 ЦПК України учасники виконавчого провадження та особи,    які   залучаються   до   проведення   виконавчих   дій,    мають   право

2

звернутися до суду із скаргою,  якщо вважають,  що рішенням,  дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення,  порушено їх права чи свободи.

Відмовляючи у задоволенні скарги про скасування постанови державного виконавця ДВС у Святошинському районі від 28.04.2006 року про арешт 1/4 частини квартири АДРЕСА_1 та оголошення заборони на її відчуження,  районний суд виходив з того,  що права скаржника цією постановою не порушені.

Як вбачається із матеріалів справи згідно рішення Ленінградського районного суду м.  Києва від 25.03.1993 року видано виконавчий лист про стягнення аліментів з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2  аліментів на утримання дитини. Відкрите виконавче провадження у Святошинскьому відділі ДВС м.  Києва. Згідно довідок державного виконавця протягом 2000-2006 року ОСОБА_1 мав заборгованості по сплаті аліментів. Станом на 28.04.2006 року така заборгованість складала 2298,  05 грн.( а.с.  7),  а тому відповідно до  ст.  24 Закону України "Про виконавче провадження" за заявою стягувача державний виконавець постановив про накладення арешту на майно боржника з метою забезпечення виконання рішення суду. Тому судом вірно встановлено,  що дії державного виконавця вчинені відповідно до закону та в межах його повноважень,  а права та свободи ОСОБА_1 не було порушено.

Таким чином,  апеляційна скарга є не обгрунтованою та не підлягає задоволенню,  а ухвала суду є законною та залишається без змін.

Керуючись  ст.   ст.  303, 304, 307, 312-315    ЦПК України колегія суддів,  -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - відхилити Ухвалу Святошинського районного суду м.  Києва від 31 березня 2008 року у даній справі - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення,  але може бути оскаржена протягом двох місяців до Верховного Суду України шляхом подачі касаційної скарги до цього суду.