Справа 2-80/11

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.01.11 року. Рахівський районний суд Закарпатської області в складі:                              

                                                головуючого судді –Ємчук В.Е.

                                                при секретарі –Орос С.Ю.

                                                з участю прокурора –Тричинець М.М.

  представника позивача –ОСОБА_1

  представників відповідачів –ОСОБА_2, ОСОБА_3   

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Рахів справу за позовом

прокурора Рахівського району в інтересах держави в особі

управління Держкомзему у Рахівському районі

до

ОСОБА_4,

Рахівської районної державної адміністрації

    про

визнання недійсним державного акту на право приватної власності на землю

В С Т А Н О В И В

Прокурор Рахівського району звернувся до суду з позовом в інтересах держави в особі  управління Держкомзему у Рахівському районі до ОСОБА_4, Рахівської районної державної адміністрації про визнання недійсним державного акту на право приватної власності на землю.

Позовні вимоги мотивовано тим, що 09 березня 2010 року розпорядженням в.о. голови Рахівської районної державної адміністрації за №210 було затверджено проект землеустрою та передано земельну ділянку у власність громадянину ОСОБА_4 загальною площею 2 га для ведення особистого селянського господарства на території Ясінянської селищної ради за межами населеного пункту в урочищі «Урда». На підставі зазначеного рішення ОСОБА_4 було видано державний акт на право власності на земельну ділянку площею 2 га серії ЯИ №213597 від 15.03.2010 року. Однак, 17.03.2010 року управління Держкомзему у Рахівському районі надало інформацію, про те, що зазначена вище земельна ділянка, згідно картографічних матеріалів, знаходиться у складі полонини «Драгобрат», а не в урочищі «Урда», як це зазначено у розпорядженні в.о. голови Рахівської РДА від 09.03.2010 року за №210. У зв’язку з цим прокуратурою Рахівського району було опротестовано вказане розпорядження і розпорядженням голови Рахівської РДА від 17.03.2010 року за №252 –скасовано. Крім того, у проекті землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність гр.ОСОБА_4 для ведення особистого селянського господарства за межами населеного пункту на території Ясінянської селищної ради, урочище «Урда», відсутній висновок природоохоронних органів, чим порушено вимоги ч.9 ст.118 ЗК України. Також, рішенням 14 сесії 5 скликання Рахівської районної ради від 22.04.2008 року №227 було накладено мораторій на виділення земельних ділянок на високогірних пасовищах (полонинах). У зв’язку з наведеним прокурор просить винести рішення, яким визнати недійсним державний акт на право приватної власності на землю серії ЯИ №213597 від 15.03.2010 року громадянину ОСОБА_4.

В судовому засіданні прокурор Тричинець М.М. та представник управління Держкомзему у Рахівському районі – ОСОБА_1 позов підтримали, на задоволенні позовних вимог наполягають.

Представник ОСОБА_4 –ОСОБА_5 позов не визнав, пояснив, що постановою Рахівського районного суду від 02 листопада 2010 року скасовано розпорядження голови Рахівської РДА від 17.03.2010 року №252, яким було скасовано розпорядження голови Рахівської РДА  від 09.03.2010 року №210, земельна ділянка, яка є предметом позову,  була передана ОСОБА_4 у відповідності до чинного законодавства, підстав для позбавлення його права на вказану земельну ділянку немає, тому вважає, що підстав для задоволення позову також немає.

Представник Рахівської районної державної адміністрації –ОСОБА_3 позовні вимоги визнала та не заперечила щодо задоволення позову.

Заслухавши сторін, дослідивши матеріали справи суд приходить до наступного висновку.

Статтею 116 Земельного кодексу України визначено підстави набуття права на землю, відповідно до якої громадяни та юридичні особи набувають права власності та права  користування  земельними  ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням  органів  виконавчої  влади  або органів   місцевого   самоврядування   в   межах  їх  повноважень, визначених  цим  Кодексом  або  за  результатами аукціону.

Згідно розпорядження голови Рахівської районної державної адміністрації №210 від 09 березня 2010 року «Про затвердження проектів землеустрою та передачу земельної ділянки у власність, за межами населеного пункту»було затверджено проект землеустрою та передано у власність земельну ділянку у власність громадянину ОСОБА_4, мешканцю смт.Ясіня, вул. Взз’єднання, 241, загальною площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства на території Ясінянської селищної ради, за межами населеного пункту, урочище «Урда».  

Як встановлено в ході розгляду справи, на підставі зазначеного розпорядження ОСОБА_4 15 березня 2010 року було видано Державний акт на право приватної власності  на земельну ділянку серії ЯИ №213597.

17 березня 2010 року розпорядженням голови Рахівської районної державної адміністрації Закарпатської області №252 «Про скасування розпорядження голови Рахівської районної державної адміністрації від 09.03.2010 року №210»було скасовано зазначене розпорядження, згідно якого ОСОБА_4 було надано спірну земельну ділянку.

Отже, розпорядження голови Рахівської районної державної адміністрації №252 було видане у той час, коли ОСОБА_4 вже отримав належним чином завірений Державний акт про право власності на земельну ділянку, а тому набув права власності на неї, захист якого гарантовано Конституцією України, Земельним та Цивільним кодексами України, іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до ст..19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.

Більше того, постановою Рахівського районного суду від 02 листопада 2010 року розпорядження голови Рахівської РДА від 17.03.2010 року за №252 «Про скасування розпорядження голови райдержадміністрації від 09.03.20010 року №210 було визнано незаконним та скасоване. Тобто, розпорядження, на яке прокурор посилається, як на підставу своїх вимог, судом визнане незаконним та скасоване. Зазначена постанова суду набула законної сили.

Статтею 57 Цивільного процесуального кодексу України встановлено, що доказами  є  будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність  обставин,  що  обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Частиною 3 статті 61 ЦПК України передбачено, що обставини, встановлені судовим  рішенням у цивільній, господарській  або  адміністративній  справі,  що набрало законної сили,  не доказуються при розгляді  інших  справ,  у  яких  беруть участь ті самі особи або  особа, щодо якої встановлено ці обставини.  

Посилання прокурора на те, що у Проекті землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_4 для ведення особистого селянського господарства за межами населеного пункту, на території Ясінянської селищної ради, урочище «Урда», відсутній висновок природоохоронних органів не підтверджено жодними доказами. Так у матеріалах справи наявний висновок про погодження землеустрою щодо відведення земельної ділянки гр.ОСОБА_4, який погоджений представником органу Міністерства природи –відділом регуляторної політики, надрокористування, регулювання біологічних та земельних ресурсів.

Постанова Пленуму Верховного Суду України від 16.04.2004 року №7 Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ звертає увагу судів на те, що при вирішення спорів про припинення права власності на земельну ділянку чи права користування нею, суди повинні враховувати те, що припинення права власності можливе лише за умов і у випадках, визначених статтями 140-149 Земельного кодексу України.

Так, стаття 140 Земельного кодексу України містить вичерпний перелік підстав для припинення права власності на землю, зокрема це: а) добровільна  відмова  власника від права на земельну ділянку; б) смерть власника земельної ділянки за   відсутності спадкоємця; в) відчуження земельної ділянки за рішенням власника; г) звернення  стягнення на земельну ділянку на  вимогу кредитора; ґ) відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності та для суспільних потреб; д) конфіскація за рішенням суду; е) невідчуження  земельної  ділянки  іноземними  особами та особами без громадянства у  встановлений  строк  у  випадках, визначених цим Кодексом. Прокурором не доведено існування жодної обставини з якими Закон пов'язує можливість визнання вказаного акту недійсним.

Зі змісту статті 153 Земельного кодексу України слідує, що власник не може бути  позбавлений права власності на земельну  ділянку,  крім  випадків,  передбачених  цим Кодексом та іншими законами України.

Враховуючи, що суд розглядає спір лише в межах заявлених позовних вимог, недоведеність з боку прокурора наявності обставин, з якими закон пов'язує припинення права власності на землю, та з огляду на вище викладене, суд вважає за необхідне в задоволені позовних вимог відмовити.

Судовий збір та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в суді слід віднести за рахунок держави, оскільки прокурор звільнений від сплати таких.

          Керуючись ст.ст. 10, 58, 60, 61, 209, 212–215, 223 ЦПК України, ст. ст. 373, 378 ЦК України, ст.ст 81, 116, 140,153 ЗК України, суд –

В И Р І Ш И В :

Відмовити у задоволенні позову прокурора Рахівського району в інтересах держави в особі управління Держкомзему у Рахівському районі до ОСОБА_4, Рахівської районної державної адміністрації про визнання недійсним державного акту на право приватної власності на землю.

Судові витрати віднести за рахунок держави.

На рішення суду може бути подана апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня його проголошення а відповідачем, у відсутність якого проводився судовий розгляд, протягом десяти днів з дня отримання копії заочного рішення до суду може бути подана заява про його перегляд.

                                       Суддя :                                                   Ємчук В.Е.