Петропавлівський районний суд Дніпропетровської області

смт. Петропавлівка, вул. Радянська, 74-а, 52700, (05631) 3-19-85

Справа № 2-1103/2010

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 грудня 2010 року Петропавлівський районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді: ОСОБА_1

при секретарі: за участю представників сторін: від позивача: від відповідача: від третьої особи-1: від третьої особи-2:ОСОБА_2 ОСОБА_3 сільський голова ОСОБА_4 начальник відділу ОСОБА_5 не з’явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Петропавлівка цивільну справу

за позовом ОСОБА_3 (с. Васильківське Петропавлівського району Дніпропетровської області)

до Троїцької сільської ради Петропавлівського району Дніпропетровської області (с. Троїцьке Петропавлівського району Дніпропетровської області)

Третя особа-1: Відділ земельних ресурсів Петропавлівської районної державної адміністрації (смт. Петропавлівка Петропавлівського району Дніпропетровської області)

Третя особа-2: Петропавлівська районна державна адміністрація Дніпропетровської області (смт. Петропавлівка Петропавлівського району Дніпропетровської області)

про виділення земельної частки (паю) в натурі, -

ВСТАНОВИВ:

В листопаді 2010 року ОСОБА_3 (с. Васильківське Петропавлівського району Дніпропетровської області) звернувся до суду з позовом, відповідно до якого просить зобов’язати Троїцьку сільську раду Петропавлівського району Дніпропетровської області виділити йому земельну ділянку в натурі на території Троїцької сільської ради Петропавлівського району Дніпропетровської області розміром 5, 30 га.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 07.03.1997 року помер його батько – ОСОБА_6, який все своє життя пропрацював у колгоспі «Червоний Партизан», який 29.01.1997 року було реорганізовано у КСП «Троїцьке». В подальшому, всі землі КСП «Троїцьке» були розпайовані між членами колективного сільськогосподарського підприємства. За своє життя батько позивача не отримав сертифікату на право на отримання земельної частки (паю), оскільки його не було внесено до відповідних списків і зазначений сертифікат було отримано позивачем, як спадкоємцем, за рішенням суду від 26.11.2002р. Розпорядженням Петропавлівської районної державної адміністрації Дніпропетровської області від 29.11.2004р. № 602-р-04 прийнято рішення про передачу позивачу, як спадкоємцю, земельної ділянки в розмірі земельної частки (паю) та видачу Державного акту на право приватної власності на землю. Оскільки станом на 2004 рік на території Троїцької сільської ради вільних орних земель не було позивачу було запропоновано землі під садом, тутовником. Позивач не погодився із запропонованим йому таким видом земель, вважає, що його батька навмисно своєчасно не внесли до списків, в зв’язку з чим він не отримав орної землі, відмовляється виготовляти Державний акт на ті землі, що йому було запропоновано, вважає, що держава повинна йому дати нормальні землі, як і всім, що і зумовило його звернення до суду з даним позовом.

В судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги та зазначив, що його батько не даремно все життя працював у колгоспі і має право на хорошу землю. Його батька своєчасно не внесли до списку і тому не дали хорошої орної землі. Позивач зазначає, що та земля, що йому виділили, йому не подобається, обробляти він її не хоче, бо це нікому робить, а в оренду її ніхто не візьме. Між тим, позивач зазначив, якщо сільська рада чи земельний відділ знайдуть йому орендаря, то він візьме цю землю. Позивач просить, щоб йому дали орну землю, оскільки не вірить, що таких земель вже нема. На підставі викладеного позивач звернувся до суду із зазначеними вимогами, які просить задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував, по суті пояснив, що в 2004 році на підставі розпорядження голови райдержадміністрації позивачу була надана земельна ділянка, виготовлений відповідний висновок. Земельну ділянку в натурі виділяють відповідні ліцензійні органи після виготовлення позивачем Державного акту на землю. Представник відповідача в судовому засіданні наголосив на тому, що всі дії, що віднесені до компетенції сільської ради з вирішення земельних питань сільською радою були виконані. Будь-які права позивача взагалі не порушені жодною з організацій, які приймають участь у справі, всі необхідні рішення та розпорядження прийняті. Жодних перепон позивачу у виготовленні Державного акту на землю ніхто не чинить, не порушують жодних його прав. Посилання позивача на те, що йому не подобаються запропоновані сільською радою землі і він хоче інші не можуть бути прийняти судом, як порушення його прав, оскільки навіть при бажанні неможливо надати позивачу будь-яку іншу землю, оскільки їх в наявності немає, що підтверджується відповідними довідками.

Представник третьої особи-1 в судовому засіданні також заперечував проти задоволення позовних вимог і зазначив, що на момент виділення землі позивачу, тобто на 2004 рік, в землях запасу в наявності були тільки багаторічні насадження, серед яких і була надана земля позивачу. Будь-які інші землі, в тому числі і орні, відсутні. В даному контурі, тобто в землях багаторічних насаджень, іншим людям також виділено землю, на які виготовлені Державні акти і земля перебуває в оренді, люди без проблем отримують орендну плату і ніхто поки що своє невдоволення за стільки років не виказав, з позивачем це перший випадок. За виготовленням свого Державного акту позивач жодного разу навіть не звертався, з жодним з орендарів навіть не спілкувався, нікому не пропонував взяти ту земельну ділянку в оренду, хоче щоб за нього це хтось зробив. Навіть за допомогою в питанні знайти орендарів до земельного відділу позивач не звертався. Представник третьої особи-1 зазначив, що в сертифікаті позивача не зазначено, що він має право саме на орні землю – ріллю, в сертифікаті зазначено, що він має право на земельну частку (пай) у землі, яка перебуває у колективній власності КСП «Троїцьке». Отже, як зазначив представник третьої особи-1, це може бути будь-яка земельна ділянка, за відсутності орних земель позивачу була надана саме така земля. Тобто, будь-яких прав позивача, в тому числі і на отримання належної йому, як спадкоємцю, земельної ділянки жодною організацією не порушено, в тому числі і відповідачем.

Представник третьої особи-2 в судове засідання не з’явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, надав до суду заяву, відповідно до якої просить справу розглянути за відсутності їх представника. По суті спору зазначили, що головою райдержадміністрації 29.11.2004р. прийнято розпорядження № 602-р «Про передачу земельної ділянки у розмірі земельної частки (паю) та видачу Державного акту на право приватної власності на землю ОСОБА_3, який отримав у спадок сертифікат на право на земельну частку (пай) КСП «Троїцьке» на території Троїцької сільської ради», яке на сьогоднішній день не скасоване та є чинним, тобто будь-яких перепон в отриманні Державного акту на землю у позивача не існує, його право не порушено.

Суд, дослідивши матеріали справи, заслухавши позивача, представника відповідача та третьої особи-1 вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що відповідно до рішення Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 28.11.2002р. за ОСОБА_6, як за спадкоємцем, визнано право на земельну частку (пай) в КСП «Троїцьке» розміром 5,30 в умовних кадастрових гектарах, вартістю 51 478, 24 грн. (а.с. 6).

Довідкою Троїцької сільської ради Петропавлівського району Дніпропетровської області від 22.12.2003р. за вих. № 1396 повідомлено, що в зв’язку з тим, що на території ради вільних орних земель, земель резервного фонду немає, так як всі вже розпайовані. Було запропоновано землі запасу – землі тутовника, землі залужених пасовищ (а.с. 8).

07.10.2004р. позивачу було видано сертифікат на право на земельну частку (пай) у землі, яка перебуває у колективній власності КСП «Троїцьке» розміром 5,30 в умовних кадастрових гектарах (а.с. 7).

25.10.2004 року за вих. № 889 Троїцькою сільською радою Петропавлівського району Дніпропетровської області видано довідку з зазначенням про те, що на території Троїцької сільської ради вільних орних земель немає, було запропоновано з земель запасу багаторічні насадження – сад контур № 59 площа – 5,54 га (а.с. 9).

02.11.2004р. за вих. № 4563 Петропавлівським районним відділом земельних ресурсів зроблено висновок про передачу земельної ділянки та виготовлення державного акту мешканцю Троїцької сільської ради, відповідно до якого відділ земельних ресурсів вважав за необхідне виділити земельну частку (пай) ОСОБА_3 на території Троїцької сільської ради за рахунок земель колишнього КСП «Троїцьке» площею 5,54 га (а.с. 10).

Також розпорядженням Петропавлівської районної державної адміністрації Дніпропетровської області від 29.11.2004р. № 602-р-04 ОСОБА_3 передано, згідно списку, земельну ділянку в розмірі земельної частки (паю), та прийнято рішення про погодження щодо видачі Державного акту на право приватної власності на землю (а.с. 12).

Крім того, 28.12.2004р. Троїцькою сільською радою Петропавлівського району Дніпропетровської області прийнято рішення за № 101-18/IV про погодження передачі розпайованої земельної ділянки і виготовлення Державного акту на право приватної власності на землю ОСОБА_3 площею 5,54 га (а.с. 11).

Між тим, довідкою Троїцької сільської ради Петропавлівського району Дніпропетровської області від 05.10.2010р. повідомлено, що на території ради орних земель (рілля) в наявності немає, є можливість надати земельну ділянку під садом, тутовником (а.с. 9-оборот).

Позивач зазначає, що та земельна ділянка, яку йому пропонують, йому не подобається, оскільки не є орною землею, зазначає, що йому повинні дати таку землю, яку далі іншим людям, що і є причиною спору.

Згідно ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно ст. 1 Закону України «Про колективне сільськогосподарське підприємство» колективне сільськогосподарське підприємство є добровільним об'єднанням громадян у самостійне підприємство для спільного виробництва сільськогосподарської

продукції та товарів і діє на засадах підприємництва та самоврядування.

Стаття 5 Закону України «Про колективне сільськогосподарське підприємство» зазначає, що членство в підприємстві ґрунтується на праві добровільного

вступу до членів підприємства і безперешкодного виходу із складу

його членів.

Виходячи з викладеного, право на земельну частку (пай) мають тільки члени сільськогосподарського підприємства, а надання права на земельну часту (пай) здійснюється не за місцем проживання особи, а за місцем її роботи або виходу на пенсію.

Крім того, Указом Президента України № 720 від 08.08.1995р. «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» визначено, що право на земельну частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу,сільськогосподарського акціонерного товариства,в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акта на право

колективної власності на землю.

Як встановлено в судовому засіданні, рішенням суду від 28.11.2002р. за позивачем визнано право на земельну частку (пай) в КСП «Троїцьке» розміром 5,30 га, тобто захищено його право, як спадкоємця.

Відповідно до ч. 3 ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної

сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть

участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці

обставини.

Крім того, як відповідачем у справі, так і третіми особами, були своєчасно прийняті всі необхідні рішення та розпорядження щодо погодження та надання позивачу у користування належної йому на праві власності земельної ділянки.

Отже держава в особі зазначених вище організацій жодним чином своїми діями не чинила будь-яких перепон позивачу та не порушувала його прав стосовно володіння та користування належною йому земельною ділянкою.

Між тим, відповідно до ч. 1 ст. 126 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом.

Позивач, в свою чергу, на сьогоднішній день жодного разу не звертався до відповідних організацій для виготовлення та видачі Державного акту на право власності на земельну ділянку, маючи при цьому всі дозвільні документи, пояснюючи це тим, що йому виділили не ту земельну ділянку, на яку, як він вважає, він має право.

Відповідно до ст. 1 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з

метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод

чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб,

інтересів держави.

Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється згідно з ч. 3 ст. 152 Земельного кодексу України шляхом: визнання прав, відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав, визнання угоди недійсною, визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, відшкодування заподіяних збитків, застосування інших, передбачених законом, способів захисту.

Вислухавши в судовому засіданні позивача, представника відповідача та третьої особи-1, дослідивши наявні матеріали справи, суд приходить до висновку, що як відповідач, так і треті особи своїми діями жодним чином не порушили ніяких прав позивача, оскільки при винесенні рішень та розпоряджень діяли в межах своїх повноважень та в межах вимог діючого законодавства.

Фактично право на земельну ділянку (пай) за позивачем визнано, всі необхідні рішення та розпорядження прийняті, отримання Державного акту залежить безпосередньо тільки від позивача, жодна з організацій не чинить в цьому будь-яких перепон позивачу.

В судовому засіданні не встановлено та не виявлено будь-яких дій, які б свідчили про невизнання або оспорювання відповідачем чи третіми особами будь-яких прав позивача.

Згідно ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

На підставі викладеного, позовні вимоги є такими, що не підлягають задоволенню в повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 3, 58-60, 79, 88, 212, 213-215, 218, 223 ЦПК України, суд –

ВИРІШИВ:

В позові – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного суду Дніпропетровської області через Петропавлівський районний суд Дніпропетровської області протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя К.В. Пелипенко