Виноградівський районний суд Закарпатської області

___________________________________________________________________________________________________

Справа № 2-470/10

Категорія 26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

25.03.2010 року м.Виноградів

Виноградівський районний суд Закарпатської області в особі:

головуючого - Дворніченка В.І.

при секретарі - Турок Б.Б.

за участю представника позивача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Виноградові цивільну справу за позовом ЗАТ КБ «ПриватБанк», в особі якого діє ОСОБА_2, до ОСОБА_3 про звернення стягнення на житловий будинок, земельну ділянку та виселення

В С Т А Н О В И В :

ЗАТ КБ ПриватБанк, в інтересах якого діє ОСОБА_2, звернувся до суду із позовом до ОСОБА_3 про звернення стягнення на будинок, земельну ділянку та виселення.

Позов мотивовано тим, що відповідно до укладеного договору від 10.03.2005 року ОСОБА_3Г отримав кредит у розмірі 8943,00 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 12,00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 10.03.2015 року. Відповідно до умов договору погашення кредиту та сплата відсотків здійснюється щомісяця в період сплати. Відповідач належним чином не виконав взяті на себе зобов’язання, в зв’язку із чим станом на 15.04.2009 року має заборгованість в розмірі 6235,89 доларів США. В забезпечення виконання зобов’язань за кредитним договором сторони 10.03.2005 року уклали договір іпотеки, згідно з яким відповідач надав в іпотеку нерухоме майно, а саме будинок загальною площею 109,60 кв.м., розташований за адресою с.Підвиноградів, вул.Партизанська, 5 Виноград і вського району, і належить відповідачу на праві власності на підставі Договору купівлі-продажу. Позивач стверджує, що іпотека за цим договором поширюється і на земельну ділянку, на якій розташований предмет іпотеки, і яка належить іпотекодавцю на праві власності, на підставі документу, зазначеного у договорі іпотеки. Крім того, позивач просить виселити відповідача із будинку-предмету іпотеки із зняттям із реєстраційного обліку.

Під час судового розгляду справи представник позивача ОСОБА_1Д повністю підтримав заявлений позов та просив вимоги позову задовольнити з підстав, наведених у позовній заяві.

Відповідач ОСОБА_3Г не з’явився на судовий розгляд справи, вважається таким, що належним чином повідомлений про час і місце судового розгляду, а відтак за згоди представника позивача розгляд справи проведено у відсутності відповідача на підставі наявних доказів у відповідності до ст.ст.224, 225 ЦПК України.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши подані письмові докази, всебічно та повно дослідивши фактичні обставини справи, суд встановив наступне.

10.03.2005 року у м.Мукачево сторони уклали Кредитний договір про надання кредитних коштів готівкою на термін по 10.03.2015 року в розмірі 8943,00 доларів США зі сплатою відсотків за користування коштами в розмірі 1,00% на місяць на суму залишку заборгованості та комісії в розмірі 0,45% від суми виданого кредиту щомісяця в період сплати - з 05 по 10 число кожного місяця в сумі 151,55 доларів США.

Основне зобов’язання - за кредитним договором від 10.03.2005 року - забезпечене іпотекою на підставі Договору іпотеки, укладеного між сторонами 19.033.2005 року в м.Виноградів про надання іпотекодавцем - ОСОБА_3, відповідачем - в іпотеку житловий будинок, розташований в с.Підвиноградів по вул.Партизанській, 5 Виноградівського району і належить йому на підставі договору купівлі-продажу. До предмету іпотеки за п. 1 вказаного Договору віднесено житловий будинок-, металеву огорожу.

Із поданих позивачем письмових доказів встановлено, що Позичальником за Кредитним договором отримано готівкові кошти на цілі, в розмірі на та умовах, передбачені угодою, а саме 8 тисяч доларів США.

Розглядаючи справу у межах заявлених вимог та наданих доказів, суд констатує, що правовідносини, які відповідають встановленим судом фактичним обставинам, врегульовані Кредитною угодою, Договором іпотеки, нормами Цивільного кодексу України та Законом України «Про іпотеку».

1

Як встановлено із наявних доказів, що не спростовано під ^час судового розгляду справи, відповідачем неналежним чином виконано зобов’язання в частині погашення кредиту, сплати відсотків та комісії у строки, встановлені умовами договору.

Так, відповідно до ст. 526, 527, 530 ЦК України, який набрав чинності 01.01.2004 року, зобов'язання повинно виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору і вимог закону.

Пунктами 1.3, 2.2. Кредитного договору на позичальника покладено обов’язки повернути кредит, сплатити відсотки за користування кредитом та комісію в порядку та строки, встановлені умовами договору.

Пунктами 2.3.2, 2.3.6 Кредитного договору встановлене право Банку вимагати дострокового повернення всієї суми кредиту та звернути стягнення на заставлене майно при порушенні позичальником зобов’язань за кредитним договором.

Пунктом 2 Договору іпотеки встановлено право іпотекодержателя - позивача по справі - в разі невиконання іпотеко дав цем зобов’язань, забезпечених іпотекою, одержати задоволення своїх вимог за рахунок майна, переданого в іпотеку - предмета іпотеки.

Згідно з ч.І ст. 33 Закону України “Про іпотеку” у разі невиконання боржником основного зобов'язання Іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

За приписами ст. 39 Закону України “Про іпотеку” у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки в рішенні суду зазначаються спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення публічних торгів або застосування процедури продажу, встановленою ст. 38 Закону, яка передбачає продаж предмета будь-якій особі-покупцеві.

Отже, суд приходить до висновку, що вимога про звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення грошового зобов’язання за кредитним договором є підставною, ґрунтується на умовах правочинів та законі.

Разом з тим, розглядаючи вимогу про звернення стягнення на земельну ділянку, на якій розташований житловий будинок - предмет іпотеки, суд знаходить її безпідставною за наступних міркувань.

Частина 4 ст.6 ЗУ «Про іпотеку» встановлює: якщо будівля (споруда), що передається в іпотеку, розташована на земельній ділянці, яка належить іпотекодавцю на праві власності, така будівля (споруда) підлягає передачі в іпотеку разом із земельною ділянкою, на якій вона розташована. Якщо ця земельна ділянка належить іншій особі та була передана іпотекодавцю в оренду (користування), після звернення стягнення на будівлі (споруди) їх новий власник набуває права і обов'язки, які мав іпотекодавець за правочином, яким встановлено умови оренди цієї земельної ділянки (користування нею).

Із аналізу даної норми випливає висновок, що обов’язковою умовою віднесення земельної ділянки, на якій розташоване нерухоме майно-предмет іпотеки, до майна, на яке може бути звернено стягнення за іпотечною угодою, є передання такої в іпотеку під час укладання іпотечної угоди.

Натомість, як встановлено зі змісту Договору іпотеки, земельну ділянку, на якій розташований житловий будинок, не віднесено до предмету іпотеки за вказаною угодою, не вказано її розмір, належність тощо. Так, п.1 Договору іпотеки містить перелік об’єктів, переданих у іпотеку, а саме , що предмет іпотеки складається із житлового будинку та металевої огорожі.

Отже, посилання позивача в обґрунтування вимоги позову про звернення стягнення на земельну ділянку на ч.4 ст.6 ЗУ «Про іпотеку» є безпідставним та не ґрунтується на умовах правочину, а відтак у задоволенні вимоги, яка є необгрунтованою та безпідставною, слід відмовити.

Розглядаючи вимогу про виселення відповідача із житлового будинку-предмету іпотеки, із зняттям його із реєстрації, суд констатує, що в даному випадку підстави та порядок виселення осіб із житлових приміщень встановлено Житловим кодексом України (ст.ст.9, 109), Законом України «Про іпотеку» (ст.39, 40).

Стаття 39 ЗУ «Про іпотеку» наділяє суд правом одночасно з рішенням про звернення стягнення на предмет іпотеки за заявою іпотекодержателя винести рішення про виселення мешканців, якщо предметом іпотеки є житловий будинок або житлове приміщення.

Однак, законом чітко встановлено підстави та порядок виселення.

Так, частиною четвертою ст.9 ЖК України встановлено, що ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом. Частиною першою ст.109 ЖК України встановлено, що виселення із займаного жилого приміщення допускається з підстав, установлених законом.

Із аналізу ст.109 ЖК України та ст.40 ЗУ «Про іпотеку» вбачається, що єдиною передбаченою законом підставою для виселення мешканців переданого в іпотеку житлового приміщення чи будинку є звернення стягнення на даний предмет іпотеки.

2

У відповідності до ч.З ст.ЗЗ ЗУ «Про іпотеку» звернення стягнений'на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог і потекодержателя.

Позивачем не подано жодного доказу на підтвердження ініціювання на час розгляду справи в суді звернення стягнення на підставі виконавчого напису нотаріуса або згідно із договором про задоволення вимог іпотекодержателя, та не подано рішення суду, що набрало законної сили, про звернення стягнення на предмет іпотеки. Крім того, позивачем не подано жодного доказу на підтвердження тих обставин, що відповідач на час розгляду справи мешкає та зареєстрований у житловому будинку-предметі іпотеки - в с.Підвиноградів по вул.Партизанській, 5. Натомість, згідно із позовною заявою та Договором іпотеки місцем проживання відповідача є с.Підвиноградів, вул.Київська, 4 Виноградівського району.

Тому, суддя приходить до висновку, що законні підстави для прийняття рішення про виселенню відповідача із житлового будинку-предмета іпотеки відсутні, а відтак дана вимога не підлягає задоволенню.

Отже, розглянувши справу у межах заявлених вимог і поданих доказів, оцінивши досліджені докази у їх сукупності, суд приходить до переконання, що вимоги позову є частково обгрунтованими та підлягають задоволенню в частині звернення стягнення на предмет іпотеки - житловий будинок - в рахунок погашення заборгованості за кредитною угодою.

Керуючись ст.ст.10, 31, 60, 169, ст.ст.212-215, 224, 225 ЦПК України, -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги ЗАТ КБ «ПриватБанк» задовольнити частково.

В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № МКА1СК00000026 від 10.03.2005 в розмірі 48016,35 гривень, що еквівалентно 6235, 89 доларам США звернути стягнення на предмет іпотеки- житловий будинок, розташований в с.Підвиноградово, вул. Партизанська^, Виноградівського району, що належить ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, на праві власності на підставі договору купівлі-продажу, шляхом продажу вказаного житлового будинку Закритим акціонерним товариством комерційний банк “ПриватБанк” з укладанням від імені відповідача договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру прав власності на нерухоме майно.

Стягнути з відповідача ОСОБА_3 на користь ЗАТ комерційний банк «ПриватБанк» м. Дніпропетровськ, вул..Набережна Перемоги,50 р/р 64993919400001 МФ0305299 судові витрати понесені позивачем в розмірі 738,66 гривень.

В решті позовних вимог відмовити.

На заочне рішення відповідачем може бути подана заява до Виноградівського районного суду про його перегляд протягом 10-ти днів з дня отримання його копії.

На рішення може бути подана заява про апеляційне оскарження протягом десяти днів з наступного дня після проголошення рішення, а також апеляційна скарга протягом двадцяти днів з наступного дня після подання заяви про апеляційне оскаржння, через даний районний суд.

Головуючий