ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
_________________________________________________________________________________________________________
ПОСТАНОВА
27.02.07 Справа № 17/261-263
Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії
головуючого-судді Новосад Д. Ф.
суддів Михалюк О. В.
Мельник Г. І.
розглянувши апеляційну скаргу ВАТ „Берегівський комбінат хлібопродуктів”, м. Берегово Закарпатської області б/н від 27.12.06
на рішення господарського суду Закарпатської області від 20.12.06
у справі № 17/261-263
за позовом ВАТ „Берегівський комбінат хлібопродуктів”, м. Берегово Закарпатської області
до відповідача 1 Сільськогосподарського ТзОВ „Сіварвань”, с. Запсонь Берегівського району Закарпатської області
до відповідача 2 Сільськогосподарського ТзОВ «Мрія», с. Рафайлово Берегівського району Закарпатської області
до відповідача 3 Сільськогосподарського ТзОВ «Весна –2000», с. Запсонь Берегівського району Закарпатської області
до відповідача 4 Сільськогосподарського ТзОВ «СТКМБ», с. Запсонь Берегівського району Закарпатської області
про стягнення 29 тонн борошна пшеничного першого ґатунку та 26, 9 тонн ячменю на загальну суму 42 345 грн., в тому числі: з відповідача 1 –5, 336 тонн борошна пшеничного та 4, 95 тонн ячменю; з відповідача 2 – 10, 543 тонн борошна пшеничного та 9, 872 тонн ячменю; з відповідача 3 –9, 483 тонн борошна пшеничного та 8, 796 тонн ячменю; з відповідача 4 –3, 538 тонн борошна пшеничного та 3, 282 тонн ячменю
за участю представників сторін:
від позивача (скаржника) –не з’явився
від відповідача 1 –Чернаті Т. А. –директор
від відповідача 2 –Давид В. В. –директор
від відповідача 3 –не з’явився
від відповідача 4 –Котубей Д. Л. –директор
Представникам сторін у судовому засіданні роз’яснені права та обов’язки, передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України. Згідно клопотання сторін, технічна фіксація судового процесу не здійснювалася, ведеться протокол судового засідання. Клопотань про відвід суддів не надходило.
Рішенням господарського суду Закарпатської області від 20.12.06 у справі № 17/261-263 відмовлено в позові ВАТ „Берегівський комбінат хлібопродуктів” до відповідачів Сільськогосподарського ТзОВ «Сіварвань», Сільськогосподарського ТзОВ «Мрія», Сільськогосподарського ТзОВ «Весна –2000»та Сільськогосподарського ТзОВ «СТМКБ»про стягнення 29 тонн борошна пшеничного першого ґатунку та 26, 9 тонн ячменю на загальну суму 42 345 грн., в тому числі: з відповідача 1 –5, 336 тонн борошна пшеничного та 4, 95 тонн ячменю; з відповідача 2 –10, 543 тонн борошна пшеничного та 9, 872 тонн ячменю; з відповідача 3 –9, 483 тонн борошна пшеничного та 8, 796 тонн ячменю; з відповідача 4 –3, 538 тонн борошна пшеничного та 3, 282 тонн ячменю.
Відмовляючи в позові, місцевий господарський суд керувався нормами ЦК України, Положенням про документальне забезпечення записів бухгалтерського обліку, затвердженим Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88 та мотивував його тим, що подані позивачем накладні як первинні документи не є належними доказами здійснення господарської операції між ВАТ «Берегівський комбінат хлібопродуктів»та Агропромисловою фірмою «Нове життя», правонаступниками якої є відповідачі у справі, оскільки не містять найменування підприємства вантажовідправника (крім накладних №№ 208985-87, 208994, 376591), прізвищ осіб даних підприємств відповідальних за дозвіл та здійснення господарських операцій і складання первинного документа та їх підписів, що є обов’язковими реквізитами та без яких, відповідно до п. 2. 4 вказаного Положення, зазначені накладні як первинні документи не мають юридичної сили та не можуть бути доказами у справі.
Скаржник, позивач у справі, не погодився з рішенням господарського суду Закарпатської області, подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задоволити повністю, посилаючись на те, що між позивачем та АПФ «Нове життя», правонаступниками якого є відповідачі, було укладено договір позики в письмовій формі шляхом обміну довіреностями та накладними, а не єдиним документом, що згідно ч. 2 ст. 154 ЦК УРСР, на думку скаржника, вважається укладеним договором. Апелянт вказує, що не визначення ціни у товарно-транспортних накладних свідчить про неістотність цієї умови для даного договору позики. При цьому, позивач звертається до судової практики Вищого господарського та Верховного судів України. Апелянт вказує також і те, що кожна накладна містить посилання на довіреності АПФ «Нове життя», які є первинними документами і містять всі передбачені п.п. 2.4 вищезазначеного Положення реквізити. Крім цього, скаржник вважає, що відповідачі повинні були, згідно ч. 1 ст. 1049 ЦК України, повернути позику протягом 30 днів з дня одержання позовної заяви, яка також є вимогою, незважаючи на помилку, допущену у вимозі, надісланій ТОВ «Нове життя».
Відповідачі, скористалися правом, передбаченим ст. 96 ГПК України, подали відзив на апеляційну скаргу, в якому заперечують наведені в ній доводи, просять рішення господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, мотивуючи свої вимоги тим, що у матеріалах даної справи відсутні будь-які докази наявності заборгованості АПФ «Нове життя»перед ВАТ «Берегівський комбінат хлібопродуктів», а також тим, що перед тим як припинити діяльність АПФ «Нове життя»подало оголошення в місцеву газету про можливість пред’явлення претензій, однак позивач не скористався таким правом. Крім цього, відповідачі зазначають, що в серпні 2003 року мала місце процедура банкрутства Берегівського КХП (тепер ВАТ «Берегівський КХП») і до АПФ «Нове життя», як до боржника, жодних вимог не заявлялося. Щодо договору позики, то, на думку відповідачів, такий договір не укладався, а підписані водієм та завскладом товаро-транспортні накладні не можуть свідчити про відносини позики між сторонами.
Ухвалою суду від 17.01.07 розгляд справи призначений до слухання на 27.02.07 о 11 год.
Позивач у справі надіслав на адресу Львівського апеляційного господарського суду клопотання від 26.02.2007 р. про відкладення розгляду справи у зв’язку з неможливістю забезпечити явку уповноваженого представника в судове засідання через його хворобу. Однак, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення даного клопотання з огляду на відсутність доказів, які підтверджували б поважність причини, тобто хворобу представника позивача.
Розглянувши наявні матеріали справи, доводи та заперечення, наведені в апеляційній скарзі та відзиві на неї, заслухавши пояснення представників відповідачів у судовому засіданні, колегія суддів дійшла висновку, що рішення господарського суду Закарпатської області від 20.12.06 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення з огляду на наступне:
Відповідно до ст. 374 ЦК УРСР, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає другій стороні (позичальникові) у власність (в оперативне управління) гроші або речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошей або рівну кількість речей того ж роду і якості. Договір позики вважається укладеним у момент передачі грошей або речей.
Згідно ст. 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей. (ст. 1047 ЦК України).
Як вірно зазначив господарський суд першої інстанції, угоди від імені юридичних осіб підписуються особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.
В підтвердження існування правовідносин позики між ВАТ «Берегівський КХП»та АПФ «Нове життя», правонаступниками якої є відповідачі, позивач посилається на довіреності, видані АПФ «Нове життя», за період з 09.06.1998 р. по 05.05.1999 р. на одержання від ВАТ «Берегівський КХП»товарно-матеріальних цінностей та на товаротранспортні накладні на перевезення за вказаний період хлібопродуктів автомобільним транспортом вантажоодержувачу АПФ «Нове життя», які містяться у матеріалах даної справи.
В порядку ст. 165 ЦК України позивачем було надіслано ТзОВ «Нове життя» вимогу від 15.07.2003 р. № 6/49-14 про повернення сільськогосподарської продукції в 7-денний термін у відповідному розмірі, асортименті та якості або погасити борг грошовими коштами у повному обсязі за цінами, що склалися станом на день заявлення вимоги.
При цьому, апеляційний господарський суд, погоджуючись з висновком місцевого, вважає, що такий лист не може бути доказом пред’явлення вимоги АПФ «Нове життя», з довіреностями якої позивач пов’язує існування спірних правовідносин позики та правонаступниками якої є відповідачі у цій справі.
За даними розподілу кредиторської заборгованості АПФ «Нове життя»між його правонаступниками (відповідачами), заборгованість відповідачів перед позивачем на суму спірних вимог відсутня.
Крім цього, товаротранспортні накладні, на які посилається позивач як на підставу визнання договірних правовідносин, як первинні документи, відповідно до Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, підтверджують факт здійснення господарських операцій, однак не є належними доказами здійснення господарської операції між ВАТ «Берегівський КХП»та АПФ «Нове життя», оскільки не містять обов’язкових реквізитів, а саме найменування підприємства вантажовідправника (за винятком накладних №№ 208985-87, 208994, 376591), прізвищ осіб цих підприємств, відповідальних за дозвіл та здійснення господарських операцій і складання первинного документа та їх підписів, у зв’язку з чим, згідно п. 2.4 вказаного Положення, такі накладні як первинні документи не мають юридичної сили, а відтак –не можуть бути належними та допустимими доказами у справі.
Беручи до уваги наведене, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що позивач не має підстав для звернення відповідно до ст. 1 ГПК України до господарського суду для захисту свого порушеного права на повернення спірної продукції агропромисловою фірмою «Нове життя».
Таким чином, враховуючи наведене, а також положення чинного законодавства України, апеляційна інстанція дійшла висновку, що рішення місцевого господарського суду прийняте з врахуванням всіх обставин справи та відповідно до законодавства України, а тому не вбачає підстав для його зміни чи скасування.
Виходячи з наведеного, керуючись ст.ст. 91, 99, 101-105 ГПК України,
ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВИВ:
1. Рішення господарського суду Закарпатської області від 20.12.06 у справі № 17/261-263 залишити без змін, а апеляційну скаргу –без задоволення.
2. Постанову може бути оскаржено у касаційному порядку.
3. Матеріали справи скеровуються до господарського суду Закарпатської області.
Головуючий-суддя Д. Ф. Новосад
Суддя О. В. Михалюк
Суддя Г. І. Мельник