02.04.2012 Справа № 1-10/12

Справа № 1-40/2012 р.

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 лютого 2012 року Оболонський районний суд м. Києва

в складі головуючого - судді Прудніка О.А.

при секретарях Форманчук К.В., Голубченко О.В., Остафійчук К.В

за участю прокурора Янчука Д.Л.

захисника ОСОБА_1

представника потерпілого ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Києві справу по обвинуваченню:

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, Вірменії, вірменина, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, неодруженого, не працюючого, зареєстрованого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_5, раніше не судимого,

у вчиненні злочину передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України.

Установив:

Наприкінці листопада 2008 року, в денний час, знаходячись біля будинку 2-А, по проспекту Оболонському в м. Києві у ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_6, виник злочинний умисел, направлений на заволодіння чужим майном шляхом обману, а саме 110000 доларів США, що належали ОСОБА_4.

Реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на заволодіння чужим майном шляхом обману, наприкінці листопада 2008 року, в денний час, знаходячись біля будинку 2-А, по проспекту Оболонському, в м. Києві, ОСОБА_3 увів в оману ОСОБА_4 повідомивши останньому про можливість зайнятись начебто підприємницькою діяльністю по купівлі продажу аудіо та відео техніки, для здійснення якої необхідне надання ОСОБА_4 грошової суми в розмірі 110000 доларів США, що за офіційним курсом Національного банку України на час вчинення злочину дорівнювало 550078 грн., при цьому не маючи реальної можливості здійснювати такі дії та достовірно знаючи та розуміючи, що вказані дії по придбанню аудіо та відео техніки для подальшого продажу з метою отримання прибутку він здійснювати не буде.

Продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу, направленого на заволодіння чужим майном шляхом обману, та бажаючи збагатитись за рахунок чужого майна, ОСОБА_3 наприкінці листопада місяця 2008 року, в денний час, знаходячись біля будинку 2-А, по проспекту Оболонському в м. Києві, шляхом обману заволодів чужим майном, а саме 70000 доларів США, нібито як першим внеском у їх бізнес, що за офіційним курсом Національного банку України на час вчинення злочину складало 404600 грн., що належали ОСОБА_4, при цьому розуміючи, що повертати вказану суму не буде та що обіцяні дії по придбанню-продажу аудіо та відео техніки для отримання прибутку він здійснювати також не буде.

Отриманими від ОСОБА_4 шляхом обману 70000 доларів США, ОСОБА_3 розпорядився в подальшому на свій розсуд, витративши їх на власні потреби.

Продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу, направленого на заволодіння чужим майном шляхом обману, та бажаючи збагатитись за рахунок чужого майна, ОСОБА_3 наступного дня, після отримання 70000 доларів США, наприкінці листопада 2008 року, в денний час, знаходячись біля будинку 2-А, по проспекту Оболонському в м.Києві, шляхом обману заволодів чужим майном, а саме 26000 доларів США, що згідно офіційного курсу Національного банку України на час вчинення злочину складало 150280 грн., що належали ОСОБА_4 повідомивши останньому, що 26000 доларів США необхідні для здійснення подальшої купівлі-продажу аудіо та відео техніки та її реалізації з метою отримання прибутку при цьому не маючи реальної можливості здійснювати такі дії та достовірно знаючи, що дані дії та свої обіцянки по купівлі-продажу аудіо та відео техніки та її реалізації для отримання прибутку він виконувати не буде.

Отриманими від ОСОБА_4 шляхом обману 26000 доларів США, ОСОБА_3 розпорядився в подальшому на свій розсуд, витративши їх на власні потреби.

Крім того, реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на заволодіння чужим майном шляхом обману та бажаю збагатитись за рахунок чужого майна ОСОБА_3 наступного дня, після отримання 26000 доларів США, наприкінці листопада 2008 року, в денний час, знаходячись біля магазину “Фокстрот”, що по бульвару Чоколівському, 19, в м. Києві, заволодів чужим майном шляхом обману, а саме 16000 доларів США, що за офіційним курсом Національного банку України на час вчинення злочину складало 92480 грн., що належали ОСОБА_4, повідомивши останньому, що 16000 доларів США, необхідні для подальшої купівлі-продажу та реалізації аудіо - відео техніки з метою отримання прибутку, при цьому не маючи реальної можливості здійснювати такі дії та достовірно знаючи, що дані дії по купівлі-продажу аудіо та відео техніки, її реалізації з метою отримання прибутку він виконувати не буде.

Отриманими від ОСОБА_4 шляхом обману 16000 доларів США, ОСОБА_3 розпорядився в подальшому на свій розсуд, витративши їх на власні потреби.

Всього, ОСОБА_3 заволодів шляхом обману, 110000 доларів США, що належали ОСОБА_5, які за офіційним курсом Національного банку України на час вчинення злочину складали 550078 грн.

Крім того, наприкінці листопада 2008 року, в денний час, знаходячись біля будинку 2-А, по проспекту Оболонському, в м. Києві у ОСОБА_3 виник злочинний умисел, направлений на повторне заволодіння чужим майном шляхом обману, а саме 35000 доларів США, що належали ОСОБА_6

Реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на повторне заволодіння чужим майном шляхом обману, та бажаючи збагатитись за рахунок чужого майна, наприкінці листопада 2008 року, в денний час, знаходячись біля будинку 2-А, по проспекту Оболонському, в м. Києві, ОСОБА_3 увів в оману ОСОБА_6 повідомивши останньому про можливість зайнятись начебто підприємницькою діяльністю по купівлі продажу аудіо та відео техніки, для здійснення якої необхідне надання ОСОБА_4 грошової суми в розмірі 35000 доларів США, що за офіційним курсом Національного банку України на час вчинення злочину складало 202300 грн., при цьому не маючи реальної можливості здійснювати такі дії та достовірно знаючи та розуміючи, що вказані дії по придбанню аудіо та відео техніки для подальшого продажу з метою отримання прибутку він здійснювати не буде.

Продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу, направленого на заволодіння чужим майном шляхом обману, ОСОБА_3 наприкінці листопада 2008 року, в денний час, знаходячись біля будинку 2-А, по проспекту Оболонському в м.Києві заволодів чужим майном шляхом обману, а саме 35000 доларів США, що за офіційним курсом Національного банку України на час вчинення злочину складало 202300 грн., що належали ОСОБА_6 повідомивши останньому, що 35000 доларів США, необхідні для подальшої купівлі-продажу аудіо та віденко техніки з метою отримання прибутку, при цьому не маючи реальної можливості здійснювати такі дії та достовірно знаючи, що вказані дії по купівлі-продажу аудіо та відео техніки, її реалізації та отримання прибутку він виконувати не буде.

Отриманими від ОСОБА_6 шляхом обману 35000 доларів США, що за офіційним курсом Національного банку України на час вчинення злочину складало 202300 грн., ОСОБА_3 розпорядився в подальшому на свій розсуд, витративши їх на власні потреби.

Допитаний при судовому слідстві підсудний ОСОБА_3 свою вину у вчиненні інкримінованих йому дій, кваліфікованих за ч.4 ст.190 КК України не визнав, посилаючись на те, що він не мав умислу на заволодіння чужим майном шляхом обману, а саме доларами США, що належали потерпілим. Він визнає, що дійсно отримав від ОСОБА_4 110 тис. доларів США. Грошей у ОСОБА_6 ніяких не брав, з ОСОБА_7 не знайомий. Він визнає, що взяв у ОСОБА_4 110 тис. доларів США і поверне їх в обов'язковому порядку, однак ці гроші він брав для власних потреб і ніколи ні ОСОБА_4 ні ОСОБА_6 не казав, що займався підприємницькою діяльністю по купівлі продажу аудіо та відео техніки. Цим видом діяльності він не займався. Про відсутність умислу на шахрайські дії з його боку на його думку вказує факт написання ним розписки про отримання грошей через 2 місяця після їх отримання, окрім цього він частину грошей вже повернув, що підтверджують відповідні розписки. Вказані кошти він брав для власних потреб, а саме для повернення боргу іншим особам, строк повернення яким спливав. ОСОБА_4 він казав, що гроші брав для повернення боргу, оскільки без відсотків надати йому гроші ОСОБА_4 не хотів тому він погодився на відсотки у вигляді 13 тис. доларів США для дяді ОСОБА_7 та 8 тис. доларів США, для нього самого. Кошти отримані від ОСОБА_4 він повернув людям перед якими у нього був борг. Гроші у ОСОБА_4 він брав у борг та вважає, що між ними існують цивільно правові стосунки і про те, що він повертає гроші на його думку свідчать розписки від 15.12.2009р., 30.01.2010 р., 23.02.2010р., 02.04.2010 р. про часткове повернення грошей ОСОБА_4 Ніяким бізнесом він ніколи не займався і пропозицій ОСОБА_4 та ОСОБА_8 щодо спільного бізнесу ніколи не робив і не міг робити, гроші йому потрібні були як він вище зазначав для повернення боргу перед іншими особами. Повертати отримані гроші він збирався від свого заробітку, оскільки особисто проводив культурно масові заходи, дискотеки був учасником декількох молодіжних заходів (проектів) де заробляв гроші і таким чином планував повернути гроші, крім того він планував займатись підприємницькою діяльність.

З ОСОБА_4 та ОСОБА_6 він товаришував і матеріальне становище їх батьків значення для дружби не мало. У ОСОБА_4 він просив загальну суму 110000 доларів США, однак ОСОБА_4 не маючи можливості надати цю суму зразу передавав їх 3 рази. Він брав у ОСОБА_4 гроші в борг спочатку без будь якої розписки і зобов'язувався їх повернути.

Незважаючи на невизнання своєї вини підсудним ОСОБА_3 його винуватість у вчиненні вищезазначеного злочину, передбаченого ч.4 ст.190 КК України повністю підтверджена та доведена зібраними по кримінальній справі доказами.

Так, згідно показань допитаного в якості потерпілого ОСОБА_4, у вересні 2008 року його товариш ОСОБА_9 познайомив його зі своїм знайомим ОСОБА_3 та представив його як свого хорошого знайомого.

З вересня місяця вони почали товаришувати. ОСОБА_3 на вигляд здавався багатим хлопцем, при спілкування казав, що займається бізнесом, а саме продажем аудіо та відео апаратури. Вони часто з ним та товаришем ОСОБА_6 зустрічалися у ресторані “Тато”, що на ст. метро “Берестейська”, який знаходиться біля університету “КНЕУ”. Приблизно в середині жовтня 2008 року, знаходячись у тому ж самому ресторані ОСОБА_10 запропонував йому та ОСОБА_6 зайнятись спільним бізнесом по купівлі-продажу аудіо та відео техніки. Сам процес закупівлі ОСОБА_3 брав на себе, від нього та ОСОБА_6 потрібно було надати ОСОБА_11 22000 доларів США з кожного для розкрутки зазначеного бізнесу. ОСОБА_10 пообіцяв їм, що грошові кошти з відсотком буде повернуто через місяць. ОСОБА_12 грошей у нього не було, тому він звернувся за позикою до свого дядька ОСОБА_7. Поговоривши з останнім дядько погодився. Приблизно в кінці жовтня 2008 року він передав ОСОБА_3 долари США. ОСОБА_6 також передавав ОСОБА_3 долари США, які той брав у своїх батьків. Жодного разу він та ОСОБА_6 не приймали участі у справах по торгівлі побутовою технікою, вони лише передавали гроші ОСОБА_3 для подальшої торгівлі.

На початку листопада 2008 року йому зателефонував ОСОБА_12 та сказав, що потрібно зустрітися біля будинку ОСОБА_6, по пр-ту Оболонському, 2-А, і він поверне отримані гроші. Наступного дня вони зустрілися у зазначеному місці і ОСОБА_10 повернув йому та ОСОБА_6 гроші, які він брав, але повернув у гривневому еквіваленті по курсу долара. ОСОБА_10 сказав, що їх процент за дану операцію складає 6800 доларів США кожному, але зазначені кошти він не надав. ОСОБА_13 повідомив, що можна продати ще декілька партій аудіо та відео апаратури, але на проведення цієї операції потрібно з кожного по 70 000 доларів США, а зазначені 6800 доларів США підуть в резерв на непередбачені витрати. Однак, у разі незгоди він протягом двох тижнів поверне їх процент. ОСОБА_14 він знову звернувся до свого дядька ОСОБА_7 за грошима. Останній подумавши надав 70000 доларів США. Наступного дня зазначені кошти він передав ОСОБА_3, це було кінці листопада 2008 року, біля будинку де проживає ОСОБА_6, що знаходиться за адресою:м. Київ, пр-т Оболонський, 2-А. В свою чергу ОСОБА_6 надав ОСОБА_3 кошти в сумі 35000 доларів США, однак останній був розлючений, що йому надали не всю суму. ОСОБА_14 сказав, щоб він надав за ОСОБА_6 40000 доларів США, щоб не зупиняти розпочату справу. ОСОБА_14 він знову звернувся до свого дядька і той надав йому 40000 доларів США, які він передав ОСОБА_14 на тому ж самому місці на Оболоні.

Зазначені кошти разом з відсотком –від 15 до 25% ОСОБА_3 пообіцяв повернути 12 лютого 2009 року. Після передачі коштів, ОСОБА_3 підписав договір позики, як гарантію повернення грошей. Дана розписка була складена на суму 1107000 гривень, що в еквіваленті становить 123000 доларів США. В договорі позики 13000 доларів США були зазначені як процент. Даний договір був завірений підписом ОСОБА_3. Коли прийшов час повертати кошти, ОСОБА_3 усіляко уникав зустрічей, говорив що у зв'язку з кризою є деякі затримки.

В середині березня 2009 року йому зателефонував ОСОБА_13 та попросив про зустріч в кафе по вул. Інституцькій, в м.Києві. При зустрічі ОСОБА_13 пояснив, що у нього немає ніякого бізнесу по торгівлі побутовою технікою, та що він їх увесь час обманював. ОСОБА_12 повідомив, що гроші найближчим часом повернути не зможе, мотивуючи це скрутним фінансовим положенням у родині.

Згідно показань допитаного в якості потерпілого ОСОБА_6 з ОСОБА_3 він познайомився на вечірці в клубі “Прайм”, що знаходиться по пр. Науки, 8. Згодом вын більше познайомився з ОСОБА_3 у кафе “Тато”, що знаходиться по вул. Софії Піровської, 6/11, біля університету “КНЕУ”. На вигляд ОСОБА_3 справляв враження досить забезпеченої людини, міг дозволити собі досить дорогі речі, гарно одягався, казав, що займається бізнесом, а саме має власну справу по продажу побутової техніки. Приблизно в середині жовтня 2008 року, знаходячись у тому ж самому ресторані ОСОБА_10 запропонував йому та ОСОБА_4 вкласти гроші в його справу в борг, зайнятись бізнесом, під відсоток від 15 до 25% в залежності від рентабельності та наскільки швидко він зможе реалізувати товар з врахуванням витрат на техніку, на що вони спочатку не погодились. Він запропонував зайняти йому кошти під його бізнес. Сам процес закупівлі ОСОБА_3 брав на себе, від них потрібно було надати ОСОБА_3 по 22000 доларів США з кожного, для розкрути зазначеного бізнесу. ОСОБА_10 пообіцяв їм, що грошові кошти з відсотком буде повернуто через місяць. ОСОБА_12 грошей у нього не було, тому він звернувся з проханням про позику до свого вітчима ОСОБА_15. Приблизно 15-16 жовтня 2008 року біля свого будинку, що знаходиться за адресою м. Київ, пр-т Оболонський, 2-А, він передав ОСОБА_3 22000 доларів США. ОСОБА_4 також передав ОСОБА_3 визначену суму доларів США, які він взяв у свого дядька. Жодного разу вони не приймали участі у справах, вони лише передавали гроші ОСОБА_3, для подальшої торгівлі останнім.

У листопаді 2008 року, вони зустрілися біля будинку 2-А, по пр-ту Оболонському, в м.Києві і ОСОБА_10 повернув їм гроші, які він брав, але повернув у гривневому еквіваленті по курсу долара і без відсотків. ОСОБА_10 казав, що їх процент за дану операцію складає 6800 доларів США кожному, але зазначені кошти він не надав. ОСОБА_13 повідомив, що можна продати ще декілька партій аудіо та відео апаратури, але на проведення цієї операції потрібно з кожного по 70000 доларів США, а зазначені - 6800 доларів США підуть в резерв на непередбачені витрати. Однак, у разі їх незгоди він протягом двох тижнів поверне їхній процент. ОСОБА_14 він знову звернувся до свого вітчима ОСОБА_15 за грошима. Поміркувавши деякий час останній надав йому 35000 доларів США. Зазначені кошти, які він взяв у вітчима, він передав ОСОБА_3 в другій половині листопада 2008 року, в денний час, близько 14 год. біля свого будинку, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1. Зазначені кошти разом з відсотком у розмірі від 15 до 25% ОСОБА_13 пообіцяв повернути 14 лютого 2009 року. Коли прийшов час повертати кошти, ОСОБА_3 усіляко уникав зустрічей, говорив що у зв'язку з кризою є деякі затримки.

В середині березня 2009 року, коли чекати повернення грошей від підсудного вони більш не могли, вони зустрілися біля будинку 2-А, по пр-ту Оболонському, в м.Києві. При зустрічі ОСОБА_3 пояснив, що у нього не має ніякого - бізнесу по торгівлі побутовою технікою, та що він увесь час їх обманював. ОСОБА_12 повідомив, що гроші найближчим часом повернути не зможе, мотивуючи це скрутним фінансовим положенням у родині.

Згідно показань допитаного в якості свідка ОСОБА_7, в жовтні 2008 року до нього на мобільний зателефонував його племінник ОСОБА_4 та запропонував зустрітися. При зустрічі

племінник почав розказувати, що разом з товаришами, також студентами хоче зайнятися бізнесом. Розуміючи його намагання він запитав у ОСОБА_4, а саме чим вони хочуть займатися. Останній повідомив, що у його знайомих є можливість займатись купівлею-продажем побутової техніки. Для того щоб закупити дану техніку йому потрібні гроші загальною сумою 20000 (двадцять тисяч) доларів США, а до батьків він звертатися не хоче. Він (ОСОБА_7В.) почав пояснювати, що зайняття бізнесом це велика відповідальність, можуть бути і обмани і підстави, можна навіть “прогоріти”не розрахувавши можливості. ОСОБА_4 казав, що розуміє відповідальність. Після цього він передав ОСОБА_4 20000 доларів США. Андрій пообіцяв повернути зазначені кошти приблизно через тиждень-два. У встановлений строк ОСОБА_4 повернув позичену суму. В середині листопаду 2008 року до нього знову звернувся ОСОБА_4, повідомивши, що у нього та його товаришів знову з'явилась можливість перспективно вкласти гроші. ОСОБА_4 пояснив, що є крупна партія побутової техніки на яку уже є замовники і вданому випадку йому потрібно 140000 (сто сорок тисяч) доларів США. Він почав роз'яснювати племіннику, що це дуже великі кошти, що в даному випадку потрібно бути обережним. За разом пояснив, що у нього таких грошей в готівковому вигляді немає і взагалі таку суму надати не зможе. ОСОБА_14 ОСОБА_4 попросив половину - 70000 доларів США. Через три дні після розмови він надав племіннику 70000 доларів США. ОСОБА_14 пообіцяв повернути зазначені кошти в кінці січня 2009 року. Приблизно через тиждень до нього прийшов знову ОСОБА_4 і попросив позичити йому ще грошей, сказав, що у них справи йдуть нормально. Він повідомив, ОСОБА_4, що може надати ще 24000 доларів США. Через три дні він надав ОСОБА_4 ще 24000 доларів США. Приблизно через тиждень, в середині грудня 2008 року, племінник знову прийшов та попросив позичити ще грошей при цьому запевняючи, що все в порядку. Через три дні він надав ОСОБА_4 ще 16000 доларів США. Андрій пообіцяв, що всі кошти - 110 тис. доларів США будуть повернуті до 20 лютого 2009 року.

Приблизно, на початку лютого він (ОСОБА_7В.) почав активно спілкуватися з ОСОБА_4 з приводу повернення коштів, так як строк погашення боргу наближувався до завершення. Під час розмови в словах ОСОБА_4 він почув якусь невпевненість. 12.02.2009 р. до нього зателефонував племінник та сказав, що їм потрібно зустрітись з ОСОБА_3. До цього дня ніяких імен від племінника він не чув та ні з ким із його знайомих не зустрічався. Вони зустрілися цього ж дня, в ресторані, біля ст. метро “Берестейська”. Коли він побачив, що собою представляє ОСОБА_3, то ні з ким бажання розмовляти у нього вже не було. ОСОБА_10 - був молодий хлопець, приблизно 18 років. Наступного дня він запросив племінника до себе та почав проводити з ним розмову. ОСОБА_4 пояснив, що усі кошти він передавав ОСОБА_3. Неодноразово ОСОБА_4 казав, що при розмові з ОСОБА_3 останній весь час обіцяв повернути гроші то в один день, то в інший. Коли приходив указаний день повернення грошей, то з'являлись якісь обставини, за якими дату знову переносили. ОСОБА_7 попросив ОСОБА_4, щоб той потребував від ОСОБА_3 розписки про позику грошей. Зазначені розписки ОСОБА_4 через декілька днів отримав та привіз. ОСОБА_10 шахрайським способом заволодів грошовими коштами і повертати їх не збився. ОСОБА_12 вважає, що шахрайську “схему”ОСОБА_3 хтось допомагав реалізувати.

Згідно показань допитаного в якості свідка ОСОБА_15, до нього звернувся його син ОСОБА_16 (ОСОБА_6) та повідомив, що його знайомий ОСОБА_3 запропонував йому короткочасну фінансову операцію, та для її реалізації необхідно вкласти гроші в сумі 35 тис. доларів США. На пропозицію сина він погодився. ОСОБА_12 зі слів сина, ОСОБА_3 йому пообіцяв, що гроші кошти будуть повертатись з процентами. Цього ж дня, він разом з ОСОБА_6, ОСОБА_4, ОСОБА_17, ОСОБА_18 та ОСОБА_19 прийшли до приміщення Кредитної спілки, що розташована за адресою: місто Київ, проспект Перемоги, 49/2, з метою зняття грошових коштів під заставу. Знаходячись в приміщені кредитної спілки “Співдружність”ними було оформлено кредитні договори та договори застави, під заставу йшла їхня квартира № 136, яка розташована по проспекту Героїв Сталінграда, 6-а, в м. Києві. З метою отримання вказаного кредиту необхідно було п'ять чоловік з даною метою були запрошені саме ті люди. Надалі ОСОБА_17 було оформлено Кредитний договір № 81110/с від 21.11.2008 року та договір застави № 81110/с від 21.11.2008 року; договір застави № 81111/с від 21.11.2008 року; Договір застави № 81112/с від 21.11.2008 року; договір застави № 81113/с від 21.11.2008 року; договір застави № 81114/с від 21.11.2008 року. ОСОБА_15 було оформлено Кредитний договір № 81111/с від 21.08.2008 року. ОСОБА_19 було оформлено Кредитний договір № 81112/ с від 21.11.2008 року. ОСОБА_6 було оформлено Кредитний договір № 81114/с від 21.11.2008 року. ОСОБА_18 оформлено кредитний договір № 81113/с від 21.11.2008 року. Оформивши кредитні договори, кредитною спілкою їм було видано 600 тисяч гривень. Після чого він з ОСОБА_6, ОСОБА_4 направились до пункту обміну валют, який розташований поблизу станції метро Шулявська. Знаходячись в пункті обміну валют вони обміняли частину грошей, які отримали в кредитній спілці, загальна сума обміну становила 35 тисяч доларів США. Після чого вони поїхали на масив Оболонь та знаходячись неподалік від їхнього будинку № 2-а, по проспекту Оболонському в м. Києві, ОСОБА_6 передав ОСОБА_3 грошові кошти в сумі 35 тисяч доларів США. Отримані від ОСОБА_6 21.11.2008 року гроші в сумі 35 тисяч доларів США, ОСОБА_3 не повертав.

В той час, як потрібно було повертати гроші ОСОБА_3 повідомляв, що гроші він віддасть завтра (умовно) о 12.00, після чого весь час постійно переносив зустрічі на наступний день і так продовжувалось близько п'яти місяців. Грошові кошти ОСОБА_3 так і не повернув.

Згідно оголошених в судовому засіданні показань допитаного при досудовому слідстві в якості свідка

ОСОБА_20, у 2007 р., він познайомився з ОСОБА_21 у автогаражному кооперативі на розборці автомобілів Ягуарів, який розташований по вул. Волинській, 88 в м. Києві. У 2007 р. ОСОБА_21 організовував “Ягуар клуби”та попросив ОСОБА_20 зробити футболки з емблемою “Ягуар клуба”для нових учасників. Так, у червні місяці 2008 року до будинку ОСОБА_20, який розташований по вулиці Смілянській, 10 приїздив ОСОБА_21 разом хлопцем, якого ОСОБА_20 представив як ОСОБА_3. При даній зустрічі у них була розмова, що ОСОБА_3 займається продажем побутової техніки, а саме мобільних телефонів і на закупівлю наступної партію йому не вистачає коштів саме 3500 доларів США. Вказану суму в ОСОБА_20 попрохав ОСОБА_3 та в додаток повідомив, що вказані кошти він ОСОБА_20 поверне з процентами, гроші поверне через два тижні. На дану пропозицію ОСОБА_3 ОСОБА_20 погодився так як вона його зацікавила, а саме те, що ОСОБА_20 буде мати проценти та передав ОСОБА_3 гроші в сумі 3500 доларів США, при цьому ОСОБА_3 власноручно написав ОСОБА_20 розписку в якій зобов’язувався повернути гроші з процентами. Через три тижні до його будинку знову приїздив ОСОБА_21 та ОСОБА_3. При зустрічі ОСОБА_3 повернув гроші з процентами саме 3900 доларів США та в якості компенсації, а саме те що він гроші повинен був повернути через два тижні, а приїхав через три тижні після телефонного дзвінка, надав 2 мобільні телефони. Мобільні телефони він надав за те що затримав повернення грошей на тиждень та у підтвердження цього, що він займається мобільними телефонами.

Наступного тижня до будинку ОСОБА_20 приїхав ОСОБА_3 уже сам перед цим він зателефонував та попросив з ним зустрітись. При розмові ОСОБА_3 попрохав в нього знову гроші. ОСОБА_10 в нього позичав гроші близько 10 разів, при цьому з його слів він весь час повідомляв, що гроші бере під проценти для купівлі-продажу мобільних телефонів Аррlе Ірhоnе. Були випадки, що ОСОБА_3 частково повертав гроші, але не усі суми. Та на кінець літа 2008 року борг ОСОБА_3 перед становив близько 250 тис. гривень. Після чого, він ОСОБА_3 неодноразово здійснював телефонні дзвінки та в мовляв, щоб він йому повернув усі гроші які, позичав, при цьому ОСОБА_3 весь час повідомляв, що гроші він віддасть і це тривало на протязі 2 місяців. Та через два тижні ОСОБА_3 особисто додому привіз йому гроші в сумі 250 тис. гривень. Після даної події ОСОБА_3 неодноразово звертався з проханням надати йому гроші. Коли ОСОБА_3 приїздив до ОСОБА_20 та позичав гроші, для торгівлі мобільними телефонами, запитував про продаж автомобіля в кредит, а саме Ягуара д.н.з. НОМЕР_1 за 27 тис. доларів США на що він (ОСОБА_20В.) повідомляв, що надати його автомобіль він зможе тільки в вересні місяці 2008 року після закінчення рекламної компанії де він був задіяний. На скільки, ОСОБА_20 пам'ятає ОСОБА_3 весь час їздив з водієм на автомобілі “Деу-ланос”сірого кольору. Так в кінці вересня 2008 року ОСОБА_3 приїздив на стояку автомобілів яка знаходиться на масиві Троєщина та забрав в ОСОБА_20 автомобіль при цьому він ОСОБА_20 надав 2 тис. доларів США за автомобіль при цьому вони домовились, що доки він повністю не розрахується за автомобіль до кінця грудня місця 2008 року та усі кошти будуть не будуть компенсовані за автомобіль ОСОБА_20 не переоформлює права власності та не випише доручення на керування та розпоряджання даним автомобілем на що ОСОБА_3 погодився в присутності ОСОБА_21 та цього ж дня ОСОБА_3 забрав у ОСОБА_20 автомобіль без документів. До кінці грудня місяця 2008 року ОСОБА_3 не розрахувався. В кінці січня 2009 року терпіння закінчилось та він назначив зустріч ОСОБА_21 та ОСОБА_3 на залізничному вокзалі, при зустрічі з ними ОСОБА_20 у ОСОБА_3 забрав ключі від свого автомобіля та сам автомобіль зазначивши, що поверне автомобіль після повної оплати його вартості.

Згідно показань свідка ОСОБА_22 з ОСОБА_3 він був знайомий близько двох років. За цей, час він показав себе досить забезпеченим хлопцем, так як їздив на дорогих машинах, носив брендові речі, харчувався в розкішних закладах та ні в чому собі не відмовляв. За час їхнього знайомства ОСОБА_3 неодноразово брав у нього гроші в займи та завжди повертав їх. ОСОБА_3 часто позичав у своїх знайомих грошові суми. Зі своїм другом ОСОБА_4 та ОСОБА_6 він знайомий близько року. В грудні 2008 року від свого друга ОСОБА_21, він дізнався, що ОСОБА_4, разом з ОСОБА_6 давали ОСОБА_3 чималу суму грошей.

Згідно показань допитаного в якості свідка ОСОБА_23, він працює слідчим Оболонського РУГУ МВС України в м.Києві. 17.08.2009 року, ним був оформлений протокол допиту свідка ОСОБА_22. При цьому, після допиту свідка, останній перечитав протокол свого допиту, підтвердив правильність фіксації його показань та власноручно вказав: “з моїх слів записано вірно. І мною прочитано”. Після цього свідок ОСОБА_22 власноручно підписав протокол. При цьому показання свідок ОСОБА_22 давав добровільно і жодних зауважень не мав.

Згідно показань допитаного в якості свідка ОСОБА_24, він працював слідчим Оболонського РУГУ МВС України в м.Києві та проводив досудове слідство по кримінальній справі по обвинуваченню ОСОБА_3 за ч.4 ст. 190 КК України. Під час слідчих дій, складання протоколів, ні ним як слідчим ні іншими особами, порушення прав ОСОБА_3 не допускалось, ні фізичного, ні психологічного впливу чи тиску на ОСОБА_3 не чинилось. Жодних скарг чи претензій з боку ОСОБА_3 також не надходило.

Винуватість підсудного ОСОБА_3А у вчиненні вищезазначених злочинів підтверджується також письмовими доказами, а саме:

- відомостями, які містяться на аркуші з текстом про позику від 27.01.2009 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 (т.1, а.с.116);

- відомостями, які містяться у копіях двох розписок написаними ОСОБА_3 для ОСОБА_4 (т.1, а.с 46-47);

- відомостями, які містяться в протоколі очної ставки між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 від 28.07.2010 року, згідно якого ОСОБА_4 зазначав обставини заволодіння ОСОБА_3 110000 доларів США шляхом обману, а також, що грошові кошти надавались ОСОБА_3 для ведення бізнесу, а саме для купівлі-продажу електроніки (Т.1, а.с 195-202).

Винуватість підсудного також підтверджується і іншими письмовими матеріалами, що містяться у справі.

Згідно ст.275 КПК України розгляд справи провадиться відносно підсудного в межах пред’явленого йому обвинувачення.

При цьому істотних порушень кримінально-процесуального закону під час досудового слідства, які б перешкоджали судовому вирішенню справи, впливали на правильність кваліфікації дій підсудного, достатність доказів, ставили під сумнів їх об’єктивність та доведеність вини підсудного по справі, під час судового слідства встановлено не було.

Показання підсудного данні при судовому слідстві про відсутність у нього умислу на заволодіння чужим майном шляхом обману, суд вважає неспроможними, а його доводи в цій частині розцінює як обраний спосіб захисту з метою ухилитися від відповідальності й уникнути передбаченого покарання, оскільки вони є суперечливими, такими що не відповідають встановленим по справі обставинам і спростовуються перерахованими та наведеними вище доказами.

Посилання підсудного стосовно неправдивості показань потерпілих на думку суду є надуманими та безпідставними, оскільки також носять суперечливий характер, не відповідають встановленим по справі обставинам і спростовуються перерахованими та наведеними вище доказами, у тому числі показаннями потерпілих, свідків.

Показання потерпілих ОСОБА_4, ОСОБА_6 та свідків ОСОБА_7, ОСОБА_15, які викривають підсудного та доводять вину останнього у вчиненні інкримінованих йому дій кваліфікованих за ч.4 ст.190 КК України, суд вважає достовірними та об’єктивними, докладними, оскільки вони носять послідовний, детальний, конкретний характер і відповідають встановленим та викладеним вище обставинам і такими, що підтверджуються сукупністю зібраних і досліджених належних доказів.

При встановлених обставинах, оцінюючи всі зібрані та досліджені докази в їх сукупності, суд вважає, що вина підсудного у вчиненні вказаного злочину в судовому засіданні доведена повністю і зібраних доказів достатньо для визнання його винним.

Таким чином, враховуючи викладене, суд вважає, що своїми умисними діями, які виразились у заволодінні чужим майном шляхом обману (шахрайство), вчиненому повторно, в особливо великих розмірах ОСОБА_3 вчинив злочин, передбачений ч. 4 ст. 190 КК України.

Призначаючи вид та міру покарання підсудному, у відповідності зі ст.ст. 65, 66, 103 КК України, суд враховує характер, ступінь суспільної небезпеки та тяжкість вчиненого злочину, який згідно ст.12 КК України віднесений до особливо тяжких злочинів, особу винного та дані, що його характеризують, його відношення до подій, що відбулися, їх наслідків, матеріальне становище, сімейні обставини, його вік, умови його життя та виховання, вплив дорослих та оточуючих, стан здоров’я, загального розвитку, рівень розумових здібностей, часткове відшкодування заподіяної матеріальної шкоди, вчинення злочину у неповнолітньому віці, що підсудний раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, а також обставини, які негативно впливали на виховання неповнолітнього, й інші особливості та приходить до висновку про доцільність призначення підсудному покарання згідно ст.98 КК України у виді позбавлення волі в межах санкції визначеної частини статті кримінального закону, в силу ч.2 ст.98 КК України без конфіскації належного йому майна, без застосування ст.75 КК України, звільнення від відбування покарання з випробуванням, оскільки на думку суду його виправлення та перевиховання неможливе без ізоляції від суспільства, і є доцільним в умовах поміщення до кримінально-виконавчої установи.

При цьому, суд вважає, що саме таке покарання є необхідним та достатнім для виправлення та перевиховання підсудного, попередження вчинення нових злочинів.

Достатніх підстав для застосування ст.69 КК України судом встановлено не було.

За встановлених обставин, враховуючи положення ст.ст. 22, 1166 ЦК України, цивільний позов потерпілого ОСОБА_4 уточнений під час судового слідства стосовно відшкодування заподіяної матеріальної шкоди на суму 775971 грн. на думку суду підлягає задоволенню, як такий, що знайшов своє належне підтвердження під час судового слідства та визнаний підсудним. Цивільний позов потерпілого ОСОБА_6 підлягає залишенню без задоволення, як не підтриманий в суді.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 323, 324, 328, 330, 433 КПК України, суд -

З А С У Д И В:

ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.4 ст.190 КК України та призначити йому покарання у виді 5 років позбавлення волі, в силу ч.2 ст.98 КК України без конфіскації належного йому майна, з відбуттям у кримінально-виконавчій установі.

Запобіжний захід ОСОБА_3 тримання під вартою в Київському слідчому ізоляторі Управління Державного департаменту України з питань виконання покарань міста Києва та Київської області, залишити попереднім до набрання вироком законної сили.

Строк покарання ОСОБА_3 рахувати з часу його затримання - 09.06.2010 року.

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_4 задовольнити. Стягнувши з ОСОБА_3 775971 гривню на користь ОСОБА_4.

Вирок може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва через Оболонський районний суд м.Києва протягом п’ятнадцяти діб з моменту його проголошення, а засудженим з моменту отримання його копії.

Суддя: