ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
ПОСТАНОВА
22.06.06 Справа№ 5/2635-28/377
15 год 30 хв
За позовом: Державного територіально-галузевого об"єднання "Львівська залізниця", м. Львів
до відповідача: Державної податкової інспекції у м. Львові, м. Львів
про визнання нечинними податкових повідомлень –рішень від 17.06.2005 року № 672320/0/10268/23-2 та № 682320/0/10269/23-2
Суддя Морозюк А.Я.
Секретар судового засідання
Онишко І.Р.
м. Львів, вул. Личаківська,128,
Зал судового засідання № 302.
Представники сторін
Від позивача: Завалишин Ю.О. –юрисконсульт, Саноцький Ю.Л.- начальник сектору податкової політики фінансово-економічної служби
Від відповідача: Козюк А.В. - старший державний податковий ревізор-інспектор, Ковальова О.С.- головний державний податковий ревізор-інспектор, Нецко Л.Р.- головний державний податковий ревізор-інспектор, Яремчук О.В.-старший державний податковий інспектор, Марець В.Г.-начальник юридичного відділу
Позов заявлено Львівською державною залізницею до ДПІ у м.Львові про визнання недійсними податкових повідомлень –рішень від 17.06.2005 року № 672320/0/10268/23-2 та № 682320/0/10269/23-2.
Заявою про зміну позовних вимог від 02.12.2005 року позивач змінив позовні вимоги, просить скасувати податкові повідомлення-рішення від 17.06.2005 року № 672320/0/10268/23-2 та № 682320/0/10269/23-2.
Заявою про уточнення позовних вимог від 09.12.2005 року позивач вдруге змінив позовні вимоги, просить визнати нечинними податкові повідомлення-рішення від 17.06.2005 року № 672320/0/10268/23-2 та № 682320/0/10269/23-2.
Ухвалою суду від 16.02.2006 року провадження у справі було зупинено, а також змінено найменування позивача у справі - Львівської державної залізниці, на Державне територіально-галузеве об"єднання "Львівська залізниця".
Ухвалою суду від 28.04.2006 року поновлено провадження у справі, справу призначено до судового розгляду.
В судовому засіданні представники позивача позов підтримали з підстав, наведених в по зовній заяві(з врахуванням змінених позовних вимог), доповненні до позовної заяви, запереченні на відзив, позивач просить позов задоволити з наступних підстав. За результатами документальної перевірки вимог податкового і валютного законодавства Львівської державної залізниці було складено Акт № 77/23-2/01059900 від 17.06.2005 року, на підставі якого були прийняті спірні податкові повідомлення - рішення: від 17.06.2005 року № 672320/0/10268/23-2, яким позивачу визначено податкове зобов’язання з ПДВ в сумі 222948 грн та застосовано штрафну(фінансову) санкцію у розмірі 111474 грн, разом –334 422 грн; від 17.06.2005 року № 682320/0/10269/23-2, яким позивачу зменшено завищену суму бюджетного відшкодування з ПДВ у розмірі 1240041 грн. З викладеними в акті порушеннями позивач не погоджується. Так, зменшення податкового кредиту за липень 2004 року на суму 778,39 грн (по Івано-Франківському управлінню будівельно-монтажних робіт та цивільних споруд) здійснене неправомірно, оскільки чинним законодавством відповідачу не надано право встановлювати умови недійсності документів(зокрема, податкової накладної). Безпідставно зменшено податковий кредит за жовтень та листопад 2004 року на суму 10741 грн по структурному підрозділу «Енергозбут», оскільки суми, що зазначені в неприйнятих податкових накладних є попередньою оплатою за електроенергію і повністю відображені в книзі обліку продажу товарів; по даній сумі було подано заперечення до ДПІ у Галицькому районі, відповіді не надано, тому відповідно до абз.3 п.п. 5.2.2 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань перед бюджетами та державними цільовими фондами»скарга вважається повністю задоволеною на користь платника податків. Немотивованим є висновок відповідача(по господарському відділу залізниці) про неправомірне віднесення до складу податкового кредиту в жовтні та грудні 2004 року сум ПДВ 8744 грн, оскільки з долучених до справи податкових накладних не можна встановити, які саме реквізити не заповнено продавцями. Не погоджується позивач із висновком відповідача по службі капітальних вкладень про заниження ПДВ за серпень 2004 року на 222 170 грн, жовтень 2004 року на 12028 грн та грудень 2004 року на суму 1208528 грн. Так, по питанню завищення податкового кредиту на суму 222 170 грн по роботах, виконаних за липень 2004 року ЗАТ «Планета -буд» по об’єктах у смт.Конче-Заспа, позивач зазначає, що відповідно до акту прийому-передачі від 29.03.2005 року роботи виконані на суму 2964873 в повному об’ємі; по даній сумі було подано заперечення від 07.06.2005 року на акт, однак ДПІ у м.Львові відповіді на заперечення не подала, тобто відповідно до абз.3 п.п. 5.2.2 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань перед бюджетами та державними цільовими фондами»скарга вважається повністю задоволеною на користь платника податків. Не погоджується позивач із висновком відповідача про безпідставне включення до податкового кредиту в грудні 2004 року 887927 грн по виконаним підприємством «Гарант-УТОГ»ремонтно-будівельним роботам по реконструкції пансіонату «Львівський залізничник»і 320601,02 грн по виконаним ЗАТ «Морбуд»будівельно-монтажним роботам по берегоукріплюючим спорудам вказаного пансіонату, оскільки вважає помилковим висновок перевіряючих про те, що оскільки об’єкти до введення їх в дію(прийняття в експлуатацію) не використовуються у господарській діяльності платника податку, то такі об’єкти до цього часу не вважаються основними фондами(п.п.8.2.1 п.8.2 ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»),а, отже, витрати на придбання і будівництво до введення таких об’єктів в експлуатацію амортизації не підлягають, тому відповідно до п.п.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»податки, що сплачені у зв’язку з таким придбанням, відшкодовуються за рахунок відповідних джерел і до складу податкового кредиту не включаються. На думку позивача, вказаний висновок відповідача не відповідає чинному законодавству, оскільки відповідно до другого абзацу п.п.7.4.1 п.7.4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», суми податку, сплачені(нараховані) платником податку у звітному періоді у зв’язку з придбанням(спорудженням) основних фондів, що підлягають амортизації, включаються до складу податкового кредиту такого звітного періоду, незалежно від строків введення в експлуатацію основних фондів. Не погоджується позивач із висновком відповідача про те, що роботи по монтажу аквакомплексу «Орган»на вокзалі станції Львів не відносяться до ведення виробництва, продажу продукції(робіт,послуг), тому вважає необґрунтованим висновок відповідача про безпідставне включення до складу податкового кредиту 12028 грн по виконаних роботах по монтажу аквакомплексу «Орган». Позивач вказує, що аквакомплекс «Орган»є невід’ємною частиною вокзального комплексу станції «Львів», а вокзальний комплекс здійснює діяльність з метою своєчасного і якісного обслуговування пасажирів, перевезення вантажу, тобто витрати по монтажу аквакомплексу є пов’язаними з господарською діяльність позивача, і включення суми 12028 грн до складу податкового кредиту здійснено позивачем правомірно.
В судовому засіданні представники відповідача проти позову заперечили з підстав, наведених у відзиві на позовну заяву, просить у задоволенні позовних вимог відмовити. Свої заперечення відповідач мотивує наступним. В порушення п.п.7.4.1, п.п 7.4.5 п.7.4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», до податкового кредиту за липень 2004 року включено суму ПДВ 778,39 грн без підтвердження належними чином оформлених податкових накладних. Підрозділ Енергозбут Львівської залізниці не зареєстрований платником ПДВ, даний податок сплачується консолідовано Львівською залізницею. Підприємством Енергозбут зменшено суму податкових зобов’язань по ПДВ в жовтні 2004 року на суму 8407,96 грн та в листопаді 2004 року на суму 2333,10 грн, в підтвердження чого підприємством Енергозбут представлені податкові накладні, в яких не вказано ні особи(платника податку) покупця, ні його індивідуального податкового номера, місцезнаходження,номер свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ. Таким чином, на порушення п.20 Наказу ДПА України від 30.05.1997 року № 165 «Про затвердження форми податкової накладної, книги обліку придбання та книги обліку продажу товарів(робіт,послуг), порядку їх заповнення»та п.п.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»підприємством зменшено суму податкового зобов’язання, що призвело до збільшення заявленого до відшкодування ПДВ в жовтні 2004 року на суму 8407,96 грн та в листопаді 2004 року на суму 2333,10 грн. По господарському відділу управління залізниці відповідач зазначає, що відповідно до п.п.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»відсутність хоча-б одного з реквізитів податкової накладної позбавляє права на включення до податкового кредиту витрат зі сплати ПДВ на підставі такої накладної. Підприємством в жовтні, грудні 2004 року віднесено до податкового кредиту 8744 грн згідно податкових накладних, виписаних з порушенням п.п.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону. Львівською залізницею в грудні 2004 року включено в податковий кредит суму ПДВ по роботах, виконаних підприємством «Гарант-УТОГ». Об’єкти незавершеного будівництва, балансова вартість яких складається із нарахованих витрат на придбання(створення) таких об’єктів, до введення їх в дію(прийняття в експлуатацію) не використовуються у господарській діяльності платника податку, тому такі об’єкти до цього часу не вважаються основними фондами(п.п.8.2.1 п.8.2 ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»), а, отже, витрати на придбання і будівництво до введення таких об’єктів в експлуатацію амортизації не підлягають. Згідно п.п.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», у разі, коли платник придбає товари(роботи,послуги), вартість яких не відноситься до складу валових витрат виробництва(обігу) і не підлягає амортизації, податки, що сплачені у зв’язку з таким придбанням, відшкодовуються за рахунок відповідних джерел і до складу податкового кредиту не включаються. Отже, в порушення п.п.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону Львівською залізницею безпідставно включено до складу податкового кредиту у грудні 2004 року 887 927 грн податку на додану вартість. З аналогічних підстав відповідач вважає неправомірним включення Львівською залізницею до складу податкового кредиту у грудні 2004 року 320 601,02 грн податку на додану вартість по роботах, виконаних ЗАТ «Морстрой». В жовтні 2004 року Львівською залізницею безпідставно включено до складу податкового кредиту ПДВ в сумі 12028 грн по податковій накладній, виписаній ЗАТ «Панна»на виготовлення, монтаж аквакомплексу «Орган». Відповідно до п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», до складу валових витрат включаються «суми будь-яких витрат, сплачених(нарахованих) протягом звітного періоду у зв’язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції(робіт,послуг) та охороною праці». Так як придбання та монтаж аквакомплексу «Орган»не відноситься до ведення виробництва, продажу продукції(робіт,послуг) та охорони праці, то згідно з вимогами п.п. 7.4.1, 7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»сума ПДВ 12028 грн не включається до податкового кредиту.
В судовому засіданні було досліджено письмові докази, які наявні в матеріалах справи (податкові повідомлення-рішення, акти перевірки, податкові накладні, договори, акти прийому-передачі, матеріали зустрічних перевірок, та інші наявні в матеріалах справи письмові докази).
Відповідно до п.6 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України від 06.07.2005 року № 2747-IV, справу розглянуто в порядку, встановленому цим Кодексом.
На вимогу відповідача судом здійснено фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши та оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступне.
За результатами документальної перевірки вимог податкового і валютного законодавства Львівської державної залізниці за період з 01.07.2004 року по 31.12.2004 року ДПІ у м.Львові було складено Акт № 77/23-2/01059900 від 17.06.2005 року. В Акті відповідач робить висновок про порушення п.п.7.2.1 п.7.2, п.п.7.4.1, п.п.7.4.4, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.97 року № 168/97-ВР із змінами і доповненнями, в результаті чого Львівською державною залізницею занижено податок на додану вартість на суму 1462989 грн, в т.ч по періодах: липень 2004 року - 778 грн, серпень 2004 року-222170 грн, жовтень 2004 року-26186 грн, листопад 2004 року-2333 грн, грудень 2004 року- 1211522 грн.
На підставі Акту ДПІ у м.Львові було прийнято податкове повідомлення-рішення від 17.06.2005 року № 672320/0/10268/23-2, яким Львівській державній залізниці визначено суму податкового зобов’язання з ПДВ в розмірі сумі 222948 грн – основного платежу та 111474 грн –штрафних(фінансових) санкцій, всього в розмірі 334 422 грн, а також податкове повідомлення-рішення від 17.06.2005 року № 682320/0/10269/23-2, яким Львівській державній залізниці зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ на загальну суму 1240041 грн, в тому числі за жовтень 2004 року -26186 грн, за листопад 2004 року- 2333 грн, та за грудень 2004 року-1211522 грн.
Як вбачається із матеріалів справи, до податкового повідомлення-рішення від 17.06.2005 року № 672320/0/10268/23-2, яким Львівській державній залізниці визначено суму податкового зобов’язання з ПДВ в розмірі 222948 грн –основного платежу та 111474 грн –штрафних(фінансових) санкцій, увійшла сума ПДВ 778 грн за липень 2004 року (по Івано-Франківському управлінню будівельно-монтажних робіт та цивільних споруд) та сума ПДВ 222 170 грн за серпень 2004 року(по службі капітальних вкладень, в частині взаємовідносин з ЗАТ «Планета - буд»по об’єкту у смт.Конче-Заспа). Решта сум ПДВ (за жовтень, листопад,грудень 2004 року) увійшли до податкового повідомлення-рішення від 17.06.2005 року № 682320/0/10269/23-2, яким Львівській державній залізниці зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ на загальну суму 1240041 грн.
Як вбачається із матеріалів справи, в перевірений період Івано-Франківське управлінню будівельно-монтажних робіт та цивільних споруд № 4 входило до складу Львівської державної залізниці і діяло на правах відособленого структурного підрозділу. Воно не було зареєстроване в ДПІ у м.Івано-Франківську як платник ПДВ, платником ПДВ була Львівська державна залізниця, яка зареєстрована в ДПІ у м.Львова з присвоєнням свідоцтва та індивідуального податкового номера, податковий облік ведеться в книгах обліку продажу та придбання від 20.11.2000 року, які зареєстровані в ДПІ у м.Львові. Податковий кредит в липні 2004 року в сумі 778,39 грн було сформовано на підставі податкових накладних № 56 від 26.07.04 року та № 58 від 29.07.2004 року, виписаних ДОВБ «Синьогора», при цьому покупцем в них зазначено УБМР і ЦС № 4 Льв.зал. З огляду на вищенаведене, суд погоджується із висновком податкового органу про те, що в порушення п.п.7.4.1, п.п 7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.97 року № 168/97-ВР, із змінами і доповненнями (тут і далі мається на увазі редакція, чинна на час виникнення спірних правовідносин, далі по тексту - Закон про ПДВ) підприємством до податкового кредиту включено суму ПДВ в розмірі 778,39 грн без підтвердження належним чином оформлених податкових накладних.
Як вбачається із матеріалів справи (по службі капітальних вкладень), позивачем в серпні 2004 року було віднесено до податкового кредиту 222 170 грн згідно податкових накладних № 00448 від 13.07.2004 року(ПДВ 221437,17 грн) та № 00449 від 13.07.2004 року(ПДВ 733 грн), виписаних ЗАТ «Планета-буд»за виконані будівельно-монтажні роботи будинку № 29 в смт.Конча-Заспі. Не представлено жодних документів, які б свідчили про знаходження будинку № 29 в смт.Конча-Заспі на балансі Львівської державної залізниці, пов’язаності зазначених робіт з господарською діяльністю Львівської державної залізниці. Відповідно до п.п.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону про ПДВ, у разі коли платник придбає товари(роботи,послуги), вартість яких не відноситься до складу валових витрат виробництва(обігу) і не підлягає амортизації, податки, сплачені у зв’язку із таким придбанням, відшкодовуються за рахунок відповідних джерел і до складу податкового кредиту не включаються. Відповідно до пункту 5.1 ст.5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР, із змінами та доповненнями (тут і далі мається на увазі редакція, чинна на час виникнення спірних правовідносин, далі по тексту - Закон «Про оподаткування прибутку»), валові витрати виробництва та обігу –це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. Відповідно до п. 1.32 ст.1 зазначеного Закону, господарська діяльність —будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Відповідно до п.п.5.2.1 п.5.2 ст. 5 зазначеного Закону, до складу валових витрат включаються, зокрема, суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих)протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг). З огляду на вищенаведене, суд погоджується із висновком податкового органу про те, що в порушення п.п.7.4.1, п.п.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону про ПДВ позивачем завищено податковий кредит по ПДВ на суму 222 170 грн за серпень 2004 року.
Позивач вказує на те, що по питанню завищення податкового кредиту за серпень 2004 року на суму 222 170 грн по роботах ЗАТ «Планета-буд»в смт.Конча-Заспі служба капітальних вкладень подала заперечення від 07.06.2005 року № 287 на акт, однак ДПІ у м.Львові відповіді на заперечення не подала, тому на думку позивача відповідно до абз.3 п.п. 5.2.2 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань перед бюджетами та державними цільовими фондами»№ 2181-ІІІ від 21.12.2000 року скарга вважається повністю задоволеною на користь платника податків. З наведеним твердженням позивача суд погодитися не може, оскільки заперечення на акт не може вважатися скаргою на рішення податкового органу в розумінні п.п.5.2.2 п.5.2 ст.5 Закону № 2181-ІІІ, а тому до нього не можуть бути застосовані положення абз.3 п.п.5.2.2 п.5.2 ст.5 Закону № 2181-ІІІ.
Враховуючи наведене вище, відповідачем правомірно визначено суму податкового зобов’язання з ПДВ в розмірі 222948 грн –основного платежу в податковому повідомленні-рішенні від 17.06.2005 року № 672320/0/10268/23-2. Штрафні(фінансові) санкції в розмірі 111474 грн застосовано у відповідності до п.п.17.1.3 п.17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»№ 2181-ІІІ від 21.12.2000 року(із змінами і доповненнями). Тому позовна вимога про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення від 17.06.2005 року № 672320/0/10268/23-2 є необґрунтованою і задоволенню не підлягає.
Як вбачається із матеріалів справи, в перевірений період підрозділ Енергозбут входив до складу Львівської державної залізниці, не був зареєстрований платником ПДВ, даний податок сплачується консолідовано Львівською залізницею. За жовтень та листопад 2004 року було зменшено суму податкових зобов’язань з ПДВ в розмірі 10741 грн(в т.ч в жовтні 2004 - 8407,96 грн, листопаді 2004 - 2333,10 грн), на підставі податкових накладних № 219/199а від 29.10.2004 року та № 242/199а від 30.11.2004 року. У згаданих податкових накладних не вказано ні особи(платника податку) покупця, ні його індивідуального податкового номера, місцезнаходження, номер свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ. З огляду на вищенаведене, суд погоджується із висновком податкового органу про те, що в порушення п.п.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону про ПДВ позивачем зменшено суму податкового зобов’язання, що призвело до збільшення заявленого до відшкодування ПДВ в жовтні 2004 року на суму 8407,96 грн та в листопаді 2004 року на суму 2333,10 грн.
Позивач вказує на те, що по даному питанню керівництво підрозділу Енергозбут подало заперечення від 05.04.2005 року № ЕЕ-6/398, однак ДПІ відповіді на заперечення не надала, тому на думку позивача відповідно до абз.3 п.п. 5.2.2 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань перед бюджетами та державними цільовими фондами»№ 2181-ІІІ від 21.12.2000 року скарга вважається повністю задоволеною на користь платника податків. З наведеним твердженням позивача суд погодитися не може, оскільки заперечення на акт не може вважатися скаргою на рішення податкового органу в розумінні п.п.5.2.2 п.5.2 ст.5 Закону № 2181-ІІІ, а тому до нього не можуть бути застосовані положення абз.3 п.п.5.2.2 п.5.2 ст.5 Закону № 2181-ІІІ.
Як вбачається із матеріалів справи (по господарському відділу управління залізниці), позивачем віднесено до податкового кредиту в жовні 2004 року 5750 грн та в грудні 2004 року 2994 грн, всього 8744 грн, на підставі податкових накладних № 1046 від 20.09.2004 року та № 1229000017 від 29.12.2004 року. Податковий орган в акті зазначає, що дані податкові накладні заповнені з порушенням п.п.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону про ПДВ. Однак, із змісту наявних у матеріалах справи вищезазначених податкових накладних вбачається наявність всіх необхідних реквізитів, передбачених п.п.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону про ПДВ. Судом встановлено відсутність будь-яких доказів чи обставин, з якими законодавець пов’язує недійсність податкових накладних, податковим органом не доведено правомірність свого рішення в цій частині в порядку ч.2 ст.71 КАС України. Тому суд погоджується із твердженням позивача про безпідставність висновку податкового органу про завищення податкового кредиту за жовтень, грудень 2004 року на 8774 грн.
Як вбачається із матеріалів справи(по службі капітальних вкладень), позивачем в грудні 2004 року включено в податковий кредит суму ПДВ 887927 грн згідно податкових накладних від підприємства «Гарант-УТОГ»по виконаних ремонтно-будівельним роботам по реконструкції пансіонату «Львівський залізничник». Також позивачем в грудні 2004 року було включено в податковий кредит суму ПДВ 320601,02 грн згідно податкових накладних від ЗАТ «Морбуд»по виконаних будівельно-монтажних роботах по берегоукріплюючим спорудам вказаного пансіонату. Суд вважає неправомірним висновок податкового органу про безпідставність включення зазначених сум до податкового кредиту до введення в експлуатацію основних фондів, і погоджується з доводами позивача про те, що відповідно до абзацу другого п.п.7.4.1 п.7.4. ст.7 Закону про ПДВ суми податку на додану вартість, сплачені(нараховані) платником податку у звітному періоді у зв’язку з придбанням(спорудженням) основних фондів, що підлягають амортизації, включаються до складу податкового кредиту такого звітного періоду, незалежно від строків введення в експлуатацію основних фондів. Тому включення зазначених вище сум ПДВ до податкового кредиту в грудні 2004 року здійснене позивачем в порядку, передбаченому чинним законодавством.
Як вбачається із матеріалів справи(по службі капітальних вкладень), позивачем в жовтні 2004 року включено до складу податкового кредиту ПДВ в сумі 12028 грн по податковій накладній, виписаній ЗАТ «Панна»на виготовлення, монтаж аквакомплексу «Орган». Суд не погоджується із висновком відповідача про те, що роботи по монтажу аквакомплексу «Орган»на вокзалі станції Львів не відносяться до ведення виробництва, продажу продукції(робіт,послуг). Аквакомплекс «Орган»є невід’ємною частиною вокзального комплексу станції «Львів», а вокзальний комплекс здійснює діяльність з метою своєчасного і якісного обслуговування пасажирів, перевезення вантажу, тобто витрати по монтажу аквакомплексу є пов’язаними з господарською діяльність позивача, і включення суми 12028 грн до складу податкового кредиту здійснено позивачем правомірно, у відповідності до п.п. 7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону про ПДВ та з врахуванням п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону «Про оподаткування прибутку».
Суд також відзначає, що відповідно до представлених з боку ДПІ у м.Львові на вимогу суду матеріалів зустрічних перевірок контрагентів позивача, не виявлено фактів порушення контрагентами порядку формування своїх податкових зобов’язань з ПДВ по операціях з позивачем та сплати ПДВ до бюджету.
Враховуючи наведене вище, суд дійшов до висновку, що відповідачем безпідставно зменшено позивачу суму бюджетного відшкодування з ПДВ в розмірі 1 229 300 грн в податковому повідомленні-рішенні від 17.06.2005 року № 682320/0/10269/23-2, і в цій частині зазначене податкове повідомлення-рішення підлягає визнанню нечинним. В частині зменшення решти суми бюджетного відшкодування з ПДВ в розмірі 10 741 грн, то зазначену суму податковим органом зменшено в податковому повідомленні-рішенні від 17.06.2005 року № 682320/0/10269/23-2 підставно.
З огляду на все вищенаведене, суд дійшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог. Суд визнає нечинним податкове повідомлення-рішення ДПІ у м.Львові від 17.06.2005 року № 682320/0/10269/23-2 в частині зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в сумі 1 229 300 грн. В задоволенні іншої частини позовних вимог суд відмовляє.
На підставі вищенаведеного, керуючись п. 6 Прикінцевих та перехідних положень та ст.ст. 69-71,86,158,160,162,163,167 Кодексу адміністративного судочинства України від 06.07.2005 року № 2747-IV (із змінами та доповненнями), господарський суд –
ПОСТАНОВИВ:
1. Позов задоволити частково.
2. Визнати нечинним податкове повідомлення-рішення ДПІ у м.Львові від 17.06.2005 року № 682320/0/10269/23-2 в частині зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в сумі 1 229 300 грн.
3. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Постанова набирає законної сили в строк та в порядку, передбаченому ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова може бути оскаржена в строк та в порядку, передбаченому ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Морозюк А.Я.