СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
Ухвала
Іменем України
| Справа № |
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді ,
суддів ,
,
секретар судового засідання
за участю представників сторін:
позивача:Воробйов Олександр Борисович, довіреність № б\н від 10.11.06;
відповідача: Медведева Ірина Григорівна, довіреність № 12/10-011/2006 від 05.04.06;
Шинкаренко Олег Павлович, довіреність № 10/10-011/2006 від 05.04.06,
розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Гагарінському районі міста Севастополя на постанову господарського суду міста Севастополя (суддя Лазарев С.Г.) від 08.12.2006 у справі № 20-6/170
за позовом Державного підприємства "Сервіс" (вул. Рибаків, 5,Севастополь,99014)
до Державної податкової інспекції у Гагарінському районі міста Севастополя (вул. Пролетарська, 24, Севастополь, 99014)
про визнання податкового повідомлення-рішення недійсним
ВСТАНОВИВ:
За результатами планової документальної перевірки дотримання вимог податкового та валютного законодавства державним підприємством „Сервіс” за період з 01.10.2004 р. по 30.06.2006 р. (акт перевірки від 27.10.2006), Державною податковою інспекцією Гагарінського району м. Севастополя прийнято податкове повідомлення-рішення № 0002532310/0 від 09.11.2006 про визначення суми податкового зобов’язання по податку на додану вартість у сумі 1 237 523, 00 грн.., з яких: 708 966,00 грн. –основний платіж, 528 557,00 грн. –штрафна санкція.
Відповідно результатів перевірки, на думку податкового органу у перевіряємому періоді позивачем порушені вимоги п.п. 3.1.1. ст. 3; п.4.1. ст. 4; п.6.1.; п.п. „а” п. 6.5. ст. 6; п.п. 7.3.1., п.п. 7.7.1. ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість”, оскільки підприємством безпідставно застосована нульова ставка ПДВ за господарськими операціями надання послуг фрахтування морських суден нерезиденту України на протязі квітня-травня 2005 року, що призвело до заниження сплати до бюджету сум ПДВ за квітень у розмірі 141590,00 грн, за травень у розмірі 219228,00 грн.
На протязі із 01.04.205 р. до 31.05.2005 р. підприємство безпідставно відображало у рядку 3 декларації по ПДВ (операції що не є об’єктом оподаткування) господарськи операції із нерезидентами за фрахтуванням морських суден (БАТМ „Іван Голубець”, „Олексій Слободчиков”), що призвело до несплати ПДВ до бюджету у розмірі 348149,00 грн.
Постановою господарського суду м. Севастополя від 08.12.2006 р. у справі № 20-6/170 (суддя Лазарев С.Г.) позов задоволено, вищеназване рішення податкового органу визнане недійсним.
При прийнятті постанови суд першої інстанції виходив із того, що надання послуг з агентування і фрахтування морського торговельного флоту судовими агентами не є об’єктом оподаткування ПДВ відповідно до п.п. 3.1.1. ст.. 3 Закону України „Про податок на додану вартість”.
Державна податкова інспекція Гагарінського району м. Севастополя оскаржує постанову суду першої інстанції у зв’язку з невідповідністю висновків суду обставинам справи та неправильним застосуванням судом норм матеріального права.
Так, податковий орган вважає, що договори бербоут-чартера судов БАТМ „Іван Голубець” та „Олексій Слободчиков”, укладені між ДП „Сервіс” та фірмою Rainproof Holding Ltd”, не є договорами оренди, у зв’язку з чим на них не розповсюджується дія п.п. „д” п. 6.5 ст. 6 Закону України „Про податок на додану вартість” стосовно права застосування нульової ставки оподаткування.
Доводи відповідача також мотивовані іншими обставинами викладеними у апеляційній скарзі, які не мають значення для розгляду справи.
Судова колегія розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, апеляційну скаргу визнає такою, що не підлягає задоволенню, виходячи із наступного.
Статтею 912 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором чартеру (фрахтування) одна сторона (фрахтівник) зобов’язується надати другій стороні (фрахтувальникові) за плату всю або частину місткості в одному або кількох транспортних засобах на один або кілька рейсів для перевезення вантажу, пасажирів, або з іншою метою, якщо це не суперечить закону.
Відповідно до ст. 203 Кодексу торгівельного мореплавства України № 176/95-ВР від 23.05.1995 р., за договором фрахту судна судновласник зобов’язується на певний час за обумовлену плату (фрахт) надати судно фрахтувальнику для перевезення пасажирів, вантажу або з іншою метою.
Згідно зі ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов’язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Стаття 798 встановлює, що предметом договору найму, крім іншого, можуть бути морські суда.
П.п. 3.1.1. п. 3.1 Закону України „Про податок на додану вартість” встановлено, що об’єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце надання яких знаходиться на митній території України.
Відповідно до п.п. «д»п. 6.5. ст. 6 Закону України „Про податок на додану вартість” місцем поставки послуг при наданні в оренду рухомого майна вважається місце реєстрації покупця або його постійного представника.
Як вбачається з материалів справи, 05.05.2004 р. між позивачем та фірмою of Holding Ltd” (нерезидент) укладений стандартний бербоутний чартер на фрахт морських судів БАТМ „Іван Голубець” та „Олексій Слободчиков”. При цьому встановлена зона плавання (у межах економічної зони Нової Зеландії та світового океану), розмір орендної плати, порядок та строки передачі судна в оренду, місце знаходження фрахтователя (Лимассол, Кипр).
З огляду на вищевикладене, апеляційна інстанція доходить висновку, що посилання відповідача на відсутність договорних відносин по оренді майна на підставі того, що фрахт не є оплатою за оренду, оскільки це оплата за перевезення вантажу –безпідставні.
Таким чином, апеляційна інстанція дійшла висновку, що постанова суду першої інстанції обґрунтована та не підлягає скасуванню.
При цьому судова колегія вважає за необхідне зазначити, що у п. 2 резолютивної частини постанови від 08.12.2006 р., судом першої інстанції допущена описка, а саме: помилково зазначено ДПІ у Ленінському районі міста Севастополя замість ДПІ у Гагарінському районі міста Севастополя. Проте дана описка не призвела до неправильного вирішення спору по суті та може бути виправлена судом відповідно до ст. 170 Кодексу адміністративного судочинства України.
Керуючись статтею 195, пунктом 1 частини 1 статті 199, статтею 200, пунктом 1 частини 1 статті 205, статтями 206, 254 Кодексу адміністративного
судочинства України, суд
УХВАЛИВ:
1. Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Гагарінському районі міста Севастополя залишити без задоволення.
2. Постанову господарського суду міста Севастополя від 08.12.2006 у справі № 20-6/170 залишити без змін.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту оголошення та можу бути оскаржена протягом одного місяця безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя
Судді