Справа №2а-1321\10-28

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 вересня 2010 року місто Краматорськ

Краматорський міський суд Донецької області у складі:

головуючого судді Гаврилової М.В.,

при секретарі Доценко В.М.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні адміністративний позов ОСОБА_1 до міської міжвідомчої комісії з розгляду питань, пов’язаних з відключенням споживачів від мереж центрального опалення і гарячого водопостачання Краматорського виконкому про визнання дій неправомірними та зобов’язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом до міської міжвідомчої комісії з розгляду питань, пов’язаних з відключенням споживачів від мереж центрального опалення і гарячого водопостачання виконавчого комітету Краматорської міської ради. Свої вимоги обґрунтувала тим, що вона є власницею квартири АДРЕСА_1.

1 вересня 2010 року вона звернулася до міжвідомчої комісії з питань розгляду відключення від мереж центрального опалення та гарячого водопостачання з заявою про надання дозволу на відключення від мережі центрального опалення та гарячого водопостачання у її квартирі у зв’язку з незадоволеністю її якістю послуг наданих виконавцем.

2 вересня 2010 року листом за № 04/2-1849 відповідач відмовив їй у наданні дозволу на відключення від мереж центрального опалення та гарячого водопостачання належного їй приміщення з посиланням на те, що у відповідності до Наказу Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 06.11.2007 року №169 «Про затвердження змін до наказу Мін буду України від 22.11.2005 року № 4» улаштування індивідуальної (автономної) системи опалення дозволяється лише на весь будинок або на групу будинків.

Вважає, що дії відповідача по вказаній відмові є неправомірними, такими, що не відповідають вимогам діючого законодавства та порушують її законні права та інтереси у сфері публічно-правових відносин.

Представник позивача ОСОБА_2 в судове засідання не з’явилась, надала суду заяву про слухання справи в її відсутність, позовні вимоги підтримує.

Представник відповідача ОСОБА_3 у судове засідання не з’явився, надав суду заяву про визнання позову та про слухання справи в його відсутність.

У судовому засіданні встановлено, що 1 вересня 2010 року позивачка звернулася до міжвідомчої комісії з питань розгляду відключення від мереж центрального опалення та гарячого водопостачання з заявою про надання дозволу на відключення від мережі центрального опалення та гарячого водопостачання у її квартирі, розташованій за адресою: м. Краматорськ, вул. Гв. Кантемирівців, 17-193.

2 вересня 2010 року листом за № 04/2-1849 відповідач відмовив їй у наданні дозволу на відключення від мереж центрального опалення та гарячого водопостачання належного їй приміщення з посиланням на те, що у відповідності до Наказу Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 06.11.2007 року №169 «Про затвердження змін до наказу Мін буду України від 22.11.2005 року № 4» улаштування індивідуальної (автономної) системи опалення дозволяється лише на весь будинок або на групу будинків.

Вивчивши матеріали справи, суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідач у листі відмову мотивував тим, що відключення від мереж центрального опалення та гарячого водопостачання проводиться тільки для житлових будинків в цілому.

Суд не погоджується з позицією відповідача, яку він надав у листі з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Позивачка є власницею квартири, яка розташована за адресою: м. Краматорськ, вул. Гв. Кантемирівців, 17-193, про що свідчить свідоцтво про право власності на житло.

Відповідно до ч. 1. 2, 6 ст. 319 Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Він має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Держава не втручається у здійснення власником права власності. Це означає, що власник може чинити стосовно своєї речі усе, що не заборонено законом або не суперечить соціальній природі власності. Воля власника щодо реалізації влади над річчю, тому числі і над нерухомою, виражається у володінні, користуванні і розпорядженні нею.

Своє право на річ власник здійснює завжди своєю владою та у своєму (власному) інтересі. Незважаючи на передбачене цивільним законодавством право власника вільно користуватися та розпоряджатися належним йому майном, відповідач обмежує таке право шляхом заборони власнику відокремленого приміщення вибирати спосіб опалення нежитлового приміщення, пов’язуючи такий вибір із волею власників інших окремих житлових приміщень багатоквартирного будинку. В такому випадку воля власника розпоряджатися приміщенням на свій розсуд обмежується бажанням або небажанням інших власників в такий же самий спосіб обігрівати приміщення.

Власник майна, права якого суттєво порушені, відповідно до ст. 391 Цивільного кодексу України має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном. Таке. Право особи реалізується шляхом звернення до суду з позовом про захист свого порушеного права та усунення будь-яких перешкод у вільному та на власний розсуд користуванні та розпорядженні майном.

Відносини щодо отримання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води регулюються між власниками окремих житлових та нежитлових приміщень та постачальниками таких послуг на підставі договорів про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, укладеними між конкретними споживачами та комунальними підприємствами, які надають такі послуги.

Згідно вище зазначених договорів виконавці, тобто комунальні підприємства, зобов’язуються надавати споживачам вчасно та відповідної якості послуги з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, а споживачі зобов’язуються своєчасно оплачувати надані послуги за встановленими тарифами у строки і на умовах, передбачених договором. У разі порушення умов договору однією із сторін договір може бути розірваний. Підставами для розірвання договору з ініціативи споживача може згідно п. 2 Типового договору «Правил надання послуг з централізованого опалення постачання холодної та гарячої води і водовідведення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630, зникнення потреби в отриманні послуги, або відмова споживача від, користування послугами, або невиконання умов договору виконавцем.

Позивачку не задовольняє якість послуг наданих виконавцем й вона виявила намір розірвати договір про отримання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, відокремитися від мережі централізованого опалення.

Враховуючи вимоги ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суб’єктів владних повноважень повинні бути прийняті на підставі та у відповідності із Конституцією та законами України, обґрунтовано, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи.

Однак в даному випадку відповідач прийняв рішення без врахування інтересів власника житлового приміщення та з порушенням його прав щодо вільного користування та розпорядження майном.

Відповідно до ч.1 ст.6 Кодексу адміністративного судочинства України кожному гарантується право на захист його прав, свобод та інтересів незалежним і неупередженим судом. Право особи на звернення до суду, у тому числі адміністративного, на захист її прав, свобод та інтересів незалежним і неупередженим судом є одним із найважливіших прав, гарантованих Конституцією України. Законодавством про судоустрій, Кодексом адміністративного судочинства України гарантується усім суб’єктам правовідносин захист їх прав, свобод і законних інтересів. Кожен має право звернення до суду і будь-які угоди про відмову від звернення є недійсним.

Згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України у справах, щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1)На підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та

законами України;

2)з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3)обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для

прийняття рішення (вчинення дії);

4)безсторонньо (неупереджено);

5)добросовісно;

6)розсудливо;

7)з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтується її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити адміністративний позов повністю, або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання не чинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення.

Керуючись вищевикладеним та на підставі ст. 41 Конституції України, ст. 316, 317, 319, 321 Цивільного кодексу України, ст. 59 ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні» ст.ст. 6, 17, 104, 107, 162 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов ОСОБА_1 до міської міжвідомчої комісії з розгляду питань, пов’язаних з відключенням споживачів від мереж центрального опалення і гарячого водопостачання виконавчого комітету Краматорської міської ради про визнання дій неправомірними та зобов’язання вчинити певні дії, - задовольнити.

2. Визнати дії міської міжвідомчої комісії з розгляду питань, пов’язаних з відключенням споживачів від мереж центрального опалення і гарячого водопостачання виконавчого комітету Краматорської міської ради неправомірними у частині відмови ОСОБА_1 у наданні дозволу на відключення від мережі центрального опалення та гарячого водопостачання у її квартирі АДРЕСА_2.

3. Зобов'язати міську міжвідомчу комісію виконавчого комітету Краматорської міської ради з розгляду питань пов’язаних з відключенням споживачів від мереж центрального опалення і гарячого водопостачання видати ОСОБА_1 дозвіл на відключення належної їй квартири, розташованій за адресою: м. Краматорськ, вул. Гв. Кантемирівців, 17-193 від мережі централізованого опалення та влаштування у вказаному приміщенні індивідуального (автономного) опалення, відповідно до діючого законодавства України.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений статтею 186 КАС України, рішення суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо вона не скасована, набирає законної сили після розгляду справи Донецьким Апеляційним адміністративним судом. Заяву про апеляційне оскарження постанови Краматорського міського суду може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються Донецькому Апеляційному адміністративному суду через Краматорський міський суд Донецької області. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя