|
ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД _________________________________________________________________________________________ |
|
П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ |
|
"27" лютого 2007 р. |
Справа № 6-15/242-05-6854 |
Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Мишкіної М.А.
суддів Сидоренко М.В.
Таценко Н.Б.
при секретарі судового засідання Кійко О.В.
за участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_4 -по довіреності
від відповідачів: ТОВ „Уніпромсервіс” - не з'явився
АКПІБ ЗАТ в особі філії „Відділення Промінвестбанку в м. Дніпродзержинськ Дніпропетровської області” -Нагорний Б.В. -по довіреності
від третьої особи: - ОСОБА_2.
Розглянувши апеляційні скарги Акціонерного комерційного промислово-інвестиційного банку (ЗАТ) в особі філії „Відділення Промінвестбанку в м. Дніпродзержинськ Дніпропетровської області” та приватного нотаріуса Дніпродзержинського міського нотаріального округу ОСОБА_1
на рішення господарського суду Одеської області від 17.11.2006р.
по справі № 6-15/242-05-6854
за позовом: ВАТ „Білгород-Дністровський рибокомбінат” в особі арбітражного керуючого ОСОБА_3
до відповідачів: 1) Акціонерного комерційного промислово-інвестиційного банку (ЗАТ) в особі філії „Відділення Промінвестбанку в м. Дніпродзержинськ Дніпропетровської області”
2) ТОВ „Уніпромсервіс”
ІІІ особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: приватний нотаріус Дніпродзержинського міського нотаріального округу ОСОБА_1
про визнання недійсними договору застави майна та кредитного договору
Встановив:
У липні 2005р. арбітражний керуючий ОСОБА_3 звернувся до господарського суду Одеської області з позовом до ВАТ „Білгород-Дністровський рибокомбінат” та Акціонерного комерційного промислово-інвестиційного банку (ЗАТ) в особі філії „Відділення Промінвестбанку в м. Дніпродзержинськ Дніпропетровської області” про визнання недійсним договору застави майна № 232-05/2004 від 23.02.2004р.
Ухвалою господарського суду від 02.09.2005р. уточнено склад сторін спору, визначено, що позивачем у справі є ВАТ „Білгород-Дністровський рибокомбінат” в особі арбітражного керуючого ОСОБА_3, а відповідачем - Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк (ЗАТ) в особі філії „Відділення Промінвестбанку в м. Дніпродзержинськ Дніпропетровської області”; залучено до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ТОВ „Уніпромсервіс”.
Рішенням господарського суду Одеської області від 11.11.2005р. позов задоволено у повному обсязі; визнано недійсним оспорюваний договір застави майна як такий, що суперечить встановленим цілям діяльності ВАТ„Білгород-Дністровський рибокомбінат”, на підставі ст.207 Господарського кодексу України.
Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 24.01.2006р. рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Постановою Вищого господарського суду України від 16.05.2006р. ухвалені у справі №15/242-05-6854 судові рішення скасовані, справу передано на новий розгляд до господарського суду Одеської області.
Ухвалою суду Одеської області від 31.05.2006р. справу прийнято до провадження суддею Демешиним О.А., присвоєно справі № 6-15/242-05-6854, залучено до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача приватного нотаріуса Дніпродзержинського міського нотаріального округу ОСОБА_1 (надалі -Приватний нотаріус, третя особа).
В процесі нового розгляду справи позивач подав доповнення до позову (т.3 а.с.55), в яких вимагає визнати недійсним кредитний договір № 231-05/2004 від 23.02.2004р., укладений між Акціонерним комерційним промислово-інвестиційним банком (ЗАТ) в особі філії „Відділення Промінвестбанку в м. Дніпродзержинськ Дніпропетровської області” (надалі - Банк) та ТОВ „Уніпромсервіс” (надалі - Товариство), у зв'язку з його укладенням без наміру створення правових наслідків, ним обумовлених, посилаючись на ст.215, 234 ЦК України та порушення цим договором прав та охоронюваних законом інтересів ВАТ „Білгород-Дністровський рибокомбінат” (надалі -позивач, Рибокомбінат).
Одночасно у заяві про доповнення позову Рибокомбінат в особі виконуючого обов'язки керівника ВАТ „Білгород-Дністровський рибокомбінат” ОСОБА_5 змінив правові підстави заявленої вимоги про визнання договору застави недійсним, вказуючи, що в заставу було передане майно, що є єдиним майном цілісного майнового комплексу ВАТ „Білгород-Дністровський рибокомбінат”, в зв'язку з чим нотаріальне посвідчення договору застави №232-05/2004 від 23.02.2004р. повинно було бути здійснено за місцем знаходження майна відповідно до ст.13 Закону України „Про заставу”, тому оспорюваний договір застави має бути визнаний судом недійсним на підставі ст.14 Закону України „Про заставу”, оскільки він був посвідчений приватним нотаріусом не за місцем знаходження майна.
Ухвалою господарського суду від 21.08.2006р. до участі у справі в якості іншого відповідача залучено ТОВ „Уніпромсервіс”, яке є стороною оспорюваного Рибокомбінатом договору про відкриття кредитної лінії № 231-05/2004 від 23.02.2004р.
Рішенням господарського суду Одеської області від 17.11.2006р. (суддя -Демешин О.А.) позов Рибокомбінату задоволено частково: визнано недійсним договір про заставу майна №232-05/2004 від 23.02.2004р.; відмовлено у позові Рибокомбінату в частині вимоги про визнання недійсним договору про відкриття кредитної лінії № 231-05/2004 від 23.02.2004р.; присуджено до стягнення з Банку на користь позивача 85грн. держмита та 59грн. витрат на послуги з ІТЗ судового процесу.
Рішення суду першої інстанції вмотивоване наступним:
- передане в заставу майно слід вважати нерухомим як неподільне майно цілісного майнового комплексу ВАТ „Білгород-Дністровський рибокомбінат”;
- нездійснення позивачем переоформлення земельної ділянки Білгород-Дністровського рибокомбінату на ВАТ „Білгород-Дністровський рибокомбінат” не свідчить про відсутність у останнього права користування цією ділянкою, оскільки ДП „Білгород-Дністровський рибокомбінат” був наданий Державний акт на право постійного користування земельною ділянкою;
- оспорюваний договір застави в порушення ст.55 Закону України „Про нотаріат”, ст.13 Закону України „Про заставу” посвідчений нотаріально не за місцезнаходженням предмета застави, яким є м. Білгород-Дністровський Одеської області, що є підставою для визнання його недійсним відповідно до ст.14 Закону України „Про заставу”;
- необґрунтованими є наведені позивачем підстави для визнання договору застави недійсним у зв'язку з суперечністю цього договору статутним цілям ВАТ „Білгород-Дністровський рибокомбінат” ;
- позивачем не подані докази наявності умислу сторін кредитного договору на його укладення виключно з метою звернення стягнення на майно Рибокомбінату; застава є видом забезпечення зобов'язання за кредитним договором, який був укладений до підписання договору застави, тому вимога про визнання кредитного договору недійсним не підлягає задоволенню.
Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк (ЗАТ) в особі філії „Відділення Промінвестбанку в м. Дніпродзержинськ Дніпропетровської області” та приватний нотаріус Дніпродзержинського міського нотаріального округу ОСОБА_1 не погодились з рішенням суду першої інстанції від 17.11.2006р., оскаржили його в частині визнання договору застави недійсним, подавши апеляційні скарги.
В апеляційній скарзі Банк вказує, що місцевим господарським судом були неповно з'ясовані обставини, що мають значення для справи, зроблені невірні висновки, порушені норми матеріального та процесуального права, а саме:
- незаконним є висновок суду щодо віднесення майна, яке було предметом договору застави, до нерухомого, поняття котрого міститься у ст.181 ЦК України;
- відсутність у ВАТ „Білгород-Дністровський рибокомбінат” права власності або права оренди земельної ділянки, на якій розміщений господарський об'єкт, взагалі не дозволяє вважати ВАТ „Білгород-Дністровський рибокомбінат” цілісним майновим комплексом, а суд першої інстанції, встановивши протилежне, дійшов висновку, що суперечить ст.4 Закону України „Про оренду державного та комунального майна” в частині визначення поняття цілісного майнового комплексу та власному висновку суду про відсутність у позивача у власності або в оренді земельної ділянки.
В апеляційній скарзі приватного нотаріуса Дніпродзержинського міського нотаріального округу ОСОБА_1вказується на такі ж підстави скасування оскаржуваного в частині рішення, що й у апеляційній скарзі Банку, та зазначаються наступні доводи:
- суд в порушення ст.43 ГПК України не визначив, яке майно є у позивача, який статус цього майна, якими документами це підтверджується, тому висновок суду про віднесення заставленого майна до цілісного майнового комплексу ВАТ „Білгород-Дністровський рибокомбінат” є заснованим на припущеннях, а лист Регіонального відділення ФДМУ по Одеській області, на який послався суд, не містить відповіді на ці питання;
- висновок суду про відсутність підстав вважати, що у позивача відсутнє право на земельну ділянку, суперечить ст.125 Земельного кодексу України та фактичним обставинам справи (неотримання до теперішнього часу позивачем документа, що посвідчує право користування земельною ділянкою, після перетворення ДП „Білгород-Дністровський рибокомбінат” у ВАТ „Білгород-Дністровський рибокомбінат”);
- недоречні посилання суду на рішення Конституційного Суду України від 22.09.2005р. №5-рп/2005, оскільки ним встановлюється неконституційність п.6 „Перехідні положення” Земельного кодексу України, який не регулює питання переоформлення прав на земельну ділянку з однієї юридичної особи на іншу;
- при укладенні договору застави позивач як заставодавець не заявив нотаріусу про статус заставленого майна як цілісного майнового комплексу.
Банк та третя особа на підставі вищенаведеного просять суд апеляційної інстанції скасувати оскаржуване рішення в частині визнання договору застави недійсним та постановити нове рішення, яким в цій частині позову відмовити.
ВАТ „Білгород-Дністровський рибокомбінат” проти задоволення апеляційних скарг заперечує, вважає оскаржуване рішення законним та обґрунтованим.
ТОВ „Уніпромсервіс”, повідомлене про час і місце засідання суду апеляційної інстанції шляхом надсилання процесуальних документів за юридичною адресою, не прийняло участі в апеляційному розгляді справи, оскільки за юридичною адресою (м. Дніпродзержинськ Дніпропетровської області, вул. Матросова 88-58) не знаходиться.
Перевіривши матеріали справи, повноту встановлення обставин справи та відповідність ним висновків суду першої інстанції, правильність застосування норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вбачає підстави для задоволення апеляційних скарг виходячи з наступного.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що 23.02.2004р. між Акціонерним комерційним промислово-інвестиційним банком (надалі - Банк) в особі керуючого філією „Відділення Промінвестбанку в м. Дніпродзержинськ Дніпропетровської області” та ТОВ „Уніпромсервіс” був укладений кредитний договір про відкриття кредитної лінії № 231-05/2004 (надалі -кредитний договір),предметом котрого є надання Банком позичальнику кредиту шляхом відкриття відновлюваної кредитної лінії у сумі, що не може перевищувати 1 000 000грн., зі строком повернення кредиту до 15.02.2005р.
23.02.2004р. між Банком, ВАТ „Білгород-Дністровський рибокомбінат” та ТОВ „Уніпромсервіс” був укладений договір поруки №233-05/2004, за умовами котрого позивач зобов'язався перед Банком як кредитором відповідати в повному обсязі по зобов'язаннях Товариства як боржника за кредитним договором на умовах солідарної відповідальності з боржником..
Того ж 23.02.2004р. між Банком та ВАТ „Білгород-Дністровський рибокомбінат” як майновим поручителем за ТОВ „Уніпромсервіс” був укладений договір про заставу майна №232-05/2004, предметом котрого є забезпечення вимог Банку як заставодержателя за кредитним договором з повернення запозичених Товариству грошових коштів у розмірі 1млн.грн., відсотків, комісійної винагороди, неустойки, відшкодування збитків шляхом передачі позивачем як заставодавцем у заставу Банку технологічного обладнання за описом, наведеним у п.1.3. договору про заставу. Згідно виписки з балансу (довідка ВАТ „Білгород-Дністровський рибокомбінат”) заставлене майно належало ВАТ „Білгород-Дністровський рибокомбінат” на праві власності; балансова вартість 1 951 942грн., залишкова балансова вартість 740 728грн. Відповідно до п.1.7. договору про заставу майно знаходиться за адресою м. Білгород-Дністровський , вул. Кишинівська,36.
Згідно п. 5.2. договору про заставу заставодержатель набуває права звернути стягнення та реалізувати майно у випадках: - якщо у момент настання строку виконання зобов'язань за кредитним договором вони не будуть виконанні повністю, а саме: при повному або частковому неповерненні, у встановлені договором строки суми кредиту та/або несплаті або частковій несплаті в строк сум відсотків; та/або при несплаті або частковій несплаті в строк сум штрафних санкцій; - при прийнятті рішення про ліквідацію чи реорганізацію заставодавця; - якщо у 3-денний строк після загибелі чи пошкодженні майна заставодавець не здійснить його заміну.
Надання згоди виступити поручителем за ТОВ„Уніпромсервіс” перед Банком по кредиту на суму 1 млн. грн. та передати в заставу промислове обладнання Рибокомбінату було оформлене протоколом засідання Спостережної Ради ВАТ „Білгород-Дністровський рибокомбінат” від 12.02.2004р. Згідно цього протоколу право підписання всіх необхідних договорів, пов'язаних з гарантійними зобов'язаннями по поверненню кредиту, було надано голові правління ОСОБА_6
Договір про заставу майна від 23.02.2004р. був нотаріально посвідчений приватним нотаріусом Дніпродзержинського міського нотаріального округу ОСОБА_1 (реєстровийНОМЕР_1).
Відповідно до п.2.1. кредитного договору, розпоряджень №231/1б від 23.02.2004р. та №231/2б від 26.02.2004р. ТОВ „Уніпромсервіс” отримало кредитні кошти платіжними дорученнями №2 від 23.02.2004р. та №4 від 24.02.2004р. (т.2, а.с.25).
У зв'язку з частковим неповерненням позичальником у встановлений кредитним договором термін суми кредиту (ліміт кредитної лінії зменшується з 15.01.2005р. до 500 000грн. -п.2.1. кредитного договору), несплатою відсотків, комісійної винагороди та пені у загальній сумі 15 692,29грн. (повідомлення голові правління ВАТ „Білгород-Дністровський рибокомбінат” №273 від 24.05.2004р. -т.2, а.с.21, зворот) приватним нотаріусом ОСОБА_1 був вчинений виконавчий напис за реєстровим НОМЕР_2 від 05.07.2004р. про звернення стягнення на майно, що заставлене за договором про заставу майна №232-05/2004 від 23.02.2004р., для задоволення вимог Банку по поверненню боргу ТОВ „Уніпромсервіс” у загальній сумі 1 047 884,97грн. за кредитним договором (т.1, а.с.13-17).
Підставою для звернення ВАТ „Білгород-Дністровський рибокомбінат” до суду з уточненими позовними вимогами є уявлення, що договір застави майна є незаконним, оскільки нотаріальне посвідчення цього договору в порушення ст.13 Закону України „Про заставу” відбулося не за місцезнаходженням майна, яке вважається нерухомим, а також припущення про невідповідність його умов статутним цілям ВАТ „Білгород-Дністровський рибокомбінат”.
Суд першої інстанції частково погодився з підставами позовних вимог в цій частині, визнавши договір про заставу майна №232-05/2004 від 23.02.2004р. недійсним у зв'язку з його невідповідністю ст.13 Закону України „Про заставу”, поклавши в основу свого рішення тезу про те, що заставлене майно слід вважати нерухомим, тому нотаріальне посвідчення такого договору повинно було бути здійсненим за місцезнаходженням майна у м. Білгород-Дністровський Одеської області згідно ст.55 Закону України „Про нотаріат” та ст.13 Закону України „Про заставу”.
Проте, наведений висновок місцевого господарського суду не відповідає обставинам, що мають значення для справи, не ґрунтується на законі і є помилковим виходячи з наступного.
Відповідно до ст.181 Цивільного Кодексу України (від 16.01.2003р.) до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.
Як вбачається із змісту оспорюваного договору про заставу, предметом застави є технологічне обладнання, яке не відповідає ознакам нерухомого майна і не може вважатись таким.
На вимогу суду апеляційної інстанції позивачем не надано жодного правовстановлюючого документа, що підтверджує право власності ВАТ „Білгород-Дністровський рибокомбінат” на будь-яке майно, зокрема, нерухоме. Рішення Виконкому Білгород-Дністровської міської ради №90 від 20.02.2003р. „Про оформлення права власності на комплекс будівель та споруд по вул. Кишинівській,36 у м. Білгород-Дністровському”, надане представником позивача, дотепер не виконане, свідоцтво про право власності ВАТ „Білгород-Дністровський рибокомбінат” на комплекс будівель і споруд по вул. Кишинівській, 36 у м. Білгород-Дністровський не видано позивачу.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.182 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації; державна реєстрація прав на нерухомість і правочинів щодо нерухомості є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов'язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом.
Обґрунтовуючи твердження про віднесення обладнання, що є предметом договору застави, до нерухомого майна, місцевий господарський суд не зважив на таке: якщо заставлене майно є часткою цілісного майнового комплексу, який є нерухомим майном, то на це майно повинні бути правовстановлюючі документи, які в процесі розгляду справи позивачем не були надані за відсутності таких.
Посилання суду на лист Регіонального відділення ФДМУ по Одеській області від 27.10.2005р. №1/6272 як на доказ, що підтверджує його висновки в цій частині, порушує норми процесуального права -ст.ст.32, 33, 34, 43 ГПК України, оскільки цей лист не є допустимим доказом щодо обставини приналежності ВАТ „Білгород-Дністровський рибокомбінат” права власності на майно, „у т.ч. і заставлене обладнання”, не містить відповіді на питання приналежності заставленого майна до нерухомого. З моменту державної реєстрації ВАТ Білгород-Дністровський рибокомбінат” 18.01.1999р., яке є правонаступником ДП „Білгород-Дністровський рибокомбінат” і засновано шляхом перетворення останнього (п.п.1.1, 3.3 Статуту ВАТ „Білгород-Дністровський рибокомбінат”), перехід прав власності на нерухоме майно від Державного підприємства до ВАТ „Білгород-Дністровський рибокомбінат” не був оформлений відповідно до вимог чинного законодавства, що безпідставно залишено поза увагою суду першої інстанції.
Відповідно до абз.2 ч.1 ст.4 Закону України „Про оренду державного та комунального майна” цілісним майновим комплексом є господарський об'єкт з завершеним циклом виробництва продукції (робіт, послуг) з наданою йому земельною ділянкою, на якій він розміщений, автономними інженерними комунікаціями, системою енергопостачання.
Аналогічне положення міститься й у ч.2 ст.191 ЦК України: до складу підприємства як єдиного майнового комплексу входять усі види майна, призначені для його діяльності, включаючи земельні ділянки, будівлі, споруди, устаткування, інвентар, сировину, продукцію, права вимоги, борги, а також право на торговельну марку або інше позначення та інші права, якщо інше не встановлено договором або законом.
Підприємство як єдиний майновий комплекс є нерухомістю (ч.3 ст.191 ЦК України).
Отже, за приписами законодавства цілісним майновим комплексом є, по-перше, господарський об'єкт, а не окреме устаткування, по-друге, його складовою частиною є земельна ділянка. Аналогічно, цивільне законодавство відносить до єдиного майнового комплексу підприємства усі види майна, призначені для його діяльності, включаючи земельні ділянки, будівлі, споруди, устаткування.
Як вбачається з матеріалів справи, право користування земельною ділянкою площею 5,6 га по вул. Кишинівській, 36 у м. Білгород-Дністровський належало ДП „Білгород-Дністровський рибокомбінат” на підставі Державного акту на право постійного користування землею серія ОД №27-029. ДП „Білгород-Дністровський рибокомбінат” припинило свою діяльність шляхом перетворення у ВАТ „Білгород-Дністровський рибокомбінат”, отже відповідно до п. „з” ст.27 Земельного кодексу України (від 18.12.1990р.) право користування цією земельною ділянкою ДП „Білгород-Дністровський рибокомбінат” припинилось. Як правильно встановлено судом першої інстанції та підтверджено в ході апеляційного провадження, ВАТ „Білгород-Дністровський рибокомбінат” на час розгляду господарської справи в суді не отримав правовстановлюючий документ на зазначену земельну ділянку, що відповідно до ст.125 Земельного кодексу України від 25.10.2001р. є підставою для висновку про невиникнення у позивача права користування земельною ділянкою.
Протилежний висновок місцевого господарського суду, таким чим, порушує норми матеріального права -ст.125 Земельного кодексу України, суперечить обставинам справи і є хибним.
Цілком слушним є зауваження третьої особи в апеляційній скарзі на недоречність посилань суду першої інстанції на рішення Конституційного Суду України №5-рп/2005 від 22.09.2005р., оскільки п.6 „Перехідних положень” ЗК України, що визнаний неконституційним, не регулює питання переоформлення права користування земельною ділянкою з однієї юридичної особи на іншу і стосується зовсім інших правовідносин.
Виходячи з вищенаведеного, на даний час відсутні підстави вважати ВАТ Білгород-Дністровський рибокомбінат” цілісним майновим комплексом у розумінні положень чинного законодавства.
Згідно ч.1 ст.133 Господарського кодексу України основу правового режиму майна суб'єктів господарювання, на якій базується їх господарська діяльність, становлять право власності та інші речові права - право господарського відання, право оперативного управління.
Відповідно до ч.2 ст.144 ГК України право на майно, що підлягає державній реєстрації, виникає з дня реєстрації цього майна або відповідних прав на нього, якщо інше не встановлено законом.
За цих обставин, висновок місцевого господарського суду щодо передачі позивачем в заставу Банку частини цілісного майнового комплексу ВАТ „Білгород-Дністровський рибокомбінат” (майже всього обладнання, на думку суду, без якого ВАТ „Білгород-Дністровський рибокомбінат” не може вважатись цілісним майновим комплексом), і, як наслідок, твердження про віднесення заставленого обладнання до нерухомого майна не відповідає фактичним обставинам справи, суперечить нормам матеріального права, що, в свою чергу, призвело до неправильного застосування судом ст.ст.13, 14 Закону України „Про заставу” і неправомірне задоволення позову з підстав невідповідності договору застави майна вимогам ст.13 Закону України „Про заставу”.
Враховуючи вищенаведене, оскаржуване рішення в цій частині підлягає скасуванню з відмовою у задоволенні позову ВАТ „Білгород-Дністровський рибокомбінат” про визнання недійсним договору застави майна №232-05/2004 від 23.02.2004р.
Відповідно до ч.2 ст.101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Суд апеляційної інстанції, дотримуючись імперативного припису ч.2 ст.101 ГПК України, зазначає, що в іншій частині оскаржуване рішення ґрунтується на законі, відповідає фактичним обставинам справи і є правильним.
Так, місцевий господарський суд правомірно відхилив доводи позивача відносно невідповідності оспорюваного договору застави статутним цілям ВАТ „Білгород-Дністровський рибокомбінат” та обґрунтовано вказав на безпідставність тверджень про ліквідацію ВАТ „Білгород-Дністровський рибокомбінат” шляхом укладення договору застави.
Судова колегія також погоджується з мотивами відмови судом першої інстанції у позовних вимогах про визнання кредитного договору № 231-05/2004 від 23.02.2004р. недійсним у зв'язку з його фіктивністю. В додаток до наведеного в оскаржуваному рішенні слід також зазначити, що твердження про відсутність у сторін кредитного договору наміру створення правових наслідків, ним обумовлених, спростовується фактом перерахування кредитних коштів ТОВ „Уніпромсервіс”, а невиконання останнім зобов'язань за кредитним договором ні в якому разі не може розглядатись як свідчення умислу сторін кредитного договору на його укладення з метою звернення стягнення на майно ВАТ „Білгород-Дністровський рибокомбінат”, як і підтвердження фіктивності кредитного договору в розумінні ч.1 ст.234 ЦК України.
На підставі наведеного, оскаржуване рішення господарського суду від 16.11.2006р. в частині відмови у позові про визнання кредитного договору недійсним за ст.ст.215, 234 ЦК України є законним, обґрунтованим та підлягає залишенню без змін.
Відповідно до ст.49 ГПК України судові витрати у зв'язку з поданням позову слід покласти на позивача -ВАТ „Білгород-Дністровський рибокомбінат”.
Відповідно до ст. 47 ГПК України, ст.8 Декрету Кабінета Міністрів України „Про державне мито” ВАТ „Білгород-Дністровський рибокомбінат” слід повернути з Державного бюджету України 42,50грн. зайво сплаченого при поданні апеляційної скарги держмита, про що суд апеляційної інстанції видає довідку.
Керуючись ст. ст. 47, 49, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів -
ПОСТАНОВИЛА:
1. Апеляційні скарги Акціонерного комерційного промислово-інвестиційного банку в особі філії „Відділення Промінвестбанку в м. Дніпродзержинськ Дніпропетровської області” та приватного нотаріуса Дніпродзержинського міського нотаріального округу ОСОБА_1-задовольнити.
2. Рішення господарського суду Одеської області від 17.11.2006р. скасувати в частині задоволення позовних вимог про визнання недійсним договору застави майна № 232-05/2004 від 23.02.2004р. (п.п.2, 4 резолютивної частини рішення).
У позові в цій частині відмовити.
В іншій частині оскаржуване рішення залишити без змін, виклавши резолютивну частину рішення в наступній редакції:
„У задоволенні позову відмовити повністю”.
3. Стягнути з ВАТ „Білгород-Дністровський рибокомбінат” 42грн. 50коп. витрат по держмиту за подання апеляційної скарги на користь Акціонерного комерційного промислово-інвестиційного банку (ЗАТ) в особі філії „Відділення Промінвестбанку в м. Дніпродзержинськ Дніпропетровської області”.
Стягнути з ВАТ „Білгород-Дністровський рибокомбінат” 42грн. 50коп. витрат по держмиту за подання апеляційної скарги на користь приватного нотаріуса Дніпродзержинського міського нотаріального округу ОСОБА_1
4. Видати Акціонерному комерційному промислово-інвестиційному банку (ЗАТ) в особі філії „Відділення Промінвестбанку в м. Дніпродзержинськ Дніпропетровської області” довідку на повернення з Державного бюджету України 42грн. 50коп. надмірно сплаченого держмита за подання апеляційної скарги за платіжним дорученням №2478 від 22.11.2006р.
Доручити господарському суду Одеської області видати відповідні накази з зазначенням необхідних реквізитів.
Постанова в порядку ст. 105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття.
Постанова суду апеляційної інстанції може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.
Головуючий суддя: Мишкіна М.А.
Судді: Сидоренко М.В.
Таценко Н.Б.