Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Гладишевої Т.Я.,

суддів Савицького Я.Ф., Лавренюк О.Т.

при секретарі судового засідання Іоффе С.Б.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_2, за довіреністю;

від відповідача: Шибко О.Л., за довіреністю;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного підприємця ОСОБА_1

на рішення господарського суду Миколаївської області від 26.01.2007 року

по справі № 11/591/06

за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1

до Відкритого акціонерного товариства малярно-ізоляційного підприємства „Райдуга”

про стягнення 91 750,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2006 року Фізична особа -підприємець ОСОБА_1 звернулась до господарського суду Миколаївської області з позовом до ВАТ МІП „Райдуга” про стягнення з останнього збитків у сумі 91 750,00 грн., які утворилися внаслідок невиконання відповідачем своїх зобов'язань перед позивачем.

Позовні вимоги мотивовано втратою позивачем можливості отримати прибуток в сумі 91 750,00 грн. від операцій купівлі-продажу товару за укладеними договорами НОМЕР_2 з СПД ОСОБА_3 та НОМЕР_1 з ТОВ „Миколаївторгбудматеріали”, оскільки внаслідок несплати відповідачем залишку боргу в обумовлений ним строк -до 01.06.06 р. позивач був змушений розірвати вищевикладені договори за угодою сторін.

Свою правову позицію позивач обґрунтовує приписами ст.ст. 220, 224, 225, 226, 229 Господарського кодексу України, ст. ст. 526, 610,611, 612, 623 Цивільного кодексу України.

Рішенням господарського суду Миколаївської області від 26.01.07 р (суддя Василяка К.Л.) в задоволенні позову відмовлено з тих підстав, що позивачем не доведено належними доказами вжиття ним всіх можливих заходів щодо запобігання настання збитків, а навпаки позивач діяв з певним ризиком для себе; не надано доказів наявності причинного зв'язку між невиконанням своїх зобов'язань відповідачем та спричиненими збитками.

Не погодившись з рішенням господарського суду, ПП ОСОБА_1 звернулась до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду від 26.01.07 р. скасувати, прийняти  нове рішення про стягнення з ВАТ МІП „Райдуга” на користь позивача збитків в сумі 91 750,00 грн., вважаючи рішення суду першої інстанції таким, що прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.

В обґрунтування своєї позиції ПП ОСОБА_1 наводить наступні доводи: 

- не відповідає дійсності висновок суду про укладення між сторонами усної, а не письмової угоди, яку було укладено шляхом обміну листами;

- висновок суду про недоведеність позивачем наявності товару у СПД ОСОБА_3 спростовується умовами договору НОМЕР_2, укладеного між позивачем та СПД ОСОБА_3;

- помилковим є посилання суду на договір купівлі-продажу НОМЕР_1 з товариством „Укрторгбудматеріали”, оскільки позивачем було укладено договір не з товариством „Укрторгбудматеріали”, а з ТОВ „Миколаївторгбудматеріали”;

- не можна погодитись з висновком суду про обов'язок позивача попередити контрагентів за договорами НОМЕР_2 та НОМЕР_1 про можливе невиконання взятих на себе зобов'язань за вказаними договорами. Позивач не мав можливості попередити про це контрагентів, оскільки розраховував на своєчасну сплату відповідачем залишку боргу;

- посилання суду на те, що укладаючи договори купівлі-продажу НОМЕР_2, НОМЕР_1 від 30.05.06р. позивач діяв з певним ризиком для себе, не відповідає обставинам справи.  

ВАТ МІП „Райдуга” відзив на апеляційну скаргу не надало, в судовому засіданні представник просив оскаржене рішення суду залишити без змін вважаючи його законним та обґрунтованим. Представник ПП ОСОБА_1 в засіданні суду апеляційної інстанції наполягав на задоволенні апеляційної скарги, вважаючи рішення суду таким, що прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши матеріали справи, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та  процесуального права і оцінивши всі фактичні обставини справи, судова колегія дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського  суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони

Рішенням господарського суду Миколаївської області від 13.10.06 р. у справі № 9/443/06 за позовом Фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 до ВАТ малярно-ізоляційне підприємство „Райдуга” про стягнення заборгованості в сумі 27 696,00 грн., збитків від інфляції в сумі 1246,30 грн. та процентів річних -368,77 грн. встановлено, що у лютому 2005 р. Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 за накладними № НОМЕР_3 від 07.02.05 р, №  НОМЕР_4 від 08.02.05 р., № НОМЕР_5 від 09.02.05 р., № НОМЕР_6 від 23.02.05 р. відпустила, а ВАТ МІП „Райдуга” за довіреностями отримало товар (плівку) в кількості 4300 м на загальну суму 58464,00 грн. Відповідач частково сплатив вартість отриманого товару, внаслідок чого утворилась заборгованість в розмірі  27 696,00 грн. Позивач 12.01.06 р. надіслав ВАТ МІП „Райдуга” вимогу про сплату заборгованості, у своїй відповіді № НОМЕР_7 від 07.02.06 р. відповідач визнав заборгованість в повному обсязі на суму 27 696,00 грн. та зобов'язався оплатити виниклий борг (а.с.9).

З наявного в матеріалах справи листа № НОМЕР_7 від 07.02.06 р. (а.с. 12) вбачається, що ВАТ МІП „Райдуга” гарантувало ПП ОСОБА_1 сплату заборгованості в сумі 27 696,00 грн. до 01.06.2006 р.

29.05.2006 р. між Суб'єктом підприємницької діяльності - фізичною особою ОСОБА_3(Продавець) та ПП ОСОБА_1(Покупець) укладено договір № НОМЕР_2 купівлі-продажу, відповідно до якого Продавець зобов'язався передати у власність Покупця товар на загальну суму 53 850,00 грн., яку Покупець зобов'язався оплатити на протязі чотирьох банківських днів з дати підписання договору. Продавець зобов'язався передати Покупцю товар на протязі трьох днів з моменту здійснення Покупцем оплати (а.с. 13).

Додатковою угодою від 02.06.06 р. до договору НОМЕР_2 СПД -фізична особа ОСОБА_3 та ПП ОСОБА_1 розірвали договір купівлі -продажу від 29.05.06 р. в зв'язку з невиконанням Покупцем -Приватним підприємцем ОСОБА_1 умов договору (а.с. 15).

30.05.2006 р. між Приватним підприємцем ОСОБА_1(Продавець) та ТОВ „Миколаївторгбудматеріали” (Покупець) укладено договір купівлі-продажу НОМЕР_1, відповідно до якого Продавець зобов'язався передати у власність Покупця товар на загальну суму 146 600,00 грн., а Покупець зобов'язався сплатити Продавцю 100%  вартості товару на протязі трьох банківських днів з моменту передачі товару, який Продавець зобов'язаний передати Покупцю за актом приймання-передачі на протязі семи днів з моменту підписання договору (а.с. 16).

Додатковою угодою від 09.06.06 р. до договору купівлі-продажу НОМЕР_1 сторони дійшли згоди про розірвання вказаного договору в зв'язку з невиконанням Продавцем п. 2.3. договору (а.с.18).

Як вбачається із змісту  позовної заяви, предметом позову є стягнення збитків у вигляді неодержаного прибутку, на який позивач розраховував в разі придбання у СПД -фізичної особи ОСОБА_3 товару за ціною, визначеною пунктом 1.1 договору купівлі-продажу НОМЕР_2, та подальшої реалізації товару за вищою ціною Товариству з обмеженою відповідальністю „Миколаївторгбудматеріали” згідно договору купівлі-продажу НОМЕР_1

Тобто, позивачем заявлена вимога про застосування одного з правових наслідків порушення зобов'язання -відшкодування збитків, передбаченого ст. 611 Цивільного кодексу України та статтею 217 Господарського кодексу України.

Статтею 22 Цивільного кодексу України передбачено відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди та визначено збитки як доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відповідно до ст. 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Для визначення підстав застосування такої міри відповідальності  як стягнення збитків (шкоди) суду необхідно з'ясувати наявність всіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки, розміру збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника і збитками, вину боржника.

Звільнення боржника від відповідальності у вигляді збитків за невиконання або неналежне виконання прийнятих на себе зобов'язань безпосередньо пов'язано з наявністю вище вказаних елементів, що утворюють склад цивільного правопорушення.

При цьому кредитор не повинен доводити вину боржника у порушенні зобов'язання, натомість, на нього покладено обов'язок доведення факту невиконання або неналежного виконання зобов'язання боржником, розміру завданих збитків та прямого причинного зв'язку між порушенням зобов'язання та завданими збитками.

Як вже зазначалось вище, рішенням господарського суду Миколаївської області від 13.10.06 р. у справі № 9/443/06, яке набрало чинності, встановлено факт невиконання ВАТ МІП „Райдуга” свого зобов'язання по сплаті позивачу заборгованості за отриманий товар (плівку) в сумі 27 696,00 грн.

Між тим, як правильно встановлено місцевим господарським судом, укладаючи договори купівлі-продажу НОМЕР_2 з СПД -фізичною особою ОСОБА_3, НОМЕР_1 з ТОВ „Миколаївторгбудматеріали” та очікуючи отримати прибуток в разі виконання умов вказаних договорів, позивач діяв на свій розсуд та власний ризик, оскільки несплата відповідачем решти боргу в строк, зазначений у листі № НОМЕР_7 від 07.02.06 р., не може свідчити про наявність вини відповідача у спричиненні ПП ОСОБА_1 збитків у вигляді упущеної вигоди від розірвання договорів купівлі-продажу, і посилання позивача на спричинення йому цих збитків простроченням виконання зобов'язання з боку ВАТ МІП „Райдуга” є безпідставними.

За таких обставин, рішення господарського суду від 26.01.2007 р. є законним та обґрунтованим, підстави для його зміни або скасування відсутні.

Керуючись ст.ст. 99, 101-103, 105 ГПК України колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Рішення господарського суду Миколаївської області від 26.01.2007 р. по справі №  11/591/06 залишити без змін, а апеляційну скаргу Приватного підприємця ОСОБА_1 - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку.    

Головуючий суддя:                                                                                       Т.Я. Гладишева

Суддя:                                                                                             Я.Ф. Савицький

Суддя:                                                                                                О.Т. Лавренюк