СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
Ухвала
Іменем України
|
27 лютого 2007 року |
Справа № 2-4/9043-2006А |
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Волкова К.В.,
суддів Фенько Т.П.,
Черткової І.В.,
секретар судового засідання Алєєва А.М.
за участю представників сторін:
позивача: не з'явився;
відповідача: не з'явився;
розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Сімферопольському районі Автономної Республіки Крим на постанову господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Бєлоглазова І.К.) від 05.12.2006 року у справі № 2-4/9043-2006А
за позовом Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 (АДРЕСА_1)
до Державної податкової інспекції у Сімферопольському районі Автономної Республіки Крим (вул. Бєлова, 2,Мирне, Сімферопольський р-н,97503)
про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень
ВСТАНОВИВ:
Суб'єкт підприємницької діяльності ОСОБА_1 звернувся до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень Сімферопольської міжрайонної державної податкової інспекції від 04.04.2006 року НОМЕР_1 на суму 24817,50 грн., НОМЕР_2 на суму 2284,45 грн. та рішення про застосування штрафних санкцій від 04.04.2006 року НОМЕР_3 на суму 286229,00 грн.
В останнє позивач уточнив позовні вимоги 28.11.2006 року та просив визнати нечинними податкові повідомлення-рішення Сімферопольської міжрайонної державної податкової інспекції від 04.04.2006 року НОМЕР_1 на суму 22627,50 грн., НОМЕР_2 на суму 839,40 грн. та рішення про застосування штрафних санкцій від 04.04.2006 року НОМЕР_3 на суму 281779,20 грн. Від решти позовних вимог позивач відмовився.
Постановою господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Бєлоглазова І.К.) від 05.12.2006 року у справі № 2-4/9043-2006А позов задоволено частково. Визнані нечинними податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Сімферопольському районі Автономної Республіки Крим від 04.04.2006 року НОМЕР_1 в частині донарахування податку на додану вартість в сумі 15085,00 грн. та застосування фінансових санкцій в сумі 7542,50 грн., НОМЕР_2 в частині донарахування 839,40 грн., рішення НОМЕР_3 від 04.04.2006 року в частині застосування штрафних санкцій в сумі 281779,20 грн. В решті позову провадження у справі закрито.
Постанова суду першої інстанції мотивована тим, що під час розгляду спору суд, враховуючи дані судово-бухгалтерської експертизи та наявні у справі матеріали, дійшов висновку про неправомірність визначення позивачу податкових зобов'язань з податку з доходів фізичних осіб та з податку на додану вартість, а також застосування штрафних санкцій у межах сум, визначених в уточнених позовних вимогах.
Не погодившись з постановою господарського суду першої інстанції, Державна податкова інспекція у Сімферопольському районі Автономної Республіки Крим звернулась до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить постанову суду скасувати, у задоволенні позовних вимог відмовити.
Апеляційна скарга мотивована тим, що під час розгляду спору судом першої інстанції були порушені вимоги норм матеріального та процесуального права.
У судове засідання 27.02.2007 року представники сторін не з'явились, про час та місце слухання справи повідомлені належним чином, про причини неявки суд не повідомили.
Судова колегія вважає можливим розглянути спір за відсутністю сторін, оскільки матеріалів справи достатньо для розгляду спору по суті, а згідно частини 4 статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.
Переглянувши постанову суду першої інстанції відповідно до статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України, судова колегія встановила наступне.
Державною податковою інспекцією у Сімферопольському районі Автономної Республіки Крим у період з 20.03.2006 року до 27.03.2006 року було проведено позапланову виїзну документальну перевірку фінансово-господарської діяльності суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.01.2003 року до 30.09.2005 року. По результатах перевірки був складений акт НОМЕР_4 від 30.03.2006 року.
Під час проведення перевірки були встановлені наступні порушення:
- підпункту 7.3.1 пункту 7.3, підпункту 7.4.5 пункту 7.4, 7.2.8 пункту 7.2, підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України „Про податок на додану вартість”, а саме заниження чистої суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість за період 01.01.2003 -30.06.2005 року на суму 37327,00 грн. та завищення чистої суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 19189,00 грн.;
- пункту 7.1 статті 7 Закону України „Про прибутковий податок з громадян”, пункту 7.1 статті 7 Закону України „Про податок з доходів фізичних осіб”, а саме, заниження прибуткового податку з громадян у 2003 році на суму 1041,60 грн., заниження податку з доходів фізичних осіб у 2004 році на суму 1242,85 грн.;
- пунктів 1, 2, 5, 9 статті 3 Закону Країни „Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”, а саме здійснення розрахункових операцій в готівковій формі при продажу товарів та надан ні послуг на загальну суму 57109,8 грн. без застосування реєстратора розрахункових операцій та без відповідних розрахунко вих документів, здійснення розрахункових операцій в готівковій формі при продажу товарів та надан ні побутових послуг на загальну суму 234726,66 грн. без застосування Книги обліку розра хункових операцій та розрахункових книжок, незбереження фіскальних денних чеків НОМЕР_5 та НОМЕР_6 в Книзі обліку розра хункових операцій НОМЕР_7.
На підставі акту перевірки податковою інспекцією були прийняті податкові повідомлення-рішення від 04.04.2006 року НОМЕР_2 про донарахування суми податкового зобов'язана з податку з доходів фізичних осіб -суб'єктів підприємницької діяльності в сумі 2284,45 грн. та НОМЕР_1 про визначення суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 16545,00 грн. та застосування штрафних санкцій в розмірі 8272,50 грн., а також рішення від 04.04.2006 року НОМЕР_3 про застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 286229,00 грн.
Позивачем зазначені податкові повідомлення-рішення від 04.04.2006 року НОМЕР_2 та НОМЕР_1 оскаржувались в сумі 839,40 грн. та 22841,03 грн. відповідно, а рішення від 04.04.2006 року НОМЕР_3 в сумі 281779,20 грн. Від решти первісних позовних вимог позивач відмовився, та його відмову було прийнято судом першої інстанції, а провадження у справі у цій частині було закрито на підставі пункту 2 частини 1 статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до частини 1 статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Оскільки відповідачем в апеляційній скарзі наведені доводи лише щодо неправомірності вирішенні спору у частині задоволення позовних вимог, тому судова переглядає постанову суду першої інстанції у зазначеній частині.
Вивчивши матеріали справи, вислухавши представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та відповідність висновків суду обставинам справи, судова колегія не вбачає підстав для скасування оскаржуваної постанови суду першої інстанції у зв'язку з наступним.
Що стосується питання про застосування до суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 штрафних санкцій в сумі 281779,20 грн. на підставі рішення від 04.04.2006 року НОМЕР_3, то судова вважає за необхідне зазначити наступне.
Перевіркою були встановлені факти отримання позивачем готівкових коштів у загальній сумі 28800,00 грн. за надання в оренду кліматопавільйону згідно корінців квитанцій-ордерів НОМЕР_8 від 05.09.2003 року на суму 2000,00 грн., б/н від 29.09.2003 року на суму 6000,00 грн., НОМЕР_9 від 07.06.2004 року на суму 1800,00 грн., НОМЕР_9 від 07.06.2004 року на суму 1800,00 грн., НОМЕР_10 від 07.06.2004 року на суму 1800,00 грн.. НОМЕР_11 від 14.06.2004 року на суму 1800,00 грн., НОМЕР_12 від 14.06.2004 року на суму 1800,00 грн., НОМЕР_13 від 21.06.2004 року на суму 1800.00 грн., НОМЕР_14 від 21.06.2004 року на суму 1800,00 грн., а також 20253,00 грн. за здачу житла в найом (корінець квитанції-ордера НОМЕР_15 від 31.07.2004 року).
Відповідно до статті 1 Закону України „Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” реєстратори розрахункових операцій застосовуються фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності або юридичними особами (їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами) (далі - суб'єкти підприємницької діяльності), які здійснюють операції з розрахунків в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також уповноваженими банками та суб'єктами підприємницької діяльності, які виконують операції купівлі-продажу іноземної валюти.
В апеляційній скарзі відповідач зазначає, що оренда кліматопавільйону є діяльністю з надання послуг, проте, судова колегія не погоджується з зазначеним висновком податкового органу у зв'язку з наступним.
Згідно з частиною 1 статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Частиною 1 статті 760 кодексу встановлено, що предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ).
Відповідно до частини 1 статті 901 Кодексу за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
З аналізу зазначених норм вбачається, що особливістю зобов'язань з надання послуг, яка відрізняє її від зобов'язань з надання у найом (оренду), є предмет зобов'язання, який споживається під час здійснення певної дії чи діяльності. Тому надання позивачем у оренду кліматопавільону не можна вважати діяльністю з надання послуг, для здійснення якої застосовується реєстратор розрахункових операцій.
Таким чином, судова колегія вважає неправомірним застосування до позивача штрафних санкцій в сумі 281779,20 грн. за незастосування реєстратора розрахункових операцій на підставі рішення від 04.04.2006 року НОМЕР_3.
Щодо питання про донарахування суми податкового зобов'язана з податку з доходів фізичних осіб -суб'єктів підприємницької діяльності в сумі 2284,45 грн. на підставі податкового повідомлення-рішення від 04.04.2006 року НОМЕР_2 судова колегія зазначає наступне.
Перевіркою було встановлено, що позивачем були завищені валові витрати, у тому числі у 2003 році - на 4200,00 грн. Сума 4200,00 грн. (оплата за оренду пляжу) на думку податкової інспекції неправомірно віднесена до валових витрат у 4 кварталі 2003 року у зв'язку з відсутністю у 4 кварталі валового доходу від оренди пляжу.
Проте, судова колегія не погоджується з висновком податкового органу у зв'язку з наступним.
Матеріалами справи підтверджено, що фактично сума 4200,00 грн. перерахована до місцевого бюджету міста Судак платіжним дорученням НОМЕР_16 від 09.09.2003 року, тобто у 3 кварталі 2003 року. При цьому у платіжному дорученні призначення платежу вка зано: «Участь у соціально-економічному розвитку регіону за договором НОМЕР_17 від 09.11.2001 року», а у Книзі обліку доходів та витрат відображено одержання готівкової виручки за оренду приміщення на пляжі від приватного підприємця ОСОБА_1 (квитанція НОМЕР_18 від 05.09.2003 року на суму 12000,00 грн.).
Податкова інспекція не заперечує, що позивач одержує дохід від використання пляжу, який був йому переданий у користування згідно з договором НОМЕР_17 від 09.11.2001 року з додатко вою угодою від 06.05.2003 року. Але за договором позивач зобов'язаний сплачувати щорічно до 01.10.2006 року 4200,00 грн. на участь у соціально-економічному розвитку регіону. Невико нання цієї умови може призвести до розірвання договору (що передбачено пунктом 3.3 договору) та втрати можливості одержувати дохід від використання пляжу. Тому внесення передбаченої договором плати пов'язано з одержанням доходу позивачем.
Згідно з статтею 13 Декрету Кабінету Міністрів України „Про прибутковий податок з громадян” оподатковуваним доходом вважається сукупний чистий доход, тобто різниця між валовим доходом (виручки у грошовій та натуральній формі) i документально підтвердженими витратами, безпосередньо пов'язаними з одержанням доходу.
Таким чином, судова колегія вважає неправомірним донарахування позивачу прибуткового податку в сумі 839,40 грн. на підставі податкового повідомлення-рішення від 04.04.2006 року НОМЕР_2.
За акту перевірки також вбачається, що позивачем у порушення вимог підпункту 7.3.1 пункту 7.3 статті 7 Закону України „Про податок на додану вартість” у квітні 2003 року занижено суму податку на додану вартість на 212,00 грн.; у порушення вимог підпункту 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону до складу податкового кредиту віднесено суми податку на додану вартість по витратах, які не включаються до складу валових витрат виробництва, всього 705,98 грн.; у порушення вимог підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 до складу податкового кредиту включено суми податку на додану вартість, не підтверджені податковими накладними, на загальну суму 4950,04 грн.; у порушення вимог підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону у періоді, що перевірявся, занижено чисту суму податкових зо бов'язань з податку на додану вартість на 37327,00 грн. та завищено чисту суму зобов'язань з податку на додану вартість на 19189,00 грн., тобто загальна сума заниження чистої суми податкових зобов'язань з податку на додану вартість за весь період пе ревірки склала 18138,00 грн.
Проте, як вбачається з висновку судово-бухгалтерської експертизи №61/06 від 04.08.2006 року за даними експертизи позитивне значення чистої суми податкового зобов'язання було занижено позивачем тільки у декларації з податку на додану вартість за грудень 2004 року, яке складає 1460 грн. За це порушення податковою інспекцією у порядку передбаченому підпунктом 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільо вими фондами” правомірно застосовані до позивача штрафні санкції на суму 730,00 грн. В інших звітних періодах заниження чистої суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість, яка підлягає сплаті, експертизою встановлено не було.
Враховуючи висновки експерта та дослідивши матеріали справи, судова колегія дійшла до висновку про неправомірність визначення позивачу податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 15085,00 грн. та застосування штрафних санкцій в розмірі 7542,50 грн. на підставі податкового повідомлення-рішення НОМЕР_1 від 04.04.2006 року.
Виходячи з зазначеного, судова колегія не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги Державної податкової інспекції у Сімферопольському районі та вважає постанову суду першої інстанції такою, що підлягає залишенню без змін.
Керуючись статтею 195, пунктом 1 частини 1 статті 198, статтею 200, пунктом 1 частини 1 статті 205, статтями 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
УХВАЛИВ:
1. Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Сімферопольському районі Автономної Республіки Крим залишити без задоволення.
2. Постанову господарського суду Автономної Республіки Крим від 05.12.2006 року у справі № 2-4/9043-2006А залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту оголошення.
Ухвалу може бути оскаржено протягом одного місяця до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя К.В. Волков
Судді Т.П. Фенько
І.В. Черткова