СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
Ухвала
Іменем України
05 березня 2007 року | Справа № 2-13/19093-2006А |
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Лисенко В.А.,
суддів Котлярової О.Л.,
Латиніна О.А.,
секретар судового засідання Хапанцева Н.А.
за участю представників сторін:
позивача: Федорова Ю.О., довіреність б/н від 19.01.2007,
відповідача: не з'явився,
третьої особи: не з'явився,
прокурора: Тіхонов О.М., посвідчення № 439 від 20.02.2006,
розглянувши апеляційну скаргу Алупкінської міської Ради на постанову господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Жукова А.І.) від 18.12.2006 по справі № 2-13/19093-2006А
за позовом Дитячого спеціалізованого санаторію ім. О.О. Боброва (вул. Леніна, 35, місто Алупка, 98676)
до Алупкінської міської Ради (вул. Красногвардійська, 32, місто Алупка, 98676)
3-тя особа Міністерство охорони здоров'я України (вул. М. Грушевського, 7, місто Київ, 01021)
за участю Прокуратури Автономної Республіки Крим (вул. Севастопольська, 21, місто Сімферополь, 95000)
про визнання нечинним рішення
ВСТАНОВИВ:
Постановою господарського суду Автономної Республіки Крим від 18.12.2006 (суддя Жукова А.І.) у справі № 2-13/19093-2006А позов задоволено частково.
Визнано нечинним та скасовано рішення Алупкінської міської Ради від 03.11.2006 № 7 „Про скасування державного акту санаторію імені О.О. Боброва та надання дозволу на виконання проекту землеустрою по відведенню земельної ділянки у постійне користування”.
Стягнуто з Державного бюджету України на користь Дитячого спеціалізованого санаторію ім. О.О. Боброва 3,40 грн. державного мита.
В інший частині позовних вимог відмовлено.
Постанова суду мотивована тим, що оспорюваним рішенням Алупкінська міська Рада порушила права землекористувача земельної ділянки –Дитячого спеціалізованого санаторію ім.Боброва. Позов задоволений частково, оскільки суд не має права обмежувати права та повноваження органів місцевого самоврядування в частині виконання функцій, покладених на такі органи відповідно до діючого законодавства.
Не погодившись з вказаною постановою, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить постанову скасувати, у позові відмовити.
На думку сторони, постанову прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Так, в порушення норм статей 110-111 Кодексу адміністративного судочинства України, судом не було проведено попереднє засідання, у зв’язку з чим Алупкінська міська Рада була позбавлена можливості надати документи в обґрунтування своїх вимог, заперечення на позов, звернутися із зустрічним позовом, ознайомитися з матеріалами справи. Таким чином, відповідач не мав можливості використувати свої процесуальні права, передбачені статтею 49 Кодексу адміністративного судочинства України.
Також, помилковим є посилання позивача на неможливість ради скасовувати свої акти, оскільки частиною 2 пункту 8 постанови Пленуму Верховного Суду України № 13 від 25.12.1996 „Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді справ” визначено, що виходячи з встановлених законодавством умов надання земельних ділянок, неможливо вважати таким, що суперечить закону, рішення ради про скасування свого рішення, згідно з яким земельна ділянка була неправомірно отримана у власність або користування.
Крім того, у позивача відсутній акт про закріплення меж земельної ділянки та винесення його меж в натурі, який підтверджує закріплення за санаторієм меж земельної ділянки площею 11,26 га, за адресою: місто Алупка, вул.Леніна, 35, що передбачено наказом Державного комітету України по земельних ресурсах № 43 від 04.05.1999 „Про затвердження Інструкції про порядок складення, надання, реєстрації та зберігання державних актів на право постійного використовування земельної ділянки та право приватної власності на земельну ділянку”. Більш цього, необхідність наявності встановлення меж земельної ділянки передбачено частиною 3 статті 125 Земельного кодексу України, що є підставою для використання земельної ділянки.
Більш детальніше доводи вказані у скарзі.
У запереченнях на апеляційну скаргу позивач просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, постанову суду першої інстанції –без змін.
Розпорядженням першого заступника голови Севастопольського апеляційного господарського суду від 26.02.2007 змінено склад судової колегії, суддю Дугаренко О.В. замінено на суддю Заплаву Л.М., головуючим у справі призначено суддю Лисенко О.В.
Розпорядженням першого заступника голови Севастопольського апеляційного господарського суду від 05.03.2007 змінено склад судової колегії, суддю Заплаву Л.М. замінено на суддю Котлярову О.Л.
В судове засідання представники відповідача та третьої особи не з’явились, про час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлені належним чином.
Судова колегія розглядає справу за відсутністю вказаних сторін, оскільки їх неприбуття в судове засідання не перешкоджає судовому розгляду справи.
Переглянувши постанову суду першої інстанції відповідно до вимог статей 195, 196 Кодексу адміністративного судочинства України, судова колегія встановила таке.
На підставі державного акту на право постійного користування земельною ділянкою серії КМ № 0000030 від 07.04.1995 санаторію ім.Боброва надана у постійне користування земельна ділянка площею 11,2632 га в межах, визначених планом землекористування для функціонування санаторію на підставі рішення Алупкінської міської Ради 14 сесії 21 скликання від 30.06.1992. Вказаний акт зареєстрований в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 3.
03.11.2006 Алупкінською міською Радою прийнято рішення № 7 „Про скасування державного акту санаторію ім.Боброва та надання дозволу на виконання проекту землеустрою по відведенню земельної ділянки у постійне користування”.
Згідно з довідкою Ялтинського міського управління земельних ресурсів вих. № 15188-2/10-20 від 12.11.2006 станом на 01.07.2006 за Дитячим санаторієм ім.Боброва Міністерства охорони здоров’я України закріплена на праві постійного користування земельна ділянка площею 11,2632 га, яка розташована у місті Алупка, вул. Леніна, 35.
Факт включення земельної ділянки по вул.Леніна, 35 у місті Алупка до складу земельної ділянки, яка знаходиться у постійному користуванні позивача, також підтверджується звідним оціночним актом за домоволодінням № 33 (35) по вул.Леніна у місті Алупка, яке знаходиться у володінні Міністерства охорони здоров'я України.
Таким чином, суд першої інстанції вірно дійшов висновку, що земельна ділянка, визначена у рішенні Алупкінської міської Ради за № 34/47 від 29.10.2005 входить до складу земельної ділянки, яка знаходиться у постійному користуванні позивача.
Відповідно до статті 92 Земельного кодексу України право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.
На землекористувача розповсюджується порядок захисту прав на таку земельну ділянку, встановлений статтею 48 Закону України „Про власність” № 697-XII від 07.02.1991, яка передбачає захист добросовісних користувачів на майно, землю, навіть від власника землі.
Також, відповідно до пункту 2 статті 95 Земельного кодексу України порушені права землекористувачів підлягають відновленню в порядку, встановленому законом.
Статтею 141 Земельного кодексу України встановлені підстави припинення права постійного користування земельною ділянкою: добровільна відмова від права користування земельною ділянкою; вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом; припинення діяльності державних чи комунальних підприємств, установ та організацій; використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам; використання земельної ділянки не за цільовим призначенням; систематична несплата земельного податку або орендної плати.
Відповідно до пункту 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідачем не надано доказів правомірності рішення „Про скасування державного акту санаторію ім.Боброва та надання дозволу на виконання проекту землеустрою по відведенню земельної ділянки у постійне користування” № 7 від 03.11.2006.
У зв’язку з вищевикладеним судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що оспорюваним рішенням Алупкінська міська Рада порушила права землекористувача земельної ділянки –Дитячого спеціалізованого санаторію ім.Боброва.
Відповідно до частини 1 статті 144 Конституції України органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території.
Відповідно до пункту 10 статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" № 280/97-ВР від 21.05.1997, акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.
Згідно з пунктом 2.1.3 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України суд, задовольняючі позовні вимоги, може прийняти постанову, зокрема, про спонукання суб'єкта владних повноважень утриматися від вчинення певних дій, якими можуть бути порушені права та охоронювані законом інтереси позивача.
Однак, господарським судом вірно зазначено, що суд не може заборонити Алупкінській міській раді вчиняти дії (приймати рішення) щодо вилучення земельної ділянки площею, оскільки не має права обмежувати права та повноваження органів місцевого самоврядування в частині виконання функцій, покладених на такі органи відповідно до діючого законодавства.
У зв’язку з цим суд вірно задовольнив позовні вимоги частково.
Доводи апеляційної скарги про порушенням судом першої інстанції норм процесуального права не приймаються судовою колегією до уваги внаслідок їх необґрунтованості, оскільки прийняття рішення про проведення попереднього судового засідання не є обов’язковим. Крім того, представник Алупкінської міської Ради був присутнім у судовому засіданні 18.12.2006 та мав можливість використовувати права, надані йому Кодексом адміністративного судочинства України.
Відповідно до статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду –без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки постанову суду прийнято з додержанням норм матеріального та процесуального права, вона зміні чи скасуванню не підлягає.
Апеляційна скарга залишається без задоволення з вищевказаних підстав.
Керуючись статтями 195, 196, 198 (пункт 1), 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
УХВАЛИВ:
Апеляційну скаргу Алупкінської міської Ради залишити без задоволення.
Постанову господарського суду Автономної Республіки Крим від 18.12.2006 у справі № 2-13/19093-2006А залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.
Ухвала може бути оскарженою в порядку і строки, передбачені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя В.А. Лисенко
Судді О.Л. Котлярова
О.А.Латинін