СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
Ухвала
Іменем України
|
14 березня 2007 року |
Справа № 2-26/14369-2006А |
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Лисенко В.А.,
суддів Латиніна О.А.,
Заплави Л.М.,
секретар судового засідання Суровикіна М.С.
за участю представників сторін:
позивача: Титаренко Д.С., довіреність № 135 від 07.04.2006,
відповідача: не з'явився,
3 особи - Міністерства охорони здоров'я України: не з'явився,
3 особи - ОСОБА_1: ОСОБА_1, паспорт ІНФОРМАЦІЯ_1,
прокурора: не з'явився,
розглянувши апеляційні скарги Алупкінської міської Ради та Гурбандурдиєва Какіша на постанову господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Проніна О.Л.) від 09.11.2006 по справі № 2-26/14369-2006А
за позовом Дитячого спеціалізованого санаторію ім. О.О. Боброва (вул. Леніна, 35, місто Алупка, 98676)
до Алупкінської міської Ради (вул. Красногвардійська, 32, місто Алупка, 98676)
3 особи: ОСОБА_1 (АДРЕСА_1)
Міністерство охорони здоров'я України (вул. М. Грушевського, 7, місто Київ, 01021)
за участю прокурора Автономної Республіки Крим (вул. Севастопольська, 21, місто Сімферополь, 95000)
про скасування рішення
ВСТАНОВИВ:
Постановою господарського суду Автономної Республіки Крим від 09.11.2006 (суддя Проніна О.Л.) у справі № 2-26/14369-2006А позов задоволено частково.
Скасовано рішення Алупкінської міської Ради від 29.10.2005 НОМЕР_1 „Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою по відведенню земельної ділянки ОСОБА_1 для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських споруджень”.
В інший частині позовних вимог відмовлено.
Постанова суду мотивована тим, що оспорюваним рішенням Алупкінська міська Рада порушила права землекористувача земельної ділянки -Дитячого спеціалізованого санаторію ім.Боброва. Позов задоволений частково, оскільки суд не має права обмежувати права та повноваження органів місцевого самоврядування в частині виконання функцій, покладених на такі органи відповідно до діючого законодавства.
Не погодившись з вказаною постановою, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить постанову скасувати, у позові відмовити.
На думку сторони, постанову прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Будучи власником земельної ділянки, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2, Алупкінська міська Рада 29.10.2005 прийняла рішення НОМЕР_1 „Про дозвіл на розробку проекту відводу земельної ділянки орієнтованою площею 0,05 га за адресою: АДРЕСА_2”.
Оспорюване рішення не порушує прав позивача, оскільки у нього відсутні документи, які підтверджують закріплення за ним меж земельної ділянки площею 11,26 га за адресою: АДРЕСА_2, що передбачено наказом Державного комітету України по земельних ресурсах № 43 від 04.05.1999 „Про затвердження Інструкції про порядок складення, надання, реєстрації та зберігання державних актів на право постійного використовування земельної ділянки та право приватної власності на земельну ділянку”. Необхідність наявності встановлення меж земельної ділянки передбачено частиною 3 статті 125 Земельного кодексу України, що є підставою для використання земельної ділянки.
Також, судом не враховано, що мається рішення Ялтинського міського суду від 28.02.2006 за позовом ОСОБА_2 до Алупкінської міської Ради, яке підтверджує, що позивач не має установлених земельних меж. Рішення набрало законної сили.
Також не погодившись з постановою суду, третя особа ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить постанову скасувати, у позові відмовити.
На думку сторони оспорюване рішення Алупкінської міської Ради відповідає вимогам діючого законодавства та визначеної законом компетенції органу, який прийняв цей акт.
Також сторона вказує на відсутність у позивача документів, які підтверджують межи земельної ділянки, а державний акт на право постійного користування взагалі не містить даних про адресу знаходження земельної ділянки, яка знаходиться у користуванні позивача.
У заключеннях про можливість надання ОСОБА_1 земельної ділянки орієнтованою площею 0,05 га за адресою: АДРЕСА_2, вказано, що земельна ділянка відноситься до земель, які не передані у власність та не надані у користування, в межах земельної ділянки відсутні сторонні землекористувачі.
Більш детальніше доводи вказані у скаргах.
У запереченнях на апеляційні скарги позивач та Міністерство охорони здоров'я України просять залишити апеляційні скарги без задоволення, постанову суду першої інстанції -без змін.
Розпорядженням першого заступника голови Севастопольського апеляційного господарського суду від 14.03.2007 змінено склад судової колегії, суддю Видашенко Т.С. замінено на суддю Латиніна О.А.
В судове засідання представники відповідача, Міністерства охорони здоров'я України та прокурор не з'явились, про час та місце розгляду апеляційних скарг повідомлені належним чином.
Судова колегія розглядає справу за відсутністю вказаних сторінта прокурора, оскільки їх неприбуття в судове засідання не перешкоджає судовому розгляду справи.
Переглянувши постанову суду першої інстанції відповідно до вимог статей 195, 196 Кодексу адміністративного судочинства України, судова колегія встановила таке.
На підставі державного акту на право постійного користування земельною ділянкою серії ІНФОРМАЦІЯ_2 від 07.04.1995 санаторію ім.Боброва надана у постійне користування земельна ділянка площею 11,2632 га в межах, визначених планом землекористування для функціонування санаторію на підставі рішення Алупкінської міської Ради 14 сесії 21 скликання від 30.06.1992. Вказаний акт зареєстрований в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за НОМЕР_2.
29.10.2005 Алупкінською міською Радою прийнято рішення НОМЕР_1 „Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою по відведенню земельної ділянки ОСОБА_1 для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських споруджень”.
Згідно з довідкою Ялтинського міського управління земельних ресурсів вих. НОМЕР_3 від 02.11.2006 станом на 01.07.2006 за Дитячим санаторієм ім.Боброва Міністерства охорони здоров'я України закріплена на праві постійного користування земельна ділянка площею 11,2632 га, яка розташована у АДРЕСА_2.
Факт включення земельної ділянки по АДРЕСА_2 до складу земельної ділянки, яка знаходиться у постійному користуванні позивача, також підтверджується звідним оціночним актом за домоволодінням АДРЕСА_2, яке знаходиться у володінні Міністерства охорони здоров'я України.
Таким чином, суд першої інстанції вірно дійшов висновку, що земельна ділянка, визначена у рішенні Алупкінської міської Ради за НОМЕР_1 від 29.10.2005 входить до складу земельної ділянки, яка знаходиться у постійному користуванні позивача.
Відповідно до статті 92 Земельного кодексу України право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.
На землекористувача розповсюджується порядок захисту прав на таку земельну ділянку, встановлений статтею 48 Закону України „Про власність” № 697-XII від 07.02.1991, яка передбачає захист добросовісних користувачів на майно, землю, навіть від власника землі.
Також, відповідно до пункту 2 статті 95 Земельного кодексу України порушені права землекористувачів підлягають відновленню в порядку, встановленому законом.
Статтею 141 Земельного кодексу України встановлені підстави припинення права постійного користування земельною ділянкою: добровільна відмова від права користування земельною ділянкою; вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом; припинення діяльності державних чи комунальних підприємств, установ та організацій; використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам; використання земельної ділянки не за цільовим призначенням; систематична несплата земельного податку або орендної плати.
Відповідно до пункту 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Тому, відповідач повинен був надати суду докази того, що спірна земельна ділянка знаходиться за межами земельної ділянки, наданої Дитячому спеціалізованому санаторію ім.Боброва.
Оскільки відповідач не надав суду таких доказів, доводи його апеляційної скарги не приймаються до уваги.
Доводи Алупкінської міської Ради про відсутність меж земельної ділянки, наданої позивачу, також не приймаються до уваги. Дитячий спеціалізований санаторій ім.Боброва розташований за адресою: АДРЕСА_2, а земельна ділянка, яку відповідач бажав надати ОСОБА_1, також знаходиться за вказаною адресою (АДРЕСА_2).
За такими обставинами доводи позивача про порушення його прав землекористувача є обґрунтованими.
Таким чином, відповідачем не надано доказів правомірності рішення НОМЕР_1 „Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою по відведенню земельної ділянки ОСОБА_1 для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських споруджень” від 29.10.2005.
У зв'язку з вищевикладеним судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що оспорюваним рішенням Алупкінська міська Рада порушила права землекористувача земельної ділянки -Дитячого спеціалізованого санаторію ім.Боброва.
Відповідно до частини 1 статті 144 Конституції України органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території.
Відповідно до пункту 10 статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" № 280/97-ВР від 21.05.1997, акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.
Згідно з пунктом 2.1.3 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України суд, задовольняючі позовні вимоги, може прийняти постанову, зокрема, про спонукання суб'єкта владних повноважень утриматися від вчинення певних дій, якими можуть бути порушені права та охоронювані законом інтереси позивача.
Однак, господарським судом вірно зазначено, що суд не може заборонити Алупкінській міській раді вчиняти дії (приймати рішення) щодо вилучення земельної ділянки площею, оскільки не має права обмежувати права та повноваження органів місцевого самоврядування в частині виконання функцій, покладених на такі органи відповідно до діючого законодавства.
У зв'язку з цим суд вірно задовольнив позовні вимоги частково.
Відповідно до статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки постанову суду прийнято з додержанням норм матеріального та процесуального права, вона зміні чи скасуванню не підлягає.
Апеляційні скарги залишаються без задоволення з вищевказаних підстав.
Керуючись статтями 195, 196, 198 (пункт 1), 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
УХВАЛИВ:
Апеляційні скарги Алупкінської міської Ради та Гурбандурдиєва Какіша залишити без задоволення.
Постанову господарського суду Автономної Республіки Крим від 09.11.2006 у справі № 2-26/14369-2006А залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.
Ухвала може бути оскарженою в порядку і строки, передбачені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя В.А. Лисенко
Судді О.А.Латинін
Л.М. Заплава