СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
Постанова
Іменем України
12 березня 2007 року | Справа № 20-2/101 |
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Щепанської О.А.,
суддів Прокопанич Г.К.,
Плута В.М.,
за участю представників сторін:
позивача: Гарбара Анатолія Володимировича, довіреність №01/22 від 22.01.2007, приватного підприємства "Югра";
відповідача: не з'явився, приватного підприємства "Вернис";
розглянувши апеляційну скаргу приватного підприємства "Югра" на рішення господарського суду міста Севастополя (суддя Шевчук Н.Г.) від 10 січня 2007 року у справі № 20-2/101,
за позовом приватного підприємства "Югра" (вул. Одеська, 21-12, Севастополь, 99011)
до приватного підприємства "Вернис" (вул. Пожарова, 6-20, Севастополь, 99008)
про повернення майна, яке придбане без достатніх правових підстав,
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду міста Севастополя від 10 січня 2007 року у справі №20-2/101 (суддя Шевчук Н.Г.) відмовлено у задоволенні позову приватного підприємства "Югра" до приватного підприємства "Вернис" про повернення майна, яке придбане без достатніх правових підстав.
Позивач, не погодившись з рішенням господарського суду, звернувся до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати зазначене рішення місцевого господарського суду.
Сторона посилається на те, що господарським судом при прийнятті рішення було порушено норми матеріального та процесуального права, висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи.
Позивач вказує на те, що господарський суд в своєму рішенні посилається на відсутність доказів в той час коли суд задовольнив витребування доказів від інспекції ДАСК міста Севастополя, а фактично цих доказів не витребував. Суд першої інстанції прийняв рішення про відмову у визнанні права власності на павільйон, позивач фактично вимагав стягнути вартість безпідставно придбаного майна.
За клопотанням представника позивача судочинство здійснювалось на російській мові у відсутності представника відповідача, якого було належним чином повідомлено про час та місце розгляду апеляційної скарги, який не надав суду доказів поважних підстав своєї відсутності у судовому засіданні та який не скористався своїм процесуальним правом участі в судовому засіданні.
Судова колегія, порадившись на місці, ухвалила можливим розглянути справу по суті у відсутності представника відповідача з представлених доказів в матеріалах справи, оскільки стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов’язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов’язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез’явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.
Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.
Оскільки матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, підстав для відкладення розгляду справи не вбачається.
На підставі статті 101 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія повторно розглянувши матеріали справи, встановила наступне.
Приватне підприємство "Югра" звернулось до господарського суду з позовом до приватного підприємства "Вернис" про стягнення на користь позивача вартості безпідставно набутого позивачем майна у розмірі 45374,00грн. (а. с. 2-3).
Позивач в обґрунтування своїх позовних вимог посилається на норми частини 1 і пункту 1 частини 3 статті 1212, частини 2 статті 1213 Цивільного кодексу України, а також на те, що відповідачем не оплачена відповідачу вартість виконаних ним підрядних робіт у сумі 18575,00грн. і використаних матеріалів на будівництво торгового павільйону на Центральному ринку міста Севастополя у сумі 26772,00грн. за договором №7 від 18.04.2003, який рішенням господарського суду міста Севастополя від 05-11.05.2004 у справі №20-10/036 визнаний недійсним. Позивач вважає, що цей торговий павільйон набутий відповідачем без достатніх правових підстав.
Відповідач проти позову заперечує посилаючись на неправильне застосування позивачем норм статті 1212 Цивільного кодексу України та рішення господарського суду міста Севастополя від 05-11.05.2004 у справі №20-10/036, залишене без змін постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 19.07.2004, яким було вирішено питання щодо повернення сторонами одна одній всього отриманого ними по визнаній недійсною угоді (а. с. 21).
З наданих доказів в матеріалах справи вбачається, що за клопотанням позивача судом першої інстанції у справі було призначено судову будівельно-технічну експертизу, яку не було виконано з причини ненадання експерту для огляду об'єкту дослідження та виконавчої документації (а. с. 30-32, 99-100, 108).
Суд першої інстанції у задоволенні позову відмовив. Рішення місцевого господарського суду було мотивовано тим, що докази наявності у позивача права власності на майно, вартість якого він просить стягнути з відповідача, відсутні, а надані позивачем до матеріалів справи акти обстеження, огляду та прийому в експлуатацію, а також товарні чеки, накладні, квитанції, рахунки не є доказами наявності у нього права власності на торговий павільйон на Центральному ринку міста Севастополя чи його частину (а. с. 11-14, 35-94).
Судова колегія розглянувши матеріали справи, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції обставин справи та правильність застосування норм матеріального та процесуального права, дослідивши надані докази, вислухавши пояснення представника позивача, дійшла наступного висновку.
Як вбачається з матеріалів справи, між приватним підприємством "Вернис" (замовник) та приватним підприємством "Югра" (підрядник) 18.10.2003 було укладено договір підряду №7 на виконання будівельних робіт з будівництва торгового павільйону на Центральному ринку міста Севастополя (а. с. 9-10).
Рішенням господарського суду міста Севастополя від 05-11.05.2004 у справі №20-10/036 за позовом приватного підприємства "Вернис" до приватного підприємства "Югра" про визнання недійсною угоди і стягнення 30000,00грн., залишеним без змін постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 19.07.2004, зазначений договір підряду було визнано недійсним та застосовано наслідки, передбачені частиною 2 статті 48 Цивільного кодексу УРСР, а саме стягнуто з приватного підприємства "Югра" на користь приватного підприємства "Вернис" 30000,00грн., які були отримані підрядником від замовника на придбання будівельних матеріалів.
Також, постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 19.07.2004 у касаційному порядку оскаржено не було.
Таким чином, рішення господарського суду міста Севастополя від 05-11.05.2004 у справі №20-10/036 набрало законної сили з 20.07.2004 року.
Згідно з нормою частини 1 і пункту 1 частини 3 статті 1212, частиною 2 статті 1213 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов’язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов’язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного за недійсним правочином. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.
Позивач вказує на те, що ним було виконано за недійсним правочином, а саме договором підряду №7 від 18.10.2003, роботи на суму 18575,00грн. і використані матеріали на будівництво торгового павільйону на Центральному ринку міста Севастополя на суму 26772,00грн., а тому створене таким чином майно, на його думку, набуте відповідачем безпідставно.
Отже, на думку судової колегії, суд першої інстанції вірно дійшов висновку про те, що вимоги приватного підприємства "Югра" про стягнення з приватного підприємства "Вернис" вартості цього майна є по своїй суті вимогами про застосування наслідків недійсності правочину.
Але, рішенням господарського суду міста Севастополя від 05-11.05.2004 у справі №20-10/036 встановлено та постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 19.07.2004 підтверджено, що приватним підприємством "Югра" за договором підряду №7 від 18.10.2003 було одержано від приватного підприємства "Вернис" як попередня оплата 30000,00грн., а також встановлено, що докази отримання за цією угодою приватним підприємством "Вернис" від приватного підприємства "Югра" матеріалів на будівництво та виконання робіт відсутні.
Також, судом першої інстанції було встановлено, що приватним підприємством "Югра" не надано будь-яких доказів проведення будівельних робіт відповідно до робочого проекту (форми-2, підписаної замовником та підрядчиком та інше). Проведення робіт здійснювалось силами самого позивача - приватним підприємством "Вернис", а також іншими залученими до виконання робіт організаціями, що підтверджується наданими суду документами.
Крім того, при вирішенні спору у справі №20-10/036 було застосовано наслідки визнання недійсним договору підряду №7 від 18.10.2003, а саме було стягнуто з приватного підприємства "Югра" на користь приватного підприємства "Вернис" 30000,00грн. попередньої оплати за цим договором.
Дані факти були встановлені господарським судом міста Севастополя та Севастопольським апеляційним господарським судом при розгляді справи №20-10/036 і в силу положення частини 2 статті 35 Господарського процесуального кодексу України не доводяться при вирішенні спору який розглядається.
Крім того, як вбачається з наданих доказів в матеріалах справи, докази наявності у позивача права власності на майно, вартість якого він просить стягнути з відповідача, відсутні, а надані позивачем до матеріалів справи акти обстеження, огляду та прийому в експлуатацію, а також товарні чеки, накладні, квитанції, рахунки не є доказами наявності у нього права власності на торговий павільйон на Центральному ринку міста Севастополя чи його частину (а. с. 11-14, 35-94).
Таким чином, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що при викладених обставинах, позовні вимоги позивача є безпідставними та не підлягаючими задоволенню.
Отже, судова колегія не може прийняти до уваги посилання позивача, які було викладено в апеляційній скарзі, оскільки вони суперечать нормам чинного законодавства та спростовуються доказами наданими в матеріалах справи.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржуване рішення господарським судом було прийнято з дотриманням норм матеріального та процесуального права та підстави для його скасування відсутні.
Керуючись статтями 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд
ПОСТАНОВИВ:
1.Рішення господарського суду міста Севастополя від 10 січня 2007 року у справі № 20-2/101 залишити без змін.
2.Апеляційну скаргу приватного підприємства "Югра" залишити без задоволення.
Головуючий суддя О.А. Щепанська
Судді Г.К. Прокопанич
В.М. Плут