УКРАЇНА
Харківський апеляційний господарський суд
Постанова
Іменем України
18 грудня 2006 року Адміністративна справа № АС- 41/129-06
Головуючий по 1-й інстанції- Суддя –Мінаєва О.М.
Доповідач по 2-й інстанці -Суддя – Лащенко Л.Д.
Колегія суддів у складі: головуючого судді Лащенко Л.Д., суддів - Істоміної О.А., Погребняк В.Я.
при секретарі Андросовій О.В.
за участю:
пом. прокурора Жовтневого району м. Харкова –Чопко М.П.
представників сторін:
позивача – Демчан А.В. (дов. № 10471/10/10-015 від 06.12.2006 року).
1-го відповідача – не з’явився.
2-го відповідача –не з’явився.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача, ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова (вх. № 3311 Х/2-6 від 06.09.2006 р.) на постанову господарського суду Харківської області від 08.08.2006 р. у справі № АС- 41/129-06
за позовом ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова
до 1. ПП “Фармлайн”, м. Харків
2.МПП “ЛугКонд”, м. Луганськ
про визнання угоди недійсною, -
встановила:
22.03.2006 року Позивач звернувся до суду з позовом про визнання недійсним договору № 27 від 01.12.2003 року, укладеного між ПП «Фармлайн», м. Харків та МПП «ЛугКонд», м. Луганськ та про визнання недійсними податкових накладних на суму 1 786 079,89 грн. У якості підстави визнання недійсним договору № 27 від 01.12.2003 року позивач послався на невідповідність вказаного договору ст. 49 ЦК України (1963 р.), який втратив чинність з 01.01.2004 року. Підстави визнання недійсними податкових накладних, перелічених позивачем у позові, позивач у позовній заяві не виклав.
Постановою господарського суду Харківської області від 08.08.2006 р. позов задоволено частково. Визнано недійсним, на підставі ст. 49 ЦК України (в редакції 1963 року, яка втратила чинність на час прийняття судом рішення) договір № 27 від 01.12.2003 року, укладений між ПП «Фармлайн», м. Харків та МПП «ЛугКонд», м. Луганськ. В іншій частині в задоволенні позову відмовлено. Постанова прийнята судом з посиланням на те, що рішенням Артемівського районного суду м. Луганська установчі документи МПП «ЛугКонд»визнані недійсними з моменту реєстрації, таким чином, особи, які діяли від імені МПП «ЛугКонд»здійснювали підприємницьку діяльність з метою ухилення від сплати податків, оскільки, позивачем не надано суду доказів виконання угоди шляхом проведення розрахунків між відповідачами, суд дійшов висновку про неможливість застосування наслідків, передбачених ст.. 49 ЦК УРСР 1963 року. Стосовно визнання недійсними податкових накладних у задоволенні позову судом першої інстанції відмовлено з посиланням на те, що податкові накладні є первинними обліково-розрахунковими документами і у разі визнання недійсними господарських зобов’язань сторін в цілому не підлягають визнанню недійсними окремо. ПП «ФармЛайн»зареєстровано платником ПДВ і вказана особа правомірно виписала на адресу покупця товару податкові накладні.
Позивач з постановою господарського суду Харківської області від 08.08.2006 р. не погодився, подав апеляційну скаргу, в якій просить апеляційний суд задовольнити його апеляційну скаргу, переглянути Постанову господарського суду Харківської обл.. від 08.08.2006 року та скасувати її в частині відмови у задоволенні позову і прийняти нове рішення, яким задовольнити позов ДПІ у Жовтневому р-ні м. Харкова. Подану апеляційну скаргу позивач обгрунтовує тим, що оскільки судом першої інстанції встановлено, що договір № 27 від 01.12.2003 року суперечить ст.. 49 ЦК УРСР 1963 року, особи, які здійснювали господарську діяльність умисно ухилялись від сплати податків, чим спричинили державі шкоду в особливо великих розмірах. Будь-які правові підстави визнання недійсними податкових накладних, в апеляційній скарзі теж не визначені.
1-й та 2-й відповідачі заперечення на апеляційну скаргу не надали. До апеляційного суду повернулись копії апеляційних скарг позивача, надісланих судом відповідачам 11.09.2006 р.
19.09.2006 р. до суду повернулась копія апеляційної скарги позивача, яка була надіслана ПП “Фармлайн” на адресу: м. Харків, вул. Володарського, буд. 82, з довідкою поштового відділення про те, що “адресат вибув”. 20.11.2006 до апеляційного повернулась Ухвала про відкладання розгляду апеляційної скарги з позначкою поштового відділення «адресат вибув».
13.10.2006 року до суду була повернута копія апеляційної скарги позивача, що надсилалась МПП “ЛугКонд” на адресу: м. Луганськ, квар.Мирний, буд. 8, кв. 18, з довідкою поштового відділення про причину невручення –“за истечением срока хранения”.
В судове засідання 06.11.2006 р. надійшла заява прокурора Жовтневого району м. Харкова, вх.№ 8449, про вступ у розгляд адміністративної справи в порядку ст. ст. 60, 61 КАС України. В судове засідання для участі в розгляді апеляційної скарги позивача по справі з’явився помічник прокурора Жовтневого району м. Харкова Чопка М.П.
Колегія суддів, враховуючи, що представнику прокуратури необхідний деякий час для ознайомлення з матеріалами справи, та неявку в судове засідання 1-го та 2-го відповідачів, розгляд справи відкладала.
Перевіривши повноту встановлення судом обставин справи та наданих сторонами в підтвердження обставин справи доказів, перевіривши надану в постанові суду їх юридичну оцінку, розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення уповноваженого представника позивача, апеляційний суд встановив, що апеляційна скарга позивача підлягає залишенню без задоволення. Постанова господарського суду Харківської області від 08.08.2006 року у справі АС-41/129-06 підлягає скасуванню, позовні вимоги не підлягають задоволенню виходячи з наступного.
Як вказано вище, в березні 2006 року позивач –ДПІ у Жовтневому р-ні м. Харкова подав позов про визнання недійсним договору купівлі продажу № 27 від 01.12.2003 року, укладеного між МПП «ЛугКонд»та ПП «ФармЛайн» У якості правової підстави визнання договору недійсним, позивач послався на те, що договір був спрямований на приховування прибутків від оподаткування, а також на ту обставину, що Рішенням Артемівського районного суду м. Луганська від 26.08.2004 року були визнані недійсними з моменту реєстрації установчі документи МПП «ЛугКонд»та скасована реєстрація вказаного підприємства. Своє право на подання позову позивач обґрунтовував наданими йому п. 11 ст. 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»повноваженнями щодо подання позовів про визнання угод недійсними. Викладаючи в позовній заяві обставини, які йому стали відомі під час перевірки платника податків –першого відповідача у справі, та які свідчили про порушення платником податків податкового законодавства України, контролюючий орган –позивач у справі, вважає, що договір купівлі продажу № 27 від 01.12.2003 року суперечить інтересам держави та просить суд визнати його недійсним за ознаками ст.. 49 ЦК УРСР Тобто, застосувати під час прийняття судового рішення норму права, яка на час подання позову втратила чинність.
Під час дослідження матеріалів справи колегією суддів встановлено, що ні предмет, ні ціна, ні якість, ні кількість продукції, ні строк передачі продукції, що продається, у договорі купівлі –продажу № 27 від 01.12.2003 року сторонами не визначені, відповідно встановити на що була направлена воля сторін та настання яких реальних правових наслідків сторони бажали досягти при його підписанні встановити не можливо.
Щодо наявності порушення платником податку –ПП «ФармЛайн» податкового законодавства, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що під час здійснення планової документальної перевірки дотримання вимог податкового та валютного законодавства ПП «ФармЛайн»за період з 01.07.2003 року по 01.07.2004 року (Акт перевірки № 387\23-104 від 26.10.2004 року) контролючим органом, позивачем по справі, встановлено, що ПП «ФармЛайн»здійснює фінансово-господарську діяльність на підставі Статуту зареєстрованого Харківським міськвиконкомом 25.04.2002 року, реєстраційна справа № 04059243Ю0026155. Статутний фонд визначено у розмірі 1,0 тис. грн.., перший відповідач зареєстрований як платник податків, у тому числі, як платник податку на додану вартість. Знаходиться за місцезнаходженням вказаним в установчих документах. Вказаним Актом перевірки контролюючий орган (позивач у справі) встановив, що суми податку на додану вартість по податкових накладних вказаних у позовній заяві відображені у книзі обліку придбання товарів (робіт, послуг) та відповідають даним податкових декларацій з ПДВ за відповідні періоди. Тобто, порушень податкового законодавства не встановлено.
За відсутності самого предмету договору ПП «ФармЛайн»отримує від МПП «ЛугКонд»податкові накладні, та як встановлено Актом перевірки, відносить суми ПДВ по накладним до податкових зобов’язань, однак розрахунки між ПП «ФармЛайн»та МПП «Лугконд»не проводяться, відповідно податок на додану вартість продавцю не перераховується, та продавцем МПП «Лугконд»до бюджету України не зараховувався. Контролюючий орган, позивач по справі під час перевірки повноти та правильності відображення податкових зобов’язань та податкового кредиту за вказаним договором таку сплату не встановив.
Стаття 202 ЦК України (в редакції 2003 року) та ст. 41 ЦК України (в редакції 1963 року) визначають правочин (угоду), як дію особи, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.
Стаття 203 ЦК України встановлює загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину. Ті ж самі вимоги до чинності угоди були притаманні і попередній редакції ЦК України, а саме: -
Зміст правочину не може суперечити вимогам ЦК, інших нормативних актів цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.
Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.
Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.
Правочин має бути спрямований на реальне настання наслідків, що обумовлені ним.
Оскільки в умовах договору № 27 від 01.12.2003 року воля сторін за відсутності предмету договору не викладена, відповідно і реальне настання наслідків обумовлених договором не могло відбутися.
Одночасно, колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу позивача на ту обставину, що з 01.01.2004 року Цивільний кодекс Української РСР 1963 року втратив чинність. Цивільний кодекс України, який набрав чинності з 01.01.2004 року, не містить такі публічно - правові наслідки укладання недійсної угоди, які були встановлені ст. 49 ЦК УРСР. Новим Цивільним кодексом України, не передбачені такі правові наслідки, як стягнення в доход держави одержаного однієї чи обома сторонами за угодою. За змістом ч. 2 ст. 5 ЦК України, який набрав чинності з 01.01.2004 року, кодекс має зворотню дію у часі, коли він пом’якшує або скасовує відповідальність особи.
Нормами Конституції України встановлюються основні принципи існуючого суспільного ладу.
Стаття 67 Конституції України встановлює, що кожен зобов’язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Законом України “Про систему оподаткування” закріплюється обов’язок кожної особи подавати до державних податкових органів декларації, бухгалтерську звітність та інші документи і відомості пов’язані з обчисленням і сплатою податків і зборів та сплачувати належні суми податків і зборів до бюджетів та державних цільових фондів у порядку та на умовах, що визначаються законами України про оподаткування.
Відповідно до п.1.8 ст.1 Закону України “Про ПДВ” бюджетне відшкодування - це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв’язку з надмірною сплатою податку. Якщо при придбанні товарів сума ПДВ не сплачена платником податку, то не може існувати і бюджетної заборгованості перед покупцем товару.
Як вказано вище, доказів оплати податку на додану вартість, у зв’язку з нібито придбанням товару, вказаного у податкових накладних, ні перший відповідач, ні другий відповідач суду не надали, як не надали і доказів перерахування ПДВ до державного бюджету України. Разом з тим, за відсутністю договору, за відсутності реального настання дій обумовлених договором ПП «ФармЛайн»відносить суми ПДВ по вказаним у позовній заяві податкових накладних до податкового кредиту, що за відсутності сплати податку на додану вартість приводить до отримання з бюджету суми, яка не була сплачена до бюджету. Такі дії свідчать про укладання договору № 27 від 01.12.2003 року з метою незаконного заволодіння коштами державного бюджету України.
Стаття 228 Цивільного кодексу України, який набрав чинності з 01.01.2004 року, встановлює правові наслідки вчинення правочину, який порушує публічний порядок, у тому числі у сфері сплати податків, зборів, інших обов’язкових платежів. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. Отже, недійсність правочину, який порушує публічний порядок встановлюється законом, у даному випадку має місце порушення конституційного обов’язку сплачувати податки, та мають місце ознаки правопорушення у вигляді посягання на заволодіння державним майном у вигляді незаконного отримання з державного бюджету грошових сум. Нікчемний правочин не потребує доведення його недійсності у судовому порядку, під час розгляду спору про право цивільне, оскільки при вчиненні дій відбувається порушення виключно публічно-правових приписів, то і наслідки таких дій встановлюються не цивільним кодексом, а окремими публічними законами у даному випадку кримінальним кодексом України.
Враховуючи, що відповідно до вимог закону «Про податок на додану вартість»та ст.ст.203, 228 ЦК України договір № 27 від 01.12.2003 року є нікчемним, позивач –ДПІ у Жовтневому р-ні м. Харкова обґрунтував свій позов про визнання угоди недійсною не відповідністю договору № 27 статті 49 Цивільного кодексу УРСР і просить суд визнати недійсними податкові накладні, тобто документи, які не є (правочинами, угодами) Цивільний кодекс Української РСР у редакції 1963 року припинив свою діяльність на території України на час звернення позивача з позовом до суду, доказів руху грошових коштів за вказаним договором позивач суду не надав, за таких обставин, суд першої інстанції не мав правових підстав для задоволення позову і застосування норми права, яка втратила чинність. За таких обставин, апеляційна скарга позивача не підлягає задоволенню, Постанова господарського суду Харківської обл. від 08.08.2006 року по справі АС-41\129-06 підлягає скасуванню, позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню.
Керуючись ст. ст. 196, п. 3 ст. 198, 202, п. 3 ст. 205, 207, 209, 211, 212 Кодексу Адміністративного судочинства України, судова колегія,
ПОСТАНОВИЛА:
Апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення.
Постанову господарського суду Харківської області від 08.08.2006 року по справі № АС-41\129-06 скасувати.
Прийняти нову Постанову.
У задоволенні позову відмовити.
Дана Постанова набирає чинності з дня її проголошення.
Сторони мають право на дану Постанову подати касаційну скаргу до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.
Справу № АС-41\129-06 направити до господарського суду Харківської області.
Головуючий суддя Лащенко Л.Д.
Суддя Істоміна О.А.
Суддя Погребняк В.Я.