ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
_________________________________________________________________________________________________________
ПОСТАНОВА
13.03.07 Справа № 3/342-10/356
Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії
головуючого-судді Скрутовського П. Д.
суддів Онишкевича В. В.
Слуки М. Г.
розглянув апеляційну скаргу ТзОВ «Текс-Україна», м. Львів від 16.01.2007 р. б/н
на постанову Господарського суду Львівської області від 14.12.2006 р.
у справі № 3/342-10/356
за позовом Львівського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів
до відповідача ТзОВ «Текс-Україна», м. Львів
про стягнення штрафних санкцій в сумі 14 643, 46 грн.
за участю представників сторін:
від позивача –явка необов’язкова –Клепуц Л. Є. –провідний спеціаліст (довіреність № 01-7/21-29); Горбань М. І. –головний спеціаліст (довіреність № 01-7/21-29 від 11.01.2007 р.)
від відповідача (скаржника) –явка необов’язкова –Лукашик Б. С. –представник (довіреність б/н від 26.02.2007 р.)
Розпорядженнями голови Львівського апеляційного господарського суду від 27.02.2007 р. та від 13.03.2007 р. склад колегії суддів змінювався.
Представникам сторін у судовому засіданні були роз’яснені права та обов’язки, передбачені ст.ст. 49, 51 КАС України. Згідно клопотання сторін, технічна фіксація судового процесу не здійснювалася. Заяв про відвід суддів не надходило.
Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 12.02.2007 р. було закінчено підготовку справи до розгляду і призначено на 27.02.2007 р., а у судовому засіданні 27.02.2007 р. розгляд апеляційної скарги відкладався на 13.03.2007 р. з підстав, викладених в ухвалі суду, явка сторін не була визнана обов’язковою.
Постановою господарського суду Львівської області від 14.12.2006 р. у справі № 3/342-10/356 за позовом Львівського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до ТзОВ «Текс-Україна»про стягнення 14 643, 46 грн. штрафних санкцій за невиконання нормативу по працевлаштуванні ще 2 інвалідів у 2005 році позов задоволено повністю.
При винесенні оскаржуваної постанови, місцевий господарський суд керувався ст.ст. 18, 19, 20 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів” та мотивував її тим, що відповідач, створивши лише 3 робочих місця для працевлаштування інвалідів, не здійснював заходи щодо створення ще 2 робочих місць для інвалідів, в тому числі не інформував центр зайнятості про наявність вакантних місць для інвалідів.
Скаржник, відповідач у справі, не погодився з постановою господарського суду Львівської області, подав апеляційну скаргу, в якій вказує підстави, з яких вважає, що дана постанова підлягає скасуванню, а слід відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що відповідачем у звітному періоді працевлаштовано 3 інвалідів, коли норматив становить 4, а не 5 –як визначив Фонд, оскільки скаржник вважає, що 4, 48 (4 % від 112 працівників) заокруглюється до 4, а не до 5. Також апелянт вказує, що відповідно до Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», обов’язок підприємства щодо створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов’язком підбирати і шукати інвалідів, а лише працевлаштувати скерованого на підприємства інваліда, або який самостійно звернувся на підприємство з метою працевлаштування. Крім цього, скаржник вказує і на процесуальні порушення господарського суду.
У судових засіданнях представники відповідача (скаржника) підтримали вимоги та наполягали на доводах, викладених в апеляційній скарзі.
Позивач, скористався правом, наданим ст. 191 КАС України, подав відзив на апеляційну скаргу, в якому заперечує доводи, викладені в апеляційній скарзі, просить постанову господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, мотивуючи свої вимоги тим, що відповідач не подав доказів, які підтверджували б здійснення ним заходів щодо створення робочих місць для працевлаштування інвалідів, а інформація про вільні робочі місця та вакантні посади, на яких може використовуватися праця інвалідів до центру зайнятості була подана лише 28.11.2005 р.
В підтвердження своїх заперечень представники Фонду надали суду Лист Новояворівського міського центру зайнятості від 23.02.2007 р. № 454/05.
Розглянувши наявні матеріали справи, а також доводи та заперечення, наведені в апеляційній скарзі та у відзиві на неї, заслухавши пояснення представників сторін у судових засіданнях, колегія суддів господарського суду апеляційної інстанції дійшла висновку, що постанову місцевого господарського суду слід скасувати, а апеляційну скаргу задоволити з наступних підстав:
Відповідно до ст. 19 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”, для підприємств, установ і організацій, незалежно від форми власності і господарювання встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі 4 % від загальної чисельності працюючих, а якщо працює від 8 до 25 чоловік –у кількості 1 робочого місця.
Із матеріалів справи, а саме із звіту відповідача форми № 10-ПІ про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2005 рік, вбачається, що середньооблікова чисельність працівників на підприємстві у звітному періоді складала 115 чоловік, відповідно норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у звітному періоді повинен був становити в кількості 5 інвалідів, а не 3, - як зазначено у звіті, однак на підприємстві у даному періоді працювало лише 3 інваліди, що підтверджується списком працюючих інвалідів-штатних працівників, а також витягами з наказів про прийняття їх на роботу та копіями пенсійних посвідчень, які містяться у даній справі.
За п.п. 3.2.5 цієї ж Інструкції, середньооблікова кількість штатних працівників за період з початку року (у тому числі за квартал, півріччя, 9 місяців, рік) обчислюється шляхом підсумовування середньооблікової кількості штатних працівників за всі місяці роботи підприємства, що минули за період з початку року до звітного місяця включно, та ділення одержаної суми на кількість місяців у цьому періоді, тобто відповідно на 2, 3, 4, ... 12.
Згідно змісту Листів Держкомстату № 6-2-7/230 від 21.10.2002 року та Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва № 6538 від 12.11.2003 р., у разі отримання при розрахунку не цілого значення показника необхідно заокруглювати його за загальними правилами арифметики до цілого значення.
При цьому, апеляційна інстанція наголошує на тому, що відповідач невірно визначив, що до середньооблікової чисельності працівників не включаються працевлаштовані на підприємстві інваліди.
Відповідно до вимог ст. 20 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”, підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим ст. 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом.
Сплату адміністративно-господарських санкцій і пені підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, проводять відповідно до закону за рахунок прибутку, який залишається в їх розпорядженні після сплати всіх податків і зборів (обов'язкових платежів).
У разі відсутності коштів штрафні санкції можуть бути застосовані шляхом звернення стягнення на майно підприємства (об'єднання), установи і організації в порядку, передбаченому законом.
Отже, відсутність в спірному періоді прибутку не звільняє відповідача від сплати штрафних санкцій за не створення робочого місця для працевлаштування інваліда.
Згідно з положеннями Порядку сплати підприємствами (об’єднаннями), установами і організаціями штрафних санкцій до відділень Фонду соціального захисту інвалідів, акумуляції, обліку і використання цих коштів, суми штрафних санкцій визначаються в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві за кожне робоче місце, незайняте інвалідом і виплачується підприємствами самостійно не пізніше 15 квітня року, наступного за звітним. Суми штрафних санкцій перераховуються підприємствами в дохід державного бюджету на рахунки органів Державного казначейства, а у разі несплати в установлений термін, відділення Фонду соціального захисту інвалідів вживають заходів щодо їх стягнення у судовому порядку, керуючись також Положенням про Фонд соціального захисту інвалідів, затвердженого Постановою Кабінету міністрів України № 1434 від 26.09.2002 р., ст. 2 КАС України та ст. 124 Конституції України.
Із розрахунку до позовної заяви Львівського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів вбачається, що середньорічна заробітна плата штатного працівника складає 7 321, 73 грн. –відповідно Фондом соціального захисту інвалідів були нараховані штрафні санкції в подвійному розмірі за ще 2 нестворених робочих місця для працевлаштування інвалідів в розмірі 14 643, 46 грн.
Відповідно до ст. 18 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”, працевлаштування інвалідів здійснюється органами виконавчої влади з питань праці та соціальної політики, органами місцевого самоврядування, громадськими організаціями інвалідів.
Згідно ч. 2 ст. 19 цього ж Закону, відповідальність за незабезпечення зазначених нормативів покладається на керівника підприємств.
Відповідно до Положення про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів, підприємства розробляють заходи щодо створення робочих місць для інвалідів, включають їх до колективного договору, інформують центри зайнятості, місцеві органи соціального захисту населення та відділення Фонду соціального захисту інвалідів про створення (пристосування) робочих місць для працевлаштування інвалідів. (п. 5)
Згідно даного Положення, робоче місце інваліда вважається створеним, якщо воно відповідає встановленим вимогам робочого місця для інвалідів відповідної нозології, атестоване спеціальною комісією підприємства за участю представників МСЕК, органів Держнаглядохоронпраці, громадських організацій інвалідів, і введено в дію шляхом працевлаштування на ньому інваліда. (п. 3)
Оскільки при розгляді даного спору господарським судом першої інстанції не було дано оцінку листу Новояворівського міського центру зайнятості № 3229/05 від 06.12.2006 р. (а. с. 10), ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 09.02.2007 р. від відповідача (скаржника) вимагалося подання доказів створення (пристосування) 2 робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2005 році і повідомлення центру зайнятості щомісячними звітами чи в іншій формі про наявність протягом січня –грудня 2005 року вільного робочого місця для працевлаштування інваліда.
На виконання вказаної ухвали суду у судовому засіданні 27.02.2007 р. відповідачем подано клопотання про долучення до матеріалів справи копії листа Новояворівського міського центру зайнятості, копії листа ТзОВ «Текс-Україна», копії Постанови Судової палати у господарських спорах Верховного суду України від 29.03.2005 р., копію Постанови Судової палати у господарських спорах Верховного суду України від 15.03.2005 р.
Згідно Листа Новояворівського міського центру зайнятості від 26.02.2007 р. № 466/05, ТзОВ «Текс-Україна»надавалася інформація Листом № 204/12.01.05 щодо відомостей про потребу в працівниках за професіями швачки, прасувальника, контролера, прибиральника протягом 2005 року, а також щодо можливості працевлаштування на підприємстві осіб з обмеженими фізичними вадами (інваліди) в кількості 6 осіб.
Львівське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів також подало Лист Нововяворівського міського центру зайнятості, в якому повідомляється лише про те, що ТзОВ «Текс-Україна»28.11.2005 р. подавало Звіт про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) та потребу в працівниках для осіб з обмеженою працездатністю, однак скерування на ці вакансії не видавалися.
Враховуючи наявні в справі документи, а також долучені до апеляційної скарги і відзиву докази, апеляційна інстанція дійшла висновку, що штрафні санкції за 2005 рік були нараховані відповідачу неправомірно та необґрунтовано, оскільки він здійснив необхідні заходи, спрямовані на виконання покладеного на нього обов’язку щодо працевлаштування інвалідів, в тому числі інформував центр зайнятості про наявність вільних робочих місць для працевлаштування інвалідів. Враховуючи наведене і за відсутності доказів відмови відповідачем інвалідам в працевлаштуванні, вина останнього в незайнятті створених (пристосованих) робочих місць для працевлаштування інвалідів відсутня.
Отже, на підставі викладеного вище, а також норми чинного законодавства України і практику Вищого господарського, адміністративного та Верховного судів України щодо перегляду матеріалів справ в касаційному порядку з аналогічним предметом спору, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку про скасування постанови господарського суду Львівської області, оскільки вона прийнята з неповним врахуванням всіх обставин справи.
Керуючись ст.ст. 184, 195, 199, 200-205, п. 6 Прикінцевих та перехідних положень КАС України, -
ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу ТзОВ «Текс-Україна»задоволити;
2. Постанову господарського суду Львівської області від 14.12.2006 р. у справі № 3/342-10/356 скасувати;
3. Прийняти нову постанову, якою:
4. У задоволенні позовних вимог Львівського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів відмовити;
5. Матеріали справи направити на адресу місцевого господарського суду;
6. Постанова може бути оскаржена в установленому законом порядку.
Головуючий-суддя П. Д. Скрутовський
Суддя В. В. Онишкевич
Суддя М. Г. Слука